Електроніка це галузь науки і техніки, яка вивчає фізичні процеси, пов'язані з протіканням електричного струму у вакуумі, газі та твердому тілі, а також пов'язана з розробкою і застосуванням компонентів, приладів і пристроїв, які засновані на використанні зазначених явищ.
Головне призначення приладів електроніки (діодів, транзисторів, тиристорів, інтегральних мікросхем) - це вплив на величину струму, що протікає в електричному колі за допомогою певного керуючого фактора. Наприклад, керуючим фактором для транзистора і тиристора є струм, що протікає через керуючий електрод.
Вплив на струм, що протікає в електричному колі, може мати дві мети:
здійснення зміни параметрів струмів і напруг, які є електричними сигналами, для перетворення інформації, яку вони відображують;
дія на потік електричної енергії, яка передається від джерела живлення до навантаження, з метою зміни її параметрів для забезпечення необхідного режиму роботи навантаження.
Відповідно до цього електронні пристрої ділять на два класи:
1. пристрої інформаційної електроніки, які призначені для збирання, обробки, зберігання і передавання інформації, поданої у вигляді електричних сигналів ( як правило, невеликої потужності);
2. пристрої енергетичної або силової електроніки, які призначені для передавання електричної енергії від джерела живлення до споживача з одночасною зміною її електричних параметрів (напруги, струму, частоти і т. ін.). Силові електронні пристрої переважно працюють із значними потужностями.
У курсі "Перетворювальна техніка" вивчають силові напівпровідникові перетворювальні пристрої різного призначення, які застосовуються для зміни параметрів електричної енергії.
Загальновідомо, що понад 40% електричної енергії, яка виробляється, споживається у перетвореному вигляді, тобто у вигляді постійного струму, або змінного струму нестандартної частоти . У зв'язку із розробкою і застосуванням у промисловості ряду нових технологій є стійка тенденція подальшого зростання потужності перетворюваної електричної енергії.
Найважливішими вимогами до сучасних пристроїв перетворювальної техніки є збільшення коефіцієнта корисної дії (ККД), коефіцієнта потужності, зменшення масо-габаритних показників, забезпечення електромагнітної сумісності, а також покращення інших характеристик, які забезпечують раціональне використання електричної енергії.
Окремо слід виділити проблему покращення масо-габаритних показників, яка пов'язана з мініатюризацією перетворювальних пристроїв. Проблема мініатюризації перетворювальних пристроїв зараз тісно пов'язана з мініатюризацією силових напівпровідникових приладів (СНП). В останні роки СНП стали виготовляти у поєднанні з керуючими мікроелектронними пристроями, що стало основою так званих "Інтелектуальних силових інтегральних схем" (ICIС) які об'єднують силові ключі з елементами пуску, керування, захисту і діагностики. Існує ряд СНП різних типів з параметрами від одиниць ампер і сотень вольт до тисяч ампер і тисяч вольт, призначених для різних галузей використання. За кордоном такі блоки вже мають досить широке застосування, особливо у побутовій техніці і виробничих механізмах (пральні машини, пилососи, холодильники, кухонні комбайни, шліфувальні і деревообробні верстати та ін.)
З метою мініатюризації вторинних джерел живлення застосовують підвищення робочої частоти перетворювачів до величин в десятки і сотні кілогерців. Завдяки цьому можна значно зменшити масу і об'єм перетворювачів.
Широке застосування у системах керування перетворювачами мікропроцесорів і мікро-ЕОМ, найновіших елементів аналогової і цифрової техніки дає можливість створювати програмовані перетворювачі параметрів електричної енергії. Такі перетворювачі працюють за відповідною програмою, а також постійно ведуть контроль і діагностику основних елементів системи у процесі її роботи.
Головним змістом курсу "Перетворювальна техніка", є вивчення принципів побудови та дії перетворювачів електричної енергії, аналіз електромагнітних процесів в них і розробка на цій основі методів розрахунку, алгоритмів аналізу і синтезу, а також ознайомлення з існуючими конкретними типами сучасних промислових зразків перетворювачів.
Класифікація перетворювачів параметрів електричної енергії.
Перетворювачі ділять на дві основні групи:
1. перетворювачі змінної напруги (які живляться від джерел змінної напруги);
2. перетворювачі постійної напруги (які живляться від джерел постійної напруги).
До перетворювачів змінної напруги відносять: випрямлячі, перетворювачі частоти з безпосереднім зв'язком, перетворювачі числа фаз, регулятори (стабілізатори) змінної напруги.
До перетворювачів постійної напруги відносять: автономні інвертори, широтно-імпульсні перетворювачі постійної напруги (регулятори, стабілізатори), транзисторні стабілізатори постійної напруги неперервної та імпульсної дії, перетворювачі постійної напруги однієї величини в постійну напругу іншої величини (конвертори). Перераховані перетворювальні пристрої виконують роль електронних трансформаторів, які сполучають джерело електричної енергії із споживачем, або поєднують одну систему напруг з іншою.
Перетворювачі, побудовані з окремих простих перетворювачів, що перераховані вище, утворюють багатокаскадну перетворювальну систему.
До складу напівпровідникових перетворювачів, як правило, входять трансформатори, а також реактивні елементи електричного кола (дроселі і конденсатори), які виконують функцію гальванічної розв'язки, а також фільтрації струмів і напруг, які протікають в елементах перетворювальної системи.
Розрізняють зворотні і незворотні перетворювачі. Незворотні перетворювачі забезпечують передавання енергії тільки в одному напрямку і пов'язують систему живлення із системою споживання енергії. Зворотні перетворювачі можуть передавати енергію у двох напрямках. Вони з’єднують дві системи, які містять як джерела, так і споживачів електричної енергії і здійснюють обмін енергією між цими системами в обох напрямках. Зворотні перетворювачі з’єднують систему змінної напруги із споживачами, які на певних етапах роботи можуть ставати джерелами електричної енергії. Наприклад, двигуни постійного струму під час гальмування працюють в генераторному режимі. Для використання цієї енергії застосовують режим рекуперативного гальмування, при якому енергія від навантаження передається до мережі живлення. До групи зворотних перетворювачів відносять також перетворювачі, у яких на певних інтервалах періоду здійснюється повертання реактивної енергії навантаження (наприклад дроселя) до джерела живлення.
Розрізняють реверсивні і нереверсивні перетворювачі. У нереверсивних перетворювачах полярність напруги на стороні споживача постійного струму незмінна. У реверсивних перетворювачах полярність напруги на виході перетворювача може змінюватися у процесі регулювання напруги на навантаженні (наприклад, електрична машина в прокатному стані та ін.).
Випрямлячі і інвертори ділять на однофазні і багатофазні, керовані і некеровані. Перетворювальні системи можуть бути як одноканальні, так і багатоканальні по входу і виходу, нерегульовані і регульовані (стабілізовані).
За способом формування і регулювання вихідної напруги (струму) перетворювачі ділять на однозонні і багатозонні. В однозонних перетворювачах формування вихідної напруги здійснюється за рахунок імпульсно-часової модуляції всієї вхідної напруги шляхом її періодичного підключення і відключення,
У багатозонних перетворювачах формування вихідної напруги здійснюється за рахунок часткової імпульсно-часової модуляції у межах однієї зони, напруга якої у ціле число раз менша за величину вихідної напруги.
За характером роботи силових ключів перетворювачі ділять на однотактні і двотактні.
В однотактних перетворювачах комутація (включення і виключення) ключових елементів відбувається один раз за період змінної напруги.
У двотактних перетворювачах комутація відбувається два рази за період (один раз за півперіод).
Області застосування перетворювачів.
Випрямлячі широко застосовують у кольоровій металургії (виробництво алюмінію та інших металів), хімічній промисловості (крекінг метану та ін.), на залізничному і міському транспорті (мережа живлення постійного струму), електрозварюванні, гальванотехніці, для заряджання акумуляторів, електроерозійної обробки металів, у джерелах вторинного електроживлення (ДВЕЖ) радіоелектронної апаратури, ЕОМ, засобів автоматики, вимірювальній техніці та інших технічних пристроях і системах. Крім того, випрямлячі є складовою частиною у перетворювачах частоти з ланкою постійного струму.
Інвертори застосовують для живлення споживачів електричної енергії змінного струму. Первинним джерелом при цьому є або електрична мережа постійного струму, або акумуляторні батареї, сонячні батареї та інші джерела постійного струму. Інвертори застосовую також в системах передавання електричної енергії постійним струмом. Вони є складовою частиною в багатоланкових перетворювачах частоти з ланкою постійного струму.
Перетворювачі частоти застосовують для електроприводу змінного струму, електротермії, живлення радіоелектронної апаратури, а також світлотехнічних пристроїв.
Широтно-імпульсні перетворювачі (регулятори) постійної і змінної напруги застосовують для стабілізації і регулювання напруги приладових комплексів, для швидкодіючих прецизійних тахометричних слідкуючих систем, для електрохімії, підйомно-транспортних засобів, тягових електроприводів гірничодобувної промисловості, електромобілів, міського електротранспорту.
Перетворювачі числа фаз застосовують для перетворення однофазної напруги у трифазну і навпаки (наприклад для рухомого складу змінного струму).
Напівпровідникові перетворювачі широко використовуються як комутаційна апаратура і статичні коректори (регулятори) реактивної потужності.
Випрямляч - це пристрій, який призначений для перетворення змінної напруги у постійну. На рис.1.1, а наведено еквівалентну схему однофазного випрямляча з нульовим виводом, а на рис. 1.1, б - часові діаграми струмів і напруг у цьому випрямлячі.
Рис. 1.1 Еквівалентна схема а) та часові діаграми б) однофазного випрямляча з нульовим виводом
На рисунках прийняті такі позначення: напруга мережі живлення; ЕРС вторинних обмоток трансформатора; кількість витків первинної обмотки трансформатора; кількість витків кожної вторинної обмотки трансформатора; опір навантаження; VS1 і VS2 - тиристори; СК1 та СК2 - системи керування тиристорами; та вихідні напруги системи керування (імпульси керування); кут керування фази керуючих імпульсів; , миттєві значення випрямленого струму і напруги. Кут керування можна змінювати за допомогою системи керування у межах від 0 до 180 електричних градусів. Внаслідок цього середнє значення випрямленої напруги буде змінюватися від максимального значення до нуля.
Як видно з наведеного прикладу, головними елементами випрямляча є трансформатор TV, який змінює величину напруги і здійснює електричну розв'язку навантаження і мережі живлення, а також вентилі VS, за допомогою яких забезпечується одностороннє протікання струму у колі навантаження. Внаслідок цього змінна напруга мережі перетворюється у пульсуючу напругу . Для згладжування пульсацій випрямленої напруги на виході випрямляча встановлюють згладжувальний фільтр. Для регулювання або стабілізації випрямленої напруги чи струму на виході випрямляча встановлюють регулятор або стабілізатор. У деяких випрямлячах регулятор (стабілізатор) може стояти на стороні змінної напруги.
На рис. 1.2 наведено структурні схеми основних типів перетворювачів змінної напруги в постійну.
Рис. 1.2 Структурні схеми основних типів перетворювачів змінної напруги в постійну
Такі перетворювачі підключаються до джерела змінної напруги (ДЗН) та містять випрямляч (В), систему керування (СК) електричний згладжувальний фільтр (Ф), стабілізатор (С), автоматичний регулятор (АР). Схема на рис.1.2, а містить блок обмеження струму (БОС), який спрацьовує при аварійних режимах. На рис 1.2, б наведено одноканальну, а на рис.1.2, в - багатоканальну схему, яка містить імпульсний стабілізатор напруги (ІСН) та інвертор ( І ). Як правило, інвертор працює на високих частотах (десятки і сотні кілогерців), що забезпечує суттєве зменшення маси і об'єму перетворювального трансформатора. У каналі невеликої потужності включають неперервні стабілізатори напруги (НСН). У багатоканальних схемах застосовують негативні зворотні зв'язки, які значно покращують стабілізуючі властивості перетворювача.
Режим роботи і параметри окремих елементів випрямляча, фільтра, регулятора і стабілізатора узгоджуються із заданими умовами роботи споживача постійного струму. Тому важливою задачею теорії випрямляючих пристроїв є визначення розрахункових співвідношень, які б дозволяли по заданому режиму роботи споживача визначити електричні параметри елементів стабілізатора, регулятора, фільтра, системи керування, а також вентилів і трансформатора випрямляча. По електричним параметрам цих елементів, можна здійснити їх вибір з довідкової літератури, або, якщо це необхідно, розрахувати і виготовити.
Якщо в колі постійного струму керованого випрямляча є джерело постійної електрорушійної сили (ЕРС), такий випрямляч може працювати у двох режимах: випрямляча або інвертора, веденого мережею.
На рис.1.3 наведено структурну схему і часові діаграми напруг однофазного керованого випрямляча (КВ) у колі постійного струму якого включена електрична машина, що працює в режимі двигуна з проти-ЕРС. Для того, щоб перетворювач працював у режимі випрямляча, кут керування повинен змінюватися у діапазоні . У цьому випадку ЕРС мережі та струм мережі співпадають за напрямом. При цьому мережа працює як генератор електричної енергії. Проти-ЕРС двигуна і струм у колі навантаження протилежні за напрямком. Отже електрична машина працює як споживач електричної енергії. Внаслідок цього енергія електричної мережі перетворюється керованим випрямлячем і передається до кола постійного струму (на рис.1.3,а це відображено широкою стрілкою).
Рис. 1.3 Структурна схема і часові діаграми однофазного керованого випрямляча при роботі на проти-ЕРС
На рис.1.4. наведено структурну схему і часові діаграми того ж самого керованого випрямляча з електричною машиною, який працює у режимі інвертора веденого мережею.
Рис. 1.4 Структурна схема і часові діаграми однофазного інвертора
веденого мережею
Щоб забезпечити такий режим роботи кут керування треба змінювати у діапазоні . Електрична машина переводиться у режим генератора. При цьому струм навантаження і ЕРС генератора співпадають за напрямом, а ЕРС і струм мережі - протилежні. В результаті цього мережа живлення стає споживачем електричної енергії, яка передається із кола постійного струму від електричної машини. При цьому перетворювач працює у режимі інвертора, веденого мережею.
Розрізняють однотактні і двотактні схеми випрямлячів. На рис. 1.5, а, б, г наведено однотактні схеми: 1) однофазного однопівперіодного випрямляча; 2) однофазного з нульовим виводом; 3) трифазного з нульовим виводом (схема Міткевича).
Рис. 1.5 Основні схеми випрямлячів
Для однотактних випрямлячів відношення частоти пульсацій випрямленої напруги до частоти мережі живлення (рис.1.6) дорівнює кількості фаз вторинної обмотки трансформатора , тобто .
Рис. 1.6
Однотактні випрямлячі обов'язково мають середню (нульову) точку вторинних обмоток трансформатора (крім найпростішого однопівперіодного випрямляча).
На рис.1.5, в, д наведено двотактні схеми: 1) однофазного мостового випрямляча (схема Греца); 2) трифазного мостового випрямляча (схема Ларіонова).
У двотактних випрямлячах . Це можна пояснити тим, що у кожній фазі вторинної обмотки трансформатора струм протікає двічі за період, причому у протилежних напрямках.
Усі перераховані схеми є класичними і відносяться до простих схем. Складні схеми - це схеми, що складаються з кількох простих. Наприклад на рис.1.5, е наведена схема подвійного трифазного випрямляча із зрівняльним реактором (дроселем) - схема Кюблера.
Основними елементами випрямляча є трансформатори та вентилі (діоди, тиристори, силові транзистори). Розглянемо їх еквівалентні схеми.
На рис.1.7, а наведено потокозчеплення двообмоткового трансформатора та його спрощена структура.
Рис. 1.7 Еквівалентні схеми заміщення двообмоткового трансформатора
Якщо трансформатор приведено до однакової кількості витків обох обмоток, що дорівнюють кількості витків вторинної обмотки , то внаслідок цього магнітний зв'язок між обмотками і заміняється електричним зв'язком між приведеною первинною і вторинною обмотками (рис.1.7, б). При цьому параметри вторинної обмотки залишаються незмінними, а параметри приведеної первинної обмотки визначаються з виразів:
де .
На еквівалентній схемі рис. 1.7, б - реактивна провідність зумовлена магнітним потоком, який замикається в осерді трансформатора; - активна провідність зумовлена втратами в осерді, що пов'язані з вихровими струмами та явищем гістерезису (перемагнічуванням осердя).
Якщо знехтувати величиною струму холостого ходу, еквівалентна схема спрощується (рис.17, в). Об'єднавши активні опори, а також індуктивності, одержимо схему наведену на рис.1.7, г, де активний опір обмоток; індуктивність, що зумовлена потоками розсіювання обмоток.
У залежності від потужності трансформатора розрізняють такі випрямлячі:
1. Випрямлячі малої потужності.
Для цієї групи виконується умова . Тому при наближених розрахунках величиною нехтують, що значно спрощує розрахунки. До цієї групи відносять випрямлячі потужністю від одиниць ват до одиниць кіловат.
2. Випрямлячі середньої потужності.
Для цієї групи і сумірні за величиною. Тому при розрахунках треба враховувати обидва параметра. До цієї групи належать випрямлячі потужністю в десятки кіловат.
3. Випрямлячі великої потужності.
Для цієї групи виконується умова . Тому при наближених розрахунках можна враховувати тільки параметр , нехтуючи величиною . До цієї групи належать випрямлячі потужністю сотні кіловат, мегавати.
Існують фізичні моделі напівпровідникових приладів. Це моделі Еберса-Мола, Линвіла, Бофуа-Спаркса, Агаханяна та ін. Вони будуються на фізичних явищах, які відбуваються у переходах.
Існують і функціональні моделі, які характеризують силовий вентиль, як ключ. Вони враховують тільки два режими його роботи: режим, коли вентиль включений і режим, коли він виключений. Розглянемо функціональні моделі, не враховуючи тривалість процесу включення й виключення вентиля, так як ці інтервали значно менші у порівнянні і з тривалостями інтервалів, коли вентиль включений і виключений. Такі моделі отримали назву ключові.
Ключові моделі вентилів і відповідні вольт-амперні характеристики (ВАХ) наведені на рис.1.8.
Рис. 1.8 Функціональні (ключові) моделі вентиля та його ВАХ
На рис.1.8, а наведена ключова модель типу „ідеальний ключ”. Алгоритм комутації ключа (умови включення й виключення) є такими:
1. для діода умова включення , умова виключення ;
2. для тиристора окрім попередніх умов треба задати кут керування тобто момент подавання імпульсу керування на керуючий електрод.
На рис.1.8, б - д наведені ключові моделі вентилів з врахуванням втрат потужності у вентилі та напруги і струму відсічки, а також відповідні ВАХ. На рис.1.8, б наведена ключова модель з урахуванням втрат потужності у прямому напрямку (опір втрат у включеному стані ); на рис.1.8, в - з урахуванням втрат потужності у прямому напрямку і напруги відсічки ; на рис. 1.8, г - з урахуванням втрат потужності в прямому і зворотному напрямках (опір втрат у виключеному стані ); на рис.1.8, д - з урахуванням втрат потужності у прямому і зворотному напрямках, а також напруги і струму відсічки.
На рис. 1.9, а наведено функціональну модель для вимикання тиристора, а на рис. 1.9, б - для вмикання.
Рис. 1.9 Функціональні моделі для вмикання та вимикання тиристора
На протязі одного періоду напруги мережі живлення (первинного джерела напруги) вентилі перетворювача на окремих інтервалах перебувають у включеному стані, а на інших - у виключеному. Якщо розглядати вентильну групу перетворювача як деякий електронний комутатор, то його структура за період може бути незмінною на усіх інтервалах періоду, або змінною. Це залежить від вибору еквівалентної схема вентиля. Тому розрізняють еквівалентні схеми напівпровідникових силових перетворювачів з постійною, або із змінною структурою.
Основними електричними параметрами вентилів, по яким обираються конкретні типи вентилів є середнє, діюче і максимальне значення струму вентиля, а також максимальні значення зворотної і прямої напруги вентиля.
діючі значення ЕРС вторинної обмотки трансформатора, а також струмів вторинної і первинної обмоток;
розрахункові потужності первинної та вторинної обмоток трансформатора;
типова потужність трансформатора.
1. середні значення випрямленої напруги та струму.
2. зовнішня характеристика випрямляча.
3. регулювальна характеристика випрямляча.
4. коефіцієнт корисної дії випрямляча, де активна потужність у колі випрямленого струму, сумарні втрати потужності у випрямлячі, які враховують втрати в обмотках трансформатора, вентилях, фільтрах, стабілізаторах, системі керування, а також у допоміжних пристроях.
1. коефіцієнт потужності випрямляча, де коефіцієнт спотворення струму, який характеризує гармонічний склад струму первинної обмотки трансформатора і дорівнює відношенню діючого значення струму першої гармоніки до діючого значення струму первинної обмотки трансформатора; кут зсуву фази першої гармоніки струму первинної обмотки по відношенню до прикладеної синусоїдальної напруги мережі живлення.
2. коефіцієнт пульсації випрямленої напруги для гармоніки з номером , який дорівнює відношенню амплітуди напруги цієї гармоніки пульсації до середнього значення випрямленої напруги . Коефіцієнт пульсацій характеризує гармонічний склад випрямленої напруги.
1. Для чого призначені випрямляючі пристрої?
2. Внаслідок чого змінна напруга перетворюється випрямлячем у пульсуючу напругу?
3. Назвіть основні блоки, що входять до складу перетворювачів змінної напруги у постійну напругу.
5. За якими ознаками класифікують випрямлячі? Назвіть основні схеми випрямлячів.
6. На які групи поділяють випрямлячі в залежності від потужності?
7. Як залежить відношення в залежності від потужності випрямляча?
8. Чим фізичні моделі напівпровідникових вентилів суттєво відрізняються від функціональних моделей?
9. Назвіть основні функціональні моделі вентилів. В чому полягають їх відмінності?
10. Назвіть основні електричні параметри напівпровідникових вентилів.
11. Назвіть основні електричні параметри трансформаторів.
12. Назвіть основні експлуатаційні характеристики випрямлячів.
На прикладі найпростішого однофазного однопівперіодного випрямляча без урахування втрат в осерді трансформатора та вимушеного підмагнічування осердя розглянемо методику розрахунку випрямляча при різних типах навантаження:
1. активному ;
2. активно-індуктивному ;
3. активно-ємністному ;
4. індуктивному з проти-ЕРС ;
5. режим інвертування струму і напруги.
Таке навантаження найчастіше використовується при невеликих потужностях. В цьому випадку індуктивність розсіювання обмоток трансформатора порівняно невелика и можна вважати, що . При складанні еквівалентної схеми трансформатора будемо враховувати тільки втрати в обмотках. При цьому величина . В результаті еквівалентна схема трансформатора буде мати вигляд, наведений на рис. 1.10, а, де , а . Якщо замінити вентиль ідеалізованою ключовою моделлю (), то еквівалентна схема випрямляча приймає вигляд, показаний на рис.1.10, б.
Для некерованого режиму алгоритм комутації вентиля буде таким: момент включення , момент виключення . На рис. 1.10, в наведено часові діаграми струмів і напруг для некерованого режиму (). За період напруги живлення вентиль перебуває у двох станах ключ замкнений, ключ розімкнений.
Рис. 1.10 Схема заміщення однофазного однопівперіодного випрямляча
та часові діаграми його роботи
Розрахуємо найважливіші електричні параметри однопівперіодного випрямляча.
Параметри кола навантаження.
Якщо напруга мережі живлення синусоїдальна, то
й ЕРС вторинної
обмотки також буде синусоїдальною: , де .
На інтервалі напруга на навантаженні буде дорівнювати
, де .
Струм, що проходить через вентиль спадає до нуля в момент і вентиль виключається. На інтервалі ключ розімкнений. Починаючи з моменту напруга на вентилі стає негативною, а струм у колі дорівнює нулю. Отже і напруга на навантаженні .
Середнє значення напруги на навантаженні за період
Середнє значення випрямленого струму за період
,
де амплітудне значення струму через вентиль.
Амплітуда основної гармоніки пульсацій випрямленої напруги дорівнює
.
Тоді коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги для основної гармоніки
. (1.2)
Параметри вентиля.
Максимальна зворотна напруга вентиля дорівнює
. (1.3)
Діюче значення струму вентиля
. (1.4)
При виводі останнього співвідношення враховано, що
, .
Розрахувавши величини за довідниками можна обрати підходящий діод (вентиль).
Розрахункова потужність вторинної обмотки трансформатора визначається наступним чином
, (1-5)
де постійна складова потужності навантаження.
Розрахункова потужність первинної обмотки трансформатора
(1.6)
Діюче значення напруги, прикладеної до
первинної обмотки
трансформатора дорівнює:
, (1.7)
де коефіцієнт трансформації.
Діюче значення струму первинної обмотки трансформатора
Миттєве значення струму первинної обмотки трансформатора визначається з умови рівноваги магніторушійних сил (МРС) обмоток, які розташовані на осерді трансформатора
,
де змінна складова струму. Тоді миттєве значення струму первинної обмотки трансформатора буде дорівнювати:
.
Враховуючи форму змінної складової струму наведену на рис. 1.10, б, можна записати
. (1.8)
Підставляючи значення та у вираз (1.6) одержимо, що розрахункова потужність первинної обмотки трансформатора може бути визначена за формулою
(1.9)
Величину, що дорівнює називають типовою потужністю трансформатора.
Коефіцієнт потужності випрямляча визначається як
, (1.10)
де активна потужність первинної обмотки трансформатора; повна потужність первинної обмотки трансформатора.
Активну потужність первинної обмотки трансформатора можна знайти за формулою:
де номер гармоніки.
Вважаючи, що напруга мережі мае синусоїдальну форму, тобто всі вищі гармоніки цієї напруги дорівнюють нулю, можна записати
.
Оскільки струм первинної обмотки несинусоїдальний, то діюче значення цього струму визначається за формулою
,
де діюче значення струму першої гармоніки, а діюче значення струму гармоніки з номером .
Таким чином,
(1.11)
Параметр називають коефіцієнтом спотворення форми струму первинної обмотки, а кут кутом зсуву фази основної гармоніки струму первинної обмотки відносно напруги мережі живлення.
Керований режим роботи випрямляча, при якому може змінюватися кут керування проілюстрований часовими діаграмами на рис.1.10, г. Середнє значення випрямленої напруги
де середнє значення випрямленої напруги при .
Вираз (1.12) описує регулювальну характеристику випрямляча.
Згідно рис.1.17, г максимальне значення прямої та зворотної напруг на вентилі дорівнює відповідно ; .
Однофазний однопівперіодний випрямляч має багато суттєвих недоліків. Найголовніший з них - це вимушене підмагнічування осердя трансформатора, яке зумовлене постійною складовою струму вторинної обмотки . Для послаблення цього явища, яке супроводжується зростанням струму первинної обмотки трансформатора рекомендують включати послідовно з первинною обмоткою діод, паралельно якому підключений резистор.
Випрямлена напруга однопівперіодного випрямляча містить значні пульсації, струм первинної обмотки має спотворену форму. Коефіцієнт використання потужності трансформатора , дуже малий.
Таке навантаження являє собою поєднання індуктивного згладжувального фільтра і активного опору. Воно використовується для випрямлячів середньої і великої потужності. Тому вважаючи, що , а також використовуючи модель ідеалізованого вентиля еквівалентну схему випрямляча можна подати у такому вигляді, як на рис.1.11, а.
Рис. 1.11 Схема заміщення та часові діаграми роботи однопівперіодного випрямляча при навантаженні
Будемо вважати, що . Алгоритм комутації вентиля (діода) такий самий, як і при активному навантаженні (момент включення, момент виключення вентиля).
В результаті періодичного замикання й розмикання ключа в електричному колі виникають перехідні процеси на кожному періоді напруги мережі. Розрахунок перехідного процесу проведемо класичним методом. Диференційне рівняння, що описує процеси у даному колі, має вигляд
(1.13)
де
Часткове рішення рівняння (1.13) являє собою вимушений струм на інтервалі , коли вентиль ввімкнений:
(1.14)
де
Рішення однорідного рівняння
описує вільний струм на інтервалі :
. (1.15)
Отже, перехідний струм на інтервалі :
. (1.16)
На рис.1.11, б показані часові діаграми перехідного струму , побудовані за допомогою двох складових і , а також напруга на вентилі . Тривалість протікання струму за кожен період визначається за умови
(1.17)
При вентиль закривається і на ньому стрибкоподібно з'являється зворотна напруга , де . На інтервалі до вентиля прикладена негативна напруга і він закритий.
Тривалість протікання струму у колі навантаження залежить від співвідношення . Чим більше , тим більша тривалість інтервалу . При (індуктивне навантаження) . При (активне навантаження) .
На рис.1.11, в наведено залежність відносного значення для трьох значень : 1) ; 2) ; 3) при , . Третій режим відповідає режиму короткого замикання навантаження. Для цього режиму , кут зсуву фаз , . При струм досягає максимального значення . Тобто максимальне значення струму у вторинній обмотці трансформатора з урахуванням вентиля у два рази більше амплітуди усталеного струму у вторинній обмотці трансформатора, до якої підключено індуктивність при відсутності вентиля. Таким чином, можемо зробити висновок, що режим короткого замикання вторинної обмотки трансформатора у випрямлячах з урахуванням вентилів більш небезпечний, ніж режим короткого замикання вторинної обмотки трансформатора без вентилів. У потужних випрямлячах в режимі короткого замикання струм швидко зростає до дуже великих значень. Тому треба забезпечувати швидке відключення випрямляча від мережі живлення за допомогою спеціальних захисних пристроїв.
Для послаблення аварійних струмів, при проектуванні трансформаторів для потужних випрямлячів штучно завищують індуктивність розсіювання . Крім того механічні кріплення обмоток і осердя трансформатора мають бути підвищеної міцності, оскільки при аварійних режимах виникають значні електродинамічні зусилля.
Активно-ємнісне навантаження застосовують для випрямлячів малої потужності. Тому при складанні еквівалентної схеми випрямляча можна вважати З метою спрощення розрахунків будемо вважати, що , тоді . Еквівалентна схема випрямляча наведена на рис.1.12, а. Момент включення вентиля (діода) визначається з нерівності момент виключення визначається з умови .
Рис. 1.12 Еквівалентні схеми та часові діаграми роботи однопівперіодного
випрямляча при ємнісному навантаженні
За період напруги живлення схема працює у двох режимах:
1. на інтервалі , коли ключ замкнений
2. на інтервалі , коли ключ розімкнений.
Для першого режиму розрахункова схема наведена на рис.1.12, б. Електромагнітні процеси описуються такими рівняннями:
(1.18)
Для другого режиму розрахункова схема наведена на рис.1.12, в.
Електромагнітні процеси описуються такою системою рівнянь:
(1.19)
При переході від одного режиму до іншого структура схеми змінюється. Тому цей випрямляч відноситься до схем із змінною структурою. Визначимо струми і напруги для другого режиму.
Розв'язуючи друге рівняння системи (1.19), визначимо у загальному вигляді напругу на конденсаторі
(1.20)
Підставляючи одержане значення у перше рівняння системи (1.19) визначимо напругу на вентилі
(1.21)
Струм у конденсаторі
(1.22)
Струм у колі навантаження
(1.23)
Часова діаграма для обох режимів роботи випрямляча наведена на рис.1.12, г. Визначимо сталу інтегрування А та граничні моменти інтервалів і . Момент визначати не треба, оскільки внаслідок періодичності процесів
Момент визначаємо за умови рівності нулю струму в кінці першого інтервалу. При тому
(1.24)
Розв'язуючи рівняння (1.24), одержимо
(1.25)
Виходячи з умови безперервності напруги на конденсаторі у момент переходу від першого до другого інтервалу при , знаходимо
(1.26)
Із рівняння (1.26) одержимо
. (1.27)
Момент часу визначаємо з умови періодичності процесів. При і напруги на конденсаторі повинні бути однакові
(1.28)
Підставляючи в рівняння (1.28) значення постійної інтегрування А одержимо
(1.29)
Розв'язуючи трансцендентне рівняння (1.29), визначимо момент . Для знаходження наближеного розв’язку можна скористатися розкладанням показникової і тригонометричної функцій у відповідні ряди (наприклад, ряд Тейлора) обмежившись першими 2...З членами ряду.
Випрямлячі використовуються для живлення, як статичних навантажень (які розглянуті вище), так і динамічних. Прикладом динамічного навантаження є електрична машина. Якщо електрична машина працює в режимі двигуна при сталій швидкості обертання, то при спрощених розрахунках її можна подати у вигляді послідовного з'єднання індуктивності і незмінної проти-ЕРС . Для згладжування пульсацій у колі навантаження вводять згладжувальний дросель. Тому коло навантаження можна замінити еквівалентною схемою а індуктивністю і проти-ЕРС (рис.1.12, а).
Рис. 1.13 Еквівалентні схеми та часові діаграми роботи однопівперіодного
випрямляча при роботі на проти-ЕРС
Еквівалентна схема випрямляча наведена на рис.1.12, б. Тут враховано , (ключова модель діода), .
Схема має два інтервали роботи за період, які відповідають стану вентиля:
1. ключ замкнений ;
2. ключ розімкнений .
В момент на вентилі виникає позитивна напруга і він відкривається (ключ замикається). Напруга на вентилі стає рівною нулю (точка А на рис.1.12, в). Рівняння рівноваги напруг в схемі буде таким
, (1.30)
де .
Розв'язавши рівняння (1.30) визначаємо струм у схемі на першому інтервалі
, (1.31)
де фаза (момент включення вентиля ) визначається із умови
Момент виключення вентиля можна знайти, зважаючи на те, що при струм спадає до нуля :
, (1.32)
де тривалість протікання струму.
Інтеграл (1.32) пропорційний середньому значенню напруги на еквівалентній індуктивності . Ця напруга повинна дорівнювати нулю, оскільки вважаємо, що індуктивність ідеальна і у ній відсутні втрати енергії. Рівняння (1.32) дає змогу визначити величину .
З іншого боку, рівняння (1.32) визначає загальну площу, що обмежена кривою відносно горизонтальної лінії . Інтеграл (1.32) буде дорівнювати нулю, якщо площа ділянки із знаком буде дорівнювати площі ділянки із знаком .
В момент струм спадає до нуля і вентиль закривається (ключ розмикається). На другому інтервалі періоду струм , а напруга на вентилі буде негативною (рис.1.13, в). Максимальна зворотна напруга на вентилі
. (1.33)
Стрибок напруги на вентилі у момент
. (1.34)
Інвертор - це пристрій, призначений для перетворення постійного струму у змінний. Інвертори можна побудувати тільки на керованих вентилях.
Розрізняють два типи інверторів:
1. інвертори ведені мережею, у яких споживачем енергії є мережа змінного струму, що містить генератори змінної напруги;
2. автономні інвертори, у яких споживачем є навантаження змінного струму, яке не містить у своєму складі інших джерел змінної напруги.
У інверторах, ведених мережею, струм з одного вентиля на інший комутується за допомогою змінної напруги мережі. Тому частота інвертованого струму дорівнює частоті мережі. При цьому кут регулювання . Розрахунок інверторів, ведених мережею, аналогічний розрахунку керованих випрямлячів.
У автономних інверторах струм вентилів комутується за допомогою спеціальних комутуючих пристроїв, які формують імпульси керування. При цьому частота інвертованого струму визначається частотою імпульсів керування.
На рис.1.14, а наведено схему однофазного однопівперіодного інвертора, веденого мережею, яка на відміну від схеми на рис. 1.13, а, в колі постійного струму містить генератор постійного струму, а як вентиль використовується тиристор, який вмикають при кутах керування .
Рис. 1.14 Еквівалентні схеми та часові діаграми роботи
однопівперіодного інвертора веденого мережею
В якості генератора постійного струму виступає електрична машина, яка працює в генераторному режимі ( та збігаються за напрямком). Первинна обмотка трансформатора підключена до мережі змінного струму, яка створює на вторинній обмотці змінну ЕРС . По відношенню до вентиля ЕРС періодично змінює свій знак. На першому півперіоді узгоджена з , а на другому півперіоді направлена зустрічно до . По відношенню до інвертованої ЕРС тиристор завжди включений у прямому напрямі. Енергія передається від генератора постійного струму до мережі змінного струму тоді, коли напрями інвертованого струму та змінної ЕРС протилежні, тобто коли та направлені зустрічно. Процес інвертування можливий, якщо .
На рис.1.14, б наведено еквівалентну схему інвертора з урахуванням ,(ключова модель діода), .
Момент включення вентиля визначається моментом появи імпульсу керування за умови, що . Момент виключення вентиля визначається з умови .
Коли ключ замкнений струм в еквівалентній схемі може бути визначений з рівняння
. (1.35)
Це рівняння відрізняється від рівняння (1.30) для еквівалентної схеми випрямляча з індуктивним навантаженням і проти-ЕРС знаком у лівій частині рівняння. Тому вираз для струму інвертора, веденого мережею, буде відрізнятися тільки знаком
. (1.36)
У виразі (1.36) замість кута враховується кут , який визначає момент відкривання вентиля.
На рис.1.14, в наведено часові діаграми напруг і струму інвертора, веденого мережею. На протязі першого півперіоду ЕРС та співпадають за напрямком. Отже обидва джерела можуть працювати як генератори електричної енергії. При цьому споживачем енергії буде дросель . На другому півперіоді ЕРС та мають зустрічний напрям і у схемі можна здійснити режим інвертування. При цьому треба, щоби кут керування перебував між граничними значеннями і . Кут відповідає моменту часу і точці на діаграмі. До цієї точки напруга між анодом і катодом тиристора позитивна і він може бути включений. Кут керування є мінімально допустимим. Якщо (наприклад кут на рис.1.14, в) інвертор втрачає працездатність (перевертання інвертора). Перевертання інвертора - аварійний режим, який супроводжується значним зростанням струму (режим короткого замикання, при якому до дроселя підключені послідовно і узгоджено два джерела напруги і ).
Кут керування повинен забезпечувати проходження струму через нуль до моменту , який зміщений відносно моменту (відповідає точці на рис. 1.14, в) на кут . На протязі часу, що відповідав куту , між анодом і катодом тиристора повинна бути прикладена негативна напруга, завдяки якій відбувається повне відновлення вентильних властивостей тиристора. Вважають, що для надійного запирання тиристора , де час розсмоктування об’ємного заряду.
Розглянемо режим роботи інвертора, веденого мережею, при кутах керування (рис.1.14, в), що відповідає моменту часу .
Можна виділити такі характерні інтервали на проміжку протікання струму в еквівалентній схемі:
1. . На цьому інтервалі ЕРС , , а також струм співпадають за напрямком. При цьому струм зростає, а тому ЕРС самоіндукції дроселя буде направлена назустріч струму . На цьому інтервалі обидва джерела ЕРС , працюють в режимі генераторів електричної енергії, а дросель є споживачем енергії.
2. . На цьому інтервалі ЕРС та струм співпадають за напрямком, а ЕРС та будуть мати напрямок протилежний струму . Отже електрична машина працює як генератор електричної енергії, а мережа та дросель - як споживачі електричної енергії.
3. . На цьому інтервалі струм починає спадати, а отже ЕРС самоіндукції дроселя змінює свій напрям на протилежний. При цьому ЕРС та співпадають за напрямком зі струмом , а ЕРС та струм будуть мати протилежні напрямки. Електрична машина та дросель працюють як джерела електричної енергії, а мережа змінного струму - як споживач енергії. Таким чином схема працює в інвертованому режимі на протязі інтервалу , де .
В момент часу струм спадає до нуля і тиристор починає виключатися. Починаючи з моменту напруга на тиристорі на протязі інтервалу буде негативною (рис.1.14, в). За цей час тиристор повинен поновити свої вентильні властивості. При зменшенні кута керування тривалість протікання струму зростає, а тривалість кута зменшується. Мінімальному значенню кута відповідає граничний кут керування .
Найпростіший однофазний інвертор ведений мережею характеризується дуже низькими енергетичними показниками. Це обумовлено поганим використанням вихідного трансформатора та значним спотворенням форми струму як у колі змінного так і у колі постійного струму. З цієї причини інвертори ведені мережею, як правило будуються за багатофазними схемами.
1. Чому дорівнює середнє значення напруги та струму однопівперіодного випрямляча при активному навантаженні?
2. Чому дорівнює коефіцієнт потужності випрямляча ?
3. За якою формулою визначається регулювальна характеристика однопівперіодного випрямляча?
4. Чому дорівнюють значення прямої та зворотної напруги на вентилі однопівперіодного випрямляча?
5. Назвіть осносний недолік однопівперіодного випрямляча.
6. Чому дорівнює коефіцієнт пульсацій однопівперіодного випрямляча?
7. За рахунок чого можна змінювати рівень вихідної напруги однопівперіодного керованого випрямляча?
8. Яке призначення дроселя в колі постійного струму однопівперіодного випрямляча?
9. Поясніть принцип дії однопівперіодного випрямляча при навантаженні.
12. Поясніть принцип дії однопівперіодного випрямляча при навантаженні.
13. Як визначити моменти включення та виключення вентиля однопівперіодного випрямляча при навантаженні?
14. Поясніть принцип дії однопівперіодного випрямляча при роботі на проти-ЕРС.
16. Поясніть принцип дії однофазного інвертора веденого мережею.
17. Чим розрізняються реживи випрямлення та інвертування однофазного однопівперіодного керованого випрямляча?
18. Чим характеризується режим перевертання інвертора веденого мережею?
19. Чим визначається граничний кут керування інвертора веденого мережею?
Такі випрямлячі використовують для малих навантажень. Тому, при аналізі можемо вважати, що , а як модель вентиля використовувати ідеалізований ключ (). Розглянемо процеси і розрахунок параметрів випрямляча для некерованого режиму . Еквівалентна схема і часові діаграми струмів і напруг мають вигляд, поданий на рис.1.15, а, б.
Рис. 1.15 Однофазний випрямляч з нульовим виводом: а) еквівалентна схема;
часові діаграми роботи на активне навантаження б) при ; в) при
Випрямляч з нульовим виводом по суті є двофазним, оскільки вторинна обмотка трансформатора з нульовим виводом формує дві однакові за величиною, але протилежні за напрямом ЕРС і ,. Вентилі та пропускають струм почергово. На протязі кожного півперіоду схема працює як однопівперіодний випрямляч з елементами ,, та ,, відповідно.
На відміну від однофазного однопівперіодного випрямляча в однофазному випрямлячі з нульовим виводом струм у навантаженні протікає двічі за період у тому ж самому напрямку. При цьому магніторушійні сили (MPC), що зумовлені постійними складовими струмів вторинних обмоток направлені зустрічно. Тому в випрямлячі з нульовим виводом відсутнє вимушене підмагнічування осердя трансформатора.
Електричні параметри цієї схеми визначають таким же чином, як і в однопівперіодному випрямлячі.
Середнє значення випрямленої напруги
. (1.37)
Діюче значення ЕРС половини вторинної обмотки
. (1.38)
Середнє значення випрямленого струму
, (1.39)
де .
Із (1.39) випливає, що
.
Середнє значення струму вентиля
.
Діюче значення струму вентиля, а також вторинної обмотки трансформатора
(1.40)
Визначивши з (1.40) значення і підставляючи його в (1.39), одержимо
. (1.41)
Розрахункова потужність вторинних обмоток
, (1.42)
де .
Діюче значення струму первинної обмотки
(1.43)
визначається за умови рівноваги МРС на протязі першого та другого півперіодів: і . Для обох півперіодів і тому струм первинної обмотки має синусоїдальну форму. Таким чином, для діючого значення струму первинної обмотки можна записати
(1.44)
Підставляючи в (1.44) значення одержимо
. (1.45)
Діюче значення напруги мережі
. (1.46)
З урахуванням виразів (1.45) і (1.46) знаходимо розрахункову потужність первинної обмотки трансформатора
. (1.47)
Типова потужність трансформатора
. (1.48)
Максимальне значення зворотної напруги на вентилі
. (1.49)
Коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги за основною гармонікою ()
. (1.50)
Амплітуда основної гармоніки пульсацій визначається тільки косинусоїдальною складовою, оскільки крива симетрична відносно осі ординат
(1.51)
Підставляючи (1.51) в (1.50) одержимо
. (1.52)
Якщо у схемі на рис.1.15, а замість діодів включити тиристори , то за рахунок зміни кута керування можна змінювати рівень напруги на навантаженні. Розглянемо процеси у цій схемі для керованого режиму , часові діаграми для якого наведено на рис.1.15, в.
Середнє значення випрямленої напруги
(1.53)
Вираз (1.53) являє собою регулювальну характеристику випрямляча.
Середнє значення випрямленого струму
. (1.54)
Середнє значення струму вентиля
(1.55)
Діюче значення струму вторинної обмотки, а також струму вентиля
, (1.56)
де коефіцієнт форми кривої струму вентиля.
. (1.57)
Із збільшенням кута керування коефіцієнт зростає, що треба
враховувати при проектуванні стабілізованих випрямлячів.
Напруга на тиристорі на інтервалі дорівнює а на інтервалі вона становить
Схема однофазного випрямляча з нульовим виводом та активно-індуктивним навантаженням наведена на рис.1.16, а. Таке навантаження використовується для випрямлячів середньої і великої потужності. Тому будемо вважати, що .
Розглянемо спочатку роботу некерованого випрямляча () з ідеальними вентилями ( ).
При дослідженні такого режиму роботи схеми можна виділити три характерних інтервали на періоді:
I. - інтервал, на протязі якого струм протікає тільки через вентиль ;
II. - інтервал, на протязі якого струм протікає одночасно через два вентилі і ;
III. - інтервал, на протязі якого струм протікає тільки через вентиль .
На рис. 1.16, е наведено часові діаграми струмів і напруг для цих трьох інтервалів.
Рис. 1.16 Однофазний випрямляч з нульовим виводом та активно-індуктивним навантаженням: а) - г) еквівалентні схеми; д) - з) часові діаграми роботи
Розглянемо електромагнітні процеси на трьох інтервалах роботи схеми. Еквівалентна схема для І інтервалу має такий же вигляд, як і для однопівперіодного випрямляча (рис.1.11, а). У такій схемі струм при нульових початкових умовах змінюється згідно з виразом (1.16). Характер закономірності струму у схемі рис.1.16, а аналогічний. Спочатку струм зростає, а потім, досягнувши максимуму, починає зменшуватися (рис. 1.16, е).
Напруга на вітці навантаження ОК буде дорівнювати
. (1.58)
Напруга на виключеному вентилі
. (1.59)
До точки досягнення струмом максимуму (точка М на рис. 1.16, е) ЕРС самоіндукції протидіє зростанню струму, а У точці М (рис.1.16,е) і, відповідно до (1.58), ЕРС самоіндукції .
Після досягнення струмом максимуму ЕРС самоіндукції підсилює дію ЕРС , а тому (рис. 1.16, е).
У точці А (рис. 1.16, е) тому згідно до виразу (1.59) і вентиль включається. Точка А є початком другого інтервалу роботи. У цій точці струм задає початковий струм навантаження для II інтервалу роботи. Таким чином, для II інтервалу роботи треба враховувати:
1. дію зовнішніх ЕРС і , які змінюються за законом синуса в протифазі одна відносно іншої;
2. енергію , яка накопичена у дроселі до моменту початку комутації, і яка спричиняє в колі навантаження вільний струм .
Тривалість другого інтервалу називають кутом комутації. На протязі цього інтервалу струм у вентилі спадає, а у вентилі зростає. Як тільки струм буде дорівнювати нулю, комутація струму з вентиля на вентиль закінчується.
Тривалість інтервалу комутації струму залежить від величини індуктивностей, які зумовлені потоками розсіювання обмоток трансформатора , . Оскільки величини і найчастіше малі, то і величина реактивного опору є також малою. Тому струм у короткозамкнутому контурі з елементами буде швидко спадати у вентилі і швидко зростати у вентилі . В результаті тривалість інтервалу комутації буде невеликою.
На інтервалі комутації схема рис.1.16, а є лінійною. Тому для II інтервалу можна застосувати метод накладання дії джерел ЕРС і , а також джерела струму .
При визначенні дії джерел ЕРС і , вітку навантаження ОК з елементами можна не враховувати, оскільки вона має значно більший опір для змінного струму, ніж опори віток з елементами . При таких припущеннях одержимо розрахункову схему подану на рис. 1.16, б. Струм у цій схемі можна визначити з рівняння
. (1.60)
Якщо відлік часу вести з моменту початку комутації, то тому
(1.61)
Рішення рівняння (1.61) у загальному вигляді
(1.62)
де А - стала інтегрування.
Напруга на вітці навантаження (між точками 0 та К рис.1.16, б) буде дорівнювати нулю, оскільки
, а .
На рис.1.16, в наведена схема для визначення дії джерела струму , яке зумовлене енергією накопиченою в індуктивності до моменту початку комутації. При об’єднанні віток з елементами схема набуває вигляду, показаному на рис. 1.16, г. Струм у колі навантаження можна визначити з рівняння
. (1.63)
Рішення рівняння (1.63) має вигляд
, (1.64)
де початкове значення струму , яке дорівнює струму у момент початку комутації; стала часу електричного кола.
Струм у вентилях
(1.65)
Напруга на вітці навантаження (між точками 0 та К)
. (1.66)
Струм змінюється за експоненційним законом. Його форма залежить від величини сталої часу електричного кола . Чим більше величина у порівнянні з опором , тим більш плавно змінюється крива на інтервалі комутації (рис.1.16, д).
При . Якщо тривалість інтервалу комутації менша за величину , що дійсно для великих значень то можна вважати, що струм на інтервалі змінюються за лінійним законом. При цьому величина на інтервалі комутації буде незмінною (лінія АВ на рис.1.16, е).
Підсумуємо дію джерел та і визначимо струми у вентилях і напругу на навантаженні
(1.67)
Сталу інтегрування визначаємо з початкових умов
. (1.68)
Таким чином, струми у вентилях і напруга на навантаженні в період комутації будуть такими
(1.69)
Інтервал комутації закінчиться у момент, коли струм буде дорівнювати нулю. Після цього починається III інтервал, на протязі якого струм протікає тільки через вентиль . На цьому інтервалі відбуваються такі ж самі процеси, що і на І інтервалі.
При інженерних розрахунках величиною напруги на індуктивності можна знехтувати, оскільки виконується умова . При такому припущенні крива напруги співпадає з кривими ЕРС і для інтервалів I, III. На другому інтервалі крива співпадає з віссю абсцис (лінія АВ на рис.1.16, ж).
Цьому режиму відповідають такі параметри , де середнє значення випрямленого струму. Підставляючи ці параметри у систему рівнянь (1.69), для II інтервалу одержимо
(1.70)
Тривалість інтервалу комутації визначається з першого рівняння системи (1.70) з урахуванням граничних умов :
(1.71)
При зростанні струму і збільшенні величина кута також зростає. Для випрямлячів малої потужності величина незначна, а інтервал комутації малий. Тому часто ним нехтують і вважають, що . Для випрямлячів середньої і великої потужності величиною нехтувати не можна і треба враховувати інтервал комутації.
Зовнішня характеристика випрямляча.
У відповідності з рис.1.16, ж миттєві значення випрямленої напруги треба визначати як різницю
, (1.72)
де випрямлена напруга для ідеального режиму, при частина випрямленої напруги, що втрачається внаслідок комутаційних процесів (рис. 1.16, ж).
Визначимо середнє значення випрямленої напруги
Вираз (1.73) можна записати у вигляді
, (1.74)
де .
З урахуванням (1.71) тому
Вираз (1.75) є зовнішньою характеристикою випрямляча з нульовим виводом у абсолютних одиницях.
Розглянемо розрахунок електричних параметрів випрямляча для режиму . Такий режим характерний для випрямлячів малої потужності. Оскільки , то кут комутації , а комутація струму з одного вентиля на інший у випрямлячі відбувається миттєво (рис.1.17, а).
Рис. 1.17Часові діаграми роботи керованого випрямляча з нульовим виводом при активно-індуктивному навантаженні: а) кут керування ; б) кут керування .
Середнє значення випрямленої напруги Діюче значення ЕРС вторинної обмотки
. (1.76)
Діюче значення струму вторинної обмотки трансформатора та вентиля
. (1.77)
Середнє значення струму вентиля
. (1.78)
Миттєве значення струму первинної обмотки без урахування струму намагнічування визначається з умови рівноваги МРС:
.
Отже, діюче значення цього струму
. (1.79)
Максимальне значення зворотної напруги на вентилі
. (1.80)
Розрахункова потужність вторинних обмоток трансформатора
. (1.81)
Розрахункова потужність первинної обмотки
. (1.82)
Типова потужність трансформатора
. (1.83)
Струм у первинній обмотці трансформатора має несинусоїдальну форму і містить тільки непарні гармоніки ряду синуса:
(1.84)
де непарні цілі числа.
Діюче значення основної гармоніки струму первинної обмотки, рис.1.17
. (1.85)
Коефіцієнт спотворення форми кривої струму первинної обмотки
. (1.86)
Враховуючи, що кут зсуву фази основної гармоніки первинного струму по відношенню до напруги мережі дорівнює нулю , можна стверджувати, що коефіцієнт потужності
.
Розглянемо розрахунок електричних параметрів випрямляча для режиму (керований режим), рис.1.17, б.
Як і в попередньому випадку комутація струму з одного вентиля на інший відбувається миттєво, тобто . Середнє значення випрямленої напруги
де .
Вираз (1.87) являє собою регулювальну характеристику випрямляча.
Максимальне значення зворотної напруги на вентилі як і у попередньому випадку дорівнює
.
Максимальне значення прямої напруги на вентилі
(1.88)
Стрибок зворотної напруги на вентилі
. (1.89)
Оскільки кут зсуву фази основної гармоніки первинного струму по відношенню до напруги мережі , то коефіцієнт потужності
. (1.90)
Решта інших параметрів така ж сама, як і у попередньому режимі. Розглянемо розрахунок електричних параметрів і зовнішньої характеристики для керованого режиму схеми з урахуванням комутації (рис.1.18, а). Часові діаграми випрямленої напруги і струмів наведені на рис.1.18, б.
Рис. 1.18 Схема керованого випрямляча з нульовим виводом при активно-індуктивному навантаженні а) та часові діаграми роботи з урахуванням процесів комутації вентилів б).
Закономірність зміни струмів у вентилях на інтервалі комутації визначається так само, як і у попередніх випадках - методом накладання дії джерел ЕРС , і джерела струму (ідеальне джерело струму).
При дії ЕРС і коло навантаження не враховується, оскільки , Тому рівняння рівноваги напруг (при комутації струму з вентиля VS2 на вентиль VS1)
. (1.91)
Розв'язуючи рівняння (1.91), одержимо
. (1.92)
При дії джерела струму струми вентилів дорівнюють:
.
Накладаючи результати дії джерел ЕРС , і джерела струму одержимо
(1.93)
Так як при струм вентиля VS1 , то з першого рівняння системи (1.93) знаходимо сталу інтегрування Підставляючи значення сталої інтегрування А в систему (1.93) одержимо:
(1.94)
В момент струм вентиля VS2 , тобто
.
Тоді будемо мати
. (1.95)
Втрати середнього значення випрямленої напруги
внаслідок
комутації струмів у вентилях будуть дорівнювати
(1.96)
Враховуючи (1.95) одержимо
(1.97)
Зовнішня характеристика для розглянутого режиму
. (1.98)
Подамо зовнішню характеристику у відносних одиницях, відносно та .
Розділивши ліву і праву частини рівняння (1.98) на величину , одержимо
. (1.99)
Перетворимо від'ємник в рівнянні (1.99) враховуючи, що
. (1.100)
У виразі (1.100) це напруга короткого замикання трансформатора у відносних одиницях, з урахуванням того, що трансформатор приведено до вторинної обмотки .
Введемо позначення , а також подамо напругу у відсотках. Тоді рівняння (1.99) набуде вигляду
. (1.101)
Рівняння (1.101) подає зовнішню характеристику
випрямлячів у
загальному вигляді у відносних одиницях. Воно дійсне і для інших
схем випрямлячів.
Розглянемо режими роботи керованого однофазного перетворювача з нульовим виводом, рис. 1.19, а, в колі постійного струму якого включено електричну машину постійного струму М.
Рис. 1.19 Перетворювач з нульовим виводом: а) схема; б) часові діаграми при роботі на проти-ЕРС; в) часові діаграми при роботі в інверторному режимі; г) зовнішня та вхідна характеристики
Машина постійного струму М може працювати або як двигун з проти-ЕРС (випрямляючий режим), або як генератор з ЕРС (інверторний режим) з проти-ЕРС мережі і .
Процеси при роботі у режимі випрямляча для такого перетворювача не відрізняються від процесів у випрямлячі при статичному активно-індуктивному навантаженні, які розглянуті раніше (див.рис.1.18, б). Це пояснюється тим, що на основі теореми про компенсацію при ЕРС можемо замінити резистором , тобто обидва пристрої працюють ідентично. Тому в них залежність та навантажувальна характеристика описують однаковими рівняннями:
(1.102)
. (1.103)
При невеликих кутах керування ЕРС і , а також струми і у вторинних обмотках на протязі більшої частини півперіоду збігаються за напрямком, а та в колі постійного струму – протилежні (рис. 1.19, б). Тому енергія через трансформатор передається від мережі живлення до електричної машини.
Із виразу (1.103) випливає, що із збільшенням кута керування середнє значення випрямленої напруги зменшується. При перший доданок рівняння (1.103) буде дорівнювати нулю, а величина стає негативною. Якщо при цьому електричну машину перевести у генераторний режим (для цього треба змінити полярність ЕРС машини і прикласти до валу машини зовнішній механічний момент обертання), то перетворювач буде працювати у режимі інвертора, веденого мережею. Відповідні часові діаграми інверторного режиму наведено на рис. 1.19, в. Для цього режиму ЕРС і (на рис.1.19, а показані пунктиром), а також струми і в обмотках трансформатора на протязі більшої частини півперіоду протилежні за напрямом, а ЕРС та струм у колі постійного струму співпадають. При цьому енергія передається від електричної машини, що працює у генераторному режимі через трансформатор до мережі змінного струму.
У режимі випрямлення у колі споживання енергії роль проти-ЕРС виконував двигун постійного струму. У режимі інвертування у колі, де споживається енергія, роль проти-ЕРС виконують ЕРС і вторинних обмоток, тобто напруга мережі змінного струму. При цьому середнє значення напруги на виході перетворювача (рис.1.19, в) має протилежний знак у порівнянні з режимом випрямлення.
Інвертори, ведені мережею, найчастіше характеризуються не кутом керування , а кутом випередження (рис.1.19, в). Тому, якщо в (1.102) і (1.103) підставити одержимо основні характеристики інвертора, веденого мережею:
Вираз (1-105) являє собою вхідну характеристику інвертора.
Відзначимо характерні особливості режиму інвертування (рис.1.19, в).
1. При і збільшенні струму згідно (1.104) збільшується кут комутації . В результаті цього зменшуються позитивні ділянки кривої , середнє значення , яке виступає як проти-ЕРС інвертора, збільшується. Вхідні характеристики інвертора будуть такими, як показано на рис.1.19, г.
2. Стійкість роботи інвертора, як і у випадку найпростішого інвертора, веденого мережею, визначається мінімально допустимою величиною кута , на протязі якого між анодом і катодом вентиля, після проходження його струму через нульове значення, зберігається негативна напруга і відновлюються вентильні властивості тиристора.
Як правило, треба, щоб , де час відновлення. вентильних властивостей тиристора. Якщо кут став меншим за настає аварійний режим - перевертання інвертора. Кут пов'язаний з кутами та залежністю
. (1.106)
3. При збільшенні струму кут зростає, а отже, при кут зменшується. При певному значенні струму він може стати меншим від мінімального значення . Ця умова визначає допустимий струм інвертора у колі постійного струму . Перевищення цього струму веде до перевертання інвертора.
4. Величини і взаємопов'язані між собою. Якщо із рівняння (1.104), враховуючи (1.106), визначити значення , а потім підставити його у рівняння (1.105), одержимо
. (1.107)
Вираз (1.107) називають обмежувальною характеристикою інвертора, веденого мережею. На графіках вона є зеркальним відображенням відносно осі абсцис зовнішньої характеристики того ж самого перетворювача, що працює у режимі випрямляча, якщо кути (інверторний режим) і (випрямляючий режим) однакові за величиною. На рис.1.19, г наведені обмежувальні характеристики інвертора при і (пунктирні лінії), а також вхідні характеристики інвертора для різних значень кута випередження . За допомогою цих характеристик при заданих кутах і можна визначити максимально допустимі значення і . При переході від точки 1 до точки 2, при , та максимально допустиме значення напруги збільшується, а максимально допустиме значення струму зменшується. Отже при збільшенні за рахунок зменшення кута випередження і збереженні обмежувального кута незмінним, зменшується.
2. Чому дорівнює коефіцієнт пульсацій однофазного випрямляча з нульовим виводом?
5. Чому дорівнюють значення прямої та зворотної напруги на вентилях випрямляча з нульовим виводом?
8. Що таке кут комутації ? Чим визначається тривалість інтервалу комутації вентилів?
9. Чи залежить середнє значення випрямленої напруги від кута комутації вентилів ?
10. За яких умов можна знехтувати кутом комутації вентилів ?
16. За яких умов керований випрямляч переходить в режим інвертора веденого мережею?
17. Як визначається кут випередження інвертора веденого мережею?
18. Запишіть вираз для вхідної характеристики інвертора веденого мережею з нульовим виводом.
19. Як залежить середнє значення напруги на виході інвертора від струму?
20. Як залежить кут комутації вентилів від струму навантаження?
Еквівалентна схема випрямляча () подана на рис.1.20, а та містить джерело синусоїдальної ЕРС і комплект вентилів .
Рис. 1.20 Еквівалентна схема мостового випрямляча а);
часові діаграми його роботи на активне навантаження :
б) некерований режим (); в) керований режим ()
Синусоїдальна напруга подається на одну діагональ моста, а навантаження підключається до іншої. Вентилі (катодна група) мають спільну точку катодів, а вентилі (анодна група) мають спільну точку анодів.
У мостовій схемі струм попарно пропускають вентилі або , які включені послідовно з навантаженням. У будь-який момент часу в катодній групі струм буде пропускати той з вентилів, на аноді якого більш позитивний потенціал, а в анодній групі катод якого має більш негативний потенціал. Так, наприклад, при позитивному півперіоді ЕРС (рис.1.20, а), анод вентиля має найбільш високий потенціал, а катод вентиля найбільш низький. У цьому разі при подаванні від системи керування імпульсів керування на вентилі джерело ЕРС і навантаження утворюють замкнений контур, по якому буде протікати електричний струм . На протязі негативної півхвилі ЕРС катод вентиля має найбільш низький потенціал, а анод вентиля найбільш високий. Отже, при наявності імпульсів керування на вентилях у контурі буде протікати електричний струм . При цьому в навантаженні струми і збігаються за напрямком, а в джерелі ЕРС (у вторинній обмотці трансформатора) ці струми протікають у протилежних напрямках. Тому у мостовій схемі відсутнє вимушене підмагнічення осердя трансформатора.
Розрахунок електричних параметрів випрямляча для некерованого режиму , для якого часові діаграми подані на рис. 1.20, б, здійснюється аналогічно однофазному випрямлячеві з нульовим виводом. Наведемо тільки кінцеві результати:
Мостовий випрямляч має більш високий коефіцієнт використання трансформатора у порівнянні із схемою з нульовим виводом, а також у два рази менше значення зворотної напруги на вентилі. Струми у первинній і вторинній обмотках трансформатора є синусоїдальними. Тому по відношенню до живлячої мережі такий випрямляч сприймається як звичайне лінійне навантаження.
Розглянемо розрахунок електричних параметрів випрямляча для керованого режиму , часові діаграми для якого наведено на рис.1.20, в.
Середнє значення напруги на навантаженні
. (1.108)
Вираз (1.108), у якому являє собою регулювальну характеристику .
Середнє значення випрямленого струму
(1.109)
де .
Середнє значення струму вентилів
, (1.110)
де .
Максимальне значення зворотної напруги на вентилі
. (1.111)
Максимальне значення прямої напруги на вентилі
. (1.112)
Діюче значення струму вентиля визначимо, використовуючи коефіцієнт форми струму
. (1.113)
Визначимо коефіцієнт форми струму вентиля
(1.114)
Із збільшенням кута регулювання коефіцієнт зростає, що треба враховувати при розрахунках стабілізованих випрямлячів.
Діюче значення струму вторинної обмотки трансформатора
, (1.115)
де .
Діюче значення струму первинної обмотки трансформатора, враховуючи, що,
. (1.116)
Оскільки , а , то з урахуванням (1.116), одержимо
. (1.117)
Розрахункова потужність вторинної і первинної обмоток, а також типова потужність трансформатора, враховуючи, що
(1.118)
Величина , яка є складовою частиною виразу (1.118), із збільшенням кута керування зростає, а тому зростає і типова потужність трансформатора. Отже розрахунок для керованого режиму треба вести при максимальному значенні кута керування .
Визначимо діюче значення основної гармоніки струму первинної обмотки. Амплітуда косинусоїдальної складової
. (1.119)
Амплітуда синусоїдальної складової
(1.120)
Діюче значення струму першої гармоніки
. (1.121)
Коефіцієнт спотворення форми кривої струму
первинної обмотки,
враховуючи (1.117) і (1.121)
. (1.122)
З урахуванням того, що
,
коефіцієнт потужності випрямляча визначається виразом
. (1.124)
Визначимо гармонічний склад випрямленої напруги. Амплітуди синусоїдальної і косинусоїдальної складових гармоніки з номером визначаються з виразів
, (1.125)
(1.126)
Коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги для тої гармоніки визначається за формулою
, (1.127)
де функція змінних .
Коефіцієнт пульсацій для основної гармоніки
. (1.128)
Схема мостового випрямляча з активно-індуктивним навантаженням наведена на рис.1.21,а. Розглянемо роботу схеми за умови, що . За таких умов струм у навантаженні не має пульсацій, а перехід струму з однієї пари вентилів на іншу відбувається миттєво (). Часові діаграми струмів і напруг для цього режиму наведені на рис. 1.21, г.
На відміну від роботи на активне навантаження, у цьому режимі крива випрямленої напруги на інтервалі має негативне значення. Це пояснюється тим, що енергія магнітного поля індуктивного навантаження підтримує незмінними струми у вентилях і після переходу ЕРС через нуль.
Рис. 1.21 Мостовий випрямляч знавантаженням: а) схема випрямляча;
б), в) - еквівалентні схеми для визначення комутаційних процесів; г) часові діаграми для керованого режиму без урахування комутаційних процесів ; д) часові діаграми для керованого режиму з урахуванням комутаційних процесів
Тому середнє значення випрямленої напруги, як і у схемі з нульовим виводом, дорівнює
Вираз (1.129) описує регулювальну характеристику випрямляча.
Середнє значення струму вентиля
(1.130)
Діюче значення струму вторинної обмотки трансформатора
(1.131)
Діюче значення струму первинної обмотки
(1.132)
Типова потужність трансформатора
, (1.133)
де активна потужність навантаження при .
Максимальне значення зворотної напруги на вентилі
(1.134)
Максимальне значення прямої напруги на вентилі
(1.135)
Стрибок
зворотної напруги на вентилі (який може викликати
комутаційні перенапруги)
(1.136)
Фазовий зсув першої гармоніки струму мережі живлення відносно напруги мережі , а діюче значення струму першої гармоніки отже коефіцієнт потужності
(1.137)
Коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги за тою гармонікою
(1.138)
Розглянемо роботу схеми, яка наведена на рис. 1.21, а, з урахуванням комутації струму вентилів при . Часові діаграми для цього режиму роботу наведені на рис. 1.21, д. Початок координат тут суміщено з моментом включення вентилів VS2, VS3 і відповідно з початком комутації. В цей момент починається зменшення струму у вентилях VS1, VS4 і зростання струму у вентилях VS2, VS3. ЕРС вторинної обмотки . Застосуємо метод накладання дії джерела ЕРС і джерела струму як і для схеми з нульовим виводом (відповідні еквівалентні схеми наведені рис. 1.21, б та 1.21, в). Для струмів у вентилях на інтервалі комутації справедливі наступні вирази
(1.139)
(1.140)
У момент закінчення комутації , , отже
. (1.141)
Середнє значення випрямленої напруги з урахуванням втрат при комутації де втрати середнього значення випрямленої напруги з урахуванням виразу (1.141)
(1.142)
Враховуючи (1.129) і (1.142), одержимо, вираз зовнішньої характеристики мостового випрямляча у абсолютних одиницях
. (1.143)
Струм у вторинній обмотці ва інтервалі комутації
. (1.144)
У інші моменту часу . На рис. 1.21, д наведено часову діаграму цього струму за період.
Закономірність зміни струму у первинній обмотці визначається за умови .
Коефіцієнт потужності наближено визначається як
. (1.145)
Вираз (1.145) отриманий за умови лінійної зміни струму на інтервалі комутації, тому . Коефіцієнт спотворення буде таким самим, як і для попереднього режиму. Вираз для зовнішньої характеристики у відносних одиницях описується формулою (1.101), з урахуванням того, що коефіцієнт .
Мостові випрямлячі, які побудовано за несиметричною схемою, у якій два тиристори замінено на діоди (рис. 1.22, а, 1.23, а) потребують більш простих систем керування і мають меншу вартість.
Розглянемо роботу несиметричної схеми, наведеної на рис.1.22, а за умов . Керовані вентилі цієї схеми включають у моменти і т.д. , а тривалість їх роботи дорівнює (рис.1.22, б). Діоди включаються у моменти і т.д., тривалість їх роботи також дорівнює . На інтервалах тривалістю одночасно пропускають струм пари вентилів, що знаходяться в одній стійці моста або . Тому на протязі інтервалу коло навантаження буде закорочено, а напруга на навантаженні дорівнюватиме нулю.
Рис. 1.22 Несиметричний мостовий випрямляч: а) схема випрямляча; б) часові драгами роботи без урахування процесів комутації; в) часові драгами роботи з урахуванням процесів комутації
Найважливіші електричні параметри схеми рис.1.22, а визначено у відповідності з часовими діаграмами, що наведені на рис.1.22, б.
; ; ; ;
; ;
;
Розглянемо роботу схеми, рис 1.22, а з урахуванням комутації струмів у вентилях. Будемо вважати, що . Часові діаграми струмів і напруг для цього режиму роботи випрямляча наведені на рис 1.22, в.
Комутація струмів у тиристорах відбувається на інтервалах тривалістю й починається у точках і т.д. Кут можна визначити з виразу, одержаного для симетричної схеми
.
Комутація струму у діодах відбувається на інтервалах тривалістю та починається у точках і т.д. Кут визначається з попереднього виразу при
. (1.146)
Таким чином, тривалість інтервалів та неоднакова. Середнє значення втрат випрямленої напруги, зумовлене комутацією струму у тиристорах , тому зовнішня характеристика у абсолютних одиницях
. (1.147)
Напруга на тиристорах визначається тими ж самими виразами, що й для симетричної схеми.
З
урахуванням кутів комутації фазовий зсув першої гармоніки
струму відносно напруги
мережі можна приблизно визначається таким виразом:
,
а коефіцієнт потужності
.
Таким чином, коефіцієнт потужності несиметричної схеми буде більше, ніж для симетричної. Це пояснюється тим, що енергія, яка була накопичена у дроселі в несиметричній схемі на протязі інтервалу витрачається тільки в навантаженні , а не повертається до мережі живлення.
У несиметричній схемі, що наведена на рис.1.23, а при керовані вентилі включаються у моменти , і т. д., а некеровані вентилі у моменти і т. д. В результаті тривалість роботи керованих вентилів дорівнює , а некерованих - (рис. 1.23, б).
На протязі інтервалу обидва діоди будуть включені і шунтують навантаження. При цьому струм у навантаженні підтримується за рахунок енергії, що була накопичена в дроселі , а випрямлена напруга на цьому інтервалі дорівнює нулю. Форма випрямленої напруги буде така ж, як і в схемі наведеній на рис.1.22, а. Тому середнє значення випрямленої напруги визначається виразом
.
Рис. 1.23 Несиметричний мостовий випрямляч: а) схема випрямляча; б) часові драгами роботи без урахування процесів комутації; в) часові драгами роботи з урахуванням процесів комутації
Середнє і діюче значення струмів тиристорів відповідно дорівнюють:
, (1.149)
. (1.150)
Для діодів будемо мати, відповідно:
, (1.151)
. (1.152)
Для режиму будуть мати місце процеси комутації (рис.1.23, в). Інтервал комутації після входження у роботу тиристора може бути визначений з такого виразу:
,
а інтервал із виразу (1.146).
Параметри визначається таким чином, як і для несиметричної схеми, наведеної на рис.1.22, а.
З метою зменшення реактивної потужності, що споживається від мережі живлення, а отже, й для покращення коефіцієнта потужності випрямляча, при роботі на навантаження з великою індуктивністю у симетричну мостову схему вводять нульовий вентиль , який шунтує навантаження (рис.1.24, а).
Рис. 1.24 Випрямляч з нульовим вентилем:
а) схема випрямляча; б) часові діаграми роботи
На рис.1.24, б наведено часові діаграми, які пояснюють принцип дії цієї схеми без урахування процесів комутації (). Нульовий вентиль включається у моменти і т.д., коли ЕРС змінює знак. На протязі інтервалу нульовий вентиль , через який проходить струм , шунтує навантаження. Тому на цьому інтервалі випрямлена напруга дорівнює нулю, а перша гармоніка струму первинної обмотки має фазовий зсув відносно напруги мережі живлення на кут (без нульового вентиля цей кут дорівнює ). Отже, введення нульового вентиля підвищує коефіцієнт потужності випрямляча.
Середнє і діюче значення струму в нульовому вентилі відповідно дорівнюють:
, (1.153)
. (1.154)
Усі інші електричні параметри, крім струмів у вентилях, визначаються так само, як і для несиметричної схеми, наведеної на рис.1.22, а. Струми у вентилях визначаються виразами (1.149) і (1.150). Зворотна напруга на нульовому вентилі визначається напругою на вторинній обмотці трансформатора (1.134).
При невеликих потужностях у навантаженні
застосовують ємнісні
згладжувальні фільтри. Такими навантаженнями можуть бути радіоелектронні
пристрої: аноди електронно-променевих трубок, електронні мікроскопи,
рентгенівська апаратура, фотоелектронні помножувачі та ін. По відношенню до
випрямляча таке навантаження має активно-ємнісний характер.
Розглянемо ідеалізований режим роботи некерованого випрямляча з навантаженням, рис.1.25, а, та інженерну методику розрахунків за умови .
Рис. 1.25 Випрямляч з навантаженням: а) схема випрямляча; б) часові діаграми роботи; в) еквівалентна схема заміщення
Оскільки для трансформаторів малої потужності параметр значно більший, ніж , то треба враховувати втрати потужності в обмотках трансформатора. Необхідно також враховувати втрати потужності на активному опорі відкритих діодів випрямляча.
Припускаючи, що , можна стверджувати, що напруга на конденсаторі буде незмінною, а отже і випрямлена напруга також буде постійною . Такий режим не буде відрізнятися від режиму роботи випрямляча на проти-ЕРС (наприклад, при заряджанні акумулятора). Часові діаграми струмів і напруг подані на рис.1.25, б.
На інтервалі , коли діоди і пропускають струм, визначають з еквівалентної схеми, наведеної на рис.1.25, в з рівняння :
. (1.155)
Враховуючи, що і позначивши матимемо:
. (1.156)
Тривалість протікання струму у вентилях відповідав куту . Кут називають кутом відсікання.
Струм розподіляється у точці "К" (рис. 1.25, в) таким чином: змінна складова, яка дорівнює буде проходити через конденсатор, який має нескінченно малий опір для усіх гармонік струму , а постійна складова буде проходити через навантаження .
Струм у колі навантаження визначається як середнє значення струму за половину періоду
(1.157)
де .
Вираз (1.157) можна подати у більш зручному вигляді
, (1.158)
де величина є функцією кута відсікання. Величина подана графічно на рис. 1.26, а.
Її також можна визначити, маючи експериментальні дані для випрямлячів такого класу:
, (1.159)
де для випрямлячів потужністю від 1 до 1000 Вт.
Таким чином, вибравши відношення , а також обчисливши за формулою (1.159) величину із графіка, рис.1.26, а, визначають кут відсікання .
Рис. 1.26 Графічні залежності до розрахунку випрямлячів з активно-ємнісним навантаженням: а) кут відсікання; б) коефіцієнт максимального струму; в) коефіцієнт фазної ЕРС (В) та коефіцієнт форми струму; г) коефіцієнт пульсацій; д) узагальнена зовнішня характеристика у відносних одиницях; е) сім'я коефіцієнтів фазної ЕРС
Усі інші електричні параметри визначають як функції кута відсікання, або функції параметра . Наведемо деякі з цих параметрів.
Максимальне значення струму вентиля:
(1.160)
де коефіцієнт максимального струму, графік для якого наведено на рис.1.26, б.
Діюче значення ЕРС вторинної обмотки:
, (1.161)
де коефіцієнт фазної ЕРС, графік для якого подано на рис. 1.26, в.
Діюче значення струму вентиля
, (1.162)
де коефіцієнт форми струму
,
а його графік наведено на рис.1.26, в.
Діюче значення струму вторинної обмотки трансформатора
. (1.163)
Типова потужність трансформатора
. (1.164)
Типова потужність трансформатора досягає максимуму при куті відсікання . Тому рекомендують вибирати кут відсікання , що відповідає .
Коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги за
першою гармонікою
при кінцевому, але досить великому значенні ємності конденсатора
, (1.165)
де опір визначається в омах, а ємність в мікрофарадах.
,
а його графік для різних значень кратності пульсацій подано на рис.1.26, г.
Зовнішня характеристика випрямляча визначається рівняннями
(1.166)
Якщо за базисні вибрати величини (для ) і (для ), то систему (1.166) можна подати у відносних одиницях
Узагальнена зовнішня характеристика у відносних одиницях наведена на рис. 1.26, д. Ця характеристика стрімко спадає, а тому для таких випрямлячів не рекомендують змінювати навантаження оскільки напруга на виході випрямляча при цьому буде змінюватися дуже сильно.
Розглянута інженерна методика аналізу режимів роботи випрямляча буде дійсною, якщо відношення параметрів . Для більш потужних випрямлячів при індуктивність сприяє збільшенню тривалості протікання зарядного струму конденсатора. Це призводить до зміни форми кривої випрямленої напруги, а отже, і середнього значення випрямленої напруги. Внаслідок цього функція змінюється.
На рис.1.26, е наведено ряд функцій , які побудовані для різних значень кута .
Зміни інших функцій з урахуванням кінцевого значення відносно малі і їх при обчисленнях можна не враховувати.
Принцип роботи помножувачів напруги заснований на використанні кількох конденсаторів, кожен з яких заряджається від однієї обмотки трансформатора через відповідний вентиль. По відношенню до навантаження конденсатори підключені послідовно і їх напруги додаються. Такі випрямлячі застосовують для живлення високовольтних пристроїв малої потужності, які споживають незначний струм (кілька міліампер), таких як рентгенівські трубки, аноди високовольтних електронно-променевих трубок, електронні мікроскопи, фотоелектронні помножувачі і т. ін.
Розрізняють симетричні і несиметричні схеми помноження напруги.
Симетрична схема подвоєння напруги - схема Латура складається з двох однопівперіодних випрямлячів (рис.1.27, а) .
Рис. 1.27 Симетрична схема подвоєння напруги:
а) електрична схема; б) часові діаграми роботи
Конденсатор заряджається через діод . Під час першого півперіоду ЕРС , а конденсатор через діод під час другого півперіоду ЕРС . Якщо конденсатори однакові , напруга на навантаженні на холостому ході дорівнює . При наявності навантаження напруга на виході випрямляча буде меншою. Це пов’язано з тим, що заряджання одного з конденсаторів супроводжується одночасним розряджанням іншого через опір навантаження . Якщо виконується умови , де період напруги мережі живлення, то .
На рис.1.27, б наведені часові діаграми напруг і струмів у схемі Латура.
Випрямлена напруга має за період мережі дві пульсації . Розрахунок подвоювача напруги можна провести за спрощеною методикою для випрямляча з навантаженням, яка розглянута раніше. При цьому розрахункову напругу треба брати у два рази меншого, ніж напруга на навантаженні, величини функцій визначати при , а величину функції при . Максимальне значення зворотної напруги на вентилі в симетричній схемі подвоєння дорівнює сумі амплітуди ЕРС і середнього значення напруги на одному конденсаторі .
У несиметричній схемі подвоєння напруги, рис.1.28, а, два однопівперіодні випрямлячі живляться від різних за величиною напруг.
Рис. 1.28 Несиметричні схеми помножувачів напруги
В перший півперіод заряджається конденсатор через діод під дією ЕРС . В інший півперіод заряджається конденсатор через діод під дією сумарної ЕРС . В результаті напруга на конденсаторі в режимі холостого ходу буде у два рази вищою, ніж на конденсаторі . Зворотна напруга на вентилі при холостому ході досягає величини подвоєної амплітуди ЕРС трансформатора. Частота пульсацій випрямленої напруги . Один з виводів вторинної обмотки трансформатора з'єднаний з негативним полюсом навантаження. Отже, можливе його заземлення.
Подальшим розвитком несиметричної схеми подвоєння напруги є схема помноження, що зображена на рис.1.28, б. В цій схемі додані ланцюжки з вентилів і конденсаторів , і т.д. Схема може використовуватися і як подільник напруги. Напруга на конденсаторі на холостому ході дорівнює , а на усіх інших конденсаторах. Ця схема помножує напругу джерела живлення у кілька разів. Це несиметрична схема помноження напруги другого роду.
На рис.1.28, в наведено схему несиметричного помноження напруги першого роду. Тут можливе помноження у 2...4 рази.
В наш час розроблені помножувачі, які дають на виході напругу у сотні кВ та здійснюють помноження у десятки разів. Схеми помножувачів напруги можна побудувати без використання трансформаторів.
1. Поясніть принцип дії однофазного мостового випрямляча при роботі на активне навантаження.
7. Чи залежить коефіцієнт пульсацій мостового випрямляча від кута керування ?
8. Поясніть принцип дії однофазного мостового випрямляча при роботі на навантаження.
9. Запишіть вираз для регулювальної характеристики керованого мостового випрямляча при навантаженні.
12. Чому дорівнює стрибок зворотної напруги на вентилях мостового випрямляча ?
13. Зобразьте несиметричні однофазні мостові схеми випрямлячів.
15. З якою метою в схему однофазного мостового випрямляча включають нульовий вентиль ?
17. Поясніть принцип дії однофазного мостового випрямляча при роботі на ємнісне навантаження.
20. Назвіть основні схеми помноження напруги, які можуть бути побудовані на базі випрямлячів.
21. Поясніть принцип дії симетричної схеми подвоєння напруги (схеми Латура).
22. Поясніть принцип дії несиметричної схеми подвоєння напруги.
Схеми випрямлячів трифазного струму застосовують в основному для живлення споживачів середньої і великої потужності. Первинна обмотка трансформатора таких випрямлячів складається з трьох фаз, які з'єднані або зіркою, або трикутником. Вторинні обмотки трансформатора (їх може бути декілька) також є трифазними.
За допомогою спеціальних схем з'єднання вторинних обмоток і усього випрямляча можна одержати випрямлену напругу, у якої число пульсацій за період кратно трьом. При збільшенні числа пульсацій коефіцієнт пульсацій зменшується, тому габаритні розміри і маса згладжувальних електричних фільтрів також зменшується, або взагалі відпадає потреба в них.
Випрямлячі трифазного струму рівномірно навантажують мережу трифазного струму і характеризуються високим коефіцієнтом використання трансформатора.
Схеми випрямлячів трифазного струму використовуються для живлення статичних навантажень з проти-ЕРС, а також динамічних і нелінійних навантажень.
Складовою частиною складних схем випрямлячів трифазного струму є проста трифазна схема з нульовим виводом, яка запропонована Міткевичем. У схемі первинна і вторинна обмотки трансформатора з'єднані зіркою. Еквівалентну схему такого випрямляча зображено на рис.1.29, а. У ній не враховані індуктивності розсіювання і втрати потужності у трансформаторі, а також у вентилях.
Розглянемо некерований режим роботи випрямляча при . В ідеалізованій схемі комутація струмів у вентилях відбувається миттєво. При цьому у будь-який момент часу струм протікає тільки через один вентиль, анод якого має найбільш високий потенціал. Тривалість роботи кожного вентиля . Випрямлена напруга і струм містить трикратні пульсації за період (рис.1.29, б).
Рис. 1.29 Трифазний випрямляч з нульовим виводом:
а) еквівалентна схема; б) часові діаграми роботи; в) розподіл намагнічуючих сил вздовж замкнених контурів магнітопроводу
Щоб визначити закон зміни струмів у первинній обмотці трансформатора треба скласти рівняння рівноваги намагнічуючих сил вздовж замкнених контурів магнітопроводу (рис. 1.29, в) і рівняння за першим законом Кірхгофа для трьох інтервалів періоду (рис. 1.29, б).
Для інтервалу , на протязі якого , ці рівняння будуть такими
(1.167)
Розв'язуючи рівняння системи (1.167), одержимо
,
де коефіцієнт трансформації.
Для інтервалу , на протязі якого , складаємо аналогічні рівняння і розв'язуючи їх, одержуємо
.
Для інтервалу , на протязі якого , відповідно знаходимо
.
Розглянемо розподіл намагнічуючих сил на стрижнях осердя трансформатора на протязі кожного з трьох інтервалів періоду.
На інтервалі
стрижень А ;
стрижень В (1.168)
стрижень С .
Таким чином на інтервалі , який складає 1/3 частину періоду мережі, на усіх стрижнях діють рівні за величиною некомпенсовані намагнічуючі сили, які співпадають за напрямом. Ці намагнічуючі сили викликають додаткові пульсуючі магнітні потоки в стрижнях трансформатора однакового напрямку (рис.1.29, в). На протязі наступних інтервалів періоду і у стрижнях виникають аналогічні потоки.
Магнітні потоки, викликані некомпенсованими намагнічуючими силами на стрижнях, називають потоками вимушеного намагнічування. Некомпенсовані намагнічуючі сили, які визначаються на кожному стрижні величиною , містять сталу і змінну складову, частота якої кратна трьом. Отже і потік вимушеного намагнічування містить сталу складову і , частота якої при з'єднанні обмоток трансформатора зірка-зірка буде кратна трьом.
Потоки вимушеного намагнічування складають (20-25)% від основного магнітного потоку трансформатора. Вони замикаються частково через осердя, а частково через повітря і сталеву арматуру, яка оточує осердя трансформатора. В результаті осердя насичується, а в сталевій арматурі виникають теплові втрати за рахунок вихрових струмів, які наводяться змінною складовою потоку вимушеного намагнічування. На рис.1.30, а наведено криву струму, що визначається сумарною намагнічуючою силою з урахуванням вимушеного намагнічування, зумовленого сталою складовою .
Рис. 1.30 Вимушене намагнічування у схемі Міткевича: а) часові діаграми;
б) схема з’єднання обмоток для усунення вимушеного намагнічування
Внаслідок насичення осердя трансформатора струм холостого ходу значно збільшується за амплітудою, причому його форма стає несинусоїдальною. Збільшується також і площа петлі перемагнічування S. Внаслідок цього діюче значення струму х.х. зростає.
Треба зауважити, що струм х.х. містить гармонічні складові, які потрапляють до мережі живлення. Таким чином, явище вимушеного намагнічування осердя трансформатора у трифазному випрямлячі з нульовим виводом при з'єднанні обмоток зіркою призводить до небажаних наслідків, уникнути яких можна об'єднавши первинні обмотки у трикутник, а вторинні у зигзаг (рис.1.30, б).
При з'єднанні первинних обмоток трикутником, змінна складова потоку вимушеного намагнічування з явно вираженою третьою гармонікою компенсується потоками, які утворюють струми вищих гармонік, частота яких кратна трьом. Ці струми містяться у струмах первинних обмоток трансформатора і замикаються через контур, що утворений цими обмотками. Розрахункова потужність трансформатора при з'єднанні обмоток у трикутник не змінюється. При розщепленні вторинних обмоток трансформатора на дві рівні частини з подальшим з'єднанням шести обмоток способом зигзаг в осерді трансформатора усувається стала складова потоку вимушеного намагнічування. Але при цьому діюче значення вторинної ЕРС зменшується у порівнянні з ЕРС при з'єднанні зіркою: .
Еквівалентна схема ідеалізованого шестифазного випрямляча з нульовим виводом наведена на рис.1.31, а. Часові діаграми струмів і напруг наведені на рис.1.31, б.
Крива випрямленої напруги виділена жирною лінією. Кратність пульсацій випрямленої напруги по відношенню до частоти мережі дорівнює шести, отже, коефіцієнт пульсацій за основною гармонікою . Тривалість протікання струму у вентилях і вторинних обмотках трансформатора . Закон зміни струмів у первинних обмотках визначається в результаті розв'язання рівнянь рівноваги намагнічуючих сил по контурам для кожного з шести інтервалів періоду, аналогічно трифазному випрямлячу з нульовим виводом. На рис.1.31,б наведено часові діаграми цих струмів.
Рис. 1.31 Шестифазний випрямляч з нульовим виводом:
а) схема випрямляча; б) часові діаграми
Розглянемо сумарні намагнічуючі сили на стрижнях А, В, С для кожного з шести інтервалів періоду.
Для інтервалу (струм )
(1.169)
Для інтервалу (струм )
(1.170)
На протязі наступних інтервалів процеси повторюються. Таким чином, на стрижнях діють некомпенсовані намагнічуючі сили з потрійною частотою без сталої складової (рис. 1.31, б) . В результаті в стрижнях осердя трансформатора виникає потік вимушеного намагнічування потрійної частоти однакового напрямку, який частково замикається по стрижням, а частково по сталевій арматурі, що оточує стрижні. Ці потоки називають однофазними потоками вимушеного намагнічування. Щоб запобігти їх виникненню, первинні обмотки трансформатора треба з'єднувати трикутником.
Визначимо в загальному вигляді електричні параметри для некерованих ідеалізованих випрямлячів з нульовим виводом, число фаз вторинної обмотки яких кратне трьом, при активному навантаженні. Еквівалентна схема такого випрямляча наведена на рис.1.32, а.
· Рис. 1.32 фазний випрямляч з нульовим виводом: а) – еквівалентна схема;
· б) – часова діаграма випрямленої напруги
У відповідності до часової діаграми (рис.1.32, б) середнє значення випрямленої напруги дорівнює:
. (1.171)
При ; при ,де діюче значення фазної ЕРС вторинної обмотки, .
Середнє значення випрямленого струму
, (1.172)
де .
Щоб визначити коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги для будь-якої тої гармоніки, спочатку треба визначиш амплітуду тої гармоніки напруги . Оскільки крива симетрична відносно осі ординат, вона містить тільки косинусоїдальні складові, тому
. (1.173)
Таким чином, коефіцієнт пульсацій
.
Для схем з нульовим виводом , тому
Середнє значення струму вентиля
Максимальне значення зворотної напруги на вентилі визначається для кожного конкретного значення
при . (1.177)
Діюче значення ЕРС вторинної обмотки трансформатора
; (1.178)
при ;
при .
Діюче значення струму вторинної обмотки
(1.179)
При .
При .
Діюче значення струму первинної обмотки також визначається для кожного конкретного значення .
При , користуючись часовою діаграмою (рис.1.29, б)
(1.180)
При
. (1.181)
Розрахункова потужність вторинної обмотки трансформатора
. (1.182)
При , ; при , .
Розрахункова потужність первинної обмотки трансформатора
. (1.183)
При , ; при , .
Типова потужність трансформатора
. (1.184)
При , ; при , .
Керований режим треба розглядати для кожної конкретної трифазної схеми. Для схеми Міткевича при активному навантаженні, згідно часовим діаграмам (рис.1.33, а, б) визначимо середнє значення випрямленої напруги при безперервному струмі у колі навантаження (рис.1.33, а) і при переривчастому струмі (рис.1.33, б).
Рис. 1.33 Часові діаграми керованого випрямляча за схемою Міткевича:
а) режим безперервного струму; б) режим переривчастого струму.
При безперервному струмі у колі навантаження,
(1.185)
При переривчатому струмі у колі навантаження,
(1.186)
При випрямлена напруга дорівнює нулю.
У трифазному мостовому випрямлячі, еквівалентна схема якого наведена на рис.1.34, а послідовно з'єднані два трифазних випрямляючих блоки - анодний, з вентилями VS4, VS6, VS2 і катодний з вентилями VS1, VSЗ, VS5. Кожен з цих блоків повторює роботу трифазної схеми з нульовим виводом. Розглянемо ідеалізований режим при активному навантаженні і . У схемі одночасно пропускають струм два вентилі: один з найбільш високим потенціалом анода відносно нульової точки вторинної обмотки трансформатора з катодної групи вентилів, а іншій - з найбільш низьким потенціалом катода з анодної групи вентилів. Так, наприклад, згідно часовим діаграмам струмів і напруг, наведеним на рис.1.34, б, на інтервалі , тривалістю , струм пропускають вентилі VS1 і VS6, на інтервалі вентилі VS1 і VS2, на інтервалі вентилі VSЗ і VS2 і т.д. Випрямлена напруга на інтервалі визначається різницею фазних ЕРС і , на інтервалі - різницею ЕРС і і т.д.
Рис. 1.34 Трифазний мостовий випрямляч: а) схема; б) часові діаграми для некерованого режиму ; в) часові діаграми для керованого режиму
Таким чином, випрямлена напруга має шестикратні пульсації за період, тобто . Максимальне значення випрямленої напруги дорівнює амплітуді лінійної напруги, тобто , хоч тривалість роботи кожного вентиля така ж сама, як і у трифазній схемі з нульовим виводом, тобто .
У мостовому випрямлячі немає вимушеного підмагнічування осердя трансформатора, оскільки струм у вторинній обмотці такої ж самої форми протікає двічі за період у протилежних напрямках. В результаті форма струму первинної обмотки повторює форму струму вторинної обмотки , оскільки .
Електричні параметри трифазної мостової схеми розраховуються за методикою, яка раніше розглянута у загальному вигляді для багатофазних випрямлячів з нульовим виводом. Треба тільки враховувати, що , а також замість фазної ЕРС враховувати лінійну ЕРС . Отже, при такому ж значенні ЕРС вторинної обмотки трансформатора , як і в трифазній схемі з нульовим виводом і кутом керування середнє значення випрямленої напруги в два рази більше, або при такому ж значенні в обох схемах, значення в мостовій схемі буде у два рази меншим, тобто, буде дорівнювати .
При визначенні діючого значення струму вторинної обмотки, враховуючи, що форма цього струму близька до прямокутної, можна вважати, що . Враховуючи ці особливості електричні параметри трифазного мостового випрямляча при активному навантаженні будуть такими:
Для покращення форми кривої струму первинної обмотки доцільно фази з'єднувати трикутником. При цьому лінійний струм (рис.1.34, б), який дорівнює різниці фазних струмів , має безперервний характер, внаслідок чого відносний вміст вищих гармонік зменшується.
Керований режим. , характеризується двома діапазонами зміни кута керування:
5. режим безперервного струму у колі навантаження,
6. режим переривчастого струму у колі навантаження.
При переході до режиму переривчастого струму, тобто при , не можна використовувати короткі імпульси керування тиристорами, оскільки при включенні кожного наступного тиристора інший тиристор, який повинен працювати з ним у парі, буде уже виключений. Тому система керування тиристорами повинна або виробляти один "широкий" імпульс керування за період, тривалістю , або два коротких імпульси, які слідують один за одним через . Тільки у цьому разі можна забезпечити переривчастий характер струму у кожному вентилі на інтервалі .
На рис.1.34, в наведено криві випрямленої напруги для трьох значень кута керування .
При кутах керування середнє значення випрямленої напруги (рис.1.34, в)
При кутах керування (рис.1.34, в) середнє значення випрямленої напруги:
Із останнього виразу випливає, що при , середнє значення випрямленої напруги дорівнює нулю.
Трифазний мостовий випрямляч, у порівнянні з розглянутими раніше, має такі переваги:
· відсутні потоки вимушеного підмагнічування осердя трансформатора;
· менша у порівнянні із схемою Міткевича величина на вентилі при тому ж самому значенні ;
· хороший коефіцієнт використання трансформатора ;
· малий коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги.
У залежності від форми струму у колі навантаження розрізняють
· режим переривчастого струму;
· режим безперервного, але пульсуючого струму;
· режим ідеально згладженого струму.
Форма струму у колі навантаження залежить від співвідношення параметрів кола навантаження і величини кута керування , де , кутова частота напруги мережі живлення.
Якщо , то при будь яких кутах керування струм у колі навантаження можна вважати ідеально згладженим. Розглянемо більш докладно цей режим. За умови струм у навантаженні .
Трифазні випрямлячі з активно-індуктивним навантаженням найчастіше використовують для середніх і великих навантажень (порядку десятків і сотень кіловат). У еквівалентних схемах таких випрямлячів треба у першу чергу враховувати реактивний опір розсіювання обмотки трансформатора , оскільки активний опір обмотки трансформатора має незначну величину і при інженерних розрахунках його можна не враховувати.
Враховуючи перераховані особливості, еквівалентна схема трифазного випрямляча з нульовим виводом при має вигляд, наведений на рис. 1.35, а.
Рис. 1.35 Трифазний випрямляч з нульовим виводом з активно-індуктивним навантаженням: а) схема випрямляча; б) еквівалентна схема для визначення комутаційних процесів; в) комутаційний контур з джерелами ідеальних ЕРС ; г) часові діаграми роботи з урахуванням комутаційних процесів; д) часові діаграми роботи без урахування комутаційних процесів; е) схема випрямляча з нульовим вентилем; ж) часові діаграми роботи випрямляча з нульовим вентилем
Визначимо закон зміни струму у вентилях. Наявність індуктивностей в контурах комутації обумовлює перехід струму з одного вентиля на інший на протязі певного проміжку часу, який визначається кутом комутації . На інтервалі комутації струму у вітках з ЕРС і еквівалентна схема має вигляд, наведений на рис.1.35,б. У цій схемі діють ідеальні джерела синусоїдальних ЕРС і , які мають фазовий зсув , а також ідеальне джерело струму .
Струм у вентилях визначимо методом накладання дії джерел ЕРС і джерела струму. При дії тільки ЕРС і , вважаючи джерело струму ідеальним (внутрішній опір дорівнює нескінченності), струм у контурі (рис.1.35, в) визначається з рівняння
, (1.189)
де . Згідно часовій діаграмі (рис.1.35, г) будемо вважати, що кут і комутація починається з моменту .
Розв'язавши рівняння (1.189), одержимо
. (1.190)
Струм у вентилях буде відповідно дорівнювати . Випрямлена напруга
. (1.191)
В наслідок дії джерела струму струм у вентилях буде дорівнювати , а випрямлена напруга .
Застосовуючи метод накладання, визначимо струм у вентилях і випрямлену напругу
.
Підставляючи відповідні значення складових, одержимо
(1.192)
Стала інтегрування А визначається з урахуванням початкових умов :
. (1.193)
Підставляючи (1.193) в (1.192) одержимо
(1.194)
Кут комутації визначимо з умови ,
. (1.195)
Миттєве значення напруги на індуктивності в період комутації
. (1.196)
Середнє значення втрат випрямленої напруги в період комутації
. (1.197)
Підставляючи (1.195) в (1.197) одержимо
. (1.198)
Зовнішня характеристика випрямляча
, (1.199)
де середнє значення випрямленої напруги при , форма якої показана на рис.1.35, д.
Вираз зовнішньої характеристики у відносних одиницях (1.101) справедливий і для трифазних випрямлячів. Для схеми Міткевича числове значення коефіцієнта А = 0,87.
Напруга на вентилі VS2 показана на рис.1.35, в. Закономірності зміни цієї напруги на окремих інтервалах такі:
У точці стрибок напруги на вентилях . Максимальна зворотна напруга , максимальна пряма напруга .
Із збільшенням кута керування , фазовий зсув основної гармоніки струму первинної обмотки (рис.1.35, д) збільшується, а коефіцієнт потужності зменшується. Для покращення паралельно навантаженню включають нульовий вентиль (рис.1.35, е). На рис.1.35, ж наведено часові діаграми для режиму .
Струм через нульовий вентиль підтримується за рахунок енергії, яка накопичена в індуктивності. При кутах керування при спаданні фазної ЕРС до нуля тиристори вимикаються, а струм на інтервалі тривалістю проходить через нульовий вентиль . Так як нульовий вентиль при цьому шунтує коло навантаження, то напруга на навантаженні .
Існують і інші способи покращення коефіцієнта потужності , пов'язані з компенсацією реактивної потужності за допомогою спеціальних пристроїв.
Ця схема запропонована Кюблером і носить його ім'я. У схему Кюблера входить два трифазних випрямляча, що живляться від різних трифазних вторинних обмоток трансформатора, кожна з яких з'єднана зіркого (рис.1.36, а).
Системи ЕРС вторинних обмоток мають фазовий зсув одна відносно одної на . Первинні обмотки трансформатора з'єднують або зіркою, або трикутником.
У схемі є вирівнювальний реактор (дросель) , який має велику індуктивність. Він забезпечує незалежну роботу трифазних випрямлячів, які по відношенню до навантаження з'єднані паралельно. Внаслідок цього тривалість роботи кожного вентиля така ж сама, як і в трифазній схемі з нульовим виводом, але частота пульсацій випрямленої напруги у шість разів перевищує частоту живлячої мережі.
Схема з вирівнювальним реактором застосовується для живлення випрямленою напругою споживачів великої потужності, для яких однією з головних вимог є забезпечення високого ККД. У цьому відношенні схема Кюблера має перевагу перед мостовою схемою, у якій послідовно з навантаженням завжди включено два вентилі.
Проте максимальне значення зворотної напруги на вентилях у схемі з вирівнювальним реактором більше, у порівнянні з мостовою схемою.
Часові діаграми струмів і напруг схеми Кюблера для режиму наведені на рис.1.36, б.
Рис. 1.36 Подвійний трифазний випрямляч з вирівнювальним реактором (схема Кюблера): а) схема випрямляча; б) часові діаграми; в) еквівалентна схема трансформатора та часові діаграми роботи випрямляча при ; г) зовнішня характеристика випрямляча; д) еквівалентна схема трансформатора для визначення намагнічуючих сил
За умови ідеалізованих параметрів елементів схеми комутація струмів здійснюється тільки між вентилями одного трифазного випрямляча. Отже, у кожному трифазному випрямлячі у будь-який момент часу струм пропускає тільки один вентиль. Тривалість роботи кожного вентиля .
Враховуючи, що системи трифазних напруг вторинних обмоток зсунуті на кут , у схемі одночасно пропускають струм два вентилі. Наприклад, на інтервалі одночасно пропускають струм вентилі VS1 і VS6, на інтервалі вентилі VS1 і VS2, на інтервалі вентилі VS3 і VS2 і т.д. При цьому різниця фазних ЕРС анодних кіл, що одночасно пропускають струм, урівноважується проти-ЕРС вирівнювального реактора. На рис. 1.36, б ця різниця показана заштрихованими ділянками. Так, наприклад, якщо одночасно пропускають струм вентилі VS1 і VS2 на інтервалі , напруга, що прикладена до вирівнювального дроселя, буде дорівнювати . На часовій діаграмі ця напруга зображена у вигляді лінії . Для наступного інтервалу , а на діаграмі їй відповідає лінія , і т.д.
Напруга , що прикладена до вирівнювального реактора, має приблизно трикутну форму і змінюється з потрійною частотою по відношенню до частоти мережі живлення.
Струм намагнічування вирівнювального дроселя протікає у контурі, який складається з працюючих вентилів, відповідних обмоток трансформатора і обмотки вирівнювального дроселя. Якщо не враховувати втрати у цьому контурі, то струм буде зсунутий за фазою відносно напруги на кут в бік відставання. Струм накладається на струм працюючих вентилів і змінює їх форму. У зв'язку з цим у струмах вентилів з'являються пульсації потрійної частоти. При цьому струм навантаження, до якого струм практично не потрапляє, цієї пульсації не має.
Випрямлену напругу у колі навантаження можна визначити за допомогою рівнянь для двох контурів, наприклад на інтервалі :
(1.200)
Обидві половини обмоток вирівнювального реактора однакові, тому і додаючи рівняння (1.200) одержимо
. (1.201)
У відповідності з (1.201) на рис.1.36, б наведено часову діаграму випрямленої напруги.
При малих струмах навантаження, якщо амплітудне значення струму намагнічування реактора стає більшим, від максимального значення струму вентиля однієї фази випрямляча , де критичне значення струму навантаження, реактор перестає виконувати функцію розділення фаз. Схема стає звичайною шестифазною схемою з нульовим виводом. Тривалість роботи вентилів зменшується до величини, яка визначається кутом . Еквівалентна схема трансформатора та часові діаграми роботи випрямляча для цього режиму наведені на рис.1.36, в. При з'єднанні первинної обмотки зіркою виникає змінний магнітний потік вимушеного підмагнічування потрійної частоти. Він зумовлений змінними некомпенсованими намагнічуючими силами на кожному стрижні осердя трансформатора, які дорівнюють . Цей потік, аналогічно потоку розсіювання, наводить в обмотках додаткові ЕРС. Таким чином, ЕРС в обмотках , зумовлена потоками розсіювання і потоками вимушеного підмагнічування, буде збільшуватися у порівнянні з подвійним трифазним режимом схеми Кюблера. Отже, середнє значення втрат випрямленої напруги у шестифазній схемі буде більшим і нахил зовнішньої характеристики стрімкішим (рис.1.36, г). Коефіцієнт, що визначає нахил зовнішньої характеристики дорівнює . Для випрямляча з вирівнювальним реактором при роботі із струмами навантаження цей коефіцієнт становить .
У схемі Кюблера потоку вимушеного намагнічування немає. Це пояснюється тим, що на всіх інтервалах тривалістю випрямлений струм одночасно протікає у двох вторинних обмотках, які розташовані на різних осердях. Наприклад, на інтервалі (рис. 1.36, б) одночасно протікають струм в обмотці , розміщеній на стрижні А, і струм в обмотці , розміщеній на стрижні С. Це призводить до повної компенсації намагнічуючих сил на кожному стрижні. Дійсно, для цього інтервалу у відповідності зі схемою, що наведена на рис.1.36, д, справедлива така система рівнянь:
(1.202)
де .
Розв'язавши систему (1.202), одержимо
.
Складемо рівняння для намагнічуючих сил, що діють у стрижнях:
(1.203)
Таким же чином визначаються результуючі намагнічуючі сили у стрижнях для усіх інших інтервалів періоду. Вони також дорівнюють нулю.
Шестифазний режим для схеми Кюблера є аномальним. Щоб запобігти виникненню такого режиму, вирівнювальний реактор (дросель) треба шунтувати баластним резистором, або живити від спеціального генератора, який працює на потроєній частоті.
Основні електричні параметри схеми Кюблера для режиму:
;
.
На рис.1.37, а приведена найпростіша трифазна схема компенсаційного випрямляча з покращеним коефіцієнтом потужності. Ця схема є базовим елементом складних компенсаційних схем, запропонованих в Київському політехнічному інституті акад. І.М.Чиженко та проф. В.С.Руденко. В порівнянні зі звичайною трифазною схемою з нульовим виводом вона містить трифазний вирівнювальний реактор та трифазну групу конденсаторів , що дозволяє змінити характер процесу комутації струму з одного вентиля на інший. Комутація в цьому випадку може здійснюватись раніше ніж в простій трифазній схемі (до точки на рис.1.37, б, для якої ). Це пояснюється тим, що в компенсаційній схемі в процесі комутації, окрім фазних ЕРС, бере участь також заряджений конденсатор, що міститься в контурі комутації.
Якщо індуктивність згладжувального дроселя та вирівнювального реактора нескінченно великі, а індуктивність розсіювання дорівнює нулю, то анодні струми будуть прямокутної форми. При цьому струм навантаження поділяється трифазним вирівнювальним реактором на три рівні долі . Якщо струм пропускає вентиль VS1, то струм навантаження, розділяючись вирівнювальним реактором, буде протікати через конденсатори та (рис.1.37, а) та заряджає їх. Струм через конденсатор не буде протікати до тих пір, поки пропускає струм вентиль VS1. На протязі роботи вентиля VS1 конденсатор заряджається так, що його ЕРС, складається з ЕРС . При куті керування комутація буде відбуватися в точці (рис.1.37, б) , яка відповідає рівнянню .
Рис. 1.37 Компенсаційні випрямлячі: а) базова схема; б) часові діаграми для базової схеми; в) подвійна схема; г) часові діаграми для подвійної схеми
Так як точка зсунута вліво відносно моменту, для якого , то дана схема буде мати менший кут зсуву фаз поміж вхідним струмом та напругою мережі живлення. Цей кут може дорівнювати нулю, а може змінити знак і схема буде працювати в ємнісному режимі, тобто основна гармоніка струму в первинній обмотці буде випереджати за фазою її напругу.
Щоб здійснити різні режими, необхідно підібрати відповідні величини ємностей конденсаторів, що дозволяє змінювати місцезнаходження точки комутації в ту чи іншу сторону. За допомогою перемикання конденсаторів в схемі можна регулювати величину середнього значення випрямленої напруги в певному діапазоні.
При застосуванні системи управління можна здійснити регулювання випрямленої напруги в широкому діапазоні. При цьому випрямляч може генерувати реактивну потужність (поводити себе як активно-ємнісне навантаження), споживати реактивну потужність із мережі (поводити себе як активно-індуктивне навантаження), або працювати з коефіцієнтом потужності, що дорівнює одиниці (вести себе як активне навантаження).
Слід зауважити, що реактивна потужність, яку генерує трифазний компенсаційний випрямляч, не набагато більша потужності конденсаторів компенсаційного пристрою. Відношення цих потужностей зветься коефіцієнтом ефективного використання конденсаторів та дорівнює . Тому ця схема з точки зору генерування реактивної потужності неефективна. Більш ефективно використовується трифазний комутаційний пристрій в схемах випрямлячів з і більше.
В промисловості застосовується подвійний трифазний випрямляч (рис.1.37, в) з вирівнювальним реактором та трифазним компенсуючим пристроєм. Він являє собою паралельне з'єднання двох трифазних компенсаційних випрямлячів, які по відношенню до загальних для них компенсуючих конденсаторів є джерелами струмів прямокутної форми та , що зсунуті між собою за фазою на (рис.1.37, г). Результуючий струм в конденсаторі має таку ж форму, як і в простому трифазному випрямлячі, але частота його в два рази більша. Амплітудне значення струмів конденсаторів, як і в найпростішій схемі, дорівнює . Проінтегрувавши струм , визначимо напругу на конденсаторах . Вона також буде подвійної частоти.
Таким чином, якщо в простому і подвійному трифазних компенсаційних випрямлячах потрібен один і той же випереджаючий кут зсуву фаз , що відповідає однаковій максимальній напрузі на конденсаторах, у подвійній схемі величина ємностей повинна бути зменшена вдвічі. При цьому також вдвічі зменшується необхідна потужність конденсаторів. В подвійному випрямлячі потужність, що генерується збільшується вдвічі через подвоєння струму навантаження. Коефіцієнт ефективності використання конденсаторів в подвійному трифазному компенсаційному випрямлячі в чотири рази більше ніж в простому трифазному.
В більш складних схемах компенсаційних випрямлячів конденсатори використовуються ще ефективніше. Наприклад, при коефіцієнт ефективності використання конденсаторів збільшується в порівнянні з простою трифазною схемою в 16 разів.
Розглянемо керований режим роботи випрямляча при . За таких ідеалізованих умов струм у колі навантаження ідеально згладжений і є безперервним у всьому діапазоні регулювання. Комутація струмів у вентилях відбувається миттєво.
При у кривій випрямленої напруги з'являються негативні ділянки (рис.1.38, а). Середнє значення випрямленої напруги:
. (1.204)
Із виразу (1.204) випливає, що максимальний кут регулювання дорівнює . Коефіцієнт потужності
. (1.205)
Рис. 1.38 Мостовий випрямляч з навантаженням:
а) часові діаграми роботи схеми без нульового вентиля; б) часові діаграми роботи схеми з нульовим вентилем; в) схема випрямляча з нульовим вентилем
Для підвищення коефіцієнта потужності у схему вводять нульовий вентиль , який вступає в роботу при кутах керування , тобто у той момент коли миттєве значення випрямленої напруги змінює знак (рис.1.38, б). Через вентиль починає протікати струм навантаження, а напруга на навантаженні при цьому дорівнює нулю.
На інтервалі роботи нульового вентиля, наприклад , утворюється короткозамкнений контур (рис.1.38, в), у якому під дією результуючої ЕРС у точці виникає нескінченно великий струм , який направлений назустріч струмам вентилів VS6 і VS5 та збігається за напрямком зі струмом нульового вентиля . Тому струми та миттєво закінчуються. У точці включається вентиль VS1 і повторно VS6 (керуючі імпульси на тиристори мають бути подвійними із фазовим зсувом один відносно одного ). Внаслідок цього струм у вентилях, а отже і в обмотках трансформатора має переривчастий характер. На інтервалах роботи нульового вентиля струми в обмотках трансформатора дорівнюють нулю. Завдяки цьому не відбувається передавання реактивної енергії, що накоплена у магнітному полі дроселя до мережі живлення. На вказаних інтервалах накопичена реактивна енергія передається до навантаження . Завдяки цьому коефіцієнт потужності випрямляча підвищується. Його величину можна визначити з виразу:
. (1.206)
Найважливіші електричні параметри схеми без нульового вентиля будуть такими:
Для керованих випрямлячів найчастіше будують сімейство зовнішніх характеристик , оскільки графік характеристики залежить від кута керування .
Визначимо ці характеристики за таких умов . Треба враховувати, що графік зовнішньої характеристики залежить від тривалості протікання струму через кожен з вентилів . Величина у свою чергу залежить від кількості вентилів, які одночасно пропускають струм. Якщо струм у навантаженні близький до номінального, у схемі випрямляча одночасно пропускають струм два або три вентилі. При цьому кут комутації і . При збільшенні струму зростає кут комутації вентилів . При цьому інтервал одночасної роботи трьох вентилів збільшується, а інтервал одночасної роботи двох вентилів скорочується. Потім наступає другий режим одночасної роботи трьох вентилів, для якого .
Подальше збільшення струму навантаження призводить до виникнення третього режиму, коли одночасно пропускають струм або три вентилі, або чотири. При цьому . Із збільшенням струму навантаження інтервал одночасної роботи чотирьох вентилів розширюється і при короткому замиканні навантаження у випрямлячі у будь-який момент часу одночасно пропускають струм чотири вентилі ().
Розглянемо усі три режими окремо. Для кожного з цих режимів розрахуємо зовнішню характеристику , а потім побудуємо загальну зовнішню характеристику випрямляча.
Режим На рис.1.39, а, б наведено еквівалентну схему і часові діаграми для цього режиму. На інтервалі одночасної роботи двох вентилів, наприклад VS1 і VS2, миттєве значення випрямленої напруги дорівнює , а струми у вентилях незмінні і дорівнюють .
Для визначення закону зміни струмів у вентилях і випрямленої напруги на інтервалі одночасної роботи трьох вентилів, наприклад VS1, VS2, VS3, треба розглянути еквівалентну схему для цього інтервалу (рис.1.39, в). На протязі цього інтервалу відбувається комутація струму з вентиля VS1 на вентиль VS3, а тривалість цього режиму дорівнює .
Рис. 1.39 Режими роботи трифазного мостового випрямляча:
а) схема випрямляча; б) часові діаграми роботи при ;
в), г) еквівалентні схеми випрямляча для комутаційного інтервалу
Миттєві значення ЕРС, відповідно до часової діаграми, яка наведена на рис.1.39, б:
(1.207)
Будемо вважати, що комутація починається з моменту , тобто кут керування . У відповідності до еквівалентної схеми, що зображена на рис.1.39, в можна записати наступні рівняння
(1.208)
Враховуючи те, що, одержимо:
. (1.209)
Розв'язок рівняння (1.209)
. (1.210)
Стала інтегрування А визначається з початкових умов ():
. (1.211)
У відповідності до еквівалентної схеми, наведеної на рис.1.39,в , отже струми у вентилях VS1 і VS3, на інтервалі комутації визначаються наступними виразами:
(1.212)
В кінці інтервалу комутації, коли , тому
. (1.213)
Вираз (1.213) визначає взаємозв'язок між кутом комутації та струмом навантаження , амплітудою ЕРС вторинної обмотки , індуктивним опором , зумовленим потоками розсіювання обмоток трансформатора, при заданому куті керування . При збільшенні струму навантаження кут комутації зростає.
Визначимо середнє значення випрямленої напруги . На рис.1.39, г наведено ще одну еквівалентну схему для інтервалу комутації з позначенням струмів та напруг на елементах випрямляча. Оскільки крива випрямленої напруги симетрична відносно осі абсцис, а період випрямленої напруги у три рази менший від періоду мережі, в загальному вигляді середнє значення випрямленої напруги, буде таким:
, (1.214)
де миттєве значення випрямленої напруги між нульовою точкою вторинних обмоток трансформатора і позитивним полюсом навантаження. При визначенні величини на періоді випрямленої напруги треба розрізняти два характерних інтервали. Для інтервалу комутації у відповідності до еквівалентної схеми на рис.1.39, г можна записати:
;
.
Тому на інтервалі комутації струму у вентилях VS1 і VS3 миттєве значення випрямленої напруги
.
Після закінчення комутації струму у вентилі VS3 миттєве значення випрямленої напруги . Таким чином, середнє значення випрямленої напруги:
. (1.215)
Підставивши миттєві значення ЕРС , одержимо:
. (1.216)
Підставивши в (1.216) значення з (1.213), одержимо рівняння зовнішньої характеристики для режиму :
. (1.217)
Режим . Такий режим має місце тоді, коли у випрямлячі в будь-який момент часу, струм пропускають одночасно три вентилі. При цьому безперервно, одна за одною відбуваються комутації струму у вентилях (рис.1.40, а).
· Рис. 1.40 Режими роботи трифазного мостового випрямляча:
· а) часові діаграми роботи при куті комутації ; б) еквівалентна схема випрямляча при куті комутації ; в) часові діаграми роботи при куті комутації ; г) сімейство зовнішніх характеристик випрямляча
При збільшенні струму навантаження, якщо зберігається умова , інтервал комутації залишається незмінним і дорівнює . При цьому момент , що відповідає початку комутації для вентилів VS1 і VS3, буде зміщуватися вправо, а кут керування буде автоматично збільшуватися, поки не досягне значення .
Це можна пояснити таким чином. Із збільшенням струму навантаження інтервал комутації повинен збільшитися. При цьому зростає різниця ЕРС у контурі комутації, наприклад, для вентилів VS1 і VS3 різниця ЕРС . Наслідком цього є прискорення комутації і схема прийде до нового стану рівноваги, але уже з більшим кутом . Внаслідок цього, при зростанні навантаження, поки не створяться умови для одночасної роботи чотирьох вентилів, момент автоматично зміщується вправо. При цьому, система керування фактично не впливає на процеси у випрямлячі.
Якщо одночасно працюють вентилі VS1, VS2, VS3, умови для включення вентиля VS4 створюються у точці А (рис.1.40, а). До точки А вентиль VS4 не може вступити в роботу, оскільки у нього на аноді потенціал менший, ніж на катоді.
Потенціал аноду VS4 визначається негативним потенціалом навантаження, який дорівнює потенціалу катода відкритого вентиля VS2, тобто ЕРС .
Потенціал катода VS4 визначається позитивним потенціалом навантаження, який дорівнює півсумі ЕРС контуру комутації з вентилями VS1 і VS3, тобто (рис.1.40, б).
Якби випрямляч був некерованим, то для режиму із збільшенням струму навантаження точка автоматично буде зміщуватися, вправо від значення , до значення .
Зовнішня характеристика для розглянутого режиму визначається рівняннями (1.213) і (1.216), з урахуванням того, що .
(1.218)
Застосовуючи тригонометричні формули для різниці і суми косинусів кутів, одержимо:
(1.219)
Якщо піднести до квадрату обидва рівняння, а потім їх скласти, одержимо рівняння зовнішньої характеристики для режиму :
. (1.220)
Рівняння (1.220) є рівнянням еліпсу, осі якого співпадають з осями координат і .
Режим . Третій режим при роботі вентилів VS1, VS2, VS3, може початися з моменту часу, який відповідає, точці А (рис.1.40, а), для якої . Починаючи з цього моменту у схемі одночасно можуть пропускати струм чотири вентилі, оскільки потенціал анода чергового четвертого вентиля стає позитивним по відношенню до потенціалу його катода. Так, наприклад, у момент, що відповідає точці (рис.1.40, в), коли одночасно пропускають струм три вентилі VS1, VS2, VS3, при надходженні імпульсу керування на вентиль VS4, він вступає у роботу і на протязі інтервалу часу в схемі одночасно будуть пропускати струм чотири вентилі VS1, VS2, VS3, VS4. Еквівалентна схема для цього режиму наведена на рис.1.40, б. Випрямлена напруга на інтервалі дорівнює нулю, оскільки коло навантаження закорочено вентилями VS1 і VS4.
Інтервал закінчується, коли струм вентиля VS1 спадає до нуля (точка на рис.1.40, в). Починаючи з цього моменту на протязі часу, що відповідає куту , одночасно пропускають струм три вентилі VS2, VS3 і VS4, поки не будуть створені умови для початку роботи вентиля VS5 (точка на рис.1.40, в). Починаючи з моменту в схемі знову на протязі інтервалу одночасно будуть пропускати струм чотири вентилі VS2, VS3, VS4, VS5.
Таким чином, для третього режиму можна виділити два характерних інтервали:
інтервал одночасної роботи чотирьох вентилів;
інтервал одночасної роботи трьох вентилів.
На протязі інтервалу має місце так зване "подвійне перекриття" , коли проміжки комутації анодної і катодної груп вентилів починають співпадати у часі.
Зробивши розрахунки струму вентиля, наприклад , і випрямленої напруги на трьох інтервалах: (рис.1.40, в) з урахуванням граничних умов, визначимо зовнішню характеристику для третього режиму:
. (1.221)
Вираз (1.221) є рівнянням прямої лінії. Якщо на одному графіку побудувати зовнішні характеристики для усіх трьох режимів у відповідності до виразів (1.217), (1.220), (1.221) одержимо повну зовнішню характеристику керованого трифазного мостового випрямляча. На рис.1.40, г наведено сім'ю зовнішніх характеристик для різних значень кута керування .
При зовнішня характеристика складається з трьох суміжних відрізків LM, MN і NK, яким відповідають рівняння (1.217), (1.220), (1.221).
При у зовнішній характеристиці зникає еліптичний відрізок MN і залишаються лише перший і третій прямолінійні відрізки, яким відповідають рівняння (1.217), (1.221) .
При зовнішня характеристика може бути описана лише одним рівнянням (1.217), що відповідає першому режиму.
Для мостової схеми, що побудована на некерованих вентилях - діодах, також характерні три режими.
На рис.1.41, а наведено графіки залежності зміни кута комутації і кута регулювання , що виникає на інтервалах II і III режимів роботи некерованого випрямляча, від зміни відносного струму навантаження , де струм при короткому замиканні навантаження .
Рис. 1.41 Режими роботи некерованого мостового випрямляча:
а) графіки залежності кутів від відносного струму навантаження; б) еквівалентна схема випрямляча при короткому замиканні; в) часові діаграми роботи випрямляча
Еквівалентна схема трифазного мостового випрямляча на діодах при короткому замиканні навантаження наведена на рис.1.41, б, а часові діаграми струмів і напруг у вентилі VD3 наведені на рис.141, в. У схемі в будь-який момент часу одночасно пропускають струм чотири вентилі.
Струми у вторинних обмотках трансформатора визначаються з наступних рівнянь:
Струми являють собою симетричну систему синусоїдальних струмів, які зміщені відносно системи симетричних синусоїдальних ЕРС на кут .
Струми у вентилях треба визначити по інтервалам, тривалістю . Так, наприклад, струм у діоді VD3 визначається для чотирьох суміжних інтервалів, на яких одночасно пропускають струм вентилі, які мають такі номери: 1,2,3,6; 1,2,3,4; 2,3,4,5; 3,4,5,6.
При струм починає протікати з моменту (рис.1.41, в) і триває . Цей струм на окремих інтервалах являє собою відрізки синусоїд:
які спряжені між собою. В наведених рівняннях .
Виникнення кута регулювання можна пояснити таким чином. Із зростанням струму виникає тенденція до збільшення кута комутації (пояснення цього явища було дано раніше). Тому для II режиму при комутація з діода VD6 на діод VD2 відбувається не в момент , а дещо пізніше (рис.1.40, а). Але в момент вентиль VD3 включитися не може, так як різниця потенціалів між анодом і катодом діода VD3 в цей момент негативна.
Дійсно, до точки відбувається комутація струму з діода VD6 на діод VD2. При цьому потенціал анода діода VD3 дорівнює негативному потенціалу навантаження, який у свою чергу дорівнює півсумі ЕРС фаз діодів, що комутуються, тобто .
Потенціал катода діода VD3 визначається позитивним потенціалом навантаження, який дорівнює ЕРС , оскільки діод VD1 включений. Таким чином, у точці різниця потенціалів між анодом і катодом діода VD3 негативна. Позитивною вона стане тільки в точці , коли закінчиться комутація струму в діоді VD6 і потенціал анода діода VD3 буде визначатися величиною ЕРС , яка в момент позитивна і більша за ЕРС , яка визначає потенціал катода діода VD3.
Таким чином, комутація в діоді VD3 почнеться трохи пізніше моменту . Внаслідок цього виникає кут регулювання для некерованого випрямляча.
Однією з головних галузей техніки, де широко застосовуються напівпровідникові перетворювачі, є вентильний електропривод постійного і змінного струму.
Для живлення двигунів постійного струму у залежності від режиму їх роботи, потужності, що споживається, допустимих пульсацій струму і напруги на навантаженні, коефіцієнта використання двигуна за потужністю та інших факторів застосовуються тиристорні керовані випрямлячі, схеми яких показані на рис.1.42, а-ж. Схеми можуть працювати у двох режимах: безперервного струму в колі навантаження і переривчастого струму.
У загальному випадку усталений режим роботи будь-якого випрямляча при величинах струму, близьких до номінального, можна описати диференційними рівняннями, які записують для двох характерних інтервалів роботи кожного вентиля еквівалентної схеми, що наведена на рис.1.42, з.
Рис. 1.42 Випрямлячі для живлення двигунів постійного струму
На інтервалі комутації струму між вентилями з ЕРС система рівнянь має вигляд:
(1.222)
Склавши перші два рівняння системи і розділивши одержане рівняння на два, одержимо:
. (1.223)
На інтервалі, коли працює один вентиль
, (1.224)
де миттєве значення проти-ЕРС двигуна.
Рівняння (1.223), (1.224) дають можливість визначити миттєві значення струму навантаження і напруги на навантаженні для двох характерних інтервалів періоду при відомих законах зміни усіх ЕРС з урахуванням параметрів і кута керування . Формули для визначення середнього значення струму і напруги є досить громіздкими і незручними для практичного використання.
При струм у навантаженні можна вважати постійним і рівним . Замінивши ЕРС еквівалентним опором можна скористатися зовнішньою характеристикою, що записана у загальному вигляді для активно-індуктивного навантаження з урахуванням регулювання:
. (1.225)
Регулювальна характеристика для цього режиму:
. (1.226)
Якщо врахувати опір обмоток трансформатора і втрати напруги у вентилі , можна користуватися спрощеним рівнянням зовнішньої характеристики:
. (1.227)
Визначимо індуктивність згладжувального дроселя, яка має кінцеве значення і забезпечує заданий коефіцієнт пульсацій випрямленої напруги і безперервність струму в колі навантаження.
Вихідна напруга керованого випрямляча показана на рис.1.43, а.
Рис. 1.43 Характеристики випрямлячів для двигунів постійного струму:
а) часові діаграми роботи; б) графіки для визначення коефіцієнта пульсацій від рівня вихідної напруги для схем рис.1.42, а-е
Без урахування інтервалу комутації струму напруга може бути подана як сума середнього значення і змінної складової. У свого чергу змінну складову можна подати як суму вищих гармонік . Таким чином:
. (1.228)
Аналогічно розкладається на гармонічні складові струм навантаження
. (1.229)
Рівняння рівноваги напруг для схеми, наведеної на рис.1.42, з має вигляд:
, (1.230)
де середнє значення ЕРС двигуна, сумарний активний опір обмотки двигуна і дроселя.
Підставляючи в рівняння (1.230) вирази (1.228) і (1.229) і нехтуючи малою величиною , одержимо:
. (1.231)
Із рівняння (1.231) випливає, що змінна складова випрямленої напруги врівноважується змінною напругою на дроселі:
, (1.232)
а стала складова врівноважується сумою сталих величин .
. (1.233)
Враховуючи, що з рівняння (1.228) , у відповідності з (1.232) одержимо:
. (1.234)
Струм у колі навантаження змінюється від мінімального значення , яке буде у момент відкривання чергового вентиля (на рис.1.43, а цей момент визначається кутом ) до максимального значення . Струму відповідає момент часу, який визначається з умови
. (1.235)
Враховуючи умову (1.235) з виразу (1.231) одержимо для моменту часу, який відповідає максимальному значенню струму, виконується рівняння:
. (1.236)
Прирівнюючи вираз (1.236) з (1.233), робимо висновок, що для моменту часу, який відповідає максимальному значенню струму навантаження , повинна виконуватися умова
. (1.237)
На рис.1.43, а цій точці відповідає кут . Проінтегруємо вираз (1.234) в межах зміни від до , яким відповідають струми і :
. (1.238)
Після інтегрування і підстановки меж інтегрування одержимо:
. (1.239)
Якщо розділити ліву і праву частини рівняння на , в лівій частині одержимо коефіцієнт пульсацій:
Вираз в чисельнику правої частини (1.240) визначає площу S (рис.1.43, а). Праву частину рівняння (1.240) запишемо у відносних одиницях, взявши за базисні величини середнє значення випрямленої напруги при і номінальне значення струму навантаження:
, (1.241)
де фазовий кут навантаження; ; коефіцієнт завантаження випрямляча.
Рівняння (1.241) дозволяє визначити рівень пульсацій при заданих параметрах кола навантаження, або, навпаки, для заданого коефіцієнта пульсацій визначити необхідну величину індуктивності згладжувального дроселя в колі навантаження.
На рис.1.43,б подані залежності , розраховані за допомогою формули (1.241) для схем випрямлячів наведених на рис.1.42 у випадку, коли величина струму навантаження дорівнює , тобто , а відношення , що виконується у більшості практичних випадків.
Такий режим виникає у випадках, коли тривалість протікання струму у вентилі стає меншою . На рис.1.44, а показано часові діаграми струмів і напруг для граничного режиму, коли .
Рис. 1.44 Часові діаграми роботи випрямлячів для двигунів постійного струму:
а) граничний режим при в момент ; б) граничний режим при в момент ; в) режим переривчастого струму
Визначимо зовнішню характеристику для граничного режиму при умові, що . Згідно рівнянню (1.233) за таких умов:
. (1.242)
Вираз (1.242) являє собою регулювальну характеристику випрямляча.
Рівняння рівноваги напруг, згідно (1.224) і рис.1.44, а має вигляд:
. (1.243)
Розв'язуючи рівняння (1.243), одержимо:
, (1.244)
де .
Сталу інтегрування А визначимо з початкових умов :
.
Таким чином, закон зміни струму у навантаженні має такий вигляд:
. (1.245)
Враховуючи (1.242) та , середнє значення струму навантаження:
. (1.246)
Рівняння (1.246) являє собою зовнішню характеристику випрямляча для граничного режиму. Вираз (1.246) дійсний при певних кутах , коли , (рис. 1.44, б). Цей кут для різних схем випрямлячів буде різним. Так, при ; при .
При більших кутах регулювання наступає режим переривчастого струму (рис.1.44, в). У випадку переривчастого струму навантаження середнє значення випрямленої напруги, яке було б при вказаному значенні кута керування у режимі безперервного струму, за величиною менше ніж проти-ЕРС в колі навантаження.
. (1.247)
Рівняння рівноваги для цього режиму таке ж саме, як і для граничного режиму (1.242), але воно дійсне лише на інтервалі . Тому розрахунок режиму з переривчастим струмом навантаження треба проводити для кожного конкретного значення тривалості протікання струму у вентилі , яка змінюється при зміні навантаження. Це суттєво ускладнює розрахунки.
Треба зауважити, що в керованих випрямлячах середньої і великої потужності, навантаженням яких є двигун, що працює в режимі переривчастого струму, середнє значення випрямленого струму складає одиниці, або долі відсотка номінального струму . Тому ці струми можна не враховувати і вважати, що при переривчастому струмі у навантаженні випрямляч працює в режимі холостого ходу.
Найважливіші співвідношення, що визначають характеристики багатофазних інверторів, ведених мережею, можна одержати із співвідношень для відповідної схеми керованого випрямляча. Для цього замість кута регулювання треба підставити значення (кут випередження). Таким чином, можна визначити:
5. Середнє значення струму інвертора:
. (1.248)
6. Проти-ЕРС інвертора на холостому ході:
. (1.249)
7. Збільшення проти-ЕРС, обумовлене комутацією
. (1.250)
8. Вхідна характеристика інвертора
. (1.251)
або
. (1.252)
Схема інвертора і часові діаграми струмів та напруг наведені на рис.1.45.
Рис. 1.45 Трифазний інвертор з нульовим виводом ведений мережею:
а) схема інвертора; б) часові діаграми роботи
Підставляючи значення у формули (1.251), (1.252) одержимо вхідні характеристики інвертора:
, (1.253)
. (1.254)
Із збільшенням струму навантаження, при заданому куті випередження , величина проти-ЕРС , збільшується. Це можна пояснити тим, що при збільшенні кута комутації збільшується площа, яка обмежена негативною частиною кривої , а отже, збільшується середнє значення напруги .
Величина початкового скачка зворотної напруги на тиристорі
, (1.255)
де .
Значні величини початкового скачка можуть спричинити небезпечні струми в р-n - переходах тиристора. Для зменшення величини треба зменшувати кут випередження , але це в свою чергу призводить до зменшення кута . При цьому зростає вірогідність "перевертання" інвертора, якщо стане меншим .
Трифазний інвертор з нульовим виводом має ті ж самі недоліки, що й трифазний випрямляч з нульовим виводом. Треба мати на увазі, що максимальна пряма напруга на вентилі досягає величини .
Випрямлена напруга керованого трифазного мостового випрямляча дорівнює , де випрямлені напруги, що забезпечуються катодною і анодною групами вентилів. Аналогічно визначаються і проти-ЕРС мостового інвертора , де .
Розглянемо середні значення: .
Якщо , то .
Таким чином вхідна характеристика мостового інвертора
. (1.256)
На рис.1.46, а наведено сімейство вхідних характеристик трифазного мостового інвертора, веденого мережею, а також зовнішні характеристики керованого трифазного мостового випрямляча. Дзеркальне відображення зовнішньої характеристики випрямляча при є обмежувальною характеристикою трифазного мостового інвертора, веденого мережею при .
Стійкість роботи інвертора залежить від двох основних факторів:
5. треба, щоб кут перевищував кут відновлення вентильних властивостей тиристора (). Для того, щоб кут не зменшувався понад допустиме значення, в інверторах застосовують пристрій компенсації.
6. для забезпечення стійкої роботи інвертора треба, щоб нахил зовнішньої характеристики генератора постійної напруги перевищував нахил вхідної характеристики інвертора.
Рис. 1.46 Характеристики інвертора веденого мережею
В іншому випадку робота інвертора буде нестійкою. Так, наприклад, якщо джерело постійного струму є ідеальним, його зовнішня характеристика являє собою пряму лінію , паралельну до осі абсцис, рис.1.46 б, а вхідна характеристика реального інвертора , має певний нахил до осі абсцис. Якщо не враховувати втрати енергії у генераторі і згладжувальному дроселі () робоча точка на характеристиках буде визначатися з умови (точка М). Якщо струм збільшиться на величину , це зменшить проти-ЕРС інвертора . При це викличе подальше зростання струму, а, отже і зменшення проти-ЕРС. Струм буде зростати до тих пір, поки інвертор не буде виключений пристроєм захисту.
На рис.1.46, в наведено характеристики і , які забезпечують стійкий режим роботи інвертора. Генератор постійної напруги має більший внутрішній опір, тому нахил його зовнішньої характеристики більший від нахилу вхідної характеристики інвертора. При збільшенні струму напруга генератора зменшується на більшу величину, ніж проти-ЕРС інвертора. Це призводить до зменшення струму і робоча точка повертається до точки М.
Причиною аварійного зростання струму в інверторі можуть бути окремі пропуски вмикання чергового тиристора. З метою збереження при цьому номінального режиму, в коло постійного струму установлюють дросель з великою індуктивністю. Дросель сприяє залученню інвертора у номінальний режим. Величина індуктивності в інверторах, ведених мережею, значно більша, ніж у керованих випрямлячах.
Багатопульсаційні випрямлячі являють собою послідовне, або паралельне з'єднання трифазних випрямлячів. У таких випрямлячах зменшуються пульсації випрямленої напруги, а також вищі гармоніки струму, що споживається від мережі. При цьому значно зменшується встановлена потужність фільтрів, або зовсім зникає потреба в них.
При послідовному з'єднанні трифазних випрямлячів можна одержати високі випрямлені напруги, а при паралельному з'єднанні - великі струми навантаження.
На рис 1.47, а показано 12-ти пульсаційну схему, в якій послідовно з'єднані дві схеми трифазних мостових випрямлячів. Обмотки трансформатора одного з випрямлячів з'єднані способом "зірка-зірка", а іншого "трикутник-зірка". При такому з'єднані обмоток системи напруг на вторинних обмотках трансформаторів мають фазовий зсув . Завдяки цьому вихідна напруга має дванадцятикратні пульсації. Коефіцієнт пульсацій за основною гармонікою
.
На рис. 1.47, б наведені часові діаграми випрямленої напруги і струмів.
Рис. 1.47 12-ти пульсна схема випрямляча:
а) схема випрямляча; б) часові діаграми роботи
Струми, що споживаються від мережі окремими трансформаторами, якщо їх розкласти на гармонічні складові, описується такими виразами:
Таким чином, струм, що споживається від мережі, крім основної гармоніки, частота якої співпадає з частотою мережі, буде містити в собі 11-ту, 1З-ту та інші гармоніки більш високого порядку
. (1.257)
Тому коефіцієнт форми струму .
При визначенні струму треба враховувати, що струм випереджає на струм , оскільки фазна напруга випереджує за фазою напругу на . Для трансформатора TV1 коефіцієнт трансформації повинен бути в раз меншим ніж для трансформатора TV2. Це необхідно для того, щоби середні значення випрямленої напруги і були однаковими. Це враховано при визначенні струму (рис.1.47, б).
Дванадцятипульсаційний випрямляч можна побудувати на базі одного триобмоткового трансформатора. Первинна обмотка трансформатора з'єднана "зіркою", одна з вторинних обмоток - "зіркою", а інша - "трикутником". До вторинних обмоток підключено однакові трифазні мостові вентильні блоки, виходи яких з'єднані послідовно. Такий тип випрямлячів є більш економічним.
На рис. 1.48,а наведено схему 18-ти пульсаційного випрямляча паралельного типу, у якій вихідні кола трьох мостових випрямлячів з'єднані паралельно. Для того, щоб одержати на навантаженні випрямлену напругу з кратністю пульсацій обмотки трансформатора TV1 з'єднують способом "зірка-зірка", а обмотки TV2 і TV3 - "зірка-зигзаг". Це дає можливість одержати симетричну дев'ятифазну систему вторинних ЕРС, які зміщені за фазою одна відносно іншої на кут 40° (рис.1.48, б). Ця система ЕРС підключається до мостових вентильних блоків і формує на навантаженні випрямляча 18-ти пульсаційну випрямлену напругу, коефіцієнт пульсацій якої .
Рис. 1.48 18-ти пульсний випрямляч: а) схема випрямляча; б)-в) векторні діаграми
Для того, щоб діючі значення вторинних ЕРС були однакові для усіх фаз усіх трансформаторів, треба, щоб коефіцієнти трансформації трансформаторів TV2 і TV3 були вибрані з урахуванням рис.1.48, в, де відношення векторів =2,53. Для вирівнювання струмів у схему вводять вирівнювальні дроселі L.
Збільшуючи кількість паралельно з'єднаних випрямлячів, можна одержати 24-х пульсаційну і більше випрямлену напругу. Для таких випрямлячів практично не потрібні згладжувальні фільтри. Наприклад, при коефіцієнт пульсацій дорівнює .
Реверсивні перетворювачі застосовуються в промисловому електроприводі для зміни швидкості обертання двигунів постійного струму, на електричному транспорті для використання енергії, яка виділяється при гальмуванні, а також в електрохімічному виробництві.
При зміні швидкості обертання електричної машини і її гальмуванні може бути здійснене рекуперування енергії, накопиченої в рухомих масах, а також в електричному полі машини. Для здійснення режиму рекуперації енергії необхідно перевести електричну машину в генераторний режим, а перетворювач - в інверторний режим.
Регулювання швидкості двигунів постійного струму може здійснюватися трьома способами:
5. за рахунок зміни величини напруги на якорі;
6. зміною струму обмотки збудження і відповідно магнітного потоку головних полюсів машини;
7. комбінованим способом, одночасною зміною напруги на якорі і струму збудження.
У промисловому електроприводі постійного струму застосовуються реверсивні перетворювачі двох видів, схеми яких показані на рис.1.49, а, б.
Рис. 1.49 Схеми реверсивних випрямлячів
У цих схемах реверс напруги на якорі двигуна або обмотці збудження (ОЗ) здійснюється за допомогою керованих двокомплектних силових перетворювачів СП, або керованих двокомплектних перетворювачів КП. Кожен комплект СП і КП забезпечує живлення кола якоря або обмотки збудження напругою певної полярності.
Схеми реверсивних перетворювачів з двома комплектами вентилів ділять на дві групи: зустрічно-паралельні (рис.1.50, а) і перехресні "вісімкові" (рис.1.50, б).
Рис. 1.50 Схеми реверсивних випрямлячів з двома комплектами вентилів:
а) зустрічно-паралельна схема; б) перехресна схема; в) діаграми зміни струмів та напруг в перехресній схемі; г) фазова характеристика керування; д) схема реверсивного випрямляча без вирівнювальних дроселів
Зустрічно-паралельна схема має одну групу вторинних обмоток силового трансформатора, яка живить дві групи вентилів 1 і 2, які включені зустрічно, подібно до мостової схеми випрямляча. Спільний полюс катодної групи вентилів і спільний полюс анодної групи вентилів з'єднані поміж собою через два вирівнювальні дроселі ВР, а навантаження (обмотка збудження ОЗ) підключене між нульовим виводом вторинних обмоток трансформатора і спільною точкою вирівнювальних дроселів.
У перехресних схемах силовий трансформатор має дві ізольовані групи вторинних обмоток, кожна з яких живить свою групу керованих вентилів. Обидва перетворювачі з'єднані між собою по контуру , який утворює "вісімку". Навантаження 0З через вирівнювальні дроселі ВР підключене між спільними катодами груп 1, 2 вентилів і одночасно між нульовими виводами вторинних обмоток трансформатора. Коли перший перетворювач працює в режимі випрямляча з кутом керування , то другий в цей же час є готовим до інверторного режиму а кутом випереджання .
Якщо в процесі регулювання швидкості двигуна кут стане за величиною більше ніж , напруга на обмотках збудження змінить свою полярність. При цьому напрям струму , в обмотках збудження (рис. 1.50, б) залишається без змін. Починаючи з цього моменту перший перетворювач перейде в інверторний режим з кутом випередження , а другий буде підготовлений до режиму випрямляння з кутом регулювання . Як тільки струм у навантаженні зменшиться до нуля, навантаження буде живитися від другого перетворювача. Напрям струму в навантаженні зміниться. При цьому змінюється напрям обертання валу електричної машини. Другий перетворювач при цьому буде працювати в режимі випрямляча з кутом керування , а перший перетворювач буде готовий до інверторного режиму з кутом випередження . Далі процеси повторюються.
Імпульси керування подають одночасно на обидва перетворювача, причому . При збільшенні кута зменшується кут і навпаки, із збільшенням кута зменшується кут . Таке керування перетворювачами називають спільним керуванням.
Якщо імпульси керування подавати тільки на ту групу вентилів, яка в даний час працює, то таке керування називають роздільним.
На рис. 1.50, в наведено діаграму зміни струму в колі обмотки збудження, а також напруга на цій обмотці для перехресної схеми із спільним керуванням. У процесі регулювання можна виділити чотири області:
І - область, коли і співпадають за знаком, відповідає обертанню вала електричної машини у прямому напрямку. Перший перетворювач КВ1 працює у режимі випрямляча з кутом регулювання . Перетворювач КВ2 готовий до інверторного режиму і на керуючі електроди його вентилів подаються імпульси керування з кутом випередження . Як тільки , стане рівним нулю цей режим закінчується.
II - область, коли знак струму не змінився, а знак напруги змінився. Цей режим відповідає обертанню вала машини у прямому напрямку, але перетворювач КВ1 переходить в інверторний режим, з кутом випереджання . Перетворювач КВ2 готовий до режиму випрямлення і його кут регулювання . Цей режим закінчується, коли струм буде дорівнювати нулю. У цей момент швидкість обертання вала електричної машини спадає до нуля.
ІІІ - область, коли і змінюють знак, відповідає обертанню вала машини у зворотному напрямку. Перетворювач КВ2 працює у режимі випрямляча і живить навантаження. Його кут регулювання . Перетворювач КВ1 готовий до інверторного режиму і на його керуючі електроди надходять імпульси керування . При збільшенні кута напруга буде спадати і коли буде дорівнювати нулю цей режим закінчується.
ІV - область, коли напрям струму не змінився, а напруга змінила полярність, відповідає обертанню вала двигуна у зворотному напрямку. Перетворювач КВ2 переходить в інверторний режим, його кут регулювання (), а перетворювач КВ1 готовий до режиму випрямляння і його кут керування .
Коли струм буде дорівнювати нулю, цей режим закінчується, а швидкість обертання вала електричної машини спадає до нуля. Після цього реверсивний випрямляч знову переходить у І-у область - режим збільшення швидкості обертання вала двигуна у прямому напрямку, коли і співпадають за знаком, , а . Навантаження живиться від перетворювача КВ1.
Розглянемо процеси у перехресній схемі реверсивного перетворювача при спільному керуванні. При роботі перетворювача створюється короткозамкнений контур , який називають вирівнювальним контуром. Під дією різниці миттєвих значень ЕРС різних груп перетворювачів, які входять у цей контур, виникає струм, який є причиною додаткових втрат енергії у вентилях і обмотках трансформатора. Цей струм у перехідних режимах може досягати значної величини, що може призвести до аварійного режиму.
Закономірність зміни миттєвого значення струму у вирівнювальному контурі можна визначити, розв'язавши диференційне рівняння, яке описує процеси у вирівнювальному контурі:
, (1.258)
де миттєві значення напруг першого і другого перетворювача. Алгебраїчна сума цих напруг дорівнює миттєвому значенню вирівнювальної напруги ; загальна індуктивність вирівнювального контуру; повний активний опір вирівнювального контуру.
Активним опором можна знехтувати, оскільки він значно менший ніж індуктивний опір, що складається з двох опорів, зумовлених індуктивностями вирівнювальних дроселів і двох опорів, зумовлених потоками розсіювання двох вторинних обмоток трансформатора, які входять в різні групи реверсивного випрямляча. Рішення рівняння (1.258) мав такий вигляд:
. (1.259)
Якщо перший перетворювач працює як випрямляч, а другий готовий до інверторного режиму, то у вирівнювальному контурі струм буде протікати від другого перетворювача до першого перетворювача, який буде сприйматися як генератор. Кожен вентиль першого перетворювача при безперервному струмі навантаження буде працювати на протязі , забезпечуючи живлення обмотки збудження двигуна. Отже і при обході вирівнювального контуру мають зустрічний напрямок. Їх середні значення і також мають протилежні знаки. Для того, щоби у вирівнювальному контурі не було постійної складової напруги , тобто , необхідно виконання умови . За такої умови струм у вирівнювальному контурі буде переривчастим, або гранично-безперервним. Режим, коли називають узгодженим. Враховуючи, що , а , де , одержимо . Отже, умовою узгодженого режиму є рівність
. (1.260)
Врахування активного опору вирівнювального контуру призводить до зміни рівняння умови узгодженого режиму , де кут залежить від активного опору вирівнювального контуру та струму у вирівнювальному контурі . Однак принцип спільного керування при врахуванні кута не змінюється.
Якщо , і у вирівнювальному контурі виникає некомпенсована постійна складова напруги , яка буде причиною виникнення у контурі безперервного струму значної величини. Цей струм не буде обмежуватися вирівнювальними дроселями.
Якщо , і у вирівнювальному контурі виникає некомпенсована постійна складова, яка буде зменшувати різницю потенціалів між точками (рис.1.50, б), тобто буде "підпирати" вентилі першого перетворювача, який працює у режимі випрямляча. У вирівнювальному контурі виникає невеликий струм, який має переривчастий характер. Такий неузгоджений режим веде до погіршення використання трансформатора та зменшення коефіцієнта потужності перетворювача. Недоліки неузгодженого керування вентильними групами можуть бути зменшені за рахунок зовнішніх зворотних зв'язків системи авторегулювання.
Для забезпечення узгодженого керування двома вентильними групами перетворювача, фазозсувні пристрої обох груп вентилів повинні бути абсолютно ідентичними. При цьому фазові характеристики обох систем керування, що наведені на рис.1.50, г , будуть симетричними відносно початку системи координат.
Роздільне керування вентильними групами реверсивного перетворювача, схема якого зображена на рис.1.50, д, дозволяє повністю позбавитися вирівнювальних струмів. При цьому необхідність у вирівнювальних дроселях відпадає.
При роздільному керуванні на вентильні групи, що не працюють, імпульси керування не подають. Зняття імпульсів керування з непрацюючої групи відбувається у момент часу, коли струм навантаження проходить через нуль. Подавання імпульсів керування на вентилі іншої групи відбувається після деякої паузи, тривалість якої становить 5-10 мс та визначається інерційністю датчиків, що контролюють момент проходження струму через нуль.
Роздільне керування застосовується в електроприводі, якщо вимоги до динамічних показників невисокі.
Спільне, узгоджене керування дозволяє одержати високі динамічні показники і тому застосовується для електроприводів високої точності.
Вихідну напругу випрямлячів регулюють різними способами:
5. За допомогою керування силовими вентилями керованого випрямляча.
6. За допомогою переключення відпайок трансформатора (ступеневе регулювання). Напруга в межах кожної ступені може регулюватись за рахунок фазового регулювання моменту вмикання силових вентилів.
7. За допомогою фазового керування додатковими тиристорами, які включені в коло змінного струму, або на виході випрямляча.
Ступеневе регулювання застосовується для випрямлячів з діапазоном зміни вихідної напруги . При такому регулюванні напруги поліпшуються енергетичні показники. Керовані випрямлячі із ступеневим регулюванням вихідної напруги показані на рис.1.51, а-в. На рис.1.51, г наведено часові діаграми струмів і напруг у схемі, рис.1.51, а. У цій схемі застосовано трансформатор, вторинна обмотка якого має нульовий вивід О і відпайки . До відпайок підключено діоди VD1, VD2, а до вихідних виводів вторинної обмотки підключено тиристори VS1, VS2. Мінімальна рівень напруги на навантаженні забезпечується діодами VD1, VD2. Підвищення напруги досягається за рахунок включення тиристорів VS1,VS2. При включенні тиристорів випрямлена напруга збільшується дискретно. При цьому виникають короткозамкнені контури з ЕРС і вентилями VS1, VD1 і VS2, VD2, в яких струми к.з. мають напрямок протилежний струму діодів VD1, VD2. Внаслідок цього діоди VD1, VD2 відключаються.
За наявності в колі навантаження великої індуктивності , струми і в момент комутації залишаються незмінними і дорівнюють струму навантаження . Струм у первинній обмотці у момент вмикання тиристорів змінюється дискретно, оскільки дискретно змінюється коефіцієнт трансформації трансформатора від значення до . Однак слід пам’ятати, що за наявності індуктивності розсіювання зміна струму відбувається не миттєво, а за деякий кінцевий час (кут комутації). Процес комутації струмів з діодів VD1, VD2 на тиристори VS1, VS2 відбувається аналогічно процесу комутації, що був розглянутий при роботі випрямляча з нульовим виводом на активно-індуктивне навантаження (див. п.1.2.2.2).
Визначимо регулювальну характеристику однофазного випрямляча з нульовим виводом із ступеневим регулюванням.
У відповідності до рис. 1.51, г, відношення будемо називати коефіцієнтом комутації обмоток.
При , а при , або .
Середнє значення випрямленої напруги за півперіод:
(1.261)
Вираз (1.261) являє собою регулювальну характеристику випрямляча. На рис.1.51, д наведено регулювальні характеристики у відносних одиницях для двох значень коефіцієнта комутації обмоток К = 1,2 і К = 2,2. Регулювальна характеристика має найбільшу крутизну в діапазоні зміни кута керування від до .
Рис. 1.51 Випрямлячі із ступеневим регулюванням:
а) схема з нульовим виводом; б) однофазна мостова схема; в) трифазна мостова схема; г) часові діаграми роботи для схеми із нульовим виводом; д) регулювальні характеристики
Випрямлячі з вольтододаванням можна застосувати для стабілізації вихідної напруги при змінах вхідної напруги. Так, наприклад, якщо напруга мережі збільшилась від до , то це відповідає величинам і . Визначимо, в якому діапазоні треба змінити кут керування , щоб забезпечити стабілізацію випрямленої напруги (1.261).
Відносна зміна вхідної напруги
, (1.262)
де амплітуда ЕРC (рис.1.51, а).
Якщо враховувати, що , то з виразу (1.261) випливає
. (1.263)
. (1.264)
Вважаючи, що , з (1.261) випливає
,
а з (1.264) одержимо
. (1.265)
Таким чином, при підвищенні напруги мережі від до для стабілізації вихідної напруги треба збільшити кут керування від до .
З метою поліпшення енергетичних показників при ступеневому регулюванні застосовують мостові схеми.
На рис.1.51, б показано однофазну мостову схему, а на рис.1.51, в - трифазну мостову схему з вольтододаванням. Якщо у схемі рис.1.51, б працюють діоди VD2, VD4, підключені до обмотки , то після включення тиристора VS1 діод VD4 закривається. Після цього струм пропускають тиристор VS1 і діод VD2, а живлення навантаження здійснюється від обмотки з більш високою напругою.
Аналогічно ступенево регулюють вихідну напругу трифазного мостового випрямляча.
Фазове регулювання здійснюється за допомогою блоків, які складаються з зустрічно-паралельно з'єднаних тиристорів, або симісторів. Випрямлячі з фазовим регулюванням випрямленої напруги застосовують для одержання регульованої випрямленої напруги значної величини. При цьому, як випрямляючі елементи використовують високовольтні діоди, або група послідовно включених діодів. Регулюючими елементами є тиристорні блоки, які включають в низьковольтну первинну обмотку трансформатора.
Фазове регулювання за допомогою тиристорів, що включені у первинну обмотку трансформатора, застосовується і у тих випадках, коли на навантаженні треба одержати значні струми при малих випрямлених напругах. При цьому, як випрямляючі елементи використовують паралельне з'єднання діодів, розраховане на значні струми.
Зустрічно-паралельне з'єднання тиристорів застосовують для плавного регулювання змінної напруги між відпайками трансформатора, а також для безконтактного (безіскрового) відключення трансформатора від мережі живлення.
На рис.1.52, а, б показано схеми з фазовим регулюванням відповідно в колі змінного і постійного струму.
Рис. 1.52 Фазове регулювання випрямленої напруги:
а) схема регулятора змінної напруги; б) схема випрямляча з регулюванням у колі постійного струму; в) схема трифазного випрямляча з регулюванням напруги на стороні первинної обмотки трансформатора
На рис.1.52, в показано схему трифазного мостового випрямляча з фазовим регулюванням випрямленої напруги на стороні первинної обмотки трансформатора. Якщо тиристори VS5 і VS6 пропускають струм, а також включені діоди VD5 і VD6, то пряма напруга на тиристорі VS1 буде такою ж, як і в місці розриву фази А первинної обмотки трансформатора.
При з'єднанні обмоток зіркою , де амплітуда фазної напруги мережі.
При кутах регулювання має місце режим безперервного імпульсу струму у тиристорі. При цьому середнє значення випрямленої напруги
. (1.266)
При кутах керування буде режим переривчастого імпульсу струму тиристора, а середнє значення випрямленої напруги:
, (1.267)
де .
До несиметричних перетворювачів відносять перетворювачі, які живляться від несиметричної системи напруг, симетричні перетворювачі з несиметричним способом регулювання, а також перетворювачі, що побудовані за несиметричними схемами.
При несиметричному режимі перетворювач споживає меншу реактивну енергію, має кращий коефіцієнт потужності, економічно більш доцільний, але при цьому має підвищений коефіцієнт пульсацій.
На рис.1.53, а наведено схему несиметричного трифазного мостового перетворювача, анодна група вентилів якого побудована на діодах, а катодна – на тиристорах.
Середнє значення випрямленої напруги анодної групи та катодної групи, враховуючи кут керування відповідно:
Середнє значення випрямленої напруги на навантаженні
. (1.268)
На рис.1.53, б наведено часові діаграми напруг при трьох значеннях кута керування .
Для анодної групи буде незмінним. Для катодної групи буде змінюватися, отже також буде змінюватися. При зростанні кута керування напруга спочатку зменшується, при дорівнює нулю, а потій стає негативною, оскільки катодна група вентилів переходить в інверторний режим. При , тому , а крива стає дзеркальним відображенням кривої .
Рис. 1.53 Несиметричні схеми випрямлячів:
а) несиметрична трифазна мостова схема; б) часові діаграми роботи мостової схеми; в) схема двомостового несиметричного випрямляча; г) схема двомостового компенсаційного випрямляча
Практичне застосування мають двомостові і чотиримостові несиметричні випрямлячі. Вони мають кращі техніко-економічні показники. У вхідному струмі цих випрямлячів відсутні парні гармоніки. Завдяки цьому покращується коефіцієнт потужності усього випрямляча.
Схема двомостового несиметричного випрямляча показана на рис.1.53, в. На базі двомостового несиметричного випрямляча акад. Чиженко І.М. розробив в Київському політехнічному інституті двомостовий компенсаційний випрямляч з одним пристроєм комутації (рис.1.53, г).
Коефіцієнт корисної дії (ККД) випрямлячів у загальному випадку визначають як відношення активної потужності , що виділяється в навантаженні, до загальної активної потужності, , що споживається від мережі
. (1.269)
Активна потужність, що споживається від мережі, використовується у навантаженні лише частково. Частина енергії втрачається у трансформаторі (), вентилях (), згладжувальному фільтрі (), а також у допоміжних пристроях випрямляча () - пристроях пуску, захисту, сигналізації, керування і регулювання та ін.
Таким чином,
. (1.270)
Активна потужність, що виділяється у навантаженні, з урахуванням пульсацій випрямленої напруги
, (1.271)
де діюче значення "q"-тої гармоніки випрямленого струму.
При ідеальній фільтрації (для випрямлячів великої потужності), пульсації струму відсутні і ККД випрямляча
, (1.272)
де корисна потужність навантаження, яка визначається постійними складовими випрямленої напруги і струму; сумарна потужність, яка втрачається у випрямлячі.
Коефіцієнт потужності випрямляча з синусоїдальною напругою живлення і несинусоїдальним струмом первинної обмотки трансформатора можна визначити з виразу , де коефіцієнт спотворення струму, фазовий кут між напругою мережі і першою гармонікою струму.
Розглянемо визначення коефіцієнта потужності на прикладі трифазного мостового випрямляча з активно-індуктивним навантаженням. На рис.1.54 наведено часові діаграми напруг і струмів без урахування комутації струмів вентилів (рис.1.54, а) і з урахуванням комутації (рис1.54, б).
Рис. 1.54 Часові діаграми для визначення коефіцієнту потужності:
а) без урахування процесів комутації; б) з урахуванням процесів комутації
Для першого режиму , отже
. (1.273)
Для другого режиму, вважаючи, що струм має трапецевидну форму, маємо:
; . (1.274)
Якщо можна скористатися більш точним виразом
.
Коефіцієнт потужності інвертора у загальному випадку визначається так само, як і для випрямляча. Однак, фазовий кут , оскільки енергія передається з кола постійного струму до мережі змінного струму. Тому за модулем коефіцієнт потужності інвертора дорівнює:
. (1.275)
З урахуванням процесів комутації струму вентилів фазовий кут .
Так як , то коефіцієнт потужності інвертора
. (1.276)
Для збільшення коефіцієнту потужності інвертора треба зменшити кут випередження . Однак це веде до зменшення кута , який забезпечує необхідний час для відновлення вентильних властивостей тиристорів, тобто збільшується вірогідність "перевертання" інвертора.
Для забезпечення роботи силової частини перетворювального пристрою треба у відповідності до заданого алгоритму роботи забезпечити формування сигналів керування і подачу їх на керуючі електроди вентилів силового кола. Саме цю функцію і виконує система керування перетворювача. Незважаючи на те, що існує велика кількість різних схем керованих випрямлячів, принцип побудови їх систем керування аналогічний, що зумовлено такими факторами:
5. Задавальним генератором, по визначає періодичність процесів у силовій частині, є мережа змінного струму.
6. Керуюча дія на силову схему полягає у затримці моменту відкривання тиристорів відносно моменту їх природного відкривання (фазовий зсув імпульсів керування відносно напруги мережі живлення).
7. У керованих випрямлячах використовується природне вимикання силових ключів (тиристорів). Внаслідок цього, нема потреби формувати спеціальні імпульси для виключення силових ключів.
8. Тривалість імпульсів керування силових тиристорів значно менша за тривалість протікання струму через них. За рахунок цього підвищується економічність системи керування і спрощується реалізація її вихідних каскадів.
Незалежно від принципу побудови схеми, будь-яка система керування повинна виконувати такі функції:
5. Визначення моментів часу, в які треба включати той чи інший вентиль силової схеми. Ці моменти залежать від сигналу керування, який діє на вході системи керування і визначає її роботу, а отже і вихідні параметри випрямляча (наприклад середнє значення струму або напруги на його виході).
6. Формування імпульсів керування, які у визначені моменти часу подаються на керуючі електроди тиристорів. Ці імпульси керування повинні мати певну тривалість, амплітуду, потужність, а в деяких випадках і форму імпульсу.
Часто система керування може виконувати і деякі інші функції: включення і виключення перетворювача, формування перехідного процесу (плавний пуск), захист від аварійних режимів і ін. Однак, реалізація цих додаткових функцій зводиться до визначення моментів подавання імпульсів керування на тиристори (пуск) або забороні формування імпульсів керування (припинення роботи, спрацьовування схеми захисту).
Функції, які виконує система керування є типовими для інформаційної електроніки (фазовий зсув імпульсів керування і формування їх форми, тривалості і амплітуди). Тому, системи керування випрямлячів будуються на основі широко відомих схем інформаційної електроніки, зокрема, широко застосовуються різні типи інтегральних схем, приклади яких наведені в 1-й частині курсу. Оскільки, схемні реалізації системи керування можуть бути найрізноманітнішими, розглянемо загальну структурну схему системи керування випрямляча (рис.1.55).
Рис. 1.55 Узагальнена структурна схема випрямляча
Змінна напруга , частота і фаза якої співпадає з частотою і фазою мережі живлення, подається на синхронізуючий пристрій СП, який формує лінійно-змінну напругу, синхронізовану з мережею живлення. Ця напруга подається на один із входів фазозсувного пристрою ФЗП. На інший вхід цього пристрою подається напруга керування . На виході ФЗП формується сигнал, фазовий зсув якого відносно напруги мережі живлення, залежить від величини напруги керування . Формувач імпульсів ФІ забезпечує одержання імпульсів керування необхідної форми і тривалості. Сформовані імпульси керування подаються на підсилювач потужності ПП, який забезпечує необхідну потужність імпульсів керування і гальванічну розв'язку силової частини і системи керування.
Розглянута структурна схема показує принцип формування імпульсу керування тиристора. Однофазні випрямлячі містять щонайменше два тиристори, які включаються почергово у протилежній фазі. Тому система керування такого випрямляча повинна мати два канали аналогічних розглянутому.
У трифазних випрямлячах використовується більша кількість тиристорів, які почергово вмикаються в процесі роботи. Отже, система керування трифазного нульового випрямляча повинна складатися з трьох ідентичних каналів, а трифазного мостового - з шести. При роботі трифазної мостової схеми одночасно пропускають струм два вентилі - один з анодної групи, а інший з катодної. Тому, при запуску такого випрямляча, а також при його роботі у режимі переривчастого струму навантаження, треба одночасно включати два тиристори - один з катодної, а інший з анодної групи. Для цього на кожний тиристор імпульси керування надходять не тільки від свого каналу, але й з попереднього. Таким чином, система керування трифазного мостового випрямляча подає на тиристори "здвоєні" імпульси керування, тобто два однакових імпульси, які слідують один за одним через 60° (рис.1.56).
Перевагою розглянутих багатоканальних систем керування є досить проста схема фазозсувного пристрою ФЗП і формувача імпульсів ФІ. Багатоканальні системи керування мають високу швидкодію, оскільки імпульси керування формуються каналами почергово і відразу відпрацьовують зміни сигналу керування.
Рис. 1.56 Структурна схема багатоканальної системи керування
Недоліком багатоканальних систем керування є те, що внаслідок неідентичності елементів, на яких побудовані окремі канали, особливо ФЗП, виникає асиметрія імпульсів керування, яка має величину . При цьому, погіршується форма випрямленої напруги і з'являється пульсація, частота якої менша, ніж частота випрямленої напруги. Більш висока симетрія імпульсів керування може бути реалізована в одноканальній системі керування, структурна схема якої показана на рис.1.57.
Рис. 1.57 Структурна схема одноканальної системи керування
Головною особливістю такої системи є те, що фазовий зсув імпульсів керування для усіх каналів формується одним і тим самим фазозсувним пристроєм ФЗП. Після цього, одержані імпульси керування за допомогою розподільника імпульсів РІ розподіляються між відповідними каналами, де відбувається їх подальше формування і підсилення потужності.
Головною перевагою одноканальної системи керування є висока симетрія імпульсів (асиметрія не перевищує ). Іншою перевагою розглянутої структури є простота її настроювання, оскільки, не треба забезпечувати ідентичність параметрів окремих каналів.
Одним з недоліків одноканальної системи керування є складність синхронізуючого пристрою, який повинен формувати одноканальну послідовність сигналів, частота яких у ціле число разів вища від частоти мережі, а також здійснення фазового зсуву імпульсів керування у широкому діапазоні. Як правило, одноканальні системи керування мають меншу швидкодію, ніж багатоканальні.
Розглянуті багатоканальні і одноканальні системи керування є синхронними, оскільки, момент формування імпульсу керування (кут керування ) відраховується від певного моменту напруга мережі живлення (найчастіше від моменту проходження цієї напруги через нуль). Така синхронізація здійснюється за допомогою спеціального генератора, який запускається в моменти синхронізації. Далі ця напруга подається на фазозсувний пристрій ФЗП, який часто будують на основі компаратора. Порівнюючи напругу синхронізації (наприклад, лінійно-зростаючу) з напругою керування , у момент їх рівності формується сигнал керування. Розглянутий принцип побудови ФЗП є аналоговим. Можлива також побудова ФЗП на основі цифрових пристроїв (рис.1.58).
Рис. 1.58 Структурна схема системи керування з цифровими пристроями
Основою такого ФЗП є лічильник імпульсів ЛІ, який настроєний на відлік певної кількості імпульсів. Дозвіл і заборона на роботу лічильника здійснюється імпульсами, які синхронізовані з напругою мережі і надходять від синхронізуючого пристрою СП. На лічильний вхід ЛІ надходять імпульси від керованого генератора КГ (перетворювач напруга - частота). При зміні напруги керування змінюється частота імпульсів, які надходять на вхід лічильника. Чим більша частота цих імпульсів, тим швидше на виході лічильника буде сформовано імпульс, тобто, тим меншим буде кут керування . після формування імпульсу керування здійснюється заборона на роботу лічильника, яка знімається при надходженні наступного імпульсу синхронізації.
Очевидно, що для підвищення точності формування кута керування , необхідно, щоби частота імпульсів на виході керованого генератора була достатньо високою.
Існують також асинхронні системи керування, у яких імпульси керування спеціально не синхронізуються з мережею живлення, або ця синхронізація має допоміжну роль (наприклад, забезпечує обмеження максимальних і мінімальних значень кута керування ). У таких системах керування фазозсувний пристрій відсутній. Необхідний кут керування в асинхронних системах одержують внаслідок регулювання інтервалів між імпульсами (частоти імпульсів спеціального керованого генератора, який є елементом замкненої системи автоматичного керування).
Принцип роботи асинхронної системи керування можна пояснити за допомогою структурної схеми, яка наведена на рис.1.59.
Рис. 1.59 Структурна схема асинхронної системи керування.
Необхідну кількість каналів імпульсів керування одержують за допомогою розподільника імпульсів РІ. На вхід РІ надходять імпульси з керованого генератора КГ, частота яких залежить від відхилення напруги на навантаженні Н керованого випрямляча КВ із згладжувальним фільтром Ф відносно напруги керування . Сигнал помилки формується схемою порівняння СП.
Завдяки наявності кола зворотного зв'язку, у системі автоматично підтримується кут керування , який забезпечує задані параметри напруги на навантаженні.
Асинхронні системи керування доцільно використовувати у тих випадках, коли напруга мережі живлення має значні спотворення, зокрема, коли є несиметрія трифазної напруги, як по амплітуді, так і по фазі. За таких умов, синхронні системи керування стають недієздатними внаслідок значної асиметрії кутів керування у різних каналах.
Найчастіше асинхронні системи керування застосовують у тих випадках, коли перетворювач споживає потужність, яка порівняна з потужністю мережі живлення.
Розглянемо принцип дії простої системи керування однофазного мостового випрямляча, яка побудована на інтегральних операційних підсилювачах (рис.1.60, а).
Рис. 1.60 Система керування а) для однофазного мостового випрямляча б)
Система керування містить два аналогічних канали, кожен з яких формує імпульси керування відповідного тиристора випрямляча (рис.1.60, б). На операційному підсилювачі DA1 побудовано синхронізуючий пристрій (СП), а на DA2 - фазозсувний пристрій (ФЗП). Формувачем імпульсів (ФІ) є диференціюючий ланцюжок С2 – R9. На транзисторі VТ1 побудовано підсилювач потужності імпульсів (ПП). Другий канал на операційних підсилювачах DAЗ і DA4 і транзисторі VТ2 побудовано аналогічно. Часові діаграми роботи системи керування наведені на рис.1.61.
Рис. 1.61 Часові діаграми роботи системи керування
На вхід системи керування надходить синхронізуюча напруга від мережі живлення змінного струму (рис.1.61, а). Обмежувач напруги на резисторі R1 і діодах VD1, VD2 формує змінну напругу, форма якої близька до прямокутної (рис.1.61, б). Ця напруга подається на вхід інтегратора, який побудовано на операційному підсилювачі DA1. На виході інтегратора формується змінна напруга трикутної форми, частота і фаза якої співпадає з частотою і фазою напруги мережі живлення (рис.1.61, в). Ця напруга подається на інвертуючий вхід компаратора DA2. На неінвертуючий вхід цього компаратора подається напруга керування . У моменти рівності цих напруг операційний підсилювач перемикається з одного насиченого стану у протилежний (рис.1.61, г).
При зміні напруги керування змінюється момент перемикання компаратора DA2 у межах півперіоду напруги мережі живлення. Для формування імпульсу керування тиристора VS1 використовується негативний перепад напруги на виході компаратора. Після його диференціювання ланцюжком С2 - R9 формується короткий імпульс негативної полярності, передній фронт якого відповідає куту керування . Цей імпульс формується і підсилюється транзистором VT1. Навантаженням транзистора є світлодіод оптотиристора VS1. У момент протікання струму керування (рис.1.61, д) світлодіод VS1.1 починає випромінювати і вмикає силовий тиристор випрямляча VS1.2. Аналогічно працює другий канал, який формує імпульси керування тиристора VS2.2. На операційному підсилювачі DAЗ побудовано інвертуючий підсилювач з коефіцієнтом підсилення напруги (RЗ = R4). Таким чином, на вхід компаратора DA4 подається трикутна напруга, яка змінюється у протилежній фазі до напруги інтегратора (на рис.1.61, в показана штриховою лінією). Імпульс керування тиристора VS2.2, який формується цим каналом, зміщений на 180° відносно імпульсу керування тиристора VS1.2. Розглянута система керування дає можливість плавно регулювати кут керування у діапазоні від 0° до 180°. За своїм принципом дії вона відноситься до багатоканальних синхронних систем керування.
Останнім часом, все більш широке застосування набувають мікропроцесорні системи керування. Загальну структуру мікропроцесорної системи керування подано на рис.1.62.
Рис. 1.62 Загальна структура мікропроцесорної системи керування
Такі системи доцільно застосовувати для керування складними перетворювальними системами. Система керування окрім виконання основної функції - формування сигналів керування силовими ключами, виконує низку додаткових функцій: забезпечення узгодженої роботи елементів перетворювальної системи; контроль та діагностування стану елементів системи; „м’який” пуск; захист від аварійних режимів роботи елементів.
Енергія від джерела живлення Е через перетворювальну систему ПС подається у навантаження Н. Блок зворотного зв'язку БЗЗ здійснює контроль і вимірювання параметрів навантаження і елементів перетворювальної системи. Крім того, оскільки подальша обробка інформації відбувається у цифровому вигляді, БЗЗ також здійснює перетворення аналогових сигналів зворотного зв'язку у цифрові.
Блок керування БК формує сигнали, які керують роботою силових ключів перетворювальної системи ПС. За рахунок зміни частоти слідування, тривалості, фази або інших параметрів імпульсів керування забезпечуються необхідні параметри електричної енергії на навантаженні. Зміна параметрів імпульсів керування відбувається під дією сигналів, які надходять на входи блока керування БК. У звичайних системах керування сигнали керування найчастіше формуються схемами порівняння, які контролюють відхилення сигналів зворотного зв'язку від еталонних сигналів.
В мікропроцесорних системах управління сигнали керування формуються у блоці обробки інформації БОІ. Цей блок у відповідності до керуючої програми здійснює обробку інформації, що надходить по каналам зворотного зв'язку.
Блок завдання режимів БЗР забезпечує відповідні режими роботи перетворювальної системи. Сюди ж надходить і необхідна інформація про роботу всього пристрою і навантаження. Якщо є така необхідність, ця інформація може бути відображена на пристроях індикації або зафіксована на відповідних носіях інформації. Як блок завдання режимів БЗР може використовуватися пульт керування перетворювальної системи, або зовнішній пристрій програмного керування - керуюча ЕОМ.
Один з можливих алгоритмів роботи комп'ютерної системи керування може бути таким.
Після надходження команди на пуск перетворювальної системи контролюється готовність системи до роботи. При цьому перевіряється наявність необхідних напруг живлення і їх відповідність заданим значенням. Якщо на цьому етапі виявлені відхилення, формується команда заборони пуску. Можлива також діагностика причини заборони пуску.
Якщо відхилення параметрів у межах допусків, відбувається пуск системи. У більшості випадків елементи перетворювальної системи вмикаються у певній послідовності, оскільки при вмиканні у будь якому блоці відбувається перехідний процес, протягом якого вихідні параметри блока відрізняються від номінальних. Оскільки у перетворювальній системі робота всіх блоків взаємопов'язана, відхилення параметрів окремих блоків може порушити нормальну роботу інших блоків і навіть всієї системи. При вмиканні силових перетворювальних модулів бажано забезпечити певну тривалість і характер перехідного процесу - плавний пуск. Усі ці функції у відповідності із заданою програмою здійснює комп’ютерна система керування.
Після запуску перетворювальної системи, комп'ютерна система керування підтримує задані параметри електричної енергії на навантаженні, порівнюючи реальні параметри із заданими. У разі необхідності вона коригує сигнали керування. Одночасно з цим відбувається безперервний контроль параметрів елементів системи. Якщо відхилення цих параметрів від номінальних перевищує допустиму величину, формується сигнал попередження або вимикається система.
Мікропроцесорне керування перетворювачами дає можливість вдосконалювати апаратуру, її експлуатацію і обслуговування, а також забезпечити необхідну гнучкість керування. Мікропроцесорні системи керування доцільно застосовувати для забезпечення складних алгоритмів керування, реалізація яких іншими засобами пов'язана із значними труднощами. Такі системи дають можливість підвищити точність і надійність систем, підвищити стабільність їх характеристик і значно розширити перелік функції, які виконує система.
1. Назвіть основні схеми трифазних випрямлячів.
3. В чому полягає основний недолік схеми Міткевича?
4. Яким чином можна усунути вимушене намагнічування осердя трансформатора в схемі Міткевича?
5. Чому дорівнює коефіцієнт пульсацій вихідної напруги в схемі Міткевича?
6. Чому дорівнює максимальне значення зворотної напруги на вентилі в схемі Міткевича?
7. Поясніть принцип дії шестифазного випрямляча з нульовим виводом при роботі на активне навантаження.
19. Чому дорівнює коефіцієнт пульсацій вихідної напруги в схемі трифазного мостового випрямляча?
24. Назвіть основні переваги трифазного мостового випрямляча (схеми Ларіонова)?
27. Від чого залежить форма струму навантаження в схемі Міткевича при навантаженні?
30. Як залежить коефіцієнт потужності керованого випрямляча за схемою Міткевича від кута керування ?
31. З якою метою в схемі випрямляча за схемою Міткевича включають нульовий вентиль ?
32. В чому полягає основна перевага трифазного випрямляча з вирівнювальним реактором (схеми Кюблера)?
35. Наведіть основні схеми компенсаційних випрямлячів. З якою метою їх використовують?
40. Скільки вентилів одночасно проводять струм у схемі Ларіонова при куті комутації ?
41. Скільки вентилів одночасно проводять струм у схемі Ларіонова при куті комутації ?
42. Скільки вентилів одночасно проводять струм у схемі Ларіонова при куті комутації ?
43. Наведіть та поясніть хід сім'ї зовнішніх характеристик для схеми Ларіонова.
45. Наведіть основні схеми випрямлячів для живлення двигунів постійного струму.
46. У яких основних режимах можуть працювати схеми випрямлячів для живлення двигунів постійного струму.
49. Поясніть принцип дії трифазного інвертора веденого мережею.
53. Назвіть основні переваги багатопульсних схем випрямлячів.
54. Назвіть основні способи побудови схем багатопульсних випрямлячів.
55. Чому дорівнюють коефіцієнти пульсацій у схемах 12-ти, 18-ти, 24-х пульсних випрямлячів?
56. Для чого застосовують реверсивні схеми випрямлячів?
57. Назвіть два основних види схем реверсивних випрямлячів.
58. Наведіть схеми зустрічно-паралельних та перехресних реверсивних випрямлячів.
59. Яким чином забезпечується зміна напряму обертання валу елктричної машини?
60. В чому полягає спільне та роздільне керування реверсивними випрямлячами?
61. Що таке вирівнювальний контур та вирівнювальний струм?
62. Який режим нпзивають узгодженим?
64. Назвіть основні способи регулювання (стабілізації) вихідної напруги керованих випрямлячів.
65. В чому полягає ступеневе регулювання вихідної напруги керованих випрямлячів?
66. Наведіть регулювальну характеристику випрямляча зі ступневим регулюванням вихідної напруги.
67. Назвіть основні схеми фазового регулювання вихідної напруги керованих випрямлячів.
68. Які схеми випрямлячів відносять до несиметричних?
69. Назвіть основні переваги та недоліки несиметричного трифазного випрямляча.
70. Назвіть основні функції, які забезпечує система керування?
72. Наведіть структурну схему багатоканальної системи керування. Назвіть її переваги та недоліки.
73. Наведіть структурну схему одноканальної системи керування. Назвіть її переваги та недоліки
74. Що таке синхронні та асинхронні системи керування?
75. В яких випадках доцільно використовувати асинхронні системи керування?
Силові електронні пристрої широко застосовуються для перетворення та регулювання параметрів електричної енергії. Найчастіше вони є джерелами вторинного електроживлення споживачів електричної енергії і забезпечують їх електричною енергією з необхідними параметрами і відповідної якості. В процесі роботи споживачів електричної енергії дуже часто виникає необхідність регулювати кількість електричної енергії, що споживається, або підтримувати її на заданому рівні. Цього можна досягти за рахунок зміни величини напруги або струму, що подається на навантаження. Пристрої, що забезпечують регулювання струму або напруги на навантаженні називають регуляторами.
Імпульсні регулятори використовують для живлення навантажень сталою напругою Uн , величина якої відрізняється від напруги джерела живлення Ud. Як навантаження можуть використовуватися різні електронні схеми, обмотки збудження електричних машин, електромагнітні механізми, двигуни постійного струму. Головна перевага імпульсного метода регулювання – високий ККД.
Розглянемо основні особливості імпульсного регулятора з ідеальним ключем. Опір ідеального ключа у замкненому стані дорівнює нулю. Отже, на ньому немає падіння напруги і при будь-якому струмі втрати потужності дорівнюють нулю. У розімкненому стані опір ідеального ключа є нескінченним. Отже, струм через ключ не протікає і втрати потужності також дорівнюють нулю. Перехід ідеального ключа із замкненого стану в розімкнений і навпаки відбувається миттєво (tперемик.= 0). і втрати потужності також відсутні. У реальних силових пристроях використовують силові напівпровідникові прилади, які працюють у ключовому режимі. Ці прилади не є ідеальними ключами, оскільки мають кінцеве значення опору як у ввімкненому стані, так і у вимкнутому стані. Крім того, перехід з одного стану в інший відбувається також за кінцевий час. ККД силових електронних пристроїв завжди менший за 100%, проте достатньо високий і, як правило, перевищує (85-90)%. Тому імпульсі методи регулювання напруги та струму широко застосовуються в пристроях силової електроніки.
Принцип дії імпульсних регуляторів базується на використанні імпульсних методів регулювання напруги. При цьому регулюючий елемент РЕ працює в режимі ключа (рис.2.1).
Рис. 2.1 Імпульсний регулятор
Середнє значення напруги на навантаженні Uн регулюється за рахунок зміни співвідношення між тривалостями замкнутого і розімкнутого стану ключа S. Напруга на навантаженні uн має форму прямокутних імпульсів (рис. 2.2).
Рис. 2.2 Напруга на навантаженні
Середнє значення напруги на навантаженні:
(2.1)
де ti – тривалість імпульсу напруги на навантаженні; tn – тривалість паузи між імпульсами; Т=ti+tn – період повторення імпульсів; –коефіцієнт заповнення імпульсів.
Діюче значення вихідної напруги на навантаженні:
. (2.2)
Плавна зміна g від 0 до 1 забезпечує плавне регулювання Uн практично від 0 до Ud.
У схемах регуляторів сталої напруги як регулюючий елемент (ключ) використовують транзистори або тиристори. Тиристори (одноопераційні) за своїм принципом дії є напівкерованими ключами. При їх роботі в колах сталого струму треба застосовувати вузли примусової комутації. Тому спочатку розглянемо особливості побудови і роботу імпульсних регуляторів на повністю керованих ключах, а потім особливості імпульсних регуляторів сталої напруги на тиристорах.
З (2.1) випливає, що при сталій напрузі джерела живлення Ud, середнє значення напруги на навантаженні Uн можна регулювати змінюючи параметри імпульсної наруги: тривалість імпульсу ti, паузи tп, або період повторення Т (частоту слідування f). Відповідно до цього розрізняють такі способи імпульсного регулювання:
Широтно-імпульсне регулювання (ШІР), при якому змінюється тривалість (ширина) імпульсів (tі = var), а період їх повторення залишається сталим (Т = const).
Частотно-імпульсне регулювання (ЧІР) характеризується тим, що регулювання здійснюється шляхом зміни періоду повторення імпульсів Т (частоти їх слідування f = 1/Т).
При цьому можливі такі випадки:
а) = const; = var; б) = var; = const; в) = var; = var.
Останній випадок, при якому одночасно змінюються усі параметри імпульсів називають комбінованим регулюванням.
Імпульсні регулятори сталої напруги крім регулювання середнього значення напруги на навантаженні використовуються для підтримування її на заданому рівні (стабілізації).
В режимі регулювання основною характеристикою є регулювальна характеристика – залежність середнього значення вихідної напруги від величини регульованого параметра.
Для широтно-імпульсного регулювання (ШІР) регульованим параметром є тривалість імпульсу ti . У режимі регулювання вважають, що напруга джерела живлення Ud залишається сталою. Максимально можлива напруга на навантаженні Uн max = Ud. Для зручності використання регулювальні характеристики доцільно подавати у відносних одиницях. Введемо параметр відносна напруга на навантаженні, як У цьому випадку регулювальна характеристика широтно-імпульсного регулятора у відносних одиницях матиме такий вигляд:
, (2.3)
При частотно-імпульсному регулюванні (ЧІР) регульованим параметром є частота імпульсів t. Відносна напруга на навантаженні . Враховуючи, що максимальна частота імпульсів , регулювальна характеристика для ЧІР-а у відносних одиницях має такий
вигляд:
, (2.4)
де - відносна частота імпульсів.
На рис. 2.3 наведено графік регулювальної характеристики для широтно-імпульсного та для частотно-імпульсного регулювання. Наведений графік дозволяє визначити для заданої напруги на навантаженні Uн величину регульованого параметра, або для заданого регульованого параметра – середнє значення напруги Uн.
Рис. 2.3 Регулювальна характеристика для широтно-імпульсного та частотно-імпульсного регулювання
При комбінованому регулюванні, при якому одночасно змінюються параметри імпульсів ti, tп, система керування повинна одночасно регулювати обидва ці параметри. При цьому вихідна напруга Uн є функцією двох змінних і такий регулятор може мати безліч регулювальних характеристик. Комбіноване регулювання застосовується при стабілізації напруги, зокрема в двопозиційних стабілізаторах.
Напруга на виході регулюючого елемента uн є імпульсною (див. рис.2.2). Для одержання на навантаженні сталої напруги, що дорівнює середньому значенню вихідної напруги Uн, між регулюючим елементом і навантаженням вмикають згладжувальний фільтр. В імпульсних регуляторах найчастіше використовують індуктивний L- фільтр (рис.2.4) або індуктивно-ємнісний LC – фільтр (рис.2.5). Використання тільки ємнісного фільтру неможливе, оскільки конденсатор завжди прагне зарядитися до максимального значення вхідної напруги, і це не дає можливості регулювати напругу на навантаженні шляхом зміни відносної тривалості імпульсів ti /Т. Крім того при ємнісному фільтрі виникали б великі струми підзаряду конденсатора. Резистивно-ємнісні RC фільтри також практично не використовуються, оскільки вони не дають можливість використати головну перевагу імпульсних регуляторів – їх високий ККД.
Рис. 2.4 Регулюючий елемент з індуктивним фільтром
Рис. 2.5 Регулюючий елемент з індуктивно-ємнісним фільтром
Подібні регулятори з L- або LC-фільтрами обов’язково містять діод VD, який називають зворотнім діодом, що пропускає струм дроселя L в ті інтервали часу, коли транзистор VT закритий (ключ розімкнений). Коли система керування СК відкриває транзистор VT (ключ замикається), від джерела живлення Ud у навантаження Rн протікає струм по колу, вказаному безперервною стрілкою. У цей інтервал часу 0…tі (див. рис.2.2) діод VD закритий, струм зростає і в елементах фільтра L і С накопичується енергія. При закриванні транзистора (розмиканні ключа) навантаження Rн відокремлюється від джерела живлення Ud і струм у ньому підтримується за рахунок енергії, що була накопичена в елементах фільтру. У цей інтервал часу tі…Т енергія що накопичена в дроселі та конденсаторі С передається на навантаження Rн. Струм дроселя L протікає через навантаження Rн і замикається через діод VD (переривчаста стрілка), який в цей час відкритий.
Якщо згладжувальний фільтр складається тільки з одного дроселя (L-фільтр) навантаження імпульсного регулятора має активно-індуктивний характер (рис. 2.4), струм у навантаженні і елементах регулятора на інтервалах їх роботи змінюється за експоненційним законом (часові діаграми роботи перетворювача зображені на рис. 2.6). Проаналізуємо роботу перетворювача коли навантаження має активно-індуктивний характер, тобто дросель L враховується як складова частина Z навантаження (L= Lн ).
д) г) б) в) а)
Рис. 2.6 Часові діаграми струму і напруг регулятора при активно-індуктивному навантаженні:
а) – напруга керування; б) – напруга на навантаженні; в) – струм навантаження; г) – струм транзистора; д) – струм зворотнього діоду
Знайдемо миттєві значення струмів методом окремих складових. Зображення напруги що діє на Rн Lн навантаженні запишемо у вигляді:
. (2.5)
На основі теореми запізнення: . (2.6)
Підставивши (2.6) в праву частину виразу (2.5) отримуємо:
.
Звідки:
.
З урахуванням того, що
отримуємо зображення напруги на навантаженні:
.
Зображення струму навантаження:
.
Вільний струм на інтервалі часу знайдемо через лишок відносно полюсу
.
Перехідний струм протягом інтервалу часу знайдемо враховуючи наявність двох ролюсів і наступним чином:
.
Установлений струм на інтервалі запишеться як:
, (2.7)
де - постійна часу кола навантаження, .
Для знаходження часової функції струму на другому інтервалі перенесемо початок координат на величину t0 і запишемо зображення напруги на навантаженні у вигляді
.
Вільний , перехідний та усталений струми знаходяться, як у попередньому випадку і має вігляд:
; ;
. (2.8)
Максимальне і мінімальне значення струму навантаження (струму через транзистор і діод) знайдемо із (2.7) і (2.8) при і .
;.
Середнє значення струму через транзистор та зворотній діод знайдемо інтегруванням виразів (2.7) і (2.8):
,
.
Середнє значення струму навантаження:
.
Як бачимо, струм навантаження не залежить від частоти , а залежить від значення Ud, Rн та γ.
Амплітуда пульсацій струму навантаження:
.
Досліджуючи вираз для на екстремум по γ, можна визначити максимальну амплітуду струму навантаження .
.
Якщо для згладжування пульсацій використовують LC-фільтр (рис.2.5), процеси в імпульсному регуляторі мають більш складний характер. Зокрема, можливі два режими роботи дроселя фільтра:
· режим безперервного протікання струму в дроселі (рис.2.7);
· режим переривчастого протікання струму в дроселі (рис.2.8).
Розглянемо роботу регулятора в режимі безперервного протікання струму в дроселі. Для спрощення будемо вважати, що індуктивність, ємність фільтра, транзистор та діод є ідеальними елементами. Якщо фільтр має достатньо великий коефіцієнт згладжування, напруга на конденсаторі С є практично сталою і дорівнює середньому значенню напруги на виході імпульсного регулятора Uн.
Рис. 2.7 Часові діаграми для струмів та напруг в перетворювачі з безперервним протіканням струму в дроселі:
а) – напруга на зворотньому діоді; б) – струм дроселя; в), г) – струм транзистора та зворотнього діоду; д) – напруга на дроселі
Рис. 2.8 Часові діаграми струмів та напруг в перетворювачі з переривчатим протіканням струму в дроселі:
а) – напруга на зворотньому діоді; б) – струм дроселя; в), г) – струм транзистора та зворотнього діоду; д) – напруга на дроселі
(2.9)
Очевидно, що цей струм зростатиме лінійно:
, (2.10)
де іL(0) – початковий струм у дроселі в момент замикання ключа.
При розмиканні ключа відкривається діод VD і струм дроселя протікає через нього (рис. 2.7, г). При цьому до дроселя прикладено напругу Uн в протилежному напрямку. Струм дроселя спадає і визначається з рівняння:
. (2.11)
Очевидно, що цей струм спадає також за лінійним законом
, (2.12)
де іL(ti) – струм дроселя в момент розмикання ключа.
Таким чином струм у дроселі пульсує відносно свого середнього значення Iн, яке дорівнює середньому значенню струму у навантаженні Ін =Uн/Rн (рис.2.7, б). Очевидно, що коли амплітуда пульсації струму в дроселі іL/2 буде більше, ніж середнє значення струму Ін, в дроселі матиме місце режим переривчастого струму. Враховуючи, що іL = (Ud - Uн)ti/L = Uнtп/L, можна визначити мінімальну індуктивність дроселя, при якій ще забезпечується режим безперервного протікання струму (критична індуктивність):
(2.13)
Вважається доцільним виконання такої умови:
іL = (0,5…1,5) Iн. (2.14)
Розглянемо роботу ШІПа в режимі переривчастого струму. В інтервалі 0…tі транзистор включений (ключ замкнений) і струм у дроселі зростає (рис. 2.8, б). В інтервалі tі…Т ключ розімкнений і струм дроселя зменшується, протікаючи через діод VD, який в цей час відкритий (рис. 2.8, г). Напруга на вході фільтра UVD=0. В момент часу t' струм дроселя спадає до нуля і діод VD закривається. До моменту наступного замикання ключа t = Т струм дроселя, а отже і напруга на ньому дорівнює нулю. До діода VD прикладено напругу конденсатора С, яка дорівнює Uн. Струм навантаження Rн в інтервалі t'…Т підтримується тільки за рахунок енергії конденсатора С. Оскільки в усталеному режимі середнє значення напруги на індуктивності UL = 0, середнє значення напруги на навантаженні Uн дорівнює середньому значенню напруги на діоді UVD. З рис. 2.8 видно, що Uн буде більше, ніж Ud на величину площі заштрихованої ділянки інтервалу t'…Т. Згідно (2.13) при збільшенні опору навантаження Rн тривалість інтервалу t'…Т буде зростати. Отже, середнє значення вихідної напруги Uн буде зростати по відношенню до середнього значення напруги в режимі безперервного протікання струму Ud.
У режимі переривчастого протікання струму дроселя середнє і діюче значення струму в елементах регулятора значно відрізняються, тому втрати потужності в елементах регулятора будуть більшими, ніж у режимі безперервного струму дроселя. Таким чином, гірші енергетичні показники, а також залежність вихідної напруги від опору навантаження є головними недоліками режиму переривчастого струму дроселя в імпульсних регуляторах на ідеальних ключах.
Якщо враховувати, що реальні силові напівпровідникові прилади, зокрема діод VD, не є ідеальними ключами, режим переривчастого струму дроселя може мати певні переваги. Коли через діод протікав прямий струм, а потім до нього прикласти зворотну напругу, протягом часу встановлення зворотного опору (поки діод відновлює свої вентильні властивості), через нього буде протікати струм у зворотному напрямку. Оскільки діод не може закритися миттєво, на інтервалі відновлення його вентильних властивостей опір елементів VT і VD дуже малий і по колу (+Ud)–VT–VD–(-Ud) короткочасно протікає струм значної величини (комутаційний струм). Цей струм значно збільшує втрати потужності в транзисторі та діоді в момент комутації і часто є причиною їх руйнування. На рис. 2.7, в, г комутаційний струм діода та транзистора показано штриховою лінією. Для зменшення комутаційного струму треба застосувати високочастотні діоди з малим часом відновлення вентильних властивостей, або додаткові схемні рішення. Якщо ж регулятор працює в режимі переривчастого струму дроселя, то в момент відкривання транзистора VT діод VD уже закритий і комутаційний струм не виникає.
Згладжувальний фільтр найчастіше є обов’язковим елементом імпульсного регулятора. Параметри елементів згладжувального фільтра визначають з урахуванням допустимого коефіцієнта пульсацій вихідної напруги Кп =Uн /2Uн, де Uн – розмах пульсацій напруги на навантаженні.
. (2.15)
Часто при виборі елементів згладжувального фільтра намагаються забезпечити роботу дроселя в режимі безперервного струму. Якщо вибрати індуктивність дроселя L=Lкр (2.13), відповідно до (2.15) ємність конденсатора фільтра
. (2.16)
Імпульсний метод регулювання має такі переваги у порівнянні з безперервним регулюванням:
2. ефективне використання параметрів регулюючого елемента, який може працювати в режимах, близьких до максимально допустимих значень струму і напруги;
3. менші масогабаритні показники, оскільки завдяки високому ККД втрати потужності незначні і немає потреби в великих радіаторах для розсіювання тепла, що виділяється;
4. менша чутливість до зміни температури оточуючого середовища, оскільки регулюючим фактором є тривалість імпульсу, а не опір регулюючого елемента.
В той же час імпульсні регулятори не позбавлені недоліків:
1. необхідність застосування згладжувальних фільтрів;
2. менша швидкодія, пов’язана із застосуванням фільтрів;
3. виникнення електромагнітних завад, пов’язаних з великими швидкостями зміни струму і напруги в елементах регулятора.
Схема 1 ( рис. 2.5 ) є одним з можливих варіантів побудови силового кола імпульсних регуляторів сталої напруги. Вона називається схемою із зниженою вихідною напругою. Особливістю цієї схеми є те, що у навантаженні не можна одержати напругу Uн, більшу за напругу джерела живлення. Існують і інші схеми побудови силового кола імпульсного регулятора, властивості яких суттєво відрізняються від розглянутої схеми.
Схема 2 із дроселем з’єднаним послідовно з навантаженням і транзистором, підключеним паралельно до навантаження являє собою схему з підвищеною вихідною напругою (рис. 2.9). Вона дає можливість одержати на навантаженні напругу Uн, що перевищує напругу джерела живлення.
При відкриванні транзистора VT дросель L під’єднується до джерела живлення Ud. Струм у дроселі зростає і відбувається накопичення енергії. При закриванні транзистора VT відкривається діод VD і конденсатор заряджається від послідовно з’єднаних джерела живлення Ud і дроселя L.
Рис. 2.9 Імпульсний регулятор з підви-щеною вихідною напругою
Рис. 2.10 Імпульсний регулятор з вихід-ною напругою, що може регулюватися як вище так і нижче вхідної
На цьому етапі роботи ЕРС самоіндукції дроселя має полярність вказану без дужок. Напруга на конденсаторі, а отже і на навантаженні Uн більша за напругу джерела живлення (Uн ³ Ud). При черговому відпиранні транзистора VT діод VD закривається за рахунок напруги на конденсаторі С, а струм у навантаженні підтримується за рахунок енергії, накопиченої у конденсаторі С.
Схема 3 (рис. 2.10) з регулюванням вихідної напруги як вище так і нижче вхідної має дросель, підключений паралельно до навантаження і транзистор, з’єднаний послідовно з навантаженням. При відпиранні транзистора VT дросель L підключений до джерела живлення Ud і в ньому відбувається накопичення енергії. При запиранні транзистора VT струм дроселя іL продовжує протікати у попередньому напрямку. При цьому відкривається діод VD і енергія, що була накопичена в дроселі L передається до конденсатора С і навантаження Rн. Полярність напруги на конденсаторі, а отже і на навантаженні протилежна до полярності джерела живлення Ud. При наступному відпиранні транзистора VT діод VD закривається за рахунок підключення напруги джерела живлення, а струм у навантаженні підтримується за рахунок енергії, що була накопичена у конденсаторі С.
У залежності від опору навантаження Rн, а також параметрів імпульсів керування, індуктивність L може працювати в режимі безперервного або переривчастого протікання струму. Можна показати, що у схемах 2 та 3 аналогічно до схеми 1 у режимі безперервного протікання струму середнє значення вихідної напруги Uн не залежить від опору навантаження Rн.
Будемо вважати елементи схеми ідеальними. Отже, потужність, що споживається від джерела живлення Ud, повинна дорівнювати потужності, що надходить до навантаження:
(2.17.а)
Враховуючи, що в усталеному режимі середнє значення струму дроселя IL= Id =const, а середнє значення струму через конденсатор Іс=0 для схеми 2 можемо записати:
(2.17.б),
де tп – тривалість закритого стану транзистора VT; Т – період роботи ключа. Звідки неважко отримати регулювальну характеристику у відносних одиницях:
(2.18)
де tі – тривалість відкритого стану транзистора VT; γ = ti/Т – відносна тривалість відкритого стану транзистора VT, або коефіцієнт заповнення імпульсів g.
(2.19)
На рис. 2.11 наведено графік регулювальних характеристик для трьох схем імпульсних регуляторів. Ці характеристики дійсні для схем регуляторів, побудованих на ідеальних елементах. Слід зазначити, що вони досить добре описують властивості регуляторів на реальних елементах в режимі безперервного струму дроселя при Uн* £ 3. При Uн*> 3 вплив паразитних опорів компонентів схеми стає помітним і відбувається обмеження зростання вихідної напруги Uн.
Рис. 2.11 Графіки регулювальних характеристик імпульсних регуляторів:
1) – із зниженою вихідною напругою; 2) – з підвищеною вихідною напругою;
3) – з вихідною напругою що може регулюватися як нижче так і вище вхідної
Врахуємо внутрішній опір джерела живлення для схеми 2. Тоді регулювальна характеристика запишеться у вигляді:
.
Порівнюючи праві частини рівнянь 2.17, а та 2.17, б можемо записати:
.
Враховуючи це співвідношення регулювальна характеристика набуде вигляду:
.
Вивчаючи цей вираз на максимум, знаходимо коефіцієнт заповнення γm при якому вихідна напруга буде мати максимальне значення
.
Підставляючи в вираз для регулювальної характеристики знаходимо :
.
Аналогічним чином для схеми 3 знайдемо:
, , .
У режимі переривчастого струму дроселя середнє значення напруги на навантаженні Uн' для обох схем буде більшим, ніж у режимі безперервного протікання струму (Uн' > Uн). Це пов’язано з тим, що дросель L передає енергію в навантаження на протязі інтервалу tп' , який менше від тривалості розімкненого стану ключа tп (tп' < tп). Отже, відповідно до (2.18) і (2.19) Uн' > Uн , чим більший опір навантаження, тим менша тривалість інтервалу tп', а, отже, тим більшою буде напруга на навантаженні Uн'.
Як видно з графіків (рис. 2.11) у режимі безперервного протікання струму дроселя регулювальні характеристики для схеми 1 – лінійні, а для схем 2 та 3 – нелінійні. В той же час у режимі переривчастого струму дроселя регулювальні характеристики схеми 1 стають нелінійними, а для схем 2 та 3 – майже лінійними.
В схемах 2 та 3 на етапі замкнутого стану ключа струм у навантаженні підтримується тільки за рахунок енергії конденсатора С. Тому ємність конденсатора С у цих схемах повинна бути значно більшою, ніж у схемі 1. Причому величина ємності не залежить від індуктивності дроселя L та частоти роботи ключа f і визначається з виразу:
(2.20)
Оскільки в схемах 2 та 3 енергія до навантаження передається у два етапи, ККД цих схем буде меншим, ніж у схеми 1. Тому схеми 2 та 3 мають обмежене застосування. Схема 2 використовується у тих випадках, коли на навантаженні Rн треба одержати напругу Uн > Ud , а схема 3 – для одержання протилежної по відношенню до джерела живлення Ud полярності вихідної напруги Uн.
Для того, щоб при роботі транзистора VT до джерела живлення не проходили електромагнітні завади, бажано, щоб струм джерела живлення був безперервним, або змінювався плавно. У цьому плані схема 2 має переваги перед іншими схемами, оскільки між джерелом живлення Ud та транзистором VT ввімкнуто дросель L.
Для зменшення електромагнітних завад на навантаженні, бажано, щоб струм, який заряджає конденсатор фільтра С був безперервним, або змінювався плавно. У цьому плані переваги має схема 1, в якій між транзистором VT і конденсатором С також ввімкнуто дросель L.
Часто при регулюванні сталої напруги виникає необхідність одержати на навантажені регульовану напругу різної полярності. Наприклад, в електроприводі, для регулювання швидкості обертання двигуна постійного струму і зміни напрямку його обертання треба забезпечувати на навантаженні регульовану напругу будь-якої полярності. Таку напругу можна одержати при живленні навантаження від двох паралельно працюючих імпульсних регуляторів, кожен з яких забезпечує свою полярність вихідної напруги. Кожен регулятор повинен мати свою систему керування, а у момент зміни полярності вихідної напруги, треба забезпечувати узгоджену роботу обох регуляторів.
Більш доцільно з цією метою застосовувати спеціальні схеми реверсивних регуляторів. Реверсивні регулятори будують за мостовою схемою, у діагональ якої включають навантаження Zн (рис. 2.12).
Можливі три алгоритми керування силовими ключами регулятора S1…S4.
Рис. 2.12 Реверсивний регулятор за мостовою схемою
Алгоритм 1 – почергова робота пар ключів S1, S4 та S2, S3. На рис.2.13 наведено алгоритм роботи ключів, а також часові діаграми роботи схеми. В інтервалі часу t1 ввімкнені ключі S1 та S4, а в інтервалі t2 – ключі S2 та S3.
Вихідна напруга перетворювача Uн має форму двополярних прямокутних імпульсів, амплітуда яких дорівнює напрузі джерела живлення Ud (рис.2.13,а).
Середнє значення напруги на навантаженні:
(2.21)
З (2.21) випливає, що при t1 > t2 середнє значення напруги на навантаженні Uн>0. При t1 < t2 Ud<0, а при t1 = t2 Uн = 0 (рис.2.13, в, г). Таким чином змінюючи співвідношення між тривалостями роботи пар ключів S1, S4 та S2, S3 можна регулювати середнє значення і полярність напруги на навантаженні Uн.
Рис. 2.13Часові діаграми роботи схеми реверсивного регулятора за алгоритмом 1:
а), б) – алгоритм перемикання ключів S1÷S4; в) – діаграма напруги на навантаженні; г) – діаграма струму в RL навантаженні; д) – діаграма напруги на навантаженні з середньою напругою Uн = 0; е) – діаграма напруги на навантаженні з від’ємним середнім значенням вихідної напруги
Розглянемо особливості роботи реверсивного ШІП. Нехай до моменту часу t2 працювали ключі S1 та S4 (рис. 2.13, г). При цьому струм навантаження замикався по колу (+Ud) - S1 - Rн - Lн - S4 - (-Ud). Струм у навантаженні зростає і в індуктивності Lн відбувається накопичення енергії. У момент часу t2 ключі S1, S4 вимикаються, а S2, S3 вмикаються. До навантаження Zн подається напруга зворотньої полярності (на рис. 2.13 вказана в дужках). Однак, внаслідок наявності індуктивності Lн струм навантаження ін не може швидко змінити свій напрямок. В інтервалі часу t2…t3 він продовжує протікати в тому самому напрямку (вказаний стрілкою, рис. 2.12) і замикається по колу Zн - S3 – E - S2 - Zн. На даному етапі роботи енергія не споживається від джерела живлення, а навпаки, від навантаження Zн повертається до джерела живлення Ud .
У реальних схемах як ключі S1…S4 найчастіше використовують транзистори або тиристори, які мають односторонню провідність. Тому для створення шляху протікання струму в розглянутий інтервал часу ключі S1…S4 шунтовані зустрічно-паралельно з’єднаними діодами VD1…VD4, які і проводять струм на інтервалі t2 - t3.
У момент часу t3 струм навантаження проходить через нуль і змінює свій напрямок. Діоди VD2 та VD3 закриваються і повернення енергії до джерела живлення припиняється. В інтервалі часу t3…t4 енергія знову надходить від джерела живлення до навантаження. Струм протікає по колу (+Ud ) - S3 - Lн - Rн- S2 - (-Ud ). У момент часу t4 знову вмикаються ключі S1, S4, а S2, S3 вимикаються. В інтервалі часу t4…t5 енергія з навантаження знову повертається до джерела живлення і струм замикається по колу Zн - VD1 - Ud - VD4 - Zн. Після моменту часу t5 до навантаження знову починає надходити енергія від джерела живлення Ud , і процеси повторюються. Якщо навантаженням розглянутого регулятора є двигун, то для плавного обертання його ротору треба зменшувати пульсацію струму навантаження ін. Недоліком розглянутого алгоритму керування є значна пульсація напруги на навантаженні (uн = 2Ud). Для зменшення пульсацій струму ін треба застосовувати дросель Lн з достатньо великою індуктивністю.
Алгоритм 2 – незалежна робота пар ключів S1, S4 та S2, S3. Алгоритм керування ключів та часові діаграми роботи для цього випадку наведено на рис. 2.14. Для одержання на навантаженні напруги позитивної полярності (Uн>0) використовують лише ключі S1, S4. Причому один з ключів, наприклад S4 весь час ввімкнений, а інший – S1 на кожному періоді Т вмикається на інтервалі часу t1 (рис. 2.14, а, б).
Рис. 2.14Часові діаграми роботи реверсивного регулятора за алгоритмом 2:
а), б) – алгоритм перемикання ключів S1, S4; в) – діаграма напруги на навантаженні; г) – діаграма струму в RL навантаженні; д) – діаграма напруги на навантаженні з від’ємним середнім значенням вихідної напруги
Форма напруги на навантаженні для розглянутого випадку наведена на рис. 2.14, б. В інтервалі часу t0…t1 ввімкнені ключі S1, S4. Струм навантаження ін замикається по колу (+Ud)–S1-Rн-Lн-S4-(- Ud). Індуктивність Lн накопичує енергію. В інтервалі часу t1…t2 ключ S1 вимикається, а ключ S4 працює. Струм навантаження ін продовжує протікати в тому самому напрямку замикаючись по колу Zн-S4-VD2-Zн . При цьому навантаження Zн шунтоване ключем S4 та діодом VD2. Отже, напруга на навантаженні uн»0. При цьому енергія, що була накопичена в індуктивності Lн не повертається в джерело живлення Ud, а витрачається в активному опорі навантаження Rн.
Середнє значення напруги на навантаженні:
Uн = Ud t1 /T.
Для одержання на навантаженні напруги протилежної полярності (Uн<0) (рис. 2.14, д) використовують ключі S2 та S3, причому один з них, наприклад S2, весь час ввімкнений, а інший – S3 вмикається на інтервалі часу t1 на кожному періоді Т.
Розглянутий алгоритм керування забезпечує значно менші пульсації напруги на навантаженні (uн = Ud). Отже, для згладжування пульсацій струму у навантаженні ін можна використовувати дросель з меншою індуктивністю.
При роботі на проти-ЕРС, для забезпечення плавного характеру протікання процесів у навантаженні при реверсі напруги, керування з однієї пари ключів на іншу має передаватися у момент проходження струму навантаження через нуль.
Розглянута схема дає можливість здійснювати активне гальмування двигуна. Нехай працювали ключі S1 та S4. Напрямок струму через навантаження показаний стрілкою (рис. 2.12). Для гальмування двигуна усі ключі вимикаються. При цьому струм навантаження починає спадати замикаючись через джерело живлення Ud по колу Zн - VD3 - Ud - VD2 - Zн. Полярність напруги на навантаженні вказана в дужках. При цьому накопичена енергія частково витрачається в активному опорі навантаження і частково повертається до джерела живлення Ud. Коли струм навантаження проходить через нуль, діоди VD2 та VD3 закриваються і двигун зупиняється.
Алгоритм 3 – почергове керування. При цьому способі керування (рис. 2.15) частота переключення кожного із комутуючих вентилів в два рази менша, ніж частота вихідної напруги. Наприклад, при одній полярності вихідної напруги на навантаженні вмикаються одночасно ключі S1 і S4 (ключі S2 і S3 при цьому весь час вимкнені), а вимикаються ці ключі неодночасно (по черзі) із частотою в два рази меншою, ніж частота вихідної напруги. При зворотній полярності вихідної напруги вмикаються ключі S2 і S3, а ключі S1 і S4 весь час вимкнені. При такому законі управління вихідна напруга має форму знакопостійних імпульсів (рис. 2.15, г).
Рис. 2.15 Часові діаграми роботи схеми реверсивного регулятора за алгоритмом 3:
а), б), в) – алгоритм перемикання ключів S1÷S4; г) – діаграма напруги на навантаженні; д) – діаграма струму в RL навантаженні
При вимиканні ключа S1 (момент часу t1) струм навантаження під дією е.р.с. самоіндукції замикається через ключ S4 і зворотній діод VD2. При цьому навантаження закорочується через S4 і VD2 і вихідна напруга дорівнює нулю на інтервалі часу t1-T.
При побудові потужних імпульсних регуляторів доводиться використовувати паралельне з’єднання елементів схеми, зокрема керованих ключів та діодів. Однак при такому з’єднанні можливості кожного з цих елементів використовуються не повністю, оскільки точного розподілу струмів між ними добитися практично неможливо. Крім того, введення різних типів вирівнювальних елементів ускладнює схему і приводить до додаткових втрат енергії. Тому при підвищених потужностях більш доцільно використовувати не паралельне з’єднання елементів в регуляторі, а паралельну роботу кількох однотипних регуляторів на спільне навантаження. Якщо при цьому силові ключі перетворювальних модулів працюють з фазовим зсувом один відносно одного на Т/n (Т – період роботи кожного ключа, n – кількість перетворювальних модулів) можна значно зменшити пульсації струму джерела живлення та навантаження і збільшити частоту цих пульсацій. Подібні перетворювачі називають багатофазними.
На рис. 2.16 наведено схему трифазного (n = 3) імпульсного регулятора постійної напруги.
Рис. 2.16 Схема трифазного (n = 3) імпульсного регулятора постійної напруги
Із часових діаграм (рис. 2.17) видно, що незважаючи на те, що кожен модуль-регулятор працює на частоті f = 1/Т і його вихідний струм має досить велику пульсацію, струм навантаження ін, що є сумою струмів окремих регуляторів, має значно меншу пульсацію, причому частота цієї пульсації у n = 3 рази більша, ніж частота пульсацій кожного з модулів-регуляторів. Така побудова регулятора крім рівномірного розподілу потужності між однотипними модулями, дозволяє суттєво зменшити масогабаритні показники згладжувальних дроселів.
Рис. 2.17 Часові діаграми трифазного регулятора постійної напруги:
а), б), в) – діаграми напруги (ua, uб, uc) на виходах трифазного регулятора струмів (i1,i2,i3,) в згладжуючих дроселях; г) – діаграма струму у навантаженні
Так, якщо масу згладжувального дроселя однофазного регулятора прийняти за 100%, то загальна маса дроселів двофазного регулятора такої ж самої потужності становитиме 42%, а трифазного – 25,5%. Це пов’язано з тим, що робота силових ключів регуляторів з фазовим зсувом один відносно одного, по відношенню до навантаження еквівалентна підвищенню робочої частоти перетворювача.
Процес вимикання тиристора починається при зменшенні анодного стуму IА до величини меншої Iутр, яка називається струмом утримування (IА < I утр).
В колах постійного струму використовується вимикання тиристора за рахунок короткочасного підключення між його анодом та катодом допоміжного джерела напруги Ек, або спеціального, заздалегідь зарядженого конденсатора Ск (рис. 2.18, а,б).
Таке вимикання тиристора називають примусовою, або штучною комутацією, а елементи, що здійснюють вимикання тиристора - вузлом примусової комутації.
Рис. 2.18 Кола примусової комутації:
а) – з допоміжним джерелом напруги Ек; б) – із заздалегідь зарядженим конденсатором Ск
Принцип дії вузла примусової комутації, побудованого на основі конденсатора полягає в тому, що в інтервалі часу, який передує моменту виключення тиристора, конденсатор через спеціально створене електричне коло заряджається до певної напруги з відповідною полярністю. У момент вимикання тиристора між його анодом та катодом вмикається конденсатор. Через тиристор починає швидко зростати струм розряду Iр конденсатора, який направлений назустріч основному струму Iн. Коли результуючий струм тиристора стає меншим від струму утримування Iутр, тиристор вимикається. Після цього за рахунок конденсатора Ск на тиристорі певний час підтримується напруга зворотної полярності, яка забезпечує умови для відновлення вентильних властивостей тиристора.
Існує багато різних схем вузлів примусової комутації тиристора. Як правило, ці схеми містять конденсатори, дроселі, діоди та допоміжні тиристори. Аналіз багаточисельних схем вузлів примусової комутації значно спрощується, якщо їх класифікувати за ознаками, які характеризують їх спільні властивості.
У залежності від способу підключення комутуючого конденсатора відносно тиристора і навантаження розрізняють:
4. вузли з паралельною комутацією;
5. вузли з послідовною комутацією.
У вузлах з паралельною комутацією комутуючий конденсатор Ск при вимиканні тиристора підключається паралельно тиристору VS (рис. 2.19, а) або навантаженню Rн (рис. 2.19, б).
В результаті, на протязі деякого інтервалу часу tn, після підключення конденсатора, навантаження Rн буде зв’язане з джерелом напруги Ud або комутуючим конденсатором Ск. При цьому у навантаженні продовжує протікати струм через елементи вузла комутації, незважаючи на те, що тиристор VS уже закритий.
Рис. 2.19 Вузли примусової паралельної комутації:
а) – з підключенням контурного конденсатора Ск паралельно тиристору VS; б) – з підключенням контурного конденсатора Ск паралельно навантаженню
Внаслідок наявності вказаного зв’язку у кривій вихідної напруги uн з’являється додатковий імпульс напруги, заштрихований на рис. 2.20.
Рис. 2.20 Додатковий імпульс напруги при паралельній комутації
У момент вимикання тиристора t1 у схемі (рис. 2.19, а) напруга на навантаженні зростає до величини Uнm = Ud + Uск (Uск – напруга на конденсаторі Ск), оскільки послідовно з джерелом напруги Ud по відношенню до навантаження підключений конденсатор Ск , полярність напруги на якому вказана без дужок. Після цього відбувається перезаряджання конденсатора Ск через навантаження Rн, в результаті чого напруга на конденсаторі змінює полярність. У момент часу t2, коли конденсатор Ск перезарядиться до напруги Uс = Ud з полярністю, вказаною у дужках, напруга на навантаженні стає рівною нулю. Очевидно, що тривалість перезаряду tn залежить від струму навантаження Iн (опору навантаження Rн ). У зв’язку з цим середнє значення напруги Uн також буде залежати від струму навантаження Iн. Тому жорсткість навантажувальної характеристики регулятора зменшується. Відносна тривалість інтервалу перезаряду tn/T зростає при збільшенні робочої частоти регулятора (зменшенні періоду Т). Тому із зростанням робочої частоти f = 1/T жорсткість навантажувальної характеристики також буде зменшуватися. Іншим недоліком є обмежений діапазон регулювання паузи між імпульсами, пов’язаний з наявністю інтервалу перезаряду tn.
У схемі (рис. 2.19, б) початкова напруга на конденсаторі Ск має бути більшою за напругу живлення (Uс > Ud). При цьому в момент вимикання тиристора VS до нього прикладається зворотня напруга, яка дорівнює Uс - Ud, а на навантаженні Uнm = Uc. Далі конденсатор розряджається через навантаження. Напруга на конденсаторі, а отже і навантаженні поступово зменшується і у момент часу t2 дорівнює нулю. Таким чином в обох схемах напруга на навантаженні залежить від напруги на конденсаторі Ск, а швидкість зміни цієї напруги на інтервалі часу t1…t2 залежить від опору навантаження Rн.
Особливістю вузлів послідовної комутації є те, що конденсатор Ск на стадії комутації включається послідовно в коло тиристора VS і навантаження Rн (рис. 2.21). При цьому напруга на конденсаторі Ск має бути більшою напруги джерела живлення UСк > Ud. У момент комутації t1 тиристор VS вимикається.
Рис. 2.21 Вузол послідовної комутації
Після цього до нього прикладено зворотню напругу UСк - Ud. Конденсатор Ск перезаряджається через індуктивність Lк. Оскільки в коло перезаряду не входить навантаження Rн, у момент комутації t1 напруга на навантаженні одразу стає рівною нулю і не залежить від процесів, що відбуваються в контурі комутації. Тому форма вихідної напруги не залежить від струму навантаження і має такий самий вигляд як і для повністю керованого ключа.
Тому навантажувальна характеристика тиристорних імпульсних регуляторів з послідовною комутацією буде більш жорсткою, ніж при паралельній комутації. За своїми властивостями вузли послідовної комутації наближаються до повністю керованого ключа. Однак схеми вузлів послідовної комутації як правило більш складні, ніж паралельної. Крім того, в таких вузлах комутації, як правило, має місце ефект накопичення енергії в елементах вузла комутації, яку треба обмежувати.
У залежності від характеру протікання процесів у вузлі комутації та навантаженні вузли комутації діляться на:
· незалежні вузли комутації.
У залежних вузлах комутації комутуючий конденсатор після вимикання тиристора перезаряджається струмом навантаження. В незалежних вузлах комутації після вимикання тиристора комутуючий конденсатор перезаряджається струмом спеціально створеного коливального контуру.
В залежних вузлах комутації тривалість процесу перезаряду комутуючого конденсатора буде залежати від струму навантаження. У зв’язку з цим при малих струмах у навантаженні робота таких вузлів комутації неможлива. Незалежні вузли комутації зберігають працездатність навіть у режимі холостого хода навантаження, оскільки комутуючий конденсатор перезаряджається струмом коливального контуру, який є незалежним від навантаження.
Розрізняють також:
· вузли з одноступінчатою комутацією;
· вузли з двоступінчатою комутацією.
Вузли з одноступінчатою комутацією містять коливальний LC контур (на рис. 2.22 наведено схему найпростішого вузла з одноступінчатою комутацією, а на рис. 2.23 - часові діаграми струмів та напруг, що пояснюють його роботу).
Рис. 2.22 Схема вузла з одноступінчатою комутацією
Рис. 2.23 Часові діаграми струмів та напруг:
а) – струм керування тиристором VSC; б) – діаграма напруги на навантаженні без діоду VD; в) - діаграма напруги на навантаженні з діодом VD
Тиристор VSC є силовим ключем, який здійснює імпульсне регулювання напруги на навантаженні Rн . Елементи обмежені штриховою лінією являються вузлом примусової комутації ВК, який забезпечує вимикання силового тиристора VSC. Для роботи вузла комутації, як і будь якого іншого перетворювального пристрою необхідна система керування СК, яка формує імпульси керування тиристора iк.
Поки система керування не працює, силовий тиристор VSC закритий і напруга на навантаженні Rн дорівнює нулю. У момент підключення джерела живлення Ud відбувається заряд конденсатора Ск по колу (+Ud)-Lк-Cк-Rн-(- Ud) до напруги Uc» Ud з полярністю, вказаною без дужок. Якщо у момент часу t1 система керування СK подає на керуючий електрод тиристора VSC імпульс керування (рис. 2.23, а), тиристор включається і навантаження підключається до джерела живлення Ud. Енергія починає надходити до навантаження Rн. Одночасно з цим починається резонансний перезаряд конденсатора Ск по колу Ск - Lк - VSC - Cк. Внаслідок перезаряджання конденсатора на ньому встановлюється напруга, полярність якої вказана в дужках і одразу починається зворотній перезаряд по колу Ск - VSc - Lк - Cк. При цьому струм перезаряду протікає через силовий тиристор VSC у зворотньому напрямку. Коли цей струм збільшуючись досягне значення струму навантаження ін, який протікає через тиристор у прямому напрямку, сумарний струм через тиристор буде дорівнювати нулю і тиристор виключається. При цьому струм навантаження буде замикатись по колу Ud - Lк - Ск - Rн - Ud і конденсатор Ск буде перезаряджатися до напруги Uс = Ud з полярністю, вказаною без дужок. У момент виключення силового тиристора t2 напруга на конденсаторі ще має полярність, вказану у дужках. Тому напруга на навантаженні у цей момент зростає: uн(t2)= Ud + uс (рис. 2.23, б). Внаслідок перезаряджання конденсатора напруга на ньому поступово зменшується і змінює полярність. У момент t3 напруга на конденсаторі проходить через нуль. На інтервалі t2 ... t3 до тиристора VSC була прикладена зворотня напруга з конденсатора Ск , яка сприяє відновленню вентильних властивостей тиристора.
Тривалість відкритого стану тиристора визначається періодом власних коливань LС контура і її практично не можливо регулювати. У зв’язку з цим регулювання середнього значення напруги на навантаженні можна здійснювати тільки зміною частоти включення силового тиристора, тобто за рахунок частотно - імпульсного регулювання.
Для нормальної роботи вузла комутації повинна виконуватися умова:
Dt = t3 - t2 = t відновл. ³ t викл.
де t відновл.- час, який надається схемою для відновлення вентильних властивостей тиристора; t викл.- паспортний час виключення тиристора.
На інтервалі t3...t4 полярність напруги на конденсаторі вказана без дужок. У момент t4 напруга на конденсаторі Uс = Ud. Струм через конденсатор припиняється і навантаження відділяється від джерела живлення. Очевидно, що при зміні опору навантаження буде змінюватися час перезаряджання конденсатора t2 ...t4.
При збільшенні Rн час перезаряджання конденсатора зростає. При деякій величині цього опору Rн max у момент чергового включення тиристора t5 перезаряджання конденсатора не встигає закінчитися і він буде не готовий до комутації тиристора.
При зменшенні опору навантаження Rн інтервал t2...t4 буде зменшуватися. Відповідно буде зменшуватися і інтервал t2...t3 , який надається тиристору для відновлення вентильних властивостей. При певній величині опору Rн mіn tвідновл. стає меншим tвикл. При цьому тиристор не встигає відновити свої вентильні властивості і повторно включається. Оскільки при цьому напруга на конденсаторі Ск Uс » 0 нова комутація неможлива і вузол комутації втрачає працездатність.
Таким чином дана схема може працювати тільки при обмеженому діапазоні зміни опору навантаження Rн mіn...Rн mах. Відповідно до розглянутих класифікацій у розглянутій схемі комутація є - паралельною, залежною, одноступінчатою.
Якщо в розглянуту схему додатково ввести діод VD (див. рис. 2.22), то після вимикання тиристора у момент t2 струм перезаряджання конденсатора буде замикатися через цей діод по колу Ск -VD - Lк -Cк. Час перезаряджання конденсатора t2 ...t3 (рис. 2.23, в) буде визначатися періодом власних коливань контура Lк Cк і мало залежатиме від опору навантаження Rн. Тому для цієї схеми опір Rн mах буде значно більшим, ніж у попередній схемі, а діапазон допустимої зміни опору навантаження Rн значно ширшим.
Отже для розглянутого варіанта схеми комутація є – паралельною, незалежною, одноступінчатою.
У вузлах двоступінчатої комутації при включенні основного (силового) тиристора здійснюється підготовка вузла комутації до роботи (відбувається заряджання комутуючого конденсатора). Для виключення силового тиристора треба включити допоміжний комутуючий тиристор, який підключає комутуючий конденсатор до силового тиристора. В таких вузлах комутації можна регулювати тривалість включеного стану силового тиристора, тобто здійснювати широтно-імпульсне регулювання. Незважаючи на більш складні схеми, такі вузли комутації мають більш широке застосування, оскільки дають змогу більш гнучко регулювати середнє значення напруги на навантаженні, а також більш ефективно використовувати згладжувальні фільтри на виході регулятора.
У схеми з паралельною двоступінчатою комутацією (рис. 2.24) перший імпульс від системи керування треба подати на комутуючий тиристор VSк. При цьому комутуючий конденсатор Ск буде заряджатися до Uс » Ud по колу (+Ud ) - Cк - VSк - Rн - (-Ud ) з полярністю, що вказана без дужок на рис. 2.24. Після повного заряджання конденсатора тиристор VSк виключається.
При включенні силового тиристора VSc навантаження Rн підключається до джерела живлення Ud. Одночасно починається резонансне перезаряджання конденсатора Cк по колу Cк - VSс - L1 - VD1 - Cк. На конденсаторі встановлюється напруга, полярність якої вказана в дужках. Зворотньому перезаряджанню конденсатора перешкоджає діод VD1. Тепер вузол комутації готовий до роботи.
Рис. 2.24 Схема з паралельною двоступінчатою комутацією
Рис. 2.25 Часові діаграми роботи схеми з двоступінчатою комутацією:
а), б) – імпульси керування силовим (iк) та комутуючим (iкк) тиристорами; в) – діаграма напруги на навантаженні без кола з діодом VD1; г) - діаграма напруги на навантаженні із колом з діодом VD2
Для виключення силового тиристора VSC треба подати імпульс керування на комутуючий тиристор VSK. При включенні тиристора VSK комутуючий конденсатор СK підключається до силового тиристора VSC плюсом до катода і мінусом до анода. Силовий тиристор VSC закривається, а конденсатор починає перезаряджатися від джерела живлення через навантаження до напруги UC » Ud з полярністю, вказаною без дужок. Оскільки перезаряджання конденсатора відбувається через навантаження, тривалість перезаряду буде залежати від опору навантаження Rн.
Таким чином для розглянутої схеми комутація є – паралельною, залежною; двохступінчатою.
Якщо в розглянуту схему додатково ввести ланцюжок VD2-L2, перезаряджання конденсатора СK буде відбуватися переважно по колу CK - VSK – L2 – VD2- CK і мало залежатиме від опору навантаження Rн .
У цьому випадку комутація є: - паралельною, незалежною, двохступінчатою. Часові діаграми роботи схеми наведено на рис. 2.25.
У схемі з двоступінчатою комутацією і підключенням комутуючого конденсатора Ск паралельно Rн (рис. 2.26), як правило, система керування СК одночасно подає сигнали керування на силовий VSC та зарядний VSЗ тиристори (часові діаграми роботи схеми наведено на рис. 2.27).
При цьому навантаження, підключене до джерела живлення, а комутуючий конденсатор СK заряджається по колу (+Ud) - VSЗ - LЗ - CK –
(-Ud), з вказаною на рис.2.26 полярністю.
Рис. 2.26 Схема з двоступінчатою комутацією і підключенням комутуючого конденсатора Ск паралельно Rн
Рис. 2.27 Часові діаграми роботи схеми з двоступінчатою комутацією:
а), б), в) – імпульси керування зарядним (iкз), силовим (iкс) та комутуючим (iкк) тиристорами; г) – діаграма напруги на навантаженні
Для вимикання силового тиристора VSC треба включити комутуючий тиристор VSK. Оскільки заряджання конденсатора СK має резонансний характер, напруга на ньому UC > Ud . Тому в момент включення тиристора VSK до силового тиристора прикладається напруга зворотньої полярності UVSс = UC - Ud , яка забезпечує виключення тиристора VSC . Після закривання силового тиристора конденсатор розряджається через навантаження Rн.
У розглянутій схемі комутація є – паралельною, залежною, двохступінчатою. Розглянута схема містить три тиристора, що збільшує її вартість. Однак, завдяки наявності додаткового зарядного тиристора VS3 є можливість працювати при малих коефіцієнтах заповнення імпульсів g. Однак при цьому необхідно ускладнювати систему керування і зміщувати імпульс керування зарядного тиристора iКЗ відносно імпульсу керування силового тиристора iКС. Якщо зарядний тиристор VSЗ включають одночасно з силовим VSС, то при малих тривалостях імпульсу напруги на навантаженні tі, до моменту включення комутуючого тиристора VSК комутуючий конденсатор СК не встигає зарядитися і станеться зрив комутації. Якщо імпульс керування на зарядний тиристор VS3 подавати раніше, ніж на силовий VSС , вузол комутації зберігає працездатність навіть при мінімальних значеннях tі.
Аналогічно попередній схемі, у схемі з послідовною, двоступінчатою комутацією (рис. 2.28) імпульс керування на силовий VSС та зарядний VSЗ тиристори можна подавати одночасно. Якщо ж необхідно забезпечити можливість одержання малої тривалості імпульсу напруги на навантаженні, імпульс керування зарядного тиристора іКЗ повинен випереджати імпульс керування силового тиристора іКС.. При вмиканні тиристорів VSС та VSЗ навантаження Rd підключається до джерела напруги Е, а комутуючий конденсатор СК заряджається по колу (+Ud) - CК - LЗ - VSЗ - (-Ud). В результаті резонансного заряду конденсатора на ньому встановлюється напруга UС > Ud з полярністю, вказаною без дужок.
Рис. 2.28 Схема з послідовною двоступінчатою комутацією
Рис. 2.29 Часові діаграми роботи схеми з послідовною, двоступінчатою комутацією:
а), б), в) – імпульси керування зарядним (iкз), силовим (iкс) та комутуючим (iкк) тиристорами; г) – діаграма напруги на навантаженні
Для вимикання силового тиристора VSС треба включити комутуючий тиристор VSК. Напруга конденсатора СК підключається до комутуючої індуктивності LК і на ній виділяється напруга UL = Uс > Ud . Ця напруга послідовно включена в контур, який складається з джерела напруги Ud , силового тиристора VSС та навантаження Rн.
Оскільки UС > Ud, силовий тиристор VSС виключається і навантаження Rн відділяється від джерела Ud та елементів вузла комутації LКСК. Завдяки цьому імпульс напруги на навантаженні має таку ж саму форму, як і у імпульсних регуляторах на повністю керованих ключах (рис. 2.29,г). Тому жорсткість регулювальних характеристик даної схеми буде більшою, а діапазон регулювання ширшим, ніж у попередніх схем.
У розглянутій схемі комутація є – послідовною, незалежною, двохступінчатою.
.
За рахунок цього напруга на комутуючому конденсаторі буде зростати. Для обмеження зростання цієї напруги треба передбачити заходи для розсіювання надлишків енергії, або, що краще, передавання її в джерело живлення або навантаження. У першому випадку зменшується ККД схеми, а у другому - схема суттєво ускладнюється.
Розглянута вище класифікація та вузли примусової комутації тиристорів дають можливість звести багатоманітність існуючих схем до порівняно невеликої кількості груп, які мають аналогічні властивості. Це полегшує аналіз процесів у вузлах комутації та їх розрахунок, а також дає можливість вибрати найбільш придатний для конкретної галузі застосування вузол комутації.
Якісні показники вузла комутації відображає його комутаційна характеристика.
Комутаційна характеристика - залежність часу tвідновл., який надається тиристору для відновлення вентильних властивостей від сили струму навантаження Iн, який протікав через тиристор безпосередньо перед комутацією.
tвідновл. = f (Iн ).
Комутаційні характеристики одержують аналізуючи процеси, які відбуваються у вузлі комутації. Оскільки одну й ту ж саму структуру має ціла група вузлів комутації, одержану для даної структури комутаційну характеристику можна використовувати для розрахунку великої групи різних вузлів комутації.
Як приклад, проаналізуємо більш докладно вузол комутації, схема якого наведена на рис. 2.24. При включенні комутуючого тиристора VSК створюється практично короткозамкнений контур CК - VSК - VSС - CК (вважаємо, що опір включених тиристорів r ® 0). Внаслідок цього струм у цьому контурі ік швидко зростає. Як тільки цей струм досягне значення » Iн (струм, що протікав через силовий тиристор VSС у навантаження Zн), сумарний струм через силовий тиристор стає меншим від струму утримування і VSС виключається. Оскільки у момент комутації струм ік зростає дуже швидко, до моменту виключення силового тиристора VSС напруга на конденсаторі СК практично не встигає змінитися. Будемо вважати, що у момент комутації напруга на конденсаторі СК, . Перезаряджання конденсатора здійснюється струмом навантаження ін. Як правило, для згладжування пульсацій струму послідовно з навантаженням Rн ставлять дросель Lн з достатньо великою індуктивністю. У зв’язку з цим на інтервалі комутації струм навантаження ін не встигає помітно змінитися (ін = Iн). У зв’язку з цим у розрахунковій схемі (рис. 2.30) навантаження можна замінити джерелом струму I = Iн..
Згідно до розрахункової схеми напруга на конденсаторі Ск буде змінюватися за законом:
. (2.22)
Рис. 2.30 Заміна у розрахунковій схемі навантаження джерелом струму
На силовому тиристорі VSс зворотна напруга буде зберігатися до моменту, коли напруга на конденсаторі Ск проходитиме через нуль. Отже, час, який надається для відновлення вентильних властивостей, можна розрахувати з наступного рівняння: .
Таким чином комутаційна характеристика для розглянутої структури вузла комутації описується виразом:
(2.23)
Графіки комутаційної характеристики наведені на рис. 2.31.
Рис. 2.31 Графіки комутаційної характеристики
Як видно з комутаційних характеристик, при малих струмах у навантаженні час перезаряджання конденсатора, а отже tвідновл. сильно зростає. Якщо частота комутації силового тиристора VSС досить висока, комутуючий конденсатор не встигає перезаряджатися і вузол комутації не буде готовий до чергової комутації. У цьому випадку треба обмежувати мінімальний струм навантаження Інmіn.
Якщо струм ін>Інmах, час для відновлення вентильних властивостей тиристора VSС є недостатнім (tвідновл.<tвимик). При цьому силовий тиристор повторно включається і подальша робота вузла комутації неможлива.
Отже, розглянутий вузел комутації може працювати в обмеженому діапазоні зміни струму навантаження Iнmіn...Iнmах. За допомогою комутаційних характеристик розраховується необхідна ємність комутуючого конденсатора СК. Цю ж ємність можна розрахувати аналітично, користуючись виразом:
(2.24)
Аналогічно можна одержати комутаційні характеристики для інших структур вузлів комутації.
1. У чому переваги імпульсного способу регулювання напруги ?
2. Охарактеризуйте ідеальний ключ.
5. Поясніть, що розуміється під частотно- та широтно-імпульсним способом регулювання вихідної напруги.
6. Що розуміється під терміном “регулювальна характеристика”?
7. Чому в імпульсних регуляторах не використовуються RC та C фільтри?
8. Для чого в імпульсних регуляторах встановлюється зворотній діод?
9. Від чого і як залежить середній струм навантаження імпульсного регулятора при RL навантаженні?
10. Дайте порівняльну характеристику режимам безперервного і переривчатого струму дроселя фільтру.
12. Дайте формуліровку коефіцієнта пульсацій.
17. Поясніть роботу реверсивного регулятора постійної напруги при першому алгоритмі керування.
18. Поясніть роботу реверсивного регулятора постійної напруги при другому алгоритмі керування.
19. Поясніть роботу реверсивного регулятора постійної напруги при третьому алгоритмі керування.
20. У чому переваги багатофазних імпульсних регуляторів?
21. Що дає підвищення результуючої частоти пульсацій у багатофазних імпульсних регуляторах?
22. За рахунок чого підвищується надійність роботи багатофазних імпульсних регуляторів?
23. Яка відмінність у керуванні транзистора і тиристора?
24. Поясніть термін “струм утримування”.
25. Поясніть різницю між природною і примусовою (штучною) комутацією тиристорів.
26. Дайте визначення паралельній комутації тиристорів.
27. Дайте визначення послідовній комутації тиристорів.
29. У чому різниця між залежними і незалежними вузлами комутації ?
30. Чому в схемах з одноступінчатою комутацією можливе тільки частотно-імпульсне регулювання?
31. Поясніть, чому схема з одноступінчатою комутацією не працездатна при великих опорах навантаження?
32. Що дає введення в схему з одноступінчатою комутацією додаткового діоду ?
33. Для чого в схему з паралельною двоступінчатою комутацією введено діод VD1?
35. Чому в схемі з послідовною двоступінчатою комутацією відсутні спотворення напруги на вході фільтру?
36. Який суттєвий недолік має схема з послідовною двоступінчатою комутацією?
37. Дайте пояснення терміну “комутаційна характеристика”.
Як і при регулюванні постійної напруги, при імпульсному регулюванні змінної напруги між джерелом живлення (мережею) та навантаженням ставлять керований ключ S, який періодично замикається та розмикається з певною частотою fк . В регуляторах змінної напруги напруга живлення Uм має періодичний характер частотою fм (періодом Тм). У залежності від співвідношення частот fк та fм можна виділити такі способи імпульсного регулювання змінної напруги:
· регулювання на низькій частоті (НЧ), при fк< 2fм (рис. 3.1);
· регулювання на основній частоті (ОЧ), при fк = 2fм (рис. 3.2);
· регулювання на високій частоті (ВЧ), при fк > 2fм (рис. 3.3).
Якщо відношення частот fк та fм є кратним, регулювання називають синхронним. В іншому випадку регулювання є асинхронним.
Як і при регулюванні сталої напруги при регулюванні змінної напруги може використовуватися широтно-імпульсне (ШІР) та частотно-імпульсне (ЧІР) регулювання. При ШІР регулювання може бути як синхронним, так і асинхронним. При ЧІР регулювання є асинхронним і тільки при певних значеннях частоти fк стає синхронним.
Оскільки при імпульсному регулюванні на основній частоті (ОЧ) fк = 2fм, то таке регулювання є синхронним. Отже регулювання можливе лише за рахунок широтно-імпульсної модуляції. Таке регулювання називають фазовим регулюванням.
Рис. 3.1 Часові діаграми регулювання на низькій частоті:
а) – діаграма перемикання ключа S; б) – напруга uм мережі живлення; в) uн – напруга на навантаженні
Рис. 3.2 Часові діаграми регулювання на основній частоті:
а) – діаграма перемикання ключа S; б) – напруга uн на навантаженні
Рис. 3.3 Часові діаграми регулювання на високій частоті:
а) – діаграма перемикання ключа S; б) – напруга uн на навантаженні
Метод регулювання на низькій частоті (НЧ) застосовується у тих випадках, коли навантаження є інерційним (нагрівачі, холодильні установки, то що). При цьому коливання регульованого параметра (наприклад, температура у приміщенні) в процесі регулювання є незначним. Якщо замикання ключа відбувається у моменти проходження напруги мережі через нуль, такі регулятори практично не створюють радіозавад.
Головним недоліком таких регуляторів є те, що вони спотворюють струм, а, отже і напругу мережі. При широкому діапазоні регулювання суттєво падає коефіцієнт потужності. Тому таке регулювання застосовується рідко і доцільне, коли потужність навантаження значно менша потужності мережі. Якщо потужність навантаження наближається до потужності мережі доцільно застосовувати паралельну роботу кількох регуляторів з їх взаємною синхронізацією (аналогічно багатофазним імпульсним регуляторам). При цьому результуючий коефіцієнт потужності значно підвищується, а вплив на мережу живлення зменшується.
При імпульсному НЧ регулюванні може застосовуватися як широтно-імпульсне, так і частотно-імпульсне регулювання, причому перевагу можна віддати ЧІР, оскільки при цьому можна досягти більш високих якісних показників регулювання, а система керування є простішою, ніж при ШІР.
Найбільш широке застосування має фазове регулювання в зв’язку з простотою схем, що його реалізують, високим ККД, малими габаритами та ін. Головний недолік таких схем – зменшення коефіцієнта потужності із збільшенням діапазону регулювання.
Фазове регулювання моментів вмикання та вимикання силових ключів, що включаються послідовно з навантаженням на основній частоті (fк = 2fм) можна виконати трьома способами:
· вмиканням силового ключа із запізненням відносно моменту природного ввімкнення і вимиканням його у момент природного вимкнення (рис. 3.4,а),
· вмиканням силового ключа у момент природного ввімкнення і вимиканням з випередженням відносно моменту природного вимкнення (рис. 3.4, б),
· вмиканням силового ключа із запізненням відносно моменту природного ввімкнення і вимиканням з випередженням відносно моменту природного вимкнення (рис. 3.4, в).
Рис. 3.4 Часові діаграми фазового регулювання при активному навантаженні:
а) – вмикання силового ключа з запізненням; б) – вимикання силового ключа з випередженням; в) – вимикання силового ключа із запізненням і вимикання з випередженням
Найпростіший перший спосіб регулювання (рис. 3.4, а) з вимиканням ключа в момент природного вимкнення. Для його реалізації використовуються ключі змінного струму на базі тиристорів або симісторів, природне вимкнення яких відбувається при досягненні нульового значення протікаючого через них струму. Для реалізації двох інших способів треба використовувати повністю керовані ключі змінного струму на базі транзисторів або двоопераційних тиристорів. Для реалізації найпростішого способу фазового регулювання можна використати схему з паралельним з’єднанням двох звичайних тиристорів, що включені зустрічно один до одного (рис. 3.5, а).
Рис. 3.5 Найпростіший спосіб фазового регулювання:
а) – схема з паралельним з’єднанням тиристорів; б) – регулювальні характеристики
Регулювальна характеристика такого регулятора (рис. 3.5, б, крива 1) при активному навантаженні Rн та синусоїдальній напрузі мережі uм=Umsinwt у відносних одиницях визначається виразом:
, (3.1)
де Uн, Uм - діючі значення напруги навантаження та мережі.
Для реалізації другого та третього способів регулювання потрібні повністю керовані ключі. Для другого способу регулювальна характеристика має той же вигляд що описується виразом 3.1 з заміною кута регулювання α на β. Якщо для третього способу регулювання схема формує симетричний імпульс напруги на навантаженні (рис. 3.4, в), то його регулювальна характеристика у відносних одиницях (крива 3 на рис. 3.5, б) буде визначатися виразом:
, (3.2)
Коефіцієнт потужності фазового регулятора c = P/S залежить від активної потужності, яка споживається від мережі синусоїдальної напруги P = Uм І(1)cosj(1), та повної потужності S = UмІ, де І – діюче значення струму в мережі, І(1) – діюче значення першої гармоніки струму в мережі.
Таким чином, коефіцієнт потужності
, (3.3)
де n = І(1) / І – коефіцієнт спотворень струму мережі.
Чим більший фазовий зсув першої гармоніки струму, що споживається з мережі, відносно синусоїдальної напруги живлення та чим більший коефіцієнт спотворення струму, тим менший коефіцієнт потужності. Таким чином для ефективного використання устаткування регулятора необхідно підвищувати коефіцієнт потужності споживачів.
Коефіцієнт потужності для трьох способів фазового регулювання при активному навантаженні незалежно від способу регулювання можна визначити для ідеальних регуляторів як відношення діючого значення напруги на навантаженні до діючого значення напруги мережі.
, (3.4)
Таким чином залежність коефіцієнта потужності усіх трьох типів фазових регуляторів лінійна від діючого значення напруги на навантаженні.
Розглянемо роботу фазового регулятора, при активно-індуктивному навантаженні, якщо реалізується перший спосіб регулювання. На рис.3.6 та рис.3.7 приведені еквівалентна схема та часові діаграми струму навантаження та напруги навантаження.
Рис. 3.6 Еквівалентна схема регулятора при активно-індуктивному навантаженні
Рис. 3.7 Часові діаграми :
а) – напруги мережі та струму навантаження; б) – напруги на навантаженні
Тривалість протікання струму через тиристор VS1 l буде більшою ніж при чисто активному навантаженні (l > p - a) на величину l' (рис. 3.7, б). Це пояснюється тим що в момент переходу напруги мережі через нульове значення струм в вентилі продовжує протікати за рахунок енергії, яка накопичена в індуктивності навантаження Lн. При цьому полярність напруги на навантаженні змінюється і стає протилежною до напряму струму. Тому на інтервалі l' енергія, яка була накопичена в індуктивності навантаження, частково повертається в мережу.
Із зміною кута керування a змінюватиметься діюче значення напруги на навантаженні. Однак, на відміну від чисто активного навантаження, ця напруга залежатиме не тільки від кута керування a, а й від сталої часу кола навантаження . Чим більше tн тим більшими будуть тривалість інтервалу l' і діюче значення напруги на навантаженні Uн. Із зменшенням кута керування a пауза у протіканні струму навантаження скорочується і при деякому критичному значенні кута керування aкр пауза зникає. Це настає коли aкр=j = arctg(wмLн/Rн). У цьому випадку напруга і струм у навантаженні є синусоїдальними. Тривалість протікання струму через кожний тиристор l = p, і навантаження весь час під’єднане до мережі. При подальшому зменшенні кута керування (a < j), за умови, що тривалість імпульсів керування тиристорами буде більше за j - a, струм та напруга на навантаженні не змінюються, оскільки навантаження весь час приєднане до мережі. Таким чином регулювання напруги на навантаженні можливо тільки при кутах керування j < a < p. Так, наприклад, при чисто індуктивному навантаженні (j = p/2) діапазон зміни кута керування a становить p/2 < a < p. Регулювальні характеристики розглянутого фазового регулятора в залежності від характеру навантаження подані на рис.3.8.
Фазові регулятори широко використовуються для регулювання діючого значення змінної напруги на навантаженні (наприклад, у регуляторах освітлення). Іншою галуззю застосування є регулювання напруги живлення некерованих випрямлячів. В деяких випадках, коли необхідно одержати на навантаженні значні напруги (високовольтні випрямлячі) або малі напруги і значні струми (низьковольтні випрямлячі), виникає необхідність використовувати відповідні послідовне і паралельне ввімкнення вентилів у випрямлячі. При цьому значно ускладнюється система керування, оскільки
Рис. 3.8 Регулювальні характеристики фазового регулятора в залежності від характеру навантаження
виникає необхідність синхронно керувати великою кількістю вентилів. Крім того, у високовольтних джерелах живлення виникає проблема забезпечення електричної розв’язки (ізоляції) високовольтного силового кола і системи керування. Тому в подібних випадках доцільно регулювання здійснювати зі сторони змінного струму за допомогою фазового регулятора, який вмикається в коло первинної обмотки трансформатора. Регульована змінна напруга подається на вторинну обмотку трансформатора, де вона випрямляється звичайним випрямлячем (рис.3.9). Аналогічно побудовані фазові регулятори змінної напруги, які живляться від багатофазної мережі.
Рис. 3.9 Фазовий регулятор змінної напруги з випрямлячем
Така будова високовольтних або низьковольтних випрямлячів на великі струми у навантаженні дозволяє значно скоротити кількість керованих вентилів, а іноді і загальну кількість силових напівпровідникових приладів.
Розглянемо регулятор тільки із ступінчатим регулюванням ( рис.3.10), навантаженням якого є резистор Rн.
Рис. 3.10 Регулятор зі ступінчатим регулюванням
Під’єднуючи навантаження до різних відпайок вторинної обмотки трансформатора, можна змінювати діюче значення напруги на навантаженні. Перевага такого способу регулювання полягає у відсутності спотворень напруги і струму у навантаженні. Недоліком є дискретність регулювання. Для одержання більшої кількості рівнів регулювання необхідно збільшувати кількість відпайок у трансформаторі, а також кількість перемикачів.
Якщо як перемикачі використовувати керовані ключі змінного струму, ступінчастий спосіб регулювання можна поєднати з фазовим (рис. 3.11).
Фазоступінчастний спосіб регулювання полягає в тому що за допомогою ключів змінного струму (наприклад, симісторів) навантаження під’єднується до відповідної відпайки трансформатора в момент проходження напруги мережі через нуль. Потім з деяким запізненням на кут керування навантаження під’єднується до іншої відпайки, яка перебуває під більш
Рис. 3.11 Фазоступінчатий спосіб регулювання напруги
високою напругою. Змінюючи кут керування a, можна забезпечити плавне регулювання діючого значення напруги на навантаженні в межах кожного ступеня.
Визначимо регулювальну характеристику фазоступінчастого регулятора, показаного на рис. 3.10. Вторинна обмотка трансформатора має секції з напругами u2' = Um'sinu та u2''= Um''sinu, які з’єднуються з навантаженнями за допомогою сімісторів VS1 i VS2. Якщо вмикається сімістор VS1 у момент проходження напруги мережі через нуль одержимо максимальну напругу на навантаженні uн = u2' + u2''= Ummax sinu (рис. 3.11). Якщо в момент проходження напруги мережі через нуль вмикати симістор VS2, а потім з запізненням на кут керування a симістор VS1, забезпечується плавне регулювання напруги Uн на навантаженні у діапазоні від діючого значення U2' до значення U2' + U2''. При цьому регулювальна характеристика у відносних величинах описується виразом:
, (3.5)
де - діюче значення напруги на навантаженні; - максимальне значення діючої напруги на навантаженні; , - амплітудне значення напруг обмоток трансформатора та ; - коефіцієнт комутації обмоток трансформатора.
Фазоступінчастий спосіб керування, на відміну від ступінчастого, забезпечує менші спотворення напруги і струму у навантаженні. Внаслідок цього підвищується коефіцієнт потужності. Недоліком фазоступінчастого методу регулювання є складніша конструкція трансформатора, а також необхідність застосування більшої кількісті керованих ключів і ускладнення системи керування.
Ефективним способом регулювання змінної напруги є імпульсне регулювання на високій частоті.
Якщо напругу вольтододатку uВД(wt) (рис. 3.12) промодулювати за допомогою ідеальних ключів на частоті W > w, де W/w = m > 2, то модульовану напругу вольтододатку u''мод.вд (wt) можна представити як добуток безперервної напруги u.ВД(wt) на комутаційну функцію S(Wt)
u''мод.вд = uВД(wt)S(Wt) , (3.6)
де S(Wt) – одинична комутаційна функція, яка може бути представлена тригонометричним рядом Фур’є
. (3.7)
В (3.7) k = 1,2,3...- номер гармоніки, W = mw .
Вихідна модульована напруга при активному навантаженні буде дорівнювати сумі напруг мережі u'мер(wt) та модульованої напруги вольтододатку u''мод.вд (wt):
. (3.8)
З аналізу основних енергетичних показників широтно-імпульсних регуляторів випливає, що за регулюванням напруги без зсуву по основній гармоніці коефіцієнт потужності вищий порівняно з регулюванням з зсувом.
Рис. 3.12 Часові діаграми напруг при імпульсному регулюванні напруги на високій частоті:
а) – напруга на навантаженні; б) – комутаційна функція; в) – модульована напруга вольтододатку
При більшому значенні цього відношення основні енергетичні параметри змінюються неістотно. Ще однією перевагою розглянутого принципу регулювання слід відзначити зменшену амплітуду пульсацій при LR навантаженні порівняно з регулюванням на основній частоті.
1. В чому особливості регулювання змінної напруги на низькій, основній та високій частоті?
2. Поясніть різницю між синхронним та асинхронним регулюванням змінної напруги.
3. Спосіб імпульсного регулювання на низькій частоті. Поясніть його недоліки.
4. Які переваги і недоліки має Фазове регулювання на основній частоті?
6. Як можна виконати не повністю керований та повністю керований ключ змінного струму?
7. Поясніть вираз для регулювальної характеристики для найпростішого фазового регулятора.
8. Чому для реалізації другого та третього способів регулювання потрібні повністю керовані ключі?
9. Що таке коефіцієнт потужності?
10. Поясніть роботу фазового регулятора при активно-індуктивному навантаженні.
11. Поясніть термін “критичний кут керування” у фазовому регуляторі.
12. Поясніть переваги використання регуляторів змінної напруги при побудові високовольтних пристроїв.
13. У чому полягає спосіб фазоступінчастого регулювання?
14. Наведіть регулювальну характеристику фазоступінчастого регулятора.
15. Які переваги і недоліки регуляторів з фазоступінчастим регулюванням?
16. У чому полягає принцип регулювання на високій частоті?
В однотактних перетворювачах напруги (ОПН) з трансформаторним розділенням вхідних та вихідних кіл комутація силових ключових елементів здійснюється один раз за період. Залежно від способу передачі електричної енергії від джерела живлення до навантаження ОПН можуть бути умовно поділені на дві групи: ОПН зі зворотнім ввімкненням випрямляючого діода (передача енергії в навантаження відбувається на інтервалі закритого стану силового ключа) та ОПН з прямим ввімкненням діода (передача енергії в навантаження відбувається на інтервалі відкритого стану силового ключа).
При розгляданні роботи і проведенні аналізу електромагнітних процесів у схемах ОПН зробимо такі основні припущення:
· транзистори і діоди є ідеальними ключами;
· активні втрати потужності у трансформаторах, дроселях та конденсаторах дорівнюють нулю;
· трансформатори та дроселі згладжувальних фільтрів є лінійними елементами;
· величина напруги пульсації на навантаженні перетворювача досить мала і нею можна знехтувати.
В такому перетворювачі (Рис. 4.1) імпульсний трансформатор ТV1 використовується для накопичування електромагнітної енергії і, водночас, для здійснення гальванічної розв’язки вихідного кола від вхідного. Такий трансформатор можемо також розглядати як двухобмоточний дросель. Вважаючи на те, що трансформатор (двухобмоточний дросель) працює з постійною складовою струму його осердя повинно мати немагнітний зазор.
Рис. 4.1 ОПН зі зворотнім ввімкненням випрямляючого діода
Часові діаграми, які пояснюють роботу перетворювача, наведені на рис. 4.2.
З моменту відкривання транзистора t1 (за допомогою системи керування СК через первинну обмотку трансформатора W1 від джерела живлення Ud починає протікати зростаючий за величиною струм і1=id, який створює магніторушійну силу (МРС) F1=i1W1. Внаслідок цього в осерді трансформатора збуджується зростаючий магнітний потік Ф, в магнітному полі осердя накопичується енергія а на обмотках наводиться ЕРС з полярністю, яка вказана на рис. 4.1 без дужок.
Випрямляючий діод VD1 закритий зворотною напругою і коло навантаження відключене від трансформатора. Безперервне протікання струму у навантаженні забезпечується фільтруючим конденсатором С.
В момент часу t2 транзистор закривається. Внаслідок струм і1 у первинній обмотці трансформатора швидко зменшується до нуля. ЕРС самоіндукції, прагнучи підтримати струм в обмотці, змінює свою полярність на протилежну (на рис. 4.1 наведена в дужках). При цьому відкривається випрямляючий діод VD1 і енергія, що накопичена в магнітному полі, передається в навантаження і конденсатор фільтра С.
Рис. 4.2 Часові діаграми струмів та напруг однотактного перетворювача постійної напруги із зворотнім ввімкненням випрямляючого діода і незалежним збудженням.
|
Напруга на конденсаторі, яка дорівнює напрузі на вторинній обмотці трансформатора, збільшується. При цьому полярність напруги u2 протилежна до тої, що мала місце на інтервалі відкритого стану транзистора VТ1. Саме цим забезпечується рівність нулю середнього за період значення змінної напруги на вторинній і первинній обмотках трансформатора і розмагнічування осердя до початкового стану.
Внаслідок втрат енергії у колі навантаження, струм і2 у вторинній обмотці і магнітний потік в осерді трансформатора зменшується.
Швидкість зменшення струму і2 залежить від сталої часу кола навантаження. Якщо протягом інтервалу паузи t2...t3 струм у вторинній обмотці не встигне зменшитися до нуля, то перетворювач буде працювати у режимі безперервного магнітного потоку (режим І). При недостатній величині енергії збереженої в трансформаторі або малому струмі навантаження ІН, струм і2 зменшується до нуля раніше, ніж відкриється транзистор ТV1 і перетворювач переходить у режим переривчатого магнітного потоку (режим ІІ).
В момент часу t3 знову відкривається транзистор VТ1 і розглянуті процеси повторюються.
Аналіз роботи ОПН у режимі безперервного магнітного потоку (режим І)
Часові діаграми струмів і напруг в елементах перетворювача, що працює у режимі І, наведені на рис. 4.2.
Для інтервалу відкритого стану транзистора VТ1 напруга джерела живлення Ud прикладена до первинної обмотки і врівноважується ЕРС самоіндукції цієї обмотки:
, (4.1)
де–індуктивність первинної обмотки трансформатора;
– ефективна магнітна проникливість; – диференційна магнітна проникливість матеріалу осердя на робочій ділянці кривої намагнічування; – 4p*10-7 Г/м – магнітна проникливість вакууму; lC - середня довжина магнітної силової лінії осердя; lЗ - довжина немагнітного зазору, який вводиться в осердя для виключення магнітного насичення, яке може статися внаслідок підмагнічування сталою складовою струму первинної обмотки (немагнітний зазор також стабілізує величину індуктивності L1 при зміні струму і1 ); SM - активна площа перерізу магнітопроводу.
Змістивши початок координат в точку t = t1, яка співпадає з початком інтервалу, що розглядається і інтегруючи рівняння (4.1) з урахуванням початкових умов
визначимо закон зміни струму у первинній обмотці трансформатора і магнітного потоку в осерді:
(4.2)
(4.3)
З виразів (4.2), (4.3) витікає, що струм і1 та магнітний потік в осерді збільшується за лінійним законом. За час t1-t2 відкритого стану транзистора струм первинної обмотки та магнітний потік в осерді досягають максимальних значень:
(4.4)
(4.5)
Доки транзистор VT1 відкритий, на вторинній обмотці трансформатора ТV діє напруга:
(4.6)
з полярністю, що вказана на рис. 4.1 без дужок; - коефіцієнт трансформації. При цьому до закритого діода VD1 прикладена зворотна напруга, яка дорівнює сумі напруг на вторинній обмотці і на навантаженні:
. (4.7)
Протягом інтервалу часу t1 ... t2 конденсатор фільтра С розряджається на опір навантаження і напруга на ньому зменшується за експоненційним законом:
де UC1 - напруга на навантаженні на момент відкривання транзистора VT1.
Внаслідок розряду конденсатора в момент t2 напруга на навантаженні досягає мінімального значення
Розмах вихідних пульсацій (подвійна амплітуда) визначається виразом:
2Um~ =
і залежить від сталої часу кола навантаження tН = СRH.
Якщо пульсації напруги на навантаженні малі то конденсатор С розряджається, майже постійним струмом навантаження ic(t) = –Iн, тому напруга на ньому зменшується практично за лінійним законом:
. (4.8)
В момент часу t2 напруга на конденсаторі досягає свого мінімального значення UC2 яке визначається з (4.8):
.
Розмах вихідних пульсацій (подвійна амплітуда)
.
При збільшенні струму навантаження IH розмах вихідних пульсацій зростає.
Ємність фільтруючого конденсатора при заданій амплітуді пульсацій Um~ обчислюється за формулою:
.
Щоб зменшити масу та габарити фільтра треба підвищувати частоту перетворення f.
При RH = const та збільшенні С розмах пульсацій буде зменшуватися. У граничному випадку, коли С = ¥, 2Um~ = 0, напруга на навантаженні ідеально згладжена і дорівнює середньому значенню:
uC = uH = UH .
Саме це припущення використано при побудові часових діаграм uКЕ, u¶, u1, u2 на рис. 4.2.
Після вимикання транзистора VT1 відкривається випрямляючий діод VD1 (інтервал t2<t<t3).
Як бачимо протягом вказаного інтервалу заряджений конденсатор С через відкритий діод VD1 підключений до вторинної обмотки трансформатора і напруга на ньому врівноважується ЕРС самоіндукції вторинної обмотки:
(4.9)
Звідки виходить, що струм вторинної обмотки та магнітний потік в осерді зменшується за лінійним законом.
При відсутності втрат енергії в елементах перетворювача, енергія DW1 накопичена в магнітному полі осердя на інтервалі імпульсу дорівнює енергії DW2, що передається у навантаження через вторинну обмотку на інтервалі паузи.
Коли на інтервалі t2...t3 струм і2 встигає зменшитися до нуля раніше, ніж відбудеться наступне відкривання транзистора, І2min = 0 і схема працює у режимі переривчатого магнітного потоку (рис. 4.5). При цьому початкове значення колекторного струму у момент включення транзистора І1min = 0.
Тривалість інтервалу tз¢ впродовж якого струм і2 зменшується до 0, визначимо з умови:
звідки одержимо
(4.10)
( Більш докладно дивись: “Аналіз роботи ОПН у режимі переривчатого магнітного потоку (режим ІІ)”).
Якщо струм і2 досягає нульового значення в момент часу t3 коли відкривається транзистор, тоді tз ¢= tз і в схемі встановлюється граничний режим.
Часові діаграми струмів і1, і2 для граничного режиму показані на
рис. 4.3.
Рис. 4.3 Часові діаграми струмів і1, і2 для граничного режиму.
Знайдемо регулювальну характеристику перетворювача в першому режимі.
Для цього спочатку визначимо середнє значення вихідної напруги перетворювача. Приймемо до уваги, що в усталеному режимі роботи перетворювача середнє за період значення напруги на будь-якій обмотці трансформатора TV1 дорівнює нулю. Наприклад, для обмотки W1 :
(4.11)
де u1(t) - миттєве значення напруги на обмотці W1 на відповідних інтервалах періоду T.
З (4.11) одержуємо:
(4.12)
Таким чином, з рівняння (4.12) випливає що в усталеному режимі додатна та від’ємна площі, обмежені графіком функції u1(t) на періоді T, завжди дорівнюють одна одній (рис. 4.2).
Визначимо миттєві значення напруги на обмотці W1:
при t1<
t < t2;
(4.13) при t2< t < t3.
Підставляючи (4.12) в (4.13), з урахуванням того, що t2 - t1 = tв = gT;
t3 - t2 = tз = (1-g)T, одержимо
(4.14)
Звідки
(4.15)
Рівняння (4.15) описує регулювальну характеристику перетворювача в режимі І.
На рис. 4.4 наведений графік залежності відносної величини вихідної напруги перетворювача (UH /Ud) від коефіцієнта заповнення g при різних n у випадку широтно-імпульсного регулювання.
Як бачимо, регулювальна характеристика перетворювача нелінійна. Із збільшенням g вихідна напруга зростає. Це можна пояснити розглядаючи вираз (4.14). При g ® 1 (UH /Ud) ® ¥, що є недоліком перетворювача. Однак, на практиці, внаслідок втрат потужності в елементах схеми і наявності внутрішнього опору джерела живлення, вихідна напруга при g ® 1 обмежується на деякому рівні, а при подальшому зростанні g починає зменшуватися.
Рис. 4.4 Графік залежності відносної величини вихідної напруги перетворювача (UH / Ud) від коефіцієнта заповнення g при різних n у випадку широтно-імпульсного регулювання.
Регулювальна характеристика перетворювача при наявності втрат в елементах показана на рис. 4.4 пунктиром.
Визначимо середнє значення струму навантаження ІН. Внаслідок наявності діода VD1 струм вторинної обмотки і2 містить сталу та змінну складову. Стала складова струму і2 через конденсатор С протікати не може і повністю тече через опір навантаження. Тому середнє значення струму навантаження може бути знайдено наступним чином:
Вхідний струм id = i1 має переривчатий характер, що негативно позначається на роботі джерела живлення. Максимальні значення струму через транзистор і діод визначимо
Середнє значення струму через діод VD1 дорівнює струму навантаження:
I¶ = IH .
Максимальна напруга на закритому транзисторі:
Максимальне значення зворотної напруги на діоді VD1 визначається співвідношенням (4.7).
Величини Iкmах, Ідmах, Ід, Uкеm, Uдm визначають вибір типу регулюючого транзистора та випрямляючого діода.
Аналіз роботи ОПН у режимі переривчатого магнітного потоку (режим ІІ)
Часові діаграми струмів і напруг в елементах перетворювача, що працює у режимі ІІ, наведені на рис. 4.5.
Особливістю режиму є те, що на інтервалі t2…t3 струм вторинної обмотки і2 встигає зменшитись до нуля в момент часу t3¢, тобто ще до того, як відбувається наступне відкривання транзистора. Внаслідок цього на періоді Т з’являється інтервал часу t3¢…t3, в межах якого МРС обмоток, а значить і магнітний потік в осерді трансформатора дорівнюють нулю.
Закони зміни струмів первинної і вторинної обмоток на інтервалах роботи транзистора і діода, а також максимальні значення струмів в елементах схеми, визначаються з виразів (4.2), (4.4), (4.9), з урахуванням того, що I1min = 0 ; I2min = 0 .
Рис. 4.5 Часові діаграми ОПН у режимі переривчатого магнітного потоку.
Для інтервалу відкритого стану транзистора t1 < t < t2 струми і напруги на елементах перетворювача визначаються виразами:
; ; ; ueк = 0; ;
. (4.16)
За час відкритого стану транзистора tв= t2–t1=gT струм первинної обмотки (струм колектора транзистора) досягне максимального значення:
. (4.17)
В момент часу t = t2 закривається регулюючий транзистор і відкривається діод VD1. На інтервалі роботи діода струми і напруги на елементах схеми визначаються виразами:
; ;
; uд = 0; . (4.18)
Струм у вторинній обмотці (струм діода) зменшується за лінійним законом у відповідності з виразом (4.9). Тривалість роботи діода tз¢ = t3¢ - t2 визначається співвідношенням (4.10) і залежить від струму навантаження.
В момент часу t = t3¢ струм вторинної обмотки зменшується до нуля і діод VD1 закривається. Впродовж інтервалу t3¢ … t3 транзистор і діод закриті, струм у навантаженні підтримується за рахунок розряду конденсатора фільтра С. Напруги на всіх обмотках трансформатора дорівнюють нулю: u1 = u2 = 0. До закритого транзистора VT1 прикладена напруга джерела живлення Е, а до діода VD1 – зворотна напруга, яка дорівнює напрузі навантаження UH:
ueк = Ud; uд = -UH.
Зв’язок між вхідною та вихідною напругою визначимо з умови рівності нулю середнього за період значення напруги на обмотці W1. З виразів (4.11), (4.12) з урахуванням (4.16), (4.18) одержимо:
; .
Оскільки t2 – t1 = gT ; t3¢ - t2 = tз¢ = g¢T , то вихідна напруга у режимі ІІ
, (4.19)
де g¢ = tз¢ / Т – відносний час роботи діода.
У режимі II амплітуди струмів через ключі більші, ніж у режимі I.
Режим II на практиці використовують рідко, а основним режимом роботи є режим I, більш вигідний в енергетичному відношенні.
У режимі I зв’язок між вихідною напругою і струмом навантаження встановлюється співвідношенням:
. (4.20)
Вираз (4.20) являє собою рівняння навантажувальної характеристики перетворювача у режимі I.
З (4.20) видно, що при збільшенні струму навантаження ІН вихідна напруга UH швидко спадає, тобто навантажувальна характеристика перетворювача є “м’якою” (рис. 4.6). Це є ще одним недоліком режиму II.
Рис. 4.6 Навантажувальна характеристика ОПН.
При збільшенні струму навантаження спад напруги на внутрішньому опорі перетворювача зростає, тому навантажувальна характеристика як в режимі II так і в режимі I буде падаючою. Однак в режимі I її нахил значно менший, ніж у режимі II. На рис. 4.6 ця характеристика показана пунктиром.
При ІН ® 0 вихідна напруга UH ® ¥ , тобто у режимі холостого ходу схема непрацездатна.
Для того щоб захистити перетворювач і коло навантаження від збільшення вихідної напруги в схему вводиться додаткова обмотка W3, яка через діод VD2 підключається до вхідних зажимів (рис. 4.7). За допомогою цієї обмотки надлишкова енергія, що накопичується у магнітному полі трансформатора, рекуперується до джерела живлення.
Рис. 4.7 ОПН у режимі переривчатого магнітного потоку з додатковою обмоткою W3.
Коли транзистор VT1 включений, на обмотках трансформатора наводиться ЕРС з полярністю, що вказана на рис. 4.7 без дужок. При цьому діод VD2 закритий і до нього прикладена зворотна напруга
Обмотка W3 відключена від джерела живлення і не впливає на роботу перетворювача. При виключеному транзисторі VT1 діод VD1 відкритий і до вторинної обмотки W2 прикладена вихідна напруга UH. Ця напруга трансформується в обмотки W1 та W3, з полярністю, що вказана на рис. 4.7 в дужках.
Коефіцієнт трансформації обмоток W2/W3 вибирають таким, щоб в заданому діапазоні зміни струму навантаження напруга на обмотці W3 була меншою від напруги джерела живлення Ud:
.
За цієї умови напруга на діоді VD2 залишається від’ємною (UД2 < 0) і він буде закритий.
Якщо внаслідок зменшення струму навантаження вихідна напруга зросте до такої величини UH¢, що виконується умова
де – пряме падіння напруги на діоді VD2, останній відкриється і обмотка W3 підключиться до джерела живлення. Надлишкова енергія, (режим ІІІ) накопичена у трансформаторі, через обмотку W3 і відкритий діод VD2 повертається до джерела Ud, а напруга на навантаженні обмежується на рівні.
Навантажувальна характеристика перетворювача при наявності кола рекуперації енергії наведена на рис. 4.8.
Рис. 4.8 Навантажувальна характеристика перетворювача при наявності кола рекуперації енергії.
Найпростіша схема автогенераторного перетворювача наведена на рис. 4.9. Він являє собою автогенератор з трансформаторним позитивним зворотнім зв’язком.
Рис. 4.9 Схема автогенераторного перетворювача.
Часові діаграми, що пояснюють роботу схеми, наведені на рис. 4.10. При підключенні схеми до джерела живлення в момент часу t = 0 у колекторному колі транзистора VT1 протікає некерований тепловий струм. В наслідок цього на первинній обмотці з’являється напруга з полярністю, що вказана на рис. 4.9 без дужок. Ця напруга трансформується в обмотку позитивного зворотного зв’язку що сприяє подальшому відкриванню транзистора і збільшенню струму колектора. В схемі розвивається лавиноподібний процес, який закінчується повним відкриванням транзистора і переходом його в режим насичення.
t1
Рис. 4.10 Часові діаграми автогенераторного перетворювача.
t0
До первинної обмотки трансформатора прикладається напруга джерела живлення u1 = Ud, внаслідок чого колекторний струм транзистора збільшується за лінійним законом.
Транзистор утримується у насиченому стані завдяки відкриваючому струму бази Іб, амплітуда якого залежить від напруги базової обмотки Wб, і опору резистора R:
,
де – амплітуда напруги базової обмотки на інтервалі відкритого стану транзистора; rвх – вхідний опір транзистора у схемі із спільним емітером, який визначається по його вхідним характеристикам.
Коли зростаючий струм колектора досягає свого максимального значення Iкmax = bстІб, транзистор виходить з режиму насичення в активний режим. Вихідний опір транзистора збільшується і зростання магнітного потоку в трансформаторі припиняється. З моменту часу t = tв полярність напруги на обмотках змінюється на протилежну (на рис. 4.9 вона вказана в дужках), що призводить до лавиноподібного закриття транзистора VT1 і відкривання випрямляючого діода VD1. На інтервалі часу tв…Т енергія, що накопичена в магнітному полі трансформатора через діод VD1 передається у навантаження і струм вторинної обмотки І2 зменшується за лінійним законом. Увесь цей час транзистор утримується у стані відсічки зворотною напругою базової обмотки , яка майже повністю прикладається до емітерного переходу транзистора. В момент часу t = T струм І2 зменшується до нуля і припиняється зміна магнітного потоку. Напруги на всіх обмотках стають рівними нулю. Далі процес протікає, як описано вище.
З часових діаграм видно, що автогенераторний перетворювач працює у режимі, що є граничним між режимами І і ІІ. Тому на інтервалах відкритого і закритого стану транзистора струми і напруги на елементах схеми описуються виразами (4.17)…(4.19).
Час відкритого і закритого стану транзистора визначимо з виразів (4.18), (4.10), врахувавши, що І1max = Iкmax; а t¢з = tз:
; (4.21)
. (4.22)
Визначимо рівняння навантажувальної характеристики перетворювача виходячи із умови рівності вольт секундної площин напруги приведених наприклад до первинної обмотки
,
Звідки
(4.23)
Середнє значення струму в навантажені IН можна знайти з графіка струму діода (рис. 4.10):
Звідки
На кінець, підставивши в (4.23) отримаємо рівняння навантажувальної характеристики:
(4.24)
З аналізу виразу (4.24) видно, що при Ud, Ікmax = const вихідна напруга UH сильно залежить від струму навантаження ІН . При збільшенні коефіцієнта трансформації n=W2 / W1 вихідна напруга зменшується. Це пояснюється тим, що зі збільшенням n зростає L2 і подовжується інтервал роботи діода tз. Оскільки негативна площа, що обмежується графіком функції u2, при Ud = const залишається незмінною, амплітуда позитивного імпульсу, яка дорівнює UH, при збільшенні tз повинна зменшитись на стільки, щоб позитивна і негативна площі зрівнялися між собою. При IH ® 0; UH ® ¥, тобто в режимі холостого ходу, схема непрацездатна. Для захисту елементів від перенапруг, що виникають при зменшенні ІН, передбачене коло рекуперації енергії W3, VD2, робота якого розглядалася раніше.
Для регулювання вихідної напруги треба змінювати величину струму Ікmax, яка залежить від величини Іб і коефіцієнта підсилення транзистора bст. Це можна зробити, регулюючи опір резистора Rб в базовому колі. Якщо треба стабілізувати UH при зміні струму навантаження IH і напруги джерела живлення Е, замість резистора Rб вмикають транзистор, вихідний опір якого змінюють за допомогою кола зворотного зв’язку.
Частоту автогенератора визначимо з виразів (4.21), (4.22):
.
Враховуючи (4.24), приходимо до висновку, що при зміні напруги Ud і струму навантаження IH частота генератора може змінюватися в широких межах, що є суттєвим недоліком цієї схеми.
При зниженні температури навколишнього середовища тепловий струм колекторного переходу транзистора і коефіцієнт підсилення bст зменшується, що ускладнює процес запуску перетворювача. Для поліпшення умов пуску в схему введений резистор зміщення Rп (на рис. 4.9, 4.11 показаний пунктиром).
Більш надійний запуск схеми при великому опорі резистора Rп забезпечує коло зміщення, показане на рис. 4.11. Діод VD2 у цьому колі перешкоджає витіку струму зміщення у базову обмотку Wб . Резистор R потрібен для активного закривання транзистора і може буди достатньо великого опору.
Рис. 4.11 Автогенераторний перетворювач з колом зміщення.
Завдяки тому, що опір резистора R>>Rб, в момент пуску на базі транзистора VT1 з¢являється позитивна напруга, достатня для надійного відкривання транзистора.
При виборі типу транзистора слід враховувати можливі перенапруги на його колекторі, які виникають через наявність паразитної індуктивності розсіювання трансформатора LS, міжвиткової ємності СМ, а також ємності Ске транзистора.
Для обмеження напруги uКЕ на безпечному рівні паралельно транзистору можна підключити стабілітрон VD3 (рис. 4.9). Однак стабілітрони мають обмежений частотний діапазон. Більш надійно замість стабілітрону використовувати спеціалізований швидкодіючий обмежувач імпульсних перенапруг – “сопресор”.
Ефективним засобом захисту транзистора від перенапруги є також підключення до первинної обмотки трансформатора захисного кола, що складається з елементів С0, RP, VD3 (рис. 4.11). При виключенні транзистора з моменту часу t1 напруга на обмотці W1 внаслідок паразитних коливань стає більшою за напругу uC0 і діод VD3 відкривається. Конденсатор С0, підключений до обмотки W1, починає заряджатися, внаслідок чого амплітуда викиду колекторної напруги значно зменшується. При цьому енергія, накопичена в індуктивності LS, переходить в конденсатор С0. Задаючись величиною допустимого приросту напруги на конденсаторі С0 (на колекторі транзистора), визначимо його ємність з умови балансу енергій:
,
звідки отримаємо
. (4.25)
З моменту часу t2 до моменту наступного виключення транзистора конденсатор С0 розряджається через резистор RP, який виконує функції енергопоглинача. При цьому напруга на ньому зменшується на ту саму величину DUC0. Враховуючи те що розряд конденсатора здійснюється майже постійним струмом
, (4.26)
а тривалість інтервалу розряду , одержимо вираз
,
звідки знаходимо опір резистора RP:
. (4.27)
Втрати потужності у резисторі RP з урахуванням (4.25)…(4.27)
.
Для зниження втрат потужності в захисному колі треба всіляко зменшувати індуктивність розсіювання обмоток трансформатора LS. З підвищенням частоти f втрати потужності у резисторі RP зростають, а ККД перетворювача знижується.
До недоліків розглянутих схем ОПН із зворотним ввімкненням діода слід віднести: нелінійність регулювальних характеристик; великі пульсації вихідної напруги, зумовлені наявністю нульової паузи в кривій струму вторинної обмотки трансформатора, і, як наслідок, необхідність встановлення великих ємностей згладжуючого фільтра при низький вихідній напрузі і великих струмах навантаження; необхідність забезпечення сильного магнітного зв¢язку між обмотками W1 і W2, що ускладнює конструкцію трансформатора; значні перенапруги на транзисторі, зумовлені паразитними параметрами; особливо це помітно при великих коефіцієнтах трансформації і поганому магнітному зв¢язку між обмотками; підмагнічування осердя трансформатора сталою складовою струму первинної обмотки, що потребує введення немагнітного зазору для одержання лінійних індуктивностей L1, L2; це робить трансформатор не технологічним (вказаного недоліку можна позбутися використовуючи замкнуті тороїдальні магнітопроводи з Мо – пермалоя, який має досить лінійну характеристику намагнічування в області великих значень напруженості магнітного поля).
До переваг розглянутих схем слід віднести їх простоту, малу вартість, хороші динамічні властивості при роботі на імпульсне навантаження.
Схема найпростішого перетворювача показана на рис. 4.12.
Рис. 4.12 Однотактний перетворювач постійної напруги з прямим ввімкненням випрямляючого діода.
За допомогою транзисторного ключа первинна обмотка W1 трансформатора періодично підключається до джерела живлення Ud. Внаслідок цього на вторинній обмотці W2 наводиться змінна імпульсна напруга з частотою f, що визначається частотою керуючих імпульсів на виході системи керування. Ця напруга випрямляється діодом VD1, згладжується LC-фільтром і подається до навантаження.
Для розмагнічування осердя на інтервалі закритого стану транзистора в схему введені обмотка WP і діод VD3, за допомогою яких енергія, накопичена в колі намагнічування трансформатора, повертається у джерело живлення.
Електромагнітні процеси, що відбуваються у перетворювачі, дуже схожі за характером з процесами у широтно-імпульсному перетворювачі понижуючого типу з LC-фільтром.
Від останнього перетворювач з прямим ввімкненням діода відрізняється наявністю розділяючого трансформатора TV1 та кола розмагнічування його осердя WP, VD3.
Полярність підключення обмотки W2 така, що під час включеного стану транзистора VT1 випрямляючий діод VD1 відкритий і напруга вторинної обмотки з амплітудою прикладена до входу LC-фільтра.
Діод VD3 закритий, обмотка розмагнічування відключена від джерела живлення Ud і не впливає на роботу перетворювача.
Колекторний струм транзистора на цьому інтервалі дорівнює сумі двох складових:
, (4.28)
де ni2 – струм вторинної обмотки, приведений до первинної, який з часом зростає внаслідок зростання струму дроселя iL; im1 – струм намагнічування первинної обмотки. Якщо знехтувати індуктивністю розсіювання та активним опором обмоток в схемі заміщення трансформатора, то наявність струму im1 можна пояснити за допомогою еквівалентної схеми (рис. 4.13).
VT1
Рис. 4.13 Еквівалентної схема заміщення ОПН.
На ній показані індуктивність намагнічування трансформатора L1 та еквівалентний опір навантаження , приведені до первинної обмотки, які через замкнуті ключі VT1 та VD1 підключені до джерела живлення Ud. Внаслідок цього струм im1 з часом зростає, а в індуктивності L1 накопичується енергія. На інтервалі закритого стану транзистора цю енергію потрібно повернути в джерело живлення чи коло навантаження. В перетворювачі (рис. 4.12) ця енергія повертається до джерела живлення за допомогою кола WP, VD3.
Розглянемо процеси у колі розмагнічування осердя. В кінці інтервалу імпульсу струм im1 досягає свого максимального значення Im1 і запас енергії в індуктивності L1 складатиме . В момент виключення транзистора випрямляючий діод VD1 закривається і складова струму ni2, що зумовлена струмом навантаження, зменшується до нуля. По закону електромагнітної індукції, полярність напруг на всіх обмотках, в тому числі і на обмотці Wр, стане такою, яка показана на рис.4.12 в дужках.
Діод VD3 відкриється і в колі обмотки розмагнічування почне протікати струм imр, який буде замикатися по контуру Wр ® VD3 ® Ud. Під дією проти–ЕРС джерела Ud струм imр буде зменшуватись за лінійним законом від свого максимального значення, яке він мав в момент комутації. При цьому енергія, що накопичена в індуктивності L1 повертається до джерела живлення Ud.
Внаслідок зменшення струму imр відбувається зменшення магнітного потоку в осерді трансформатора, тобто йде процес розмагнічування осердя до початкового магнітного стану.
Коли процес рекуперації енергії скінчиться і струм в обмотці WP зменшиться до нуля, діод VD3 закриється. З цього моменту часу і до моменту наступного відкривання транзистора струм у всіх обмотках трансформатора і напруги на них дорівнюють нулю.
Коефіцієнт трансформації вибирають таким, щоб струм imр зменшився до нуля раніше, ніж відкриється транзистор.
Часові діаграми струмів і напруг перетворювача для режиму безперервного струму дроселя фільтра показані на рис. 4.14.
На інтервалі включеного стану транзистора VT1 t1 < t < t2 рис. 4.14. до первинної обмотки трансформатора прикладена напруга джерела живлення Ud яке трансформується в обмотки W2, WP:
; .
Діод VD1 відкритий, тому на вході LC-фільтра (на діоді VD2) діє напруга
.
Рис. 4.14 Часові діаграми струмів і напруг перетворювача для режиму безперервного струму дроселя фільтра.
Різниця між напругою uФ та вихідною напругою прикладена до дроселя фільтра і врівноважується його ЕРС самоіндукції:
, (4.29)
де iL миттєве значення струму у дроселі фільтра.
Полярність напруги uL для інтервалу t1...t2 показана на рис. 4.12 без дужок.
Змістивши початок координат в точку t = t1 та проінтегрувавши вираз (4.29) з урахуванням початкових умов:
,
визначимо закон зміни струму у дроселі L, діоді VD1 і вторинній обмотці трансформатора W2:
. (4.30)
У той самий час до індуктивності намагнічування (рис 4.12) прикладена напруга джерела живлення Ud і в ній протікає струм намагнічування іm1. Закон зміни цього струму визначимо з рішення диференційного рівняння
, (4.31)
де L1 – індуктивність намагнічування трансформатора, приведена до первинної обмотки, величина якої визначається з виразу (4.1); Ф – магнітний потік в осерді трансформатора.
Інтегруючи рівняння (4.31) з урахуванням того, що на момент включення транзистора VT1 струм намагнічування дорівнював нулю, тобто осердя було повністю розмагнічене, знаходимо закон зміни струму іm1:
. (4.32)
Струм у первинній обмотці трансформатора (струм колектора) знаходимо з виразу (4.28) з урахуванням (4.30), (4.32):
. (4.33)
З (4.30), (4.32), (4.33) випливає, що струми iL, іm1, iK з часом змінюється за лінійним законом.
При цьому в індуктивностях L та L1 накопичується енергія.
За інтервал часу відкритого стану транзистора струми iL, іm1, iK досягають максимальних значень, які визначимо з виразів (4.30), (4.32), (4.33) підстановкою в них :
;
; (4.34)
.
При збільшенні відносного часу відкритого стану транзистора g амплітуди вказаних струмів зростають.
На інтервалі t1...t2 до закритих діодів VD2, VD3 прикладається зворотня напруга
;
,
де – коефіцієнт трансформації обмотки розмагнічування.
На етапі розмагнічування до обмотки wP через діод VD3 прикладена напруга джерела Ud, що викликає появу від’ємних напруг на обмотках W1, W2:
.
Закон зміни струму iL в дроселі фільтра та струму imp в обмотці WP визначимо з диференційних рівнянь:
; (4.35)
; (4.36)
, (4.37)
де LP – індуктивність обмотки розмагнічування WP.
Змістивши початок координат в точку t = t2 та проінтегрувавши рівняння (4.35), (4.36) з урахуванням початкових умов
,
визначимо закон зміни струмів iL, imp, i¶2, i¶3:
;
. (4.38)
Максимальне значення струму Imp, що входить до виразу (4.38) визначимо з умови рівності намагнічуючих сил осердя до та після комутації:
,
звідки одержимо:
. (4.39)
З урахуванням (4.39) миттєве значення струму в обмотці WP
. (4.40)
За інтервал часу закритого стану транзистора струм iL зменшується до величини
.
Розмах пульсації струму у дроселі
. (4.41)
Якщо струм iL за час не встигає зменшитись до нуля, і перетворювач працює в режимі безперервного струму дроселя (режим І). Часові діаграми для цього режиму представлені на рис. 4.14.
Для того щоб при заданому струмі навантаження ІН та коефіцієнті заповнення g забезпечити роботу перетворювача в режимі І, індуктивність дроселя фільтра повинна бути більшою від деякого критичного значення, визначеного з умови безперервності струму в ньому.
Ця умова записується у вигляді:
,
звідки з урахуванням (4.41) отримаємо:
. (4.42)
Якщо при роботі перетворювача коефіцієнт заповнення g і струм навантаження змінюються в деяких межах gmin...gmax, та ІН....ІНmin, в формулу (4.42) підставляють величини gmin, та ІНmin і напруга на навантаженні UН обчислюється як і для ШІП з пониженою вихідною напругою з урахуванням коефіцієнта трансформації:
.
Регулювальна характеристика перетворювача шо розглядається - лінійна, що є перевагою цієї схеми.
Середнє значення струму у навантаженні дорівнює середньому значенню струму у дроселі фільтра:
.
Подвійна амплітуда вихідних пульсацій обчислюється за тією ж формулою, що і для понижуючого ШІП з LC – фільтром:
. (4.43)
Параметри фільтра при заданій амплітуді вихідних пульсацій Um~ визначають з (4.43):
.
При стрибкоподібному зменшенні струму навантаження від номінального ІН до мінімального ІНmin в LC-фільтрі відбувається перехідний процес, який може супроводжуватись значними перенапругами на конденсаторі. Амплітуда викиду вихідної напруги DUHвик при комутації кола навантаження може бути обчислена за формулою:
.
Максимальне значення напруги на навантаженні в перехідному режимі:
UHm = UH + DUHвик.
При зменшенні С та збільшенні L амплітуда викиду DUHвик зростає. Тому величину ємності С треба вибирати не тільки з умови одержання заданої амплітуди пульсації Um~, а й з умови обмеження величини DUHвик на безпечному для кола навантаження рівні.
Одним з найважливіших аспектів проектування прямоходових перетворювачів є правильний вибір параметрів елементів кола розмагнічування, яке в усіх режимах роботи повинно забезпечити гарантоване розмагнічування осердя трансформатора і розсіювання енергії індуктивності намагнічування L1 на інтервалах паузи t2…t3.
Необхідне число витків обмотки розмагнічування знаходиться з умови рівності вольтсекундних площин додатної і від’ємної площин напруги на будь якій обмотці трансформатора. Для первинної обмотки ця умова може бути записана наступним чином:
,
або
(4.44)
На інтервалі розмагнічування до закритого транзистора VT1 і випрямляючого діода VD1 прикладаються максимальні напруги:
; (4.45)
. (4.46)
В момент часу (рис. 4.14) струм діода VD3 (imр=i¶3) зменшується до нуля, він закривається і до діода прикладається зворотна напруга .
При роботі перетворювача в режимі, коли g < gдоп (рис. 4.14) на інтервалі часу (t2 + tp) < t < t3 напруги на всіх обмотках трансформатора дорівнюють нулю, тому до закритих транзистора VT1 і діода VD1 будуть прикладені напруги uке = Ud; u¶1 = 0.
Часові діаграми струмів і напруг на елементах кола розмагнічування і силових ключах VT1, VD1, а також діаграма вхідного струму перетворювача для режиму І при g < gдоп та g = gдоп показані на рис. 4.15 та рис. 4.16.
Для розширення діапазону регулювання вихідної напруги і збільшення величини gдоп необхідно зменшувати np. Однак при цьому, у відповідності з (4.45), (4.46) зростає напруга на закритих силових ключах VT1, VD1.
Рис. 4.15 Часові діаграми роботи перетворювача при γ<γдоп.
Рис. 4.16 Часові діаграми роботи
перетворювача при γ=γдоп.
t
Розглянемо більш докладно режим роботи трансформатора TV1. На рис. 4.17 показано характеристику намагнічування осердя В = F(H).
Рис. 4.17 Характеристика намагнічування осердя В = F(H).
До моменту включення VT1 струм в обмотці розмагнічування дорівнював нулю, тому напруженість магнітного поля Н = 0 і робоча точка знаходилася в положенні 1. При цьому магнітна індукція в осерді дорівнювала залишковій індукції В = Вr. При відкритому транзисторі магнітний потік Ф і магнітна індукція В починають зростати.
За інтервал часу індукція в осерді збільшиться на величину DВ. За цей інтервал часу робоча точка осердя переходить з положення 1 в положення 2 (рис. 4.17).
В інтервалі паузи t2 < t < t3 під дією кола розмагнічування магнітний потік Ф і індукція В зменшуються і робоча точка зміщується з положення 2 в положення 1. За інтервал часу tp магнітна індукція повинна зменшитися на ту саму величину DВ і досягти початкового значення Вr.
Якщо осердя не встигне повністю розмагнітитися за час (наприклад, коли g > gдоп), то початкове значення індукції на момент чергового відкривання транзистора буде В0 > Br. Тому в кінці наступного інтервалу відкритого стану транзистора тривалістю gТ робоча точка осердя досягне положення 3. Після кількох періодів комутації індукція В зросте настільки, що осердя увійде в режим насичення. При цьому струм намагнічування im1 і струм колектора збільшаться, що може призвести до виходу транзистора з ладу від струмових перевантажень.
При розрахунку трансформатора величину DВ вибирають з умови:
DВ = (0,6 … 0,7) (Вs – Вr),
де Вs, Вr – індукція насичення та залишкова індукція матеріалу осердя.
Після вибору DВ число витків обмотки W1 розраховують по формулі.
Для зменшення маси та габаритних розмірів трансформатора треба збільшувати DВ та підвищувати частоту роботи перетворювача. З метою збільшення DВ треба використовувати магнітні матеріали з можливо більшою різницею (Вs – Вr).
Діючі значення струмів в обмотках W1, W2, Wp трансформатора визначають з виразів:
де i1(t), i2(t), imр(t) визначаються виразами (4.30), (4.33), (4.38).
До недоліків перетворювача (рис. 4.12) слід віднести перемагнічування осердя трансформатора за часним циклом, при цьому зменшується розмах індукції DВ, що призводить до збільшення маси та габаритних розмірів трансформатора. Для того щоб зменшити напругу на транзисторі до рівня близького до напруги джерела живлення, та спростити конструкцію трансформатора, виключивши з нього обмотку розмагнічування, застосовують схему двотранзисторного однотактного перетворювача (рис.4.18).
В цій схемі первинна обмотка трансформатора w1 поділена на три секції, одна з яких має число витків Wр і виконує функцію обмотки розмагнічування.
Коли транзистори VT1, VT2 відкриті (інтервал часу 0 < t< gT), енергія джерела живлення передається до навантаження, а осердя трансформатора
Рис. 4.18 Схема двотранзисторного однотактного перетворювача.
намагнічується в прямому напрямку. Діоди VD1, VD2 на інтервалі імпульсу закриті і до них прикладається зворотня напруга.
,
де – коефіцієнт трансформації у колі розмагнічування.
Коли транзистори VT1, VT2 виключаються, полярність напруги на обмотках змінюється на протилежну (показана в дужках). Діоди VD1, VD2 відкриваються і струм imр в обмотці Wр починає зменшуватись, замикаючись по контуру Wр®VD2®Ud®VD1. Енергія, що накопичена в магнітопроводі повертається до джерела живлення. При цьому забезпечується зворотнє перемагнічування осердя трансформатора до початкового магнітного стану.
Впродовж інтервалу розмагнічування gТ < t < (gT + tр), тривалість якого tр, до закритих транзисторів VT1, VT2 прикладається максимальна напруга:
.
На інтервалі часу (gT + tр) < t < T, діоди VD1, VD2 закриті, напруга на всіх обмотках дорівнює нулю і до транзистора прикладається напруга Uке = Ud / 2.
З метою спрощення конструкції обмоток на практиці досить часто катод діода VD1 з’єднують з емітером транзистора VT1, а колектор транзистора VT2 підключають до анода діода VD2. У цьому випадку W1 = Wр, nр = 1 і максимальна напруга на транзисторах і діодах VD1, VD2 не перевищує напругу джерела живлення Ud. При nр = 1 коефіцієнт заповнення g £ 0,5.
Недоліком розглянутої схеми є подвійне число транзисторів і діодів, і, як наслідок цього – збільшення втрат потужності в силових ключах і зниження ККД перетворювача.
Розглянуту cхему рекомендується застосовувати при підвищеній напрузі джерела живлення.
На рис. 4.19 наведена схема однотактного прямоходового перетворювача з частковим перемагнічуванням осердя трансформатору по вторинній стороні. Енергія, що накопичується в індуктивності намагнічування трансформатора TV1 на інтервалі імпульсу, за допомогою обмотки розмагнічування Wр і діода VD3 передається у конденсатор фільтра С та у коло навантаження. Розмагнічування осердя у цьому випадку здійснюється вихідною напругою UН.
Рис. 4.19 Схема однотактного прямоходового перетворювача з частковим перемагнічуванням осердя трансформатору по вторинній стороні.
Часові діаграми, що поясняють роботу схеми, показані на рис. 4.20.
Рис. 4.20 Часові діаграми ОПН з частковим перемагнічуванням осердя трансформатору по вторинній стороні.
Коли транзистор VT1 відкритий (інтервал 0 < t < gT) на всіх обмотках трансформатора, в тому числі і на обмотці розмагнічування Wр, наводиться ЕРС , з полярністю, що вказана без дужок. При цьому діод VD3 закритий і струм в обмотці розмагнічування іmр = 0.
До закритого діода VD3 прикладена зворотна напруга:
,
На інтервалі імпульсу енергія джерела живлення передається до навантаження та накопичується в елементах LC-фільтра.
В момент часу t = gT транзистор VT1 виключається і полярність напруг на обмотках трансформатора TV1 змінюється на протилежну (на рис. 4.19 показана в дужках). При цьому відкривається діод VD3 і струм намагнічування, який з обмотки W1 переходить в обмотку Wр, замикається по контуру Wр®VD3®C, опір навантаження. На інтервалі роботи діода VD3 gТ < t < (gT+tр) до обмотки Wр прикладається вихідна напруга uр = UH, під дією якої струм іmр з часом зменшується за величиною від свого максимального значення . Завдяки цьому забезпечується перемагнічування осердя трансформатора у зворотному напрямку. В продовж інтервалу розмагнічування до закритого транзистора VT1 і випрямляючого діода VD1 прикладена напруга:
; (4.47)
. (4.48)
В момент часу t = gT + tр струм іmр зменшується до нуля і розмагнічування осердя закінчується. На інтервалі часу (gT+tр) < t < Т напруга на всіх обмотках дорівнює нулю u1 = u2 = uр = 0, оскільки відсутня зміна магнітного потоку. Тому напруга на закритому транзисторі VT1 зменшується до величини напруги джерела живлення uке = Ud, а на діоді VD3 – до величини u¶3 = UH. Тривалість інтервалу розмагнічування tр визначимо з умови рівності додатної та від’ємної площ, що обмежені на періоді Т графіком функції uр (рис. 4.20):
nрUdgT = UHtр.
З останнього виразу одержимо:
, (4.49)
де – коефіцієнт трансформації вихідної обмотки.
З (4.49) випливає, що тривалість інтервалу розмагнічування осердя в схемі (рис. 4.19) не залежить від коефіцієнта заповнення g. Це можна пояснити тим, що при збільшенні g площа негативного імпульсу напруги uр на обмотці розмагнічування зростає. Разом з тим, пропорційно збільшенню g зростає і вихідна напруга UH, величина якої визначає амплітуду позитивного імпульсу напруги uр. Таким чином, збільшення площі позитивного імпульсу при збільшенні g відбувається за рахунок збільшення його амплітуди UH при сталій тривалості інтервалу tр.
Враховуючи вираз (4.49), визначимо потрібне значення коефіцієнта трансформації обмотки розмагнічування:
,
звідки .
Для вибору діода VD3 треба визначити середнє значення струму в обмотці розмагнічування Wр.
Миттєве значення струму іmр на інтервалі часу gТ < t < (gТ + tp) може бути знайдено з рішення диференційного рівняння
, (4.50)
де Lp – індуктивність обмотки розмагнічування, що визначається з виразу (4.37).
Змістивши початок координат в точку t = gТ та проінтегрувавши рівняння (4.50) з урахуванням початкової умови , визначимо закон зміни струму в обмотці wр (в діоді VD3) на вказаному інтервалі часу:
. (4.51)
Середнє значення струму через діод VD3 та ефективне значення струму в обмотці wp визначаємо з урахуванням (4.34), (4.40), (4.51):
;
,
де tp – тривалість інтервалу розмагнічування, що визначається з виразу (4.49).
Величину IРеф використовують для розрахунку площі перерізу проводу обмотки Wp.
За рахунок повернення енергії, накопиченої в індуктивності трансформатора TV1, до кола навантаження ККД перетворювача по схемі рис. 4.19 зростає в середньому на 5..7%. Однак у порівнянні з перетворювачем по схемі рис. 4.12 розглянутий перетворювач має більші пульсації вихідної напруги. Це пояснюється тим, що змінна складова струму розмагнічування imp протікає через конденсатор фільтра С на інтервалі виключеного стану транзистора, додаючись до змінної складової струму дроселя:
,
де imp~=imp-I¶3 – змінна складова струму в обмотці Wp; iL~=iL-IH+I¶3 – змінна складова струму в дроселі фільтра L.
Внаслідок цього на інтервалі паузи розрядний струм конденсатора С зростає і вихідні пульсації збільшуються.
Як видно з виразів (4.47), (4.48), при збільшенні коефіцієнта заповнення g максимальна напруга на силовому транзисторі VT1 і діоді VD1 зростає. Це також можна віднести до недоліків розглянутої схеми.
Загальним недоліком розглянутих перетворювачів (рис. 4.12, рис. 4.19) є перемагнічування осердя трансформатора за часним гістерезисним циклом, який характеризується малим розмахом індукції ΔВ. Це призводить до збільшення маси та габаритних розмірів силового трансформатора.
При роботі вказаних перетворювачів струм намагнічування трансформатора на протязі усього періоду не змінює свого напрямку.
Для збільшення розмаху індукції ΔВ в осерді необхідно створити від’ємне магнітне поле, яке перемагнічувало б осердя до від’ємних значень магнітної індукції В. З метою створення такого від’ємного поля у перетворювач включають допоміжні елементи, завдяки яким струм намагнічування трансформатора на інтервалі закритого стану силового транзистора змінює свій напрямок.
В перетворювачі напруги із збільшеним розмахом індукції, схема якого наведена на рис.4.21, в якості елемента кола розмагнічування осердя використовується заряджений конденсатор Ср, який за допомогою керованого ключа змінного струму на інтервалі паузи підключається до первинної обмотки трансформатора TV1. Функцію ключа змінного струму виконують зустрічно-паралельно з’єднані транзистор VT2 і діод VD3. При розгляді роботи схеми будемо рахувати, що ємність конденсатора Ср достатньо велика і пульсаціями напруги на ній можна знехтувати.
Рис. 4.21 Перетворювач напруги із збільшеним розмахом індукції.
Тоді, в усталеному режимі роботи конденсатор Ср заряджений з полярністю, що вказана на схемі, і на ньому буде постійна напруга UСp.
Часові діаграми струмів і напруг, що пояснюють роботу кола розмагнічування у двох режимах при g < 0,5 та g > 0,5, показані на рис. 4.22, а, б, відповідно.
Рис. 4.22 Часові діаграми струмів і напруг, що пояснюють роботу кола розмагнічування у двох режимах при g < 0,5 та g > 0,5.
Транзистори VT1 і VT2 під дією керуючих імпульсів напруги uk1, uk2 переключаються протифазно. Коли відкритий транзистор VT1 і закритий транзистор VT2 (інтервал часу 0 < t < gT) на обмотках трансформатора наводиться ЕРС з полярністю, що вказана без дужок. При цьому до первинної обмотки W1 прикладена напруга джерела живлення u1 = Ud, під дією якої струм намагнічування imp зростає з часом за лінійним законом і осердя намагнічується в прямому напрямку. Робоча точка, що характеризує магнітний стан осердя на кривій намагнічування B = F(H) (рис. 4.23) переходить з положення 1 у положення 2.
3
Рис. 4.23 Характеристика перемагнічування осердя по кривій намагнічування B = F(H).
За час відкритого стану транзистора струм im1 збільшується на величину Im1, яка визначається з виразу (4.34). Впродовж вказаного інтервалу часу до закритого транзистора VT2 і діода VD3 прикладена напруга:
,
де UСp – величина постійної складової напруги на конденсаторі Ср.
Після розмикання транзистора VT1 і включення транзистора VT2 на інтервалі часу gТ < t < t0 струм намагнічування im1, зберігаючи свій напрямок, протікає через обмотку W1, діод VD3 і конденсатор Ср. Енергія, що була накопичена в індуктивності намагнічування, передається у конденсатор Ср, внаслідок чого струм im1 (струм у діоді VD3) з часом зменшується за величиною від свого максимального значення до нуля (положення 3, Н=0). З моменту t0 під дією напруги на конденсаторі Ср струм намагнічування im1 змінює свій напрямок і починає протікати через відкритий транзистор VT2, обмотку W1 і конденсатор Ср, збільшуючись за величиною. Внаслідок цього в осерді трансформатора створюється від’ємне магнітне поле і осердя перемагнічується у зворотному напрямку. Робоча точка, що характеризує його магнітний стан на кривій намагнічування (рис. 4.23) переміщується з положення 3 у положення 1.
В момент часу t = T струм im1 досягає свого максимального значення , транзистор VT1 включається, а VT2 – виключається і процеси в схемі повторюються.
Як бачимо, на протязі інтервалу закритого стану силового транзистора VT1 до первинної обмотки w1 підключений конденсатор Ср, внаслідок чого на обмотках наводиться ЕРС з полярністю, що вказана на рис. 4.21 в дужках. При цьому нульова пауза в напругах обмотках W1, W2 при всіх значених g відсутня. Величину напруги на конденсаторі Ср визначимо з умови рівності додатної та від’ємної площ, які обмежуються графіком функції u1(t) на періоді Т:
,
звідки знаходимо
. (4.52)
Максимальні значення напруги на колекторах закритих транзисторів VT1, VT2 та на закритому діоді VD3 з урахуванням (4.52):
. (4.53)
З виразів (4.52), (4.53) бачимо, що при збільшенні g величина напруги на конденсаторі Ср та на закритих транзисторах VT1, VT2 зростає.
Транзистор VT2 вибирають, виходячи з його максимальної напруги Uke2m та максимального колекторного струму:
.
Середнє значення струму через діод VD3:
.
Ємність конденсатора Ср можна визначити з наступних міркувань.
На інтервалі часу gТ < t < T струм у конденсаторі Ср повністю співпадає зі струмом im1, тобто:
при gT < t < T.
На інтервалі часу gТ < t < t0 iСp(t)=i¶3>0, тому конденсатор Ср заряджається і напруга на ньому збільшується на величину ΔUСp. На інтервалі t0 < t < T iСp(t)=iк2< 0, конденсатор Ср розряджається і напруга на ньому зменшується на ту саму величину ΔUСp.
Приріст напруги на конденсаторі на інтервалі часу gТ ... t0 :
.
Значення підінтегральної функції являє собою приріст заряду ΔQ на конденсаторі Ср за інтервал часу і визначається як площа трикутника обмеженого на періоді графіком функції i¶3 (рис. 4.22).
З урахуванням цього маємо:
;
,
звідки
. (4.54)
Для одержання форми напруги на обмотках трансформатора близької до прямокутної величину ΔUСp вибирають з умови ΔUСp=(0,05..0,1)UСp, де UСp обчислюється за формулою (4.52). Після цього ємність конденсатора Ср розраховується за формулою (4.54).
Недоліком схеми (рис. 4.21) є те, що емітери транзисторів VT1, VT2 знаходяться під різними потенціалами що ускладнює їх керування. Також, оскільки транзистори VT1, VT2 переключаються протифазно, можлива поява “скрізного” струму із-за кінцевого часу розсмоктування носіїв заряду в області бази і колектора. Це призводить до збільшення динамічних втрат потужності, зниженню надійності та підвищенню рівня електромагнітних завад, що генерує перетворювач.
В перехідних режимах перетворювача можливе насичення осердя трансформатора, що зв’язане з інерційністю зарядки конденсатора Ср.
До переваг схеми слід віднести: симетричне перемагнічування осердя в усталеному режимі, що дозволяє зменшити габаритні розміри та масу трансформатора за рахунок збільшення DВ; розширений діапазон зміни коефіцієнта заповнення g по відношенню до схеми рис. 4.12; зменшення напруги на закритому силовому транзисторі при g ≤ 0,5.
Елементи кола розмагнічування VT2, VD3, Ср можуть бути, також, підключені до вторинної, або допоміжної обмотки трансформатора.
Однотактні перетворювачі напруг у порівнянні з двотактними мають слідуючі переваги: до їх складу входить менша кількість силових керованих ключів, що спрощує систему керування; в них відсутні “скрізні” струми, зумовлені у двотактних схемах інерційністю процесу розсмоктування надлишкового заряду в базовій та колекторній областях протифазно працюючих транзисторів; у схемах ОПН (рис.4.12; 4.18) відсутнє явище одностороннього насичення осердя трансформатора, в тому числі, і в перехідних режимах роботи, внаслідок чого зменшуються струмові перевантаження силових транзисторів та підвищується надійність функціонування перетворювача.
До недоліків ОПН слід віднести: малий діапазон зміни g; значно більші амплітуди струмів через силові ключі при однаковій вихідній потужності; більша маса та габаритні розміри трансформатора із-за малого розмаху індукції в осерді; переривчатий характер струму, що споживається від джерела живлення; більша маса та розміри згладжуючого фільтра; значний рівень електромагнітних завад, які генерує перетворювач.
Вказаних недоліків можна частково позбутися, використовуючи сучасні схемотехнічні рішення, до числа яких відносяться: використання багатофазних ОПН; розробка схем з підвищеним розмахом індукції; використання комбінованих схем ОПН з прямим та зворотнім ввімкненням випрямляючого діода з метою зменшення пульсацій на вході згладжую чого фільтра; застосування з метою мікромініатюризації ДВЕЖ інтегральних модулів, до складу яких входять силові ключі та елементи керування перетворювачем.
3. Охарактеризуйте режими безперервного і переривчастого магнітного потоку в осерді трансформатора.
5. За якою формулою можна обчислити ємність фільтруючого конденсатора зворотноходового перетворювача.
7. Якому значенню дорівнює напруга на закритому транзисторі зворотноходового перетворювача.
9. Наведіть навантажувальну характеристику перетворювача без та з колом рекуперації енергії.
11. Поясніть, як протікає лавиноподібний процес відкриття транзистора.
12. Яку форму і чому має струм в первинній обмотці трансформатора на етапі накопичення енергії?
13. За яких умов починається процес закривання транзистора?
14. Як і чому залежить вихідна напруга перетворювача від струму навантаження?
15. Як залежить частота роботи перетворювача від напруги живлення?
16. Поясніть роботу кола зміщення у автогенераторному перетворювачі.
17. Які заходи можна застосовувати для зменшення перенапруг при вимиканні транзистора ?
18. Які недоліки та переваги схем ОПН із зворотнім ввімкненням діода?
20. Які складові первинного струму силового трансформатора на етапі відкритого стану транзистора?
21. Для чого потрібне коло розмагнічування осердя трансформатора ?
22. Поясніть роботу кола розмагнічування осердя трансформатору.
24. Які умови потрібні дотримуватись щоб забезпечить безперервний режим струму у дроселі фільтру?
25. Що треба враховувати при розрахунку вихідного фільтра перетворювача?
26. З яких знаходиться необхідне число витків обмотки розмагнічування?
27. Як можна обчислити максимальну напругу на закритому силовому транзисторі ?
29. Які методи зменшення маси та габаритних розмірів трансформатора у однотактних перетворювачах?
31. Які переваги над найпростішим однотактним перетворювачем має двотранзисторна схема перетворювача?
35. Поясніть роботу однотактного перетворювача із збільшеним розмахом індукції.
36. Які переваги мають перетворювачі із збільшеним розмахом індукції?
37. Які недоліки мають однотактні перетворювачі?
Автономні інвертори - це пристрої, що перетворюють постійний струм в змінний з постійною або регульованою частотою. Основні області практичного застосування автономних інверторів:
· живлення споживачів змінного струму в пристроях, де єдиним джерелом енергії є акумуляторна батарея (наприклад, бортові джерела живлення);
· устаткування гарантованого живлення;
· регульований електропривід змінного струму;
· електротранспорт, що живиться від контактної мережі постійної або змінної напруги, де у якості приводного двигуна бажано мати прості, дешеві і надійні двигуни змінного струму;
· джерела прямого перетворення енергії, в яких виробляється постійний струм відносно низької напруги (термо- і фотоелектричні генератори, паливні елементи, МГД-генератори);
· живлення різних технологічних установок, що використовують нестандартну частоту (електротермія, ультразвукова обробка, електромагнітне змішування і транспортування рідких металів та ін.);
· енергопостачання окремих районів від відведень магістральних ліній електропередач постійного струму.
До автономних інверторів пред'являються наступні вимоги:
· забезпечення максимального к.к.д.;
· мінімальна встановлена потужність вузлів і елементів;
· можливість широкого регулювання вихідної напруги;
· забезпечення стабільності вихідної напруги при зміні величини і характеру навантаження, а також вхідної напруги;
· забезпечення синусоїдальної або близької до синусоїдальної форми кривої вихідної напруги;
· можливість регулювання в певних межах вихідної частоти;
· можливість роботи в режимі холостого ходу.
Автономні інвертори можна класифікувати по наступних ознаках: по схемі перетворення; по характеру протікання електромагнітних процесів.
Розрізняють наступні основні схеми інверторів:
· одновентильна (рис.5.1, а);
· однофазна з нульовим виводом (рис.5.1, б);
· однофазна з нульовим виводом джерела живлення (рис.5.1, в);
· однофазна мостову (рис.5.1, г);
· трифазна мостову (рис.5.1, д);
· трифазна з нульовим виводом (рис.5.1, е).
Залежно від особливостей протікання електромагнітних процесів автономні інвертори поділяються на три основні типи: інвертори напруги (рис.5.2, а); інвертори струму (рис.5.2, в); резонансні інвертори (рис.5.2, д).
Інвертори напруги формують в навантаженні напругу, а форма і фаза струму залежать від характеру навантаження (рис.5.2, б). Джерело живлення інверторів напруги працює в режимі генератора напруги.
Для інверторів струму характерно те, що вони формують в навантаженні струм, а форма і фаза напруги залежать від параметрів навантаження (рис.5.2, г). Джерело постійного струму працює в режимі генератора струму, для чого у вхідному ланцюзі включається реактор (рис.5.2, а) з великою індуктивністю.
В резонансних інверторах (рис.5.2, д) навантаження, що має, як правило, значну індуктивність , утворює з реактивними елементами схеми коливальний контур з резонансом напруг. Вимикання тиристорів інвертора відбувається завдяки плавному спаду до нуля анодного струму тиристора (струму коливального контуру) на кожному напівперіоді (рис.5.2, е).
Рис. 5.1 Схеми інверторів:
а) – одновентильна; б) – однофазна з нульовим виводом; в) – однофазна з нульовим виводом джерела живлення; г) – однофазна мостова; д) – трифазна мостова; е) – трифазна з нульовим виводом
Інвертори, що живляться від генератора електрорушійної сили, називаються інверторами з відкритим входом, а що живляться від генератора струму - із закритим входом.
Резонансні інвертори мають близьку до синусоїдальної форму напруги і струму в навантаженні, плавне наростання (в більшості схем без зворотніх діодів) і спад струму через вентилі, що забезпечує малі комутаційні втрати енергії.
Рис. 5.2 Однофазна мостова схема інвертора струму (а), інвертора напруги (в), резонансного інвертора (д); часові діаграми струму та напруги на виході інвертора струму (б), інвертора напруги (г) та резонансного інвертора (е) при активно-індуктивному навантаженні.
При аналізі схем інверторів вважатимемо, що: вентилі (двох-операційні тиристори або транзистори) є ідеальними ключами; час перемикання вентилів та внутрішній опір джерела живлення дорівнюють нулю; джерело живлення має двосторонню провідність.
Розглянемо схему однофазного інвертора (рис.5.3, а) з активно-індуктивним навантаженням. Припустимо, що в першому напівперіоді (рис.5.3, б) транзистори VT1 і VT2 відкриті і навантаження виявляється підключеним до джерела живлення (шлях струму показаний суцільною лінією). У момент часу транзистори VT1, VT2 вимикаються а VT3,VT4 вмикаються.
Рис. 5.3 Однофазний мостовий інвертор (а) та часові діаграми, які пояснюють його роботу (б).
Оскільки навантаження має активно-індуктивний характер, то після перемикання транзисторів за рахунок е.р.с. самоіндукції струм в навантаженні зберігає свій попередній напрямок, а струм в ланцюзі джерела живлення змінює знак. Накопичена в навантаженні енергія повертається в джерело живлення. З рис.5.3, б видно, що на інтервалі (штрихова лінія, рис.5.3, б) струм навантаження протікає через зворотні діоди VD3 і VD4.
Для однофазного мостового інвертора операторне зображення еквівалентної е.р.с. , діючої в схемі (рис.3, б), що прикладене до навантаження визначається таким чином:
Миттєве значення струму навантаження , яке знаходимо як зворотнє перетворювання від має вигляд:
,
або
(5.1)
де — базисний струм; — параметр навантаження; — змінний часовий кут; .
Основні характеристики ланцюга навантаження, ланцюга джерела живлення, а також приладів, що входять в інвертор, доцільно визначати при різних параметрах ланцюга навантаження k.
Діюче значення напруги на навантаженні
(5.2)
Діюче значення струму навантаження
(5.3)
Максимальне значення струму навантаження визначається з (5.1), якщо підставити
(5.4)
Для визначення середніх і діючих значень струмів транзисторів необхідно знайти момент проходження струму навантаження через нуль (точка на рис.5.3, б). З (5.1), прирівнявши нулю , знаходимо
. (5.5)
Середнє і діюче значення струмів зворотних діодів на інтервалі
(5.6)
(5.7)
Середнє і діюче значення струмів транзисторів на інтервалі
(5.8)
(5.9)
Середнє значення струму джерела живлення
(5.10)
Активна потужність навантаження Р визначається потужністю, яка споживається від джерела живлення
(5.11)
У зв'язку з тим, що як джерело постійної напруги інвертора найчастіше використовується випрямляч, що має односторонню провідність, до вхідних зажимів інвертора підключається конденсатор С0. Через конденсатор замикається струм обумовлений накопиченою в навантаженні електромагнітної енергії.
Спектр вихідної напруги складається з непарного ряду гармонік з їх відносним змістом.
,
де - амплітуда гармоніки з номером q, - амплітуда першої гармоніки.
Покращити гармонійний склад вихідної напруги інвертора можна, якщо керування транзисторами проводити з додатковими комутаціями протягом напівперіоду. Кути додаткових комутацій вибираються з умови придушення найвагоміших гармонік, близьких до основної.
В пристроях автоматики дуже часто для живлення виконавчих двигунів потрібна двофазна напруга, в якій напруга однієї фази зсунута щодо напруги іншої фази на Т/4. Навантаження двофазного інвертора може бути підключено або через відокремлюючий трансформатор, або без нього.
Найчастіше двофазні інвертори виконуються з двох однофазних схем, наприклад мостових (рис.5.4, а). На рис.5.4, б приведений алгоритм роботи транзисторів двофазного інвертора, що складається з двох однофазних мостових схем, і часові діаграми струмів і напруг в схемі. З часових діаграм струмів і напруг випливає, що процеси в кожній фазі інвертора можна розглядати окремо один від одного.
Середнє значення струму джерела живлення в два рази більше відповідного значення струму однофазного інвертора.
Двофазний інвертор може бути побудований і на основі трифазної мостової схеми (рис.5.5, а). На рис.5.5, б приведений алгоритм перемикання транзисторів і часові діаграми струмів і напруг в схемі. З часових діаграм видно, що напруга на фазах А і В має прямокутну форму з амплітудою і тривалістю імпульсу π/2.
Рис. 5.4 Двохфазний інвертор, побудований з двох однофазних (а); алгоритм перемикання транзисторів та часові діаграми струмів і напруг (б).
Рис. 5.5 Двохфазний інвертор на основі трьохфазної мостової схеми (а); алгоритм перемикання транзисторів та часові діаграми струмів і напруг (б).
Діюче значення фазної напруги
Миттєве значення струму, наприклад, у фазі А знаходимо для двох інтервалів 0<<π/2 і π/2 < < π, для яких зображення напруги відповідно запишуться у вигляді
Діюче значення фазного струму
.
Максимальне значення фазного струму визначаємо з миттєвого значення струму на першому інтервалі при
Як видно з часових діаграм, транзистори в схемі використовуються неоднаково: через транзистори VT1, VT2, VT5 і VT6 протікає фазний струм, а через транзистори VT3 і VT4 - лінійний. Миттєве значення лінійного струму визначається сумою фазних струмів для відповідних інтервалів
Діюче значення лінійного струму
Максимальне значення лінійного струму визначається з миттєвого значення струму на першому інтервалі при
Миттєве і середнє значення струму в ланцюзі джерела живлення визначаються відповідно виразами
Активна і повна потужність дорівнюють
Інтегруючи струми на відповідних інтервалах, можна отримати середні і діючі значення струмів керованих транзисторів і зворотних діодів.
В перетворювальній техніці розповсюдження отримали трифазний мостовий інвертор (рис.5.6) і трифазний інвертор, виконаний з трьох однофазних (рис.5.8).
Навантаження інвертора, виконаного з трьох однофазних інверторів, може бути підключено або через три відокремлюючі однофазні трансформатори, або безпосередньо. Вторинні обмотки трансформатора такого інвертора з'єднуються зіркою оскільки при з'єднанні трикутником протікатимуть струми гармонік, кратних трьом, що приводить до збільшення потужності трансформатора і додаткового нагріву обмоток. Навантаження може з'єднуватися як трикутником, так і зіркою.
В трифазному мостовому інверторі (рис.5.6, а), тривалість відкритого стану транзисторів може бути різною. Розглянемо випадок, коли тривалість відкритого стану робочих транзисторів відповідає половині періоду (λ=180°) (рис.5.6, б) (цифри позначають відкриті стани відповідних робочих транзисторів інвертора).
Рис. 5.6 Трьохфазний мостовий інвертор (а); часові діаграми роботи керованих транзисторів при λ=1800 (б); еквівалентні схеми при з’єднані навантаження трикутником (в) та зіркою (г).
Як видно з діаграми, в трифазному мостовому інверторі можливі шість незалежних з’єднань відкритих і закритих станів робочих транзисторів, причому завжди одночасно відкриті три робочих транзистора. Кожному з’єднанню відповідає своя еквівалентна схема (рис.5.6, в, г).
З еквівалентних схем видно, що при з'єднанні навантаження трикутником до кожної фази навантаження або прикладається напруга джерела живлення, або протягом 60° фаза виявляється замкнутою сама на себе, тобто фазна напруга має прямокутну форму (рис.5.7, а, б).
При з'єднанні навантаження зіркою кожна фаза або включена паралельно з іншою фазою і послідовно з третьою, або послідовно з двома іншими фазами, з'єднаними паралельно. Тому до кожної фази прикладається напруга, рівна або , і фазна напруга на навантаженні має двохступінчасту форму (рис.5.7, в, г).
Рис. 5.7 Часові діаграми струмів і напруг трьохфазного мостового інвертора при λ=1800 та з’єднанні навантаження трикутником (а,б) та зіркою (в,г).
Знаючи форму напруги на навантаженні і використовуючи методику розрахунку, приведену для однофазного інвертора, можна визначити розрахункові співвідношення для трифазного інвертора.
При з'єднанні навантаження в зірку діюче значення фазної напруги
Миттєве значення струму у фазі А знаходимо для трьох інтервалів часу, для яких зображення напруги відповідно запишуться у вигляді
(5.12)
(5.13)
(5.14)
По відомих миттєвих значеннях струмів можна визначити діюче значення струму навантаження, а також середнє значення струму джерела живлення, повну і активну потужність навантаження, коефіцієнт потужності навантаження.
Діюче значення струму навантаження
де: .
Оскільки протягом кожного інтервалу, рівного , відповідна фаза включена послідовно з джерелом живлення, миттєве значення струму в ланцюзі джерела живлення визначається виразом (5.12).
Середнє значення струму в ланцюзі джерела живлення
Активна потужність навантаження
Повна потужність навантаження
При з’єднанні навантаження в трикутник діюче значення напруги на навантаженні
Миттєве значення струму у фазі А знаходимо для двох інтервалів (рис.5.7, а), для яких зображення напруги відповідно запишуться у вигляді
Аналогічно визначаються фазні струми і з урахуванням кута зсуву по фазі
Підсумовуючи відповідні фазні струми, одержуємо лінійний струм, що протікає через робочі транзистори на трьох інтервалах
(5.15)
(5.16)
(5.17)
Порівнюючи вирази 5.15÷5.17 і 5.12÷5.14, знаходимо, що значення лінійних струмів при з'єднанні навантаження трикутником і зіркою розрізняються тільки коефіцієнтом, тобто , тобто
(5.18)
Для оцінки якості вихідної напруги трифазного інвертора доцільно її розкласти в ряд Фур’є. При з'єднанні навантаження зіркою вирази для фазних напруг і струмів відповідно приймають вигляд
(5.19)
де
(5.20)
де
При з'єднанні навантаження трикутником
(5.21)
де
З виразів (5.19) і (5.21) видно, що у вихідній напрузі трифазного мостового інвертора, відсутні гармоніки, кратні трьом.
Окрім інверторів, виконаних по трифазній мостовій схемі, в перетворювальній техніці знаходить широке застосування трифазний інвертор, який складається з трьох однофазних інверторів (рис.5.8, а).
Керування транзисторами однофазних інверторів здійснюється із зсувом по фазі на 120°.
На рис.5.8, б, в, показані часові діаграми вихідної напруги відповідно для з'єднання навантаження трикутником і зіркою.
Рис. 5.8 Трьохфазний інвертор, зібраний із трьох однофазних : а); б), в) – часові діаграми вихідної напруги відповідно для з’єднання навантаження трикутником і зіркою.
Розрахунок інвертора проводиться по виразах 5.3÷5.11. При цьому активна і повна потужності інвертора, а також середнє значення струму джерела живлення в три рази більше, ніж для однофазного інвертора.
Аналіз процесів і розрахунок інверторів напруги на одноопераційних тиристорах значно спрощується, якщо робочі і комутаційні процеси розглядати роздільно.
До робочих процесів відносять ті процеси, які займають основну частину періоду вихідної напруги інвертора. Робочі процеси впливають на спектральний склад вихідної напруги інвертора та його залежність від параметрів навантаження, на зовнішню характеристику, на величину струмів вентилів і ряд інших показників. Їх розглядають, нехтуючи електромагнітними процесами, зв’язаних із комутацією одноопераційних тиристорів. Ці процеси були розглянуті раніше.
Комутаційні процеси пов'язані з наявністю в схемах автономних інверторів конденсаторів і дроселів, необхідних для здійснення комутації. До комутаційних відносять не тільки процеси, безпосередньо пов'язані з перемиканнями вентилів, але і процеси, пов'язані із зміною струму і напруги на комутуючих елементах. Оскільки комутаційні процеси займають невелику частку періоду вихідної напруги (мкс) при робочих частотах Гц, то розділення процесів на робочі і комутаційні цілком справедливо.
Комутаційні процеси визначають граничне навантаження інвертора, при якому ще можлива нормальна робота схеми (комутаційна здатність інвертора), діапазон регулювання або стабілізації вихідної напруги, величину напруг на всіх елементах схеми.
Інвертори з міжвентильною комутацією можуть бути виконані по однофазних і багатофазних схемах. Розглянемо однофазний інвертор з нульовим виводом (рис. 5.9).
Змінна напруга на навантаженні виникає в результаті роботи тиристорів VS1 і VS2, які по черзі підключають обмотки 0-1 і 0-2) силового трансформатора Tр через дросель L до джерела постійного струму. Через зворотні діоди VD1 і VD2 здійснюється повернення реактивної потужності в джерело постійного струму. При включенні чергового тиристора обидві напівобмотки трансформатора виявляються включеними через тиристори VS1 і VS2 зустрічно по відношенню до джерела живлення і не чинять опору струму. Тому застосування дроселя L є обов'язковим, оскільки він запобігає перекиданню інвертора, а також перешкоджає швидкому наростанню струму через комутуючий конденсатор С. Припустимо, що у момент t=0 відкритий тиристор VS1 (рис.5.9, д). При цьому напруга на навантаженні дорівнює +Ud (коефіцієнт трансформації трансформатора приймемо рівним п=1), конденсатор заряджений до напруги +2Ud). У момент часу t=t1 (рис.5.9, д) відкривається тиристор VS2 ( струм навантаження при цьому рівний ), і струм навантаження з ланцюга тиристора VS1 переходить в ланцюг . Тиристор VS1 закривається, и до нього прикладається напруга в зворотному напрямку. Зворотні діоди VD2 і VD1 не проводять струм, оскільки до першого прикладена зворотна напруга 2Ud, а на другому напруга дорівнює нулю. Надалі зворотна напруга на діоді VD2 зменшується, а на діоді VD1 збільшується.
Починаючи з моментом часу t1 конденсатор перезаряджається (на рис.5.9, д період комутації непропорційно збільшений), що приводить до зміни напруги на навантаженні. У момент часу t2 напруга на конденсаторі, навантаженні і тиристорі VS1 стає рівною нулю і змінює полярність. При t=t3 напруга на конденсаторі стає рівною , на навантаженні — , на тиристорі VS1 — , на діоді VD2 — напруга дорівнює нулю, а струм через конденсатор стрибком зменшується до нуля. Струм в напівобмотці 0-1 зникає, а в напівобмотці 0-2 стає рівним—. Починаючи з моментом часу t3, струм навантаження замикається через зворотний діод VD2 (рис.5.9, в) і під дією зустрічної напруги джерела живлення починає спадати. При цьому енергія, яка накопичилась в індуктивності навантаження, частково повертається в джерело живлення, а частково розсіюється в опорі навантаження. Спадаючи до нуля і міняючи знак, струм навантаження переходить в тиристор VS2, який у цей момент повинен бути відкритий.
Рис. 5.9 Однофазний інвертор напруги з нульовим виводом (а), контур комутації (б), контур повернення реактивної потужності (в), схема з автотрансформаторним поверненням реактивної потужності (г), часові діаграми струмів і напруг (д).
Для інтервалу часу (t1≤ t≤t3) cправедливі рівняння:
(5.22)
, (5.23)
, (5.24)
(5.25)
де i1 - струм навантаження перерахований до первинної обмотки трансформатору.
Вирішуючи систему рівнянь (5.22)…(5.25), з урахуванням початкових умов , при (за початок відліку приймаємо час tt) одержуємо:
(5.26)
де - відносний комутаційний опір навантаження.
Відносна напруга на конденсаторі дорівнює:
(5.27)
Час вимикання tвим визначаємо з (5.27), підставляючи при t=tвим:
Струм комутуючого дроселя L досягає максимуму у момент часу t=t3. Досліджуючи вираз (5.26) на екстремум, одержуємо:
,
звідки
(5.28)
де -струм навантаження на початку комутації, -струм дроселя на кінці комутації.
Час повного перезаряду комутуючого конденсатора знаходимо з (5.27), підставляючи при :
.
Приведена схема на ідеальних елементах виявляється непрацездатною, оскільки присутнє явище накопичення надмірної енергії в комутуючих дроселях. Це явище пояснюється тим, що протягом комутаційного періоду струм в дроселі L дещо зростає. На початку комутації (час t1) комутуюча індуктивність має запас енергії , а в кінці комутації (час t3) — . Оскільки (5.28), то для того, щоб схема була працездатною, надмірну енергію необхідно або розсіювати в активному опорі або повертати в джерело постійного струму. В противному випадку від комутації до комутації струм в дроселі зростатиме, що приведе до зменшення комутаційного опору навантаження:
.
При цьому зменшиться час, протягом якого до тиристора, який виходить з роботи прикладена зворотна напруга. Такий процес продовжуватиметься до тих пір, поки інвертор не перекинеться.
Після того, як струм через конденсатор ic спадає до нуля, струм дроселя починає циркулювати в контурі (при ідеальних елементах він не затухає). Для гасіння цього струму в контур необхідно або ввести активний опір або віддавати його в джерело живлення, що дозволить збільшити к.п.д. інвертора. Повернення енергії, накопиченої в комутуючому дроселі в період перезаряду конденсатора, може бути здійснено через зворотні діоди підключені до відведень вихідного трансформатора (рис.5.9, г). Таким чином, в контур вводиться проти-е.р.с, рівна , де . Оптимальний коефіцієнт трансформації n =0,1…0,2 , причому великі значення n слід брати при менших напругах джерела живлення і більшій робочій частоті.
На рис.5.10, а представлений трифазний мостовий інвертор з пофазною комутацією (інвертор Мак-Маррея). Для комутації тиристорів використовуються двохобмоточні дроселі L1…L3 і конденсатори C1...C6. Комутація тиристорів в інверторі здійснюється між тиристорами VS1— VS2, VS3— VS4, VS5— VS6. Тривалість відкритого стану тиристорів .
Рис. 5.10 Інвертори з пофазною одноступінчатою комутацією: а) – трифазний; б) – однофазний.
Принцип роботи схеми розглянемо на прикладі однієї фази. Припустимо, що в деякий момент часу відкритий тиристор VS1. Тиристор VS2 і зворотні діоди VD1 і VD2 не проводять струм. Падінням напруги на дроселі і тиристорі VS1 нехтуємо, і напруга на конденсаторі С1 у цей момент буде дорівнювати нулю, а на конденсаторі С2 — Ud. Вимикання тиристора VS1 здійснюється при відмиканні тиристора VS2. При цьому до нижньої обмотки дроселя прикладається напруга , а на верхній половині дроселя індукується е.р.с, рівна Ud, яка через конденсатор С1 прикладається до тиристора VS1 у зворотному напрямку. Тиристор закривається, а струм з нього переходить в конденсатор С1. Протягом часу, поки конденсатор С1 заряджається, а С2 розряджається, до тиристора VS1 прикладено зворотню напругу і він відновлює свої властивості. При розряді конденсатора С2 до нуля і заряді конденсатора С1 до Ud протікання струму через конденсатори припиниться, а струм навантаження (остання активно-індуктивна) і струм дроселя замкнуться через зворотні діоди, причому енергія, запасена в дроселі, циркулюватиме в контурі .
Таким чином, в інверторі спостерігається явище накопичення надмірної енергії в комутуючих дроселях. Інтенсивність накопичення енергії зростає із збільшенням вихідної частоти інвертора, а отже, ростуть втрати в інверторі, виконаному на реальних елементах. Поліпшити енергетичні показники схеми можна, включивши зворотні діоди на відведення вихідного трансформатора, як це показано на схемі рис.5.10, б. Процеси в схемі подібні до процесів в схемі на рис. 5.9, г.
Кут вимикання визначається виразом:
,
де - відносний комутаційний опір навантаження; .
Перевагою інвертора є низька напруга на тиристорах ()
В інверторі (рис.5.11) для комутації струму робочих тиристорів VS1…VS6 застосовані комутуючі тиристори VS7—VS12. Завдяки комутуючим тиристорам можливе вимикання кожного робочого тиристора окремо у будь-який момент часу тому схема двоступінчастої ємнісної комутації близька до схеми, побудованої на повністю керованих вентилях.
Процес комутації в схемі розглянемо тільки для вентилів фази А. Процеси в інших групах вентилів аналогічні. Припустимо, що відкритий робочий тиристор VS1, конденсатор С заряджений з полярністю, вказаною на малюнку без дужок. Для вимикання тиристора VS1 відмикається тиристор VS7, і під дією розрядного струму конденсатора С тиристор VS1 закривається, струм навантаження переходить в ланцюг VS7—С, а на тиристор1 VS1 підтримується негативна напруга протягом часу розряду конденсатора по контуру . При цьому напруга на фазі А зберігає свою величину і полярність, оскільки через зворотний діод VD1 опір ZA підключений до джерела живлення Ud. В кінці перезаряду (ic = 0) конденсатор матиме полярність, вказану на рисунку в дужках, і тиристор VS7 закриється. Струм фази А замикатиметься через зворотний діод VD2, спадаючи до нуля, і при реверсі переходить в тиристор VS2.
У зв'язку з тим, що перезаряд конденсатора відбувається через дроселі L, що мають початковий запас енергії, напруга на конденсаторах перевищує напругу джерела живлення. Оскільки в певні моменти часу в схемі створюється короткозамкнутий контур комутуючого дроселя (наприклад, при замиканні тиристора VS1 створюється короткозамкнутий контур нижнього комутуючого дроселя ), то при високих частотах необхідне застосування одного з видів енергопоглиначів. Це необхідно для того, щоб не відбувалося накопичення електромагнітної енергії в контурі комутації. В схемі на рис.5.11 енергопоглинач складається з додаткової обмотки на комутуючому дроселі і діодів VD5, VD6.
Такий енергопоглинач забезпечує повернення енергії комутуючих дроселів в джерело живлення. Коефіцієнт трансформації (де — сума падіння напруги на робочому тиристорі і зворотному діоді; , — відповідно число витків робочої обмотки і обмотки скидання). Оскільки в окремі моменти часу на комутуючому дроселі може бути напруга , то унаслідок великого
Рис. 5.11 Трифазний інвертор з пофазною паралельною двоступінчатою ємнісною комутацією.
коефіцієнта трансформації до діодів VD5 і VD6 можуть прикладатися значні зворотні напруги. Тому такий енергопоглинач може бути застосований для схем з відносно низькою напругою живлення ().
Кут вимикання визначається виразом (4-97).
Враховуючи, що за наявності на дроселі обмотки скидання напруга на конденсаторі у момент комутації рівна: , кут вимикання буде рівний:
,
де , .
Розглянута схема інвертора знаходить застосування в перетворювачах частоти з широтно-імпульсним і амплітудним регулюванням вихідної напруги і має ряд позитивних властивостей:
· добру перевантажувальною здатністю (малий спад комутаційної здатності із збільшенням струму навантаження);
· до тиристора, що вимикається, прикладена зворотна напруга на всьому інтервалі відновлення властивостей тиристора;
· плавне наростання струму через робочі тиристори під час переходу струму із зворотних діодів і при зриві інвертування.
Основним недоліком інвертора є значна встановлена потужність комутуючих дроселів, що стоять в ланцюзі робочих тиристорів.
В інверторі (рис.5.12, а), а комутуючі дроселі винесені з силового ланцюга в ланцюг конденсатора. Комутаційні процеси розглянемо, наприклад, для вентилів фази А. Припустимо, що струм навантаження протікає через тиристор VS1 і комутуючий конденсатор заряджений з полярністю, вказаною без дужок. Для вимикання працюючого тиристора VS1 відкривається комутуючий тиристор VS7. Оскільки послідовно з конденсатором включений дросель L, то струм навантаження, що має у цей момент часу значення , не миттєво переходить в ланцюг , а по мірі витіснення струму з тиристора VS1. Як тільки струм комутуючого контуру стане рівний струму через робочий тиристор VS1, останній закривається і відмикається зворотний діод VD1. При цьому і напруга на тиристорі VS1 дорівнює нулю (в реальних схемах до тиристора прикладена невелика негативна напруга, рівна падінню напруги на зворотному діоді). Конденсатор перезаряджається струмом , частина якого рівна , протікає по ланцюгу С—ZH— VS4(VS6)— VS7—L—С, а решта частина ()замикається через зворотній діод VD1. Таким чином, напруга на навантаженні зберігає свою величину і полярність, оскільки ZH через зворотній діод VD1 і тиристор VS6(VS4) включене на джерело живлення Ud. При зворотній діод VD1 закривається і конденсатор заряджається постійним струмом (приймається, що за час комутації струм активно-індуктивного навантаження практично не змінюється) по ланцюгу VS7—L—C—ZН— VS4 (VS6)—Ud—VS7. При відкривається зворотній діод VD2 і енергія, що накопичена в дроселі, віддається в конденсатор. При цьому продовжується заряд конденсатора по контуру L—С— VD2—Ud— VS7—L.
Рис. 5.12 Трифазний інвертор з пофазною паралельною двоступінчастою комутацією і дроселем в ланцюзі конденсатора : а), б) − та його ланцюги скидання надмірної енергії з контуру комутації ; в) − ланцюги розряду і підзаряду конденсатора від джерела живлення .
З моменту вимикання тиристора VS1 і до моменту вмикання зворотного діода VD1 напруга на тиристорі VS1 приблизно рівна нулю. За цей час тиристор відновлює свої закриваючі властивості вимкненого стану.
В даній схемі при збільшенні струму навантаження збільшується напруга на конденсаторі. Для обмеження амплітуди коливання напруги на конденсаторі можуть бути використані діодно-резисторні ланцюги скидання надмірної енергії з контуру комутації (рис.5.12, б). Після закінчення процесу комутації, пов'язаного із вмиканням, наприклад тиристора VS1, комутуючий конденсатор С, заряджений до напруги, що перевищує напругу Ud, розряджається по ланцюгу С—R—VD3—Ud—VD2—L—C до напруги Ud. Розрядний резистор R надає розряду конденсатора аперіодичного характеру, що необхідно для того, щоб конденсатор не розрядився до напруги, меншої Ud.
Для встановлення початкової напруги на конденсаторі при пуску інвертора і забезпечення працездатності його на холостому ході (коли відсутня та частина необхідної для комутації енергії, яка визначається струмом навантаження), застосовують ланцюги заряду і підзаряду конденсатора від джерела живлення (рис.5.12, в). Контури заряду і підзаряду створюються навхрест розташованими робочими (VS1, VS2) і зарядними (VS5, VS6) тиристорами. Резистор R забезпечує аперіодичний характер процесу заряду і підзаряду, що дозволяє підтримувати напругу на конденсаторі перед комутацією незмінною і рівною Ud у всіх режимах роботи інвертора.
Основні переваги схеми інвертора з дроселем в ланцюзі конденсатора:
· невелика встановлена потужність комутуючих дроселів, оскільки вони винесені з силового ланцюга;
· прямі напруги на робочих тиристорах не набагато перевищують напругу джерела живлення;
· відсутність короткозамкнутих контурів;
· плавне наростання і спад струму в силових і комутуючих тиристорах.
Недоліками схеми є:
· мала перевантажувальна здатність
· близька до нуля зворотна напруга на робочих тиристорах на інтервалі відновлення замикаючих властивостей, що приводить до збільшення їх реального часу відновлення в два-п'ять разів.
· висока швидкість наростання прямої напруги () після замикання тиристорів. Тому необхідно правильно вибирати і розраховувати LCR-ланцюжки, що обмежують швидкість наростання прямої напруги на тиристорах.
Такі інвертори по своїх властивостях найбільш близькі до інверторів на повністю керованих вентилях. Особливістю схеми (рис. 5.13) є те, що кожний робочий тиристор VS1...VS6 має спеціальний комутуючий пристрій, що складається з індуктивності L1 конденсатора С, тиристорів VS7...VS12 і діодів VD13…VD18. Схема працює таким чином: для вимикання, наприклад, робочого тиристора VS1 відмикається комутуючий тиристор VS7, і під дією розрядного струму конденсатора тиристор VS1 закривається. Струм навантаження переходить на тиристор VS7, і конденсатор перезаряджається по контуру С— VS7—VD7—L2—VD1—С. Після того, як конденсатор зарядиться до напруги, рівної напрузі джерела живлення (полярність вказана в дужках), тиристор VS7 закривається, а струм навантаження переходить на зворотний діод VD2, що забезпечує обмін реактивної енергії між фазами А і В. Енергія, що накопичена в дроселі L, у момент комутації, повертається через зворотні діоди VD1 і VD2 в джерело живлення. Тому в даній схемі необхідність в енергопоглиначі відпадає. Діоди VD7…VD12 запобігають розряду конденсаторів на навантаження.
Після комутації полярність на конденсаторі (на рис.5.13, в дужках) така, що наступна комутація не може бути здійснена. Зміна полярності на конденсаторі відбувається таким чином. При відмиканні робочого тиристора VS1 утворюється контур С—VS1—VD13—L1. Оскільки активний опір контуру малий, то відбувається коливальний процес, в результаті якого конденсатор перезаряджається (полярність без дужок). Напруга, до якої зарядиться конденсатор, залежить від добротності контуру і приблизно дорівнює первинній напрузі.
За допомогою описаної схеми можна проводити вимикання будь-якого робочого тиристора у будь-який момент часу, що дозволяє використовувати
Рис. 5.13 Трифазний інвертор напруги з паралельною двоступінчатою індивідуальною комутацією
інвертор в перетворювачах частоти з широтно-імпульсним регулюванням вихідної напруги. Проте для нормальної роботи схеми потрібна попередня підготовка її до пуску, тобто спочатку необхідно зарядити комутуючі конденсатори.
На рис.5.14 представлена схема трифазного інвертора з двоступінчатою груповою послідовною комутацією. Анодна (VS1, VSЗ, VS5) і катодна (VS2, VS4, VS6) групи робочих тиристорів мають свій окремий груповий комутуючий вузол: C1, L1, VS7 і С2, L1, VS8. Діоди VD7, VD8 і дроселі L2 призначені для заряду комутуючих конденсаторів С1 і С2. Для нормальної роботи схеми необхідно, щоб зарядні дроселі мали індуктивність, набагато більшу, ніж індуктивність комутуючих дроселів, тобто L2>>L1.
Рис. 5.14 Трифазний інвертор з груповою комутацією
Для вимикання анодної групи тиристорів відмикається комутуючий тиристор VS7 і до комутуючого дроселя L1 прикладається імпульс напруги при перезаряді конденсатора С1, а до тиристорів VS1, VSЗ, VS5 — імпульс зворотної напруги, виключаючий відкритий тиристор. Аналогічно відбувається вимикання робочих тиристорів катодної групи. Контур перезаряду комутуючих конденсаторів на інтервалі комутації відокремлений від ланцюга навантаження вимкнутим робочим тиристором, і струм навантаження не бере участь в перезаряді конденсатора.
Комутуючі конденсатори можуть заряджатися не від основного джерела живлення, а від джерел допоміжної комутуючої напруги.
Комутація робочих тиристорів інверторів із загальною комутацією (рис.5.15, а) проводиться за допомогою спеціального комутуючого пристрою, що є своєрідним вимикачем постійного струму і складається з дроселів L1, L2, тиристорів VS5… VS8 і комутуючого конденсатора С. Розглянемо роботу цієї схеми. Припустимо, що відкриті робочі тиристори VS1 і VS2. Для вимикання робочого тиристора VS1 відкриваються тиристори VS5 і VS6 і конденсатор С починає розряджатися по контуру VS6— VD4— VS1— VS5. Після вимикання тиристора VS1 конденсатор починає перезаряджатися від джерела живлення по контуру L1—VS5—С—VS6. Перезаряд комутуючого конденсатора проходитиме від напруги до напруги, що перевищує (),оскільки в контур входить джерело живлення і, крім того, дросель перед початком комутації має енергію , яка переходить в конденсатор, тобто має місце процес накопичення енергії в контурі комутації. Для усунення явища накопичення енергії в дроселях L1 і L2 застосовується пристрій «скидання», що складається з додаткових обмоток і діодів VD5 и VD6. Пристрій «скидання» фіксує напругу на конденсаторі, віддаючи надмірну енергію дроселя в джерело постійного струму. Напруга на конденсаторі завжди більше напруги Ud, що необхідно враховувати при розгляді принципу роботи пристрою «скидання». При перезарядці конденсатора до напруги () струм в контурі комутації підтримується тільки за рахунок дроселя L1. Максимальна напруга на комутуючому конденсаторі:
,
де — коефіцієнт трансформації між робочою і додатковою обмотками.
При відкритті діода VD6 (VD5) напруга на робочій обмотці дроселя L1 не може перевищити значення , а на конденсаторі і струм iL переходить з робочої обмотки в магнітно-зв'язану з нею додаткову обмотку (обмотку скидання). При цьому тиристори VS5 і VS6 закриваються. Струм iL при замиканні тиристорів VS5 і VS6 під дією противо-е.р.с. джерела живлення починає спадати, замикаючись через діод VD6.
Запишемо рівняння, що описують процес комутації (рис.5.15, б):
Рис. 5.15 Однофазний інвертор із загальною комутацією (а) і контур комутації (б)
Рішення системи з урахуванням початкових умов: при t=0, , має вигляд:
,
, (5.29)
де ; .
Кут вимикання можна визначити з (5.29), при врахуванні умов, що при з виразу:
.
Для вимикання робочого тиристора VS2 відмикаються тиристори VS7 і VS8, і процес повторюється.
Для даного типу інвертора характерним є багатократний заряд і розряд конденсатора С за один період (для однофазної схеми - чотирикратний, для трифазної - шестикратний). У зв'язку з цим такі інвертори застосовуються на порівняно низьких частотах. Комутуючий конденсатор С в даній схемі використовується ефективно.
В приведеній схемі інвертора загальний комутуючий пристрій використовується для одночасної комутації струму у всіх тиристорах анодної або катодної групи m- фазного інвертора.
Як уже підкреслювалось для інверторів струму характерно те, що вони формують в навантаженні струм, а форма і фаза напруги залежать від параметрів навантаження. Джерело постійного струму працює в режимі генератора струму, для чого у вхідному ланцюзі включається реактор з великою індуктивністю.
На рис. 5.16, а представлена принципова схема однофазного паралельного інвертора з нульовим виводом. Розглянемо його роботу.
На керуючі електроди тиристорів VS1 і VS2 від системи керування СУ надходять імпульси керування з відносним здвигом фаз в 180°. У ланцюг джерела живлення введений дросель , індуктивність будемо рахувати нескінченною (), завдяки чому вхідний струм ідеально згладжений, а струм через тиристори має прямокутну форму. При відмиканні, наприклад, тиристора VS1 у його анодному ланцюзі починає протікати струм, обумовлений струмом заряду конденсатора С1 і струмом в одній з напівобмоток
Рис. 5.16 Однофазний паралельний інвертор струму з нульовим виводом (а), часові діаграми роботи (б)
трансформатора Тр. Конденсатор до кінця напівперіоду виявляється зарядженим до напруги (полярність зазначена без дужок). При включенні тиристора VS2 створюється контур для розряду конденсатора через нього. Під дією розрядного струму конденсатора, спрямованого зустрічно з анодним струмом тиристора VS1, останній закривається. Конденсатор С1 через тиристор VS2 починає перезаряджатися, здобуваючи протилежну полярність (полярність зазначена в дужках). У результаті через вторинну обмотку трансформатора проходить змінний струм. Слід зазначити, що при включенні чергового тиристора, одночасно з розрядом конденсатора по контуру двох відкритих тиристорів, відбувається також його розряд на первинну обмотку трансформатора і, отже, на навантаження.
До тиристора, що виходить з роботи (VS1) прикладається напруга з конденсатора, що протягом часу (рис. 5.16, б) підтримує на тиристорі негативну напругу. Якщо , то з відновленням позитивної анодної напруги тиристор VS1 (VS2) (рис. 5.16, б) залишиться вимкненим аж до приходу наступного імпульсу керування. Якщо ж цього часу виявиться недостатньо, то тиристор VS1 (VS2) знову включиться й відбудеться зрив інвертування.
Комутуючий конденсатор може бути включений паралельно первинній або вторинній обмотці трансформатора.
Робота однофазного інвертора на активне навантаження. Залежно від співвідношення величин індуктивності вхідного дроселя опору навантаження , частоти вихідної напруги і ємності комутуючого конденсатора можливі три режими роботи паралельного інвертора:
38. вхідний струм безперервний і ідеально згладжений (рис. 5.17, а);
39. вхідний струм безперервний, але має пульсації (рис. 5.17, б);
40. вхідний струм переривчастий (рис. 5.17, в).
Рис. 5.17 Режим роботи інвертора:
а – безперервний і ідеально згладжений вхідний струм; б – вхідний струм безперервний з пульсаціями; в – переривчастий вхідний струм.
При розрахунку інвертора користуються його еквівалентною схемою заміщення, справедливої протягом напівперіоду вихідної частоти, що отримана в припущенні, що трансформатор TV є ідеальним, , активний опір дроселя й пряме падіння напруги на тиристорах дорівнюють нулю (рис. 5.18, а).
Рис. 5.18 Еквівалентна схема однофазного інвертора струму (а) і часові діаграми струмів і напруг (б, в).
Індуктивність дроселя нескінченно велика. При цьому струм , споживаний від джерела живлення, постійний.
Для схеми, представленої на рис. 5.18, а, можна записати наступну систему рівнянь:
|
(5.30) |
Вирішуючи систему рівнянь (5.30) відносно , одержуємо (5.31)
(5.31)
Для знаходження коефіцієнтів А1 і А2 скористаємося умовами:
41. напруга на навантаженні міняється за періодичним законом, внаслідок чого її значення при комутаціях однакові по величині й протилежні за знаком
;
42. середнє значення напруги на дроселі в сталому режимі дорівнює нулю
,
,
.
Підставляючи значення А1 і А2
в (5.31), одержуємо вираз для
миттєвого значення напруги на навантаженні
. (5.32)
Напруга на навантаженні змінюється за експоненціальним законом (рис. 5.18, б). Зі зменшенням навантаження крива струму наближається до прямокутної форми, а напруга на конденсаторі й навантаженні згідно (5.30) - до трикутної, тому що (рис. 5.16, в). Зсув між і (кут ) наближається до 900. При збільшенні навантаження напруга на навантаженні й конденсаторі падає, тому що при цьому зменшується зарядний струм конденсатора й збільшується його розрядний струм на навантаження. У результаті комутаційна здатність інвертора знижується внаслідок зменшення енергії, що запасається в конденсаторі. Форма вихідної напруги наближається до прямокутної (рис. 5.18,в). З рис. 5.18, б видно, що момент комутації, тобто момент проходження інвертуємого струму через нуль, випереджає напругу на навантаженні на час , необхідний тиристорам для відновлення керованості. Протягом цього часу- часу вимикання, до тиристора, що раніше проводив струм, прикладається негативна напруга. Час вимикання можна визначити з виразу (5.32), дорівнюючи його нулю
(5.33)
Вирішуючи рівняння (5.33) відносно , одержуємо
або
(5.34)
З (5.34) видно, що кут запирання збільшується зі збільшенням . Розглядаючи паралельне з’єднання комутуючого конденсатора і опору як навантаження, неважко побачити, що інвертор може працювати лише на загальне ємнісне навантаження.
Робота інвертора на активно-індуктивне навантаження. Аналіз роботи інвертора на активно-індуктивне навантаження можна провести так само, як і для інвертора при чисто активному навантаженні. Однак залежності для струму й напруги виходять складними й розрахунок виходить громіздким і важким.
На практиці дуже часто обмежуються лише обліком основної гармоніки струмів і напруг. При цьому характеристики придатні для інженерних розрахунків, тому що мало відрізняються від характеристик, отриманих шляхом рішення диференціальних рівнянь (розбіжність менше 10÷15%).
Якщо припустити, що крива инвертуємого струму має прямокутну форму (рис. 5.17, а), то амплітуда 1-й гармоніки струму
.
Діюче значення 1-й гармоніки струму
(5.35)
Рис. 5.19 Спрощена еквівалентна схема (а) та векторна діаграма (б) однофазного паралельного інвертора струму.
Зневажаючи втратами в інверторі й з огляду на те, що при прийнятих допущеннях кут вимикання дорівнює зсуву фаз між інвертованою напругою й 1-й гармонікою інвертованого струму (рис. 5.19, б), маємо
, або . (5.36)
З (5.35) і (5.36) знаходимо, що
(5.37)
де - коефіцієнт схеми; .
Кут вимикання залежить від співвідношення реактивної й активної потужностей інвертора. Якщо враховувати тільки 1-ю гармоніку й скористатися діаграмою рис. 5.19, б, то
(5.38)
де - реактивна потужність конденсатора; - реактивна потужність навантаження; - активна потужність навантаження; - провідність навантаження; - коефіцієнт потужності; - зсув фаз між першими гармоніками напруги й струму в навантаженні.
Звичайно для опису процесів у навантаженні вводиться поняття ступеня навантаження, що визначається як відношення повної потужності навантаження до реактивної потужності комутуючих конденсаторів
(5.39)
Відповідно - ступінь активного навантаження; - ступінь реактивного навантаження.
З виразів (5.37)(5.39) одержуємо рівняння зовнішньої характеристики паралельного інвертора струму
(5.40)
В інверторі без втрат вхідна й вихідна потужності рівні, тобто
(5.41)
З виразів (5.40) і (5.41) можна одержати залежність вхідного струму паралельного інвертора від параметрів навантаження, робочої частоти і ємності комутуючого конденсатора (вхідна характеристика).
(5.42)
На рис. 5.20 наведені сімейства зовнішніх (вихідних) і вхідних характеристик, що випливають із виразів (5.40) і (5.42).
Рис. 5.20 Зовнішні (а) і вхідні (б) характеристики однофазного паралельного інвертора струму.
Відмінною рисою зовнішніх характеристик є крутий спад в області малих значень В. Ріст напруги при зменшенні В пояснюється тим, що при холостому ході й ідеальних елементах схеми інвертора в ньому не витрачається енергія. При кожній комутації тиристорів від джерела живлення споживається додаткова енергія, що йде на перезаряд конденсатора. Ця додаткова енергія накопичується в магнітному полі дроселя й електричному полі комутуючого конденсатора С. Тому що між дроселем і конденсатором С відбувається безперервний обмін енергією, амплітуда напруги на конденсаторі, а отже, і на тиристорах увесь час зростає, що приводить до пробою тиристорів і зриву інвертування.
При зростанні В, тобто зменшенні , зменшується час розряду конденсатора на навантаження, знижується напруга на навантаженні й зменшується кут вимикання.
Таким чином, паралельний інвертор струму нормально працює тільки в певному діапазоні зміни коефіцієнта навантаження В: при малих значеннях В виникає небезпека появи перенапруг, при більших значеннях В кут вимикання стає недостатнім і відбувається зрив інвертування.
Вхідні характеристики паралельного інвертора струму мають дві вітки: ліву падаючу й праву висхідну. При В=1 маємо мінімальні значення вихідного струму, а при наближенні до холостого ходу й короткого замикання вхідний струм прямує до нескінченності.
Рис. 5.21 Однофазний інвертор струму з відсікаючими діодами
На рис. 5.21 представлена однофазна схема паралельного інвертора струму з відсікаючими діодами (VD1 і VD2). При роботі інвертора, коли зарядний струм конденсатора протягом напівперіоду переходить через нуль, діоди відсікають (відокремлюють) конденсатор від навантаження. При цьому заряд конденсатора припиняється раніше, ніж закінчується напівперіод, і напруга на конденсаторі залишається постійною. При низьких частотах конденсатор відключається діодами, що відтинають, на більшу частину напівперіоду, що дозволяє зменшити величину ємності комутуючого конденсатора в порівнянні зі схемою без діодів, що відтинають. Крім того, застосування діодів перешкоджає розряду конденсатора на сусідні фази в багатофазних інверторах.
Послідовні інвертори струму мають послідовний резонансний ланцюжок , за допомогою якого забезпечується комутація (вимикання) тиристорів.
На рис. 5.22, а наведена однофазна мостова схема послідовного інвертора. Формування змінної напруги на навантаженні здійснюється поперемінним відмиканням й запиранням за допомогою - ланцюжків тиристорів VS1 VS4. При досить великому вхідному дроселі (або дроселях у плечах тиристорів), що забезпечує безперервний вхідний струм, послідовний інвертор можна використати в режимі інвертора струму.
Рис. 5.22 Однофазний мостовий послідовний інвертор струму (а) і векторна діаграма (б).
Комутуючі дроселі з достатнім магнітним зв'язком між обмотками забезпечують комутацію. Із цієї причини в момент відмикання тиристора через нього починає відразу ж протікати струм, рівної струму в вимикаємому тиристорі. Надійне вимикання відбувається під дією комутуючих дроселів (наприклад, при збільшені струму в тиристорі VS4 дросель тиристора VS1 забезпечує вимикаючий позитивний потенціал на його катоді ).
Так само, як для паралельного інвертора струму, використовуючи метод основної гармоніки, можна визначити характеристики послідовного інвертора струму.
З векторної діаграми (рис. 5.22, б) випливає, що
, (5.43)
, (5.44)
де - 1-а гармоніка напруги на виході інвертора; - напруга на навантаженні.
Вирішуючи (5.43) і (5.44) з урахуванням (5.39), одержуємо
.
Вихідна напруга послідовного інвертора струму не залежить від значень , а залежить тільки від коефіцієнта потужності навантаження . Таким чином, зовнішня характеристика послідовного інвертора жорстка.
У послідовно-паралельному інверторі струму (рис. 5.23) комутуючі конденсатори С1 і С2 включені як послідовно, так і паралельно з навантаженням.
Рис. 5.23 Однофазний мостовий послідовно-паралельний інвертор струму.
У режимах холостого ходу й короткого замикання послідовно-паралельний інвертор перетворюється в паралельний. При цьому як значне збільшення навантаження, так і її значне зменшення приводять до зростання кута , а при якомусь проміжному значенні навантаження кут виявляється мінімальним. У цьому велика перевага послідовно-паралельного інвертора перед паралельним, тому що вибираючи відповідним чином параметри навантаження, можна домогтися, щоб мінімальний кут був достатній для відновлення керованості тиристорів, і забезпечити працездатність інвертора в широкому діапазоні зміни навантаження.
Аналіз процесів в інверторі проведемо при тих же допущеннях, що й для паралельного інвертора. На рис. 5.24, а наведені часові діаграми послідовно-паралельного інвертора струму із синусоїдальною кривою вихідної напруги. З часових діаграм видно, що кут зсуву інвертованої напруги , щодо основної гармоніки інвертованого струму дорівнює куту запирання (рис. 5.24, б, в).При активно-індуктивному навантаженні
. (5.45)
З (5.45) можна визначити значення провідності навантаження, при якій кут відновлення керованості буде мінімальним
(5.46)
При й , кут . Залежність діючого
значення інвертованої напруги від
кута для
послідовно-паралельного інвертора така ж, як і для паралельного, тобто
(5.47)
Рис. 5.24 Часові діаграми струмів і напруг в послідовно-паралельному інверторі струму (а); векторні діаграми при ємнісному (б) та індуктивному (в) характері реактивної складової напруги на навантаженні.
Тому що в паралельному й послідовно-паралельному інверторах зміна параметрів навантаження по-різному впливає на кут , залежність діючого значення інвертованої напруги від параметрів навантаження в обох інверторах неоднакова. У паралельному інверторі зі збільшенням коефіцієнта
навантаження В інвертована напруга падає, а в послідовно-паралельному при збільшенні й зменшенні В від значення, обумовленого рівнянням (5.46), росте. Тому для усунення перенапруг у схемі послідовно-паралельного інвертора припустимий діапазон зміни навантаження повинен бути обмежений по обидва боки. У порівнянні з паралельним інвертором цей діапазон виявляється значно ширше.
З векторних діаграм (рис. 5.24, б, в) і виразу (5.47) випливає, що
, (5.48)
де - активна складова напруги на навантаженні.
Вираз (5.48) показує, що активна складова напруги на навантаженні залежить тільки від схеми інвертора й не залежить від параметрів навантаження і ємності комутуючих конденсаторів.
Діюче значення напруги на навантаженні
, (5.49)
де - кут зсуву фаз між напругою на навантаженні й основній гармоніці інвертованого струму, що залежить від співвідношення активних і реактивних опорів, включених паралельно вихідним затискам інвертора й визначається з вираження
. (5.50)
З (5.49) і (5.50) одержуємо зовнішню характеристику послідовно-паралельного інвертора струму
В резонансних інверторах навантаження, як правило, має у своєму складі індуктивність, яка з реактивними елементами схеми інвертора створює коливальний контур. При цьому в контурі може бути або резонанс напруг, або резонанс струмів. Вимикання тиристорів інвертора відбувається завдяки спаданню до нуля анодного струму тиристора (струму коливального контуру) на кожному напівперіоді. Власна частота контуру в резонансних інверторах повинна бути вище або дорівнювати частоті перемикання тиристорів інвертора. Конденсатори, які входять у склад коливального контуру, можуть бути ввімкнені послідовно, паралельно або послідовно-паралельно з навантаженням.
Резонансні інвертори можуть підключатися до джерел живлення, які працюють в режимі джерела напруги (резонансні інвертори з відкритим входом), або до джерел, які працюють в режимі джерела струму (резонансні інвертори з закритим входом).
Резонансні інвертори мають близьку до синусоїдальної форму напруги і струму в навантаженні, плавне зростання і спад струму через вентилі, що забезпечує невеликі комутаційні втрати потужності. Даний тип інверторів доцільно використовувати при підвищених частотах вихідної напруги.
Представлена схема однофазного паралельного резонансного інвертора (рис. 5.25, а) співпадає зі схемою інвертора струму, проте індуктивність дроселя в резонансному інверторі має значно меншу величину. При вмиканні тиристорів VS1 і VS2 (рис. 5.25, б, момент υ1) комутуючий конденсатор С Із заряджається від джерела постійної напруги . Параметри елементів схеми вибираються так, щоб заряд конденсатора відбувався по коливальному закону і струм тиристорів спадав до нуля (момент υ2) раніше моменту відмикання наступної пари тиристорів (момент υ3).
Протягом інтервалу υ2...υ3 жоден з тиристорів не проводить струм і вхідний струм рівний нулю. Напруга на тиристорах VS1 і VS2 при цьому рівна напіврізниці напруги джерела живлення і комутуючого конденсатора . Напруга на інтервалі υ2...υ3 повинна перевищувати , щоб напруга на тиристорах VS1 і VS2 протягом цього інтервалу залишалась від'ємною.
У момент υ3 відмикаються тиристори VSЗ і VS4 і до тиристорів VS1 і VS2 прикладається напруга . Конденсатор перезаряджається, і напруга на тиристорах VS1 і VS2 міняє полярність. Кут вимикання тиристорів β складається з двох складових: кута непровідності тиристорів інвертора β1 і власне кута вимикання β2 (рис.5.25 б).
У момент часу υ4 струм через тиристори VSЗ і VS4 припиняється і напруга на комутуючому конденсаторі змінюється по такому ж закону, що і в інтервалі υ2 ...υ3. При відмиканні тиристорів VS1 і VS2 (момент υ5) цикл роботи інвертора повторюється.
Кут провідності тиристорів
де − коефіцієнт навантаження; − частотний коефіцієнт.
Середнє значення вхідного струму
.
в) б)
Рис. 5.25 Однофазний паралельний резонансний інвертор (а) і часові діаграми його рботи (б — режим без переходу напруги на тиристорі в позитивну область в інтервалі непровідності тиристорів; в— те ж з переходом в позитивну область ).
У режимі переривчастого вхідного струму напруга на навантаженні, комутуючому конденсаторі і на тиристорах залежить не тільки від параметрів навантаження, робочої частоти, величини ємкості комутуючого конденсатора, але також і від величини кута провідності λ.
Максимальні значення прямої і зворотної напруги на тиристорах можна визначити:
Порівняння характеристик паралельного інвертора струму і резонансного паралельного інвертора показує, що характер основних залежностей в обох інверторах приблизно однаковий. У резонансному інверторі швидкість наростання струму тиристора порівняно мала, оскільки форма імпульсу струму синусоїдальна, і тому не вимагається спеціальних пристроїв для обмеження . Тому резонансний інвертор може бути використаний при вищій вихідній частоті. Крім того, в резонансному інверторі можна набути великих значень кутів вимикання.
Для резонансного інвертора доцільні навантаження, що змінюються в незначних межах, оскільки при зміні параметрів навантаження можна із звичайного режиму перейти до режиму із зменшеним кутом вимикання β` (рис. 5.17, в).
Схема однотактного послідовного інвертора представлена на рис. 5.18, а. Принцип її роботи полягає в наступному. При подачі сигналу, що управляє, на тиристор VS1 останній відкривається і конденсатор С починає заряджатися від джерела постійної напруги таким чином, що його верхня (по схемі) обкладинка отримує позитивний потенціал. У наступний напівперіод відмикається тиристор VS2 і конденсатор С розряджається через ланцюг . Таким чином, через навантаження протікає змінний струм.
Параметри елементів схеми зазвичай підбираються так, щоб струм тиристора протягом всього міжкомутаційного проміжку змінювався по коливальному закону, тобто у момент комутації напруга на дроселі була б більше напруги джерела живлення (). Якщо дана нерівність не виконуватиметься, то при відмиканні чергового тиристора, тиристор, що раніше проводив струм, не закриється і джерело живлення виявиться замкнутим накоротко. Вказана нерівність повинна зберегтися протягом деякого часу, достатнього для відновлення керованості тиристорів.
Рис. 5.26 Послідовний однокомірковий інвертор з відкритим входом без зворотних діодів (а); часові діаграми струмів і напруг(б, в, г)
Залежно від співвідношення власної частоти інвертора і робочої частоти f можливі три режими роботи послідовного інвертора: — режим природного виключення тиристорів (рис. 5.18, б). У цьому режимі струм відімкненого тиристора спадає до нуля - раніше, ніж відпирається черговий тиристор; — граничний режим (рис. 5.18, в). У цьому режимі струм відімкненого тиристора спадає до нуля у момент відмикання чергового тиристора; — режим примусової комутації (рис. 5.18, г). У цьому режимі струм відкритого тиристора у момент комутації відмінний від нуля і напруга на навантаженні має форму, близьку до прямокутної.
Вихідна напруга слабо залежить від величини опору навантаження. При зменшенні активного опору навантаження зростають вхідний струм інвертора, напруга на конденсаторі і тиристорах, а також час вимикання що надається тиристору для відновлення керованості. При збільшенні опору навантаження час вимикання різко зменшується, тобто послідовний інвертор в режимі холостого ходу непрацездатний.
Для зниження напруги на елементах схеми і отримання жорсткої зовнішньої характеристики в інверторах часто передбачається можливість відведення зайвої реактивної потужності навантаження або комутуючого контура в ланцюг джерела живлення через зворотні діоди, включені зустрічно-паралельно з тиристорами. Такі інвертори можуть бути розділені на послідовні, паралельні і послідовно-паралельні (рис. 5.27). Індуктивність, що забезпечує
Рис. 5.27 Схема резонансних інверторів з відкритим входом і зворотніми діодами:
а,б-послідовні; в,г-паралельні; д-послідовно-паралельні
коливальний характер струму через вентилі, може бути включена в ланцюг змінного (інвертованого) струму або в ланцюг анодного струму тиристорів .
Оскільки в резонансних інверторах із зворотніми діодами інтервали передачі енергії з ланцюга постійного струму в елементи коливального контура чергуються з інтервалами передачі енергії через діоди у зворотному напрямку, джерело живлення повинне мати двосторонньою провідністю або вхідні затиски інвертора повинні бути зашунтовані конденсатором С великої ємності.
Залежно від співвідношення власної частоти контуру і частоти управління можуть бути два режими роботи інвертора, особливо чітко виражені в схемі послідовного інвертора (рис. 5.27, а, б): режим переривчастого струму навантаження і режим безперервного струму навантаження. На рис. 5.28 приведені часові діаграми струмів і напруг, що пояснюють роботу послідовного інвертора (рис. 5.27, а) в обох режимах. Режим переривчастого струму в навантаженні (рис. 5.28, а). При відмиканні тиристорів VS1 і VS2 (момент υ1) комутуючий конденсатор заряджається від джерела живлення через індуктивність і . Параметри коливального контуру вибираються таким чином, що >.
У момент υ2 (рис. 5.28, а) відбувається перехід струму з тиристорів VS1 і VS2 на зворотні діоди VD1 і VD2, і комутуючий конденсатор починає розряджатися на навантаження і джерело живлення до тих пір, поки струм діодів не досягне нуля. Якщо >, то напівхвиля струму через зворотні діоди, наступна за напівхвилею струму через тиристори, встигне впасти до нуля, перш ніж буде відкрита наступна пара тиристорів (або в напівмостовій схемі — один наступний тиристор). У режимі переривчастого струму час, протягом якого проводять струм тиристори і зворотні діоди, однаковий. При включенні наступної пари тиристорів VSЗ і VS4 процес повторюється.
Крива струму кожного тиристора, як і в резонансних інверторах без зворотних діодів, близька до напівхвилі синусоїди, з плавним наростанням і спадом, проте напруга на навантаженні послідовного інвертора сильно спотворена. Тому в такому режимі доцільно використовувати або паралельні, або послідовно-паралельні інвертори.
Рис. 5.28 Часові діаграми послідовного мостового інвертора з відкритим входом і зворотними діодами: режим переривчастого (а) і безперервного (б) струму навантаження.
Режим безперервного струму в навантаженні (). У цьому режимі наступна пара тиристорів (тиристор в напівмостовій схемі) відмикається до моменту закінчення напівхвилі струму через зворотні діоди (наприклад, момент часу υ3, рис. 5.28, б). Вхідний струм періодично змінює свій напрям і не може вважатися безперервним. Струм через тиристори в цьому режимі наростає стрибком, і кути провідності тиристорів і діодів не рівні. Оскільки в цьому режимі істотно зростає коефіцієнт використання елементів інвертора (вентилів), то він має більше практичне значення.
У режимі безперервного струму в навантаженні
можуть працювати інвертори послідовного, паралельного і
послідовно-паралельного типу (рис. 5.27, а, б, в, г).
б) а)
Основними перевагами резонансних інверторів з відкритим входом і зворотними діодами в порівнянні з іншими інверторами є: менша пряма напруга на тиристорах, яка дорівнює напрузі джерела живлення; менше завантаження тиристорів по струму і обумовлене обома цими чинниками краще використання тиристорів по потужності.
Проте в порівнянні з бездіоднимі резонансними інверторами в таких інверторах загальне число напівпровідникових приладів більше; необхідний конденсатор в ланцюзі постійного струму, що шунтує джерело живлення по змінній складової; швидкість наростання струму через тиристори при відмиканні в режимі безперервного струму вельми велика; зворотна напруга на тиристорах на інтервалі керованості близька до нуля, що збільшує їх реальний час відновлення керованості (обидва останні недоліки можна зменшити, якщо в ланцюзі зворотних діодів включити невелику індуктивність).
Включення зворотних діодів в схеми резонансних інверторів із закритим входом міняє режим роботи інверторів.
На рис. 5.29, а приведена схема простого несиметричного інвертора із закритим входом і зворотнім діодом. При вимкненому тиристорі відбувається заряд конденсатора постійним струмом з полярністю, вказаною без дужок. При відмиканні тиристора (момент υ=0) відбувається розряд конденсатора по контуру, утвореному конденсатором С, індуктивністю L, навантаженням . Струм конденсатора при цьому рівний різниці вхідного струму і струму через тиристор : iC = Id − iVS
Параметри контура вибираються таким чином, що розряд конденсатора носить коливальний характер (рис. 5.29, б). Через півперіоду власних коливань (λ) струм в контурі спадає до нуля, тиристор вимикається і конденсатор виявляється перезарядженим з полярністю, вказаною на малюнку в дужках. Оскільки на інтервалі вимкненого стану тиристора VS конденсатор перезаряджається постійним струмом , напруга на конденсаторі змінюється по лінійному закону. Так як конденсатор включений послідовно з навантаженням, то в навантаженні відсутня постійна складова струму.
Рис. 5.29 Простий несеметричний інвертор з закритим входом і зворотнім діодом(а-схема; б-часові діаграми струмів та напруг)
Напруга на тиристорі є сумою напруги на навантаженні і конденсаторі і змінюється по такому ж закону, як і . За наявності зворотніх діодів конденсатор в основному перезаряджається під час роботи тиристора і діода. а дозаряджається під час паузи. Напруга на тиристорі протягом часу провідності діода рівна падінню напруги на діоді, а потім стрибком зростає. Кут замикання тиристора β визначається кутом провідності діода. І оскільки відбувається безперервний підзаряд конденсатора від джерела живлення, то кути провідності тиристора і діода неоднакові.
У даній схемі інвертора при зміні опору навантаження кут замикання β і амплітудне значення напруги на вентилях мало змінюються із-за слабкого впливу на власну частоту контура (при достатньо високій добротності коливального контура). Інвертор непрацездатний в режимі холостого ходу, оскільки в цьому разі немає шляху перезаряду конденсатора.
Недоліком схеми є те, що при інтервал провідності вентилів (λ + β) близький до 2π і при цьому напруга на конденсаторі і вентилях у багато разів перевищує напругу джерела живлення.
1. Які основні області практичного застосування автономних інверторі?
2. Які вимоги пред'являються до автономних інверторів?
3. Наведіть класифікацію автономних інверторів по характеру протікання електромагнітних процесів.
5. Поясніть призначення зворотних діодів у однофазному мостовому інверторі напруги.
6. Для чого до вхідних зажимів інвертора підключається конденсатор?
7. Які гармоніки відсутні в спектрі вихідної напруги у однофазному мостовому інверторі напруги?
8. Які основні схеми двофазних інверторів найчастіше використовуються?
9. Що таке активна і повна потужність навантаження?
10. Як може бути підключено навантаження до трифазного інвертора?
12. Скільки силових транзисторів одночасно відкриті у трифазному мостовому інверторі напруги?
14. Які вищі гармоніки відсутні у спектрі вихідної напруги трифазних інверторів?
15. Поясніть роботу трифазного інвертора, зібраного з трьох однофазних.
16. Які процеси у інверторах на неповністю керованих вентилях відносять до комутаційних і до робочих?
17. Які параметри інверторів на неповністю керованих вентилях залежать від комутаційних процесів?
23. Наведіть схему і поясніть роботу інвертора напруги з двоступінчатою пофазною комутацією.
24. Які позитивні властивості і недоліки має інвертор напруги з двоступінчатою пофазною комутацією.
28. Які особливості інверторів напруги з груповою комутацією.
29. Наведіть схему і поясніть роботу інвертора напруги із загальною комутацією.
31. Які характерні риси мають інвертора струму?
32. Чому у однофазному паралельному інверторі струму струм через тиристори має прямокутну форму?
33. Поясніть яким чином відбувається комутація у однофазному паралельному інверторі струму.
34. Які режими роботи можуть бути у однофазному паралельному інверторі струму.
35. Які умови приймаються при аналізі струмів та напруг у однофазному паралельному інверторі струму?
36. Від чого залежить і як кут вимикання тиристорів у однофазному паралельному інверторі струму?
37. Поясніть форму зовнішньої характеристики однофазного паралельного інвертора струму.
38. Для яких цілей у однофазний паралельний інвертор струму вводяться відсікаючи діоди?
39. Поясніть роботу та основні характеристики послідовного інвертора струму.
41. Які види резонансу у коливальному контурі можуть бути застосовані у резонансних інверторах?
42. На які види підрозділяються резонансні інвертори в залежності від виду джерела живлення?
44. Поясніть роботу однофазного паралельного резонансного інвертора з відкритим входом.
45. Які режими роботи має однофазний паралельний резонансний інвертор з відкритим входом?
46. Чому резонансні інвертори можуть працювати на більш високій частоті чим інвертори струму та напруги?
48. Які режими роботи можуть бути у однокомірковий інвертор з відкритим входом без зворотних діодів?
51. Які режими роботи можуть мати резонансні інвертори з відкритим входом і зворотними діодами?
52. Які основні преваги у резонансних інверторах з відкритим входом і зворотними діодами?
53. Поясніть принцип роботи резонансного інвертора із закритим входом і зворотними діодами.
54. Що являється недоліком резонансного інвертора із закритим входом і зворотними діодами?
Напівпровідниковий перетворювач, здійснюючий перетворення електричної енергії змінної напруги однієї частоти в змінну напругу іншої частоти, називається перетворювачем частоти.
Перетворювачі частоти класифікуються по потужності, напрузі, числу фаз вхідної і вихідної напруги, схемі перетворення і т.п. Робота перетворювача і його техніко-економічні характеристики в основному визначаються схемою перетворення. Від схеми перетворення безпосередньо залежать:
1. параметри вихідної напруги;
2. коефіцієнт потужності перетворювача по входу і виходу;
3. форма кривої змінного струму, споживаного з живлячої мережі;
4. зовнішня (навантажувальна) характеристика перетворювача;
5. ККД.
Перетворювачі частоти виконуються з фіксованим співвідношенням частот вхідної і вихідної напруги та із змінним їх співвідношенням (з регульованою частотою). Перетворювачі з регульованою частотою знайшли широке застосування в області електроприводу для регулювання швидкості асинхронних двигунів.
При класифікації перетворювачів виділяють два основні типи перетворювачів частоти:
6. перетворювачі з проміжною ланкою постійного струму;
7. перетворювачі з безпосереднім зв'язком які в літературі іноді називаються перетворювачами з неявно вираженою ланкою постійного струму.
Перетворювачі з безпосереднім зв'язком підрозділяються на: безпосередні перетворювачі частоти з природною комутацією (БПЧ з ПК) і на безпосередні перетворювачі частоти з штучною (примусовою) комутацією (БПЧ з ШК).
Структурна схема перетворювача частоти з проміжною ланкою постійного струму приведена на рис. 6.1.
Рис. 6.1 Структурна схема перетворювача частоти з проміжною ланкою постійного струму
Змінна напруга з частотою потрапляє на вхід випрямляча В.
Випрямлена напруга згладжується фільтром Ф і поступає на вхід автономного інвертора АІ, який має вихідну напругу з частотою . В перетворювачах даного типу частота вихідної напруги не залежить від частоти живлячої мережі і може бути як більшою, так і меншою цієї частоти.
Схема випрямляча В звичайно вибирається з умов забезпечення вимог по регулюванню його вихідної напруги, впливу на джерело змінної напруги, живлячий перетворювач, допустимому рівню пульсацій випрямленої напруги та ін. Вимоги до зниження рівня пульсацій випрямленої напруги пов'язані з впливом їх на якість вихідної напруги інвертора, яка виявляється зазвичай у вигляді модуляції (періодичної зміни амплітуди) вихідної напруги інвертора. При живленні перетворювача від промислової мережі випрямляч В частіше всього виконується по трифазній мостовій схемі. Для зменшення пульсацій на виході випрямляча зазвичай встановлюють фільтр Ф.
Якщо ланка АІ виконана по схемі інвертора напруги, то необхідність у фільтрі обумовлена також особливістю роботи інвертора напруги на активно-індуктивне навантаження. При такому навантаженні повинне відбуватися повернення енергії, накопиченої в індуктивностях навантаження, в джерело постійного струму через зворотні діоди. Оскільки в розглядаємому перетворювачі джерелом постійного струму являється випрямляч, що має односторонньою провідність, то функції приймача енергії, що повертається, виконує фільтр, що має у такому разі ємкісний вихід. Ємність конденсатора, включеного на виході фільтру, в цьому випадку повинна розраховуватися не тільки з умови забезпечення необхідного коефіцієнта згладжування пульсацій випрямляча, але і з умови забезпечення необхідного рівня пульсацій, викликаних періодичним поверненням енергії з індуктивних елементів навантаження через зворотні діоди інвертора.
Якщо ланка АІ виконана по схемі інвертора струму, то фільтр Ф повинен мати індуктивний вихід для забезпечення безперервності струму, що інвертується (або утворення коливального процесу зміни цього струму в резонансних інверторах). В цьому випадку вихідна індуктивність фільтру, як правило, відноситься безпосередньо до інверторної ланки і враховується при його проектуванні у вигляді індуктивності згладжуючого реактора. В більшості випадків в подібних типах перетворювачах фільтр має Т-образну структуру, що складається з Г-образного LC-фільтру на виході випрямляча і індуктивності згладжуючого реактора на вході інвертора.
Залежно від вимог, що пред'являються до перетворювача частоти, ланка АІ виконується по різних схемах. Перетворювачі з фіксованою частотою вихідної напруги (зазвичай частоти від 400 Гц до 1 кГц) і з високими вимогами до синусоїдальності вихідної напруги доцільно виконувати по схемі інвертора струму. У перетворювачах високої частоти
(10 кГц і вище) ланка АІ часто виконується по схемі резонансного інвертора.
У перетворювачах з регульованою в широкому діапазоні частотою вихідної напруги, призначених для живлення електродвигунів змінного струму, ланка АІ виконується, як правило, по схемі інвертора напруги. До більшості таких перетворювачів не пред'являються високі вимоги по синусоїдальності вихідної напруги. Тому інверторна ланка в них або не має вихідного фільтру, або вводиться фільтр невеликої встановленої потужності. При необхідності поліпшення синусоїдальності кривої вихідної напруги застосовують спеціальні схемні рішення або широтно-імпульсну модуляцію вихідної напруги по синусоїдальному закону.
Перетворювачі частоти з безпосереднім зв'язком по схемному виконанню схожі з реверсивними випрямлячами. Основою силової частини таких випрямлячів є зустрічнопаралельно включені групи тиристорів, кожна з яких може працювати у режимі випрямляча або інверторному режимі.
Найчастіше такі перетворювачі виконуються з природною комутацією тиристорів і тому мають частоту вихідної напруги меншу, ніж частота живлячої мережі. Ця обставина зумовила їх широке застосування в області електроприводу для частотного регулювання швидкості двигунів шляхом зміни частоти вихідної напруги в діапазоні низьких частот (нижче за частоту промислової мережі 50 Гц).
Число фаз вхідної і вихідної напруги в перетворювачах з безпосереднім зв'язком є істотною ознакою їх класифікації, оскільки воно значною мірою визначає структуру побудови схеми перетворювача. Слід відзначити, що багатофазні перетворювачі цього класу мають задовільні техніко-економічні характеристики і набули великого поширення.
На рис.6.2 представлена схема безпосереднього перетворювача частоти, що здійснює перетворення трифазного струму з частотою в однофазний струм з частотою . Перетворювач складається з двох трифазних схем випрямляння, перша з яких приєднана до фаз трансформатора анодами (I), а друга — катодами (II). Розглянемо роботу схеми, коли навантаження активне, втрати у вентилях і трансформаторі відсутні. Позитивний напівперіод вихідної напруги формується при почерговій подачі відпираючих імпульсів на тиристори групи I (В1- ВЗ); негативний — при почерговій подачі відмикаючих імпульсів на тиристори групи II (В4--В6) (рис.6.3, а).
Рис. 6.2 Безпосередній перетворювач частоти
Рис. 6.3 Часові діаграми вихідної напруги перетворювача
Відкриваючи по черзі вентилі I і IІ групи, отримаємо на виході змінну напругу з частотою (рис.6.3 а). Діюче значення вихідної напруги на навантаженні визначається співвідношенням:
, (6.1)
де -число фаз первинної мережі; - кут регулювання випрямляча.
З рис. 6.3, а видно, що частота вихідної напруги нижча, ніж частота первинної мережі і що
, (6.2)
де 0, 1, 2, 3 ...
. (6.3)
. (6.4)
З (6.2) видно, що частота залежить від частоти первинної мережі , числа напівхвиль первинної напруги і числа фаз первинної мережі. Регулювання частоти відбувається дискретно. Для отримання плавного регулювання частоти даного перетворювача необхідно вводити паузу між виключенням і включенням I і II груп тиристорів (рис.6.3, б).
При цьому вихідна частота
. (6.5)
При роботі перетворювача на активно-індуктивне навантаження, енергія, накопичена в магнітному полі навантаження, може бути повернена назад в первинну мережу. Для передачі енергії в первинну мережу тиристори I і II груп переводяться в інверторний режим: перші - при негативній, другі — при позитивній напрузі (рис. 6.4). Перехід груп з випрямленого режиму в інверторний здійснюється системою управління при збільшенні кута регулювання до значень, більших за 90°.
Рис. 6.4 Часові діаграми роботи перетворювача на активно-індуктивне навантаження з переходом у інверторний режим.
Безпосередній перетворювач трифазного струму з частотою в однофазний з частотою може бути виконаний і по мостовій схемі (рис. 6.5). Перетворювач має дві групи тиристорів: I - (В1--В6) і II - (В7-В12), включених зустрічно-паралельно через зрівняльні реактори ЗР, призначені для обмеження зрівняльного струму, що виникає у внутрішньому контурі перетворювача. Зрівняльний струм виникає унаслідок того, що миттєві значення е.р.с. випрямляча та інвертора не рівні між собою, хоча їх середні значення рівні. При активному навантаженні протягом одного півперіоду вихідної частоти відкриті тиристори групи I, а протягом іншого - групи II.
Рис. 6.5 Мостова схема безпосереднього перетворювача частоти
При цьому напруга на навантаженні в два рази більше, ніж в схемі рис. 6.2.
. (6.6)
Для отримання багатофазного безпосереднього перетворювача частоти необхідно узяти схем, приведених на рис.6.2 і рис. 6.5. При цьому імпульси управління відповідних груп тиристорів повинні бути здвинуті на кут .
Недоліком розглянутих схем безпосередніх перетворювачів частоти є низький коефіцієнт потужності, і несинусоїдальна форма кривої вихідної напруги, для поліпшення якої повинен бути застосований фільтр, що збільшує встановлену потужність всього перетворювача. Даний тип перетворювача застосовується в тих випадках, якщо потрібна низька вихідна частота напруги(при ), тобто коли перетворювачі з проміжною ланкою постійного струму мають значні габарити.
Якщо змінювати кути відкриття тиристорів I і II груп (рис. 6.5) по певному закону із заданою частотою , то на виході перетворювача можна отримати напругу, що змінюється по будь-якому закону. Для отримання кривої вихідної напруги, близької до синусоїдальної (рис. 6.6, а), кути регулювання у випрямленому () і інверторному () режимах повинні змінюватися по арккосинусоїдальному закону:
, (6.7)
де , - амплітудне значення вихідної напруги; - найбільше значення вихідної напруги, яке відповідає повністю відкритим тиристорам.
При закон зміни кутів та у обох групах повинен бути лінійним (рис. 6.6, б). Кути регулювання і I та II груп протягом першої половини півперіоду змінюються від до 0 і від до , що відповідає роботі I групи у випрямленому режимі, а II групи в інверторному режимі. Протягом першої половини півперіоду формується висхідна частина позитивної півхвилі вихідної напруги. Протягом другої частини півперіоду формується низхідна частина позитивної напівхвилі ( змінюється від 0 до , а - від до . При формуванні негативної півхвилі вихідної напруги група I переходить в інверторний режим, а група II — у режим випрямляча.
Рис. 6.6 Формування вихідної напруги при змінному куті безпосереднього перетворювача частоти:
а) – крива напруги на навантаженні; б) – закон зміни кутів регулювання.
При арккосинусоїдальном законі керування тиристорами крива фазної напруги, при великих значеннях має синусоїдальну форму
. (6.8)
Крива вихідної напруги містить основну гармоніку частотою і пульсуючу напругу “зубчатої” форми, що зменшується із збільшенням частоти відносно .
У однофазних перетворювачах частоти коефіцієнт потужності значно нижчий, ніж в трифазних ( - для однофазних і - для трифазних - при і ). Підвищити коефіцієнт потужності можна за допомогою компенсуючих конденсаторів, що встановлюються на первинній стороні перетворювача.
Безпосередні перетворювачі частоти з природною комутацією знаходять застосування при низькочастотному управлінні асинхронними двигунами з короткозамкненим і фазовим ротором при включенні перетворювача в ланцюг статора, коли первинна частота (промислова мережа, автономні системи з генератором частоти 50 Гц - автомобільні крани; мережі, що живляться від пересувних електростанцій невеликої потужності; річкові і морські судна).
Перспективне застосування перетворювачів частоти з природною комутацією в автономних системах з синхронними генераторами підвищеної частоти (400 -2000 Гц), а також в енергетичних системах, де первинним джерелом є джерело постійної напруги, а навантаженням асинхронні або синхронні двигуни.
У останньому випадку перетворювач виконується по схемі з проміжним підвищенням частоти. Перетворювач складається з інвертора (І), що перетворює постійну напругу на вході у високочастотну (декілька кГц) напругу на виході, яка потім перетвориться за допомогою безпосереднього перетворювача частоти (БПЧ) в змінну напругу нижчої частоти (рис. 6.7). БПЧ при цьому забезпечує частотний пуск, реверс, гальмування і регулювання швидкості двигунів.
Рис. 6.7 Структурна схема перетворювача з безпосереднім перетворювачем частоти
У тих випадках, коли необхідна трансформаторна розв'язка між джерелом живлення і навантаженням, використання ланки з проміжним підвищенням частоти дозволяє значно зменшити масу і габарити силового трансформатора і всього перетворювача в цілому. На рис.6.8 приведений один із можливих алгоритмів управління БПЧ, схема якого приведена на рис. 6.9. Високочастотна напруга з автономного інвертора поступає на первинну обмотку трансформатора Тр БПЧ.
t t t t
Рис. 6.8 Один із можливих алгоритмів управління БПЧ
Рис. 6.9 Перетворювач з проміжним підвищенням частоти
|
Пилкоподібна напруга (А), синхронізована з живлячою напругою , порівнюється з фіксованою або регульованою по частоті синусоїдальною напругою (В). У момент порівняння виробляються імпульси керування що поступають на тиристори В1- В4. При формуванні позитивної півхвилі вихідної напруги (навантаження чисто активне) по черзі відмикаються тиристори В1 і В4, а при формуванні негативної півхвилі — тиристори ВЗ і В2. Вимикання тиристорів відбувається при зміні полярності вхідної напруги, тобто маємо природну комутацію.
Введення штучної комутації в схемі БПЧ привело до створення нового класу перетворювачів частоти - БПЧ з штучною комутацією. У таких перетворювачах можна отримати на виході БПЧ напругу з частотою не тільки менше за , але і більше, що значно розширює сферу можливого застосування їх в промисловості. Перспективною є можливість використання БПЧ з штучною комутацією як регульовані джерела реактивної потужності.
Силова частина схеми таких перетворювачів аналогічна схемам БПЧ з природною комутацією (рис. 6.2 та рис.6.5).
Крім приведених на рисунках елементів в схему БПЧ з штучною комутацією необхідно ввести вузли штучної комутації, що дозволяють замикати робочі тиристори у будь-який момент часу, які визначаються алгоритмом керування.
На рис. 6.10 приведена одна з можливих схем БПЧ трифазної напруги в однофазну з штучною комутацією на симетричних тиристорах В7 - В12. Принцип роботи схеми полягає в наступному. Припустимо, що відімкнені тиристори В7 і В11, а струм в навантаженні протікає в напрямі, вказаному на рис. 6.10 суцільною стрілкою.
Рис. 6.10 Схема БПЧ трифазної напруги в однофазну з штучною комутацією
Послідовно з навантаженням ввімкнений датчик напряму струму навантаження ДС, з якого інформація поступає на систему керування, що необхідно для вибору тиристора вузла комутації, який в даний момент повинен бути відкритий (В15 або В16, В13 або В14). Для вимикання тиристора В11 від системи керування поступають імпульси на відімкнення тиристорів В1 і В16 вузла комутації. При цьому конденсатор С1 розряджається по ланцюгу С1—В1—ВМ—В11—В16— L—С1 і під дією розрядного струму конденсатора тиристор В11 закривається. Якщо напрям струму навантаження буде протилежним (на малюнку показаний пунктиром), то для замикання тиристора В11 від системи управління поступають імпульси на відімкнення тиристорів В6 і В15 вузла комутації. Конденсатор С2 розряджається по ланцюгу С2—В15—В11—ВМ (випрямляючий міст)—В6—L2—С2, і під дією розрядного струму конденсатора тиристор В11 закривається. Прискорений перезаряд комутуючого конденсатора С1 відбувається таким чином. Тиристор В14 відмикається із затримкою, і конденсатор С1 прискорено перезаряджається по ланцюгу С1—В1—ВМ— В7—В14—L1—С1 з полярністю, вказаною на рисунку в дужках (конденсатор С2 - по ланцюгу С2—В13—В7—ВМ—В6—L2—С2. Тиристори В2, ВЗ, В4, В5 служать для попереднього заряду комутуючих конденсаторів С1 і С2 від випрямляючого моста ВМ з полярністю, вказаною на рисунку без дужок, і для перезаряду конденсаторів С1, С2 з полярністю, вказаною на рисунку в дужках . Для перезаряду конденсаторів відмикаються тиристори В2, ВЗ, В4, В5, і конденсатори перезаряджаються через випрямляючий міст ВМ.
Для отримання БПЧ трифазної напруги в трифазне необхідно узяти три перетворюючих блоки ПБ і включити їх паралельно. При роботі комутаційного вузла в цьому випадку відбуватиметься одночасний розряд і зворотний перезаряд обох комутуючих конденсаторів.
На рис.6.11 представлена схема перетворювача частоти з безпосереднім зв'язком і повністю керованими ключами. Схема складається з шести однофазних мостів, по діагоналі яких включені транзистори. Ввімкнення транзистора по діагоналі діодного мосту еквівалентно ключу з двосторонньою провідністю. Використання транзисторів в перетворювачі частоти з безпосереднім зв'язком для отримання частоти дозволило виключити складні схеми штучної комутації, необхідні у разі застосування одноопераційних або симетричних тиристорів.
Рис. 6.11 Схема перетворювача частоти з безпосереднім зв'язком і повністю керованими ключами.
Імпульси управління (рис. 6.12 а) поступають на транзистори таким чином, щоб циклічно підключати лінійну напругу до навантаження. При цьому на навантаженні формується напруга складної форми (рис. 6.12, б) з частотою , що перевищує . Для отримання трифазного БПЧ необхідно узяти три схеми рис. 6.11. Порядок підключення фаз мережі може бути як прямій, так і зворотний. При цьому частота на виході БПЧ визначається виразом
, (6.9)
де — частота комутації силового ключа; знак «-» береться для прямого порядку чергування фаз; знак «+» — для зворотного порядку чергування фаз.
Рис. 6.12 діаграми напруг перетворювача частоти з безпосереднім зв'язком і повністю керованими ключами:
а) – імпульси керування транзисторів перетворювача; б)
- напруга на навантаженні; в) – комутаційна функція
ϑ
Перетворення частоти в частоту може бути здійснене і за допомогою автономних інверторів. При цьому інвертори в перетворювачі включаються зустрічно-паралельно, тобто один працює при позитивній, а інший — при негативній живлячій напрузі.
1. За якими параметрами класифікуються перетворювачі частоти?
4. Де застосовуються перетворювачі частоти з безпосереднім зв'язком?
5. Наведіть та охарактеризуйте схему безпосереднього перетворювача частоти.
6. Що необхідно зробити для отримання плавного регулювання частоти для БПЧ?
8. Як отримати багатофазний безпосередній перетворювач частоти?
9. Які недоліки безпосередніх перетворювачів частоти?
12. Де застосовуються перетворювачі частоти з природною комутацією?
13. Наведіть та охарактеризуйте структурну схему перетворювача з проміжнім підвищенням частоти.
14. Коли використовується ланка з проміжним підвищенням частоти, та які її переваги?
15. Наведіть один із можливих алгоритмів управління БПЧ а також його схему.
16. Як можна отримати на виході БПЧ напругу з вихідною частотою більше ніж вхідна частота?
17. Опишіть принцип роботи схеми БПЧ трифазної напруги в однофазну з штучною комутацією.
18. Як отримати трифазний БПЧ?
Як відомо, класичним двотактним інверторам напруги (мостовому інвертору, півмостовому інвертору, інвертору з нульовим виводом) притаманні дві істотні вади. Це виникнення наскрізних струмів, що вимагає застосування додаткових, часто достатньо складних засобів для їх усунення, а також можливість одностороннього підмагнічування силового трансформатора. Останнє явище пояснюється несиметрією вольтсекундних площ на півперіодах змінної напруги, яка прикладається до первинної обмотки силового трансформатора. Несиметрія у тій чи інший мірі присутня завжди, що пов'язано з розбіжністю параметрів силових транзисторів інвертора по часу вмикання та вимикання, різницею в падінні напруги на транзисторах у стані насичення.
У значній мірі вільні від зазначених недоліків перетворювачі з дроселем у первинному колі. Найпростіша схема такого перетворювача представлена на рис.7.1. Залежно від алгоритму управління силовими ключами можливі три режими роботи перетворювача. Ці режими, за характером протікання електромагнітних процесів подібні до режимів трьох основних видів широтно-імпульсних перетворювачів (ШІП з пониженою вихідною напругою, ШІП з підвищеною вихідною напругою, ШІП з напругою що регулюється вище та нижче вхідної) або відповідним однотактним перетворювачам.
Рис. 7.1 Найпростіша схема перетворювача з дроселем у первинному ланцюзі.
Розглянемо роботу перетворювача у трьох режимах припускаючи, що ємність вихідного фільтра велика і пульсаціями напруги на ній можна знехтувати, а величина індуктивності забезпечує роботу перетворювача в режимі безперервного струму.
В першому режимі транзистори VТ2 та VT3 відкриті по черзі на протязі півперіоду, а транзистор VТ1 працює, як широтно-імпульсний модулятор на подвійній частоті і відкритий на протязі часу gТ/2 у кожній половині періоду (рис.7.2,а). При цьому в інтервалі відкритого стану транзистора VТ1 відбувається передача енергії в навантаження та одночасно її накопичення в дроселі L.
Рис. 7.2 Часові діаграми перетворювача в трьох режимах:
а ) - в режимі ШІПу з пониженою вихідною напругою; б) - в режимі ШІПу з підвищеною вихідною напругою; в) - в режимі ШІПу з напругою що регулюється вище та нижче вхідної
При вимиканні VТ1, за рахунок ЕРС самоіндукції, струм дроселя L замикається через зворотній діод VД1, одну з первинних півобмоток трансформатора ТV та відкритий транзистор VТ2 або VТ3. Таким чином, сумарний струм первинних, а також вторинних обмоток трансформатора (іw2) виявляється безперервним на протязі всього періоду роботи перетворювача. (В схемі можливий, також, режим переривчатого струму дроселя L, подібний режиму ШІП з пониженою вихідною напругою, проте, зважаючи на погані енергетичні характеристики, цей режим перетворювача не розглядається). Змінна напруга вторинної обмотки uw2 (рис.7.2,а) випрямляється двохпівперіодним випрямлячем В та згладжується конденсатором вихідного фільтра С. В цілому, характер протікання електромагнітних процесів в дроселі L та конденсаторі С аналогічний процесам в ШІП з пониженою вихідною напругою.
В другому режимі роботи перетворювача транзистор VТ1 постійно відкритий, діод VД1 постійно знаходиться в закритому стані і тому вони можуть бути виключені з схеми. При цьому транзистори VТ2 та VТ3 відкриті більше ніж півперіоду, тобто працюють з взаємним перекриттям (рис.7.2, б). На інтервалі gТ/2, коли відкриті обидва транзистори, відбувається накопичування енергії в дроселі до якого, через закорочення обмоток силового трансформатора, прикладається повна напруга живлення перетворювача. Передача енергії від джерела живлення в навантаження не відбувається і струм вторинної обмотки трансформатора дорівнює нулю. Діоди випрямляча В виявляються закритими. При вимиканні одного з транзисторів енергія, накопичена в індуктивності, через трансформатор передається в навантаження. Електромагнітні процеси в даному режимі схожі з процесами у ШІП з підвищеною вихідною напругою.
В третьому режимі на інтервалі часу gТ/2 відкриті всі транзистори, а на інтервалі часу (1-g)T/2 транзистор VТ1 закритий, а VТ2 або VТ3 відкриті відповідно з півперіодом їх роботи (рис.7.2,в). На інтервалі gТ/2 накопичується енергія в дроселі L, який підключений до джерела живлення перетворювача, а на інтервалі (1-g)T/2 здійснюється передача накопиченої енергії в навантаження. Робота перетворювача в даному режимі подібна роботі ШІП з вихідною напругою, що регулюється вище та нижче вхідної.
Як витікає з розгляду роботи перетворювача, наявність навіть примусового перекриття в роботі транзисторів VТ2 та VТ3 в другому та третьому режимах не призводить до появи аварійних режимів його роботи, тобто і в першому режимі відсутні проблеми захисту транзисторів від наскрізних струмів. Крім цього, можливе однобічне підмагнічування осердя силового трансформатора позначиться практично тільки на викривленні форми напруги на обмотках силового трансформатора. Неабиякою перевагою перетворювача є те, що дросель у вхідному ланцюзі виконує функції аналогічні функціям дроселя фільтра після випрямляча у вторинній обмотці трансформатора. Це дозволяє істотно спростити конструкцію дроселя при побудові перетворювача з високовольтним виходом.
Із розгляду основних типів ШІМ, а також відповідних їм однотактних перетворювачів, очевидно, що і для перетворювачів з дроселем у первинному ланцюзі найкращий коефіцієнт використання силових елементів досягається при роботі перетворювача в першому режимі. Тому, цей режим є основним і практично завжди використовується у перетворювачах з дроселем в первинному колі.
Вважаючи, що дросель L виконує ті ж самі функції, що і дросель в ШІП понижуючого типу, напруга на навантаженні в першому режимі може бути визначена з виразу
(7.1)
де .
Оскільки, струм у вторинній обмотці силового трансформатора неперервний і якась пара діодів випрямляючого моста В (рис.7.1) завжди буде у провідному стані, то напруги uW2, uW1 на вторинній і первинній обмотці трансформатора визначаються напругою навантаження
UW2 = Uн, (7.2)
. (7.3)
Максимальна напруга Uке max на вимкненому транзисторі VТ2 або VТ3 дорівнює сумі напруг та на первинних півобмотках трансформатора
(7.4)
і залежить від тривалості інтервалу провідного стану γТ транзистора VТ1.
Максимальне значення напруги на діоді VD1 і транзисторі VТ1 дорівнює напрузі джерела живлення Ud.
До вад перетворювачів з дроселем в первинному колі треба віднести підвищену напругу на напівпровідникових елементах схеми, збільшення кількості елементів.
На рис.7.3, а та рис.7.4, а приведені два варіанти мостових схем перетворювачів з дроселем в первинному колі, що відрізняються один від одного значеннями напруги на закритих транзисторах, ККД (який залежить від втрат потужності в елементах силового ланцюга) та кількістю елементів.
Рис. 7.3 а) – мостовий перетворювач з дроселем у первинному колі (1);
б) – діаграми перемикання силових транзисторів.
Рис. 7.4 а) – мостовий перетворювач з дроселем у первинному колі (2);
б) – діаграми перемикання силових транзисторів.
Діаграми переключення силових транзисторів наведені тільки для першого режиму роботи. Для перетворювача (рис.7.3), максимальні значення напруг на транзисторах, які для VТ1, VТ2, VТ3, VТ4 складуть Ud×g, а для транзисторів VТ5 та VТ6 - Ud(1+g). Регулювальна характеристика перетворювача визначається виразом (7.1).
Перетворювач на рис.7.4, а можна розглядати як проміжну схему між мостовою схемою та схемою з середньою точкою, оскільки на інтервалі gТ/2 коли відкриті VТ1 (VТ2) та VТ4 (VТ3), включена вся первинна обмотка, а на інтервалі (1 - g)T/2, коли відкритий тільки VТ1 (VТ2), половина цієї обмотки.
Тому регулювальна характеристика цього перетворювача буде відрізнятися від лінійної на відміну від раніше розглянутих перетворювачів.
Визначимо рівняння регулювальної характеристики перетворювача. При цьому приймемо такі припущення:
- індуктивність дроселя L і ємність конденсатора C нескінченно великі, внаслідок чого пульсації струму і напруги відсутні;
- втрати потужності у всіх елементах перетворювача відсутні;
- тривалість фронтів переключення транзисторів та діода дорівнюють нулю;
- вольтсекундна площа на етапі накопичування енергії дроселем дорівнює вольтсекундній площині на етапі розсіювання енергії дроселем (середня напруга на дроселі за період дорівнює нулю) тобто:
, (7.5)
де ULнак - напруга на дроселі на етапі накопичування енергії; ULроз- напруга на дроселі на етапі розсіювання енергії.
Напруга на дроселі на інтервалі g визначається різницею напруги джерела живлення Ud і напруги U2W1 на всій первинній обмотці трансформатора, а на інтервалі (1 - g) - тільки напругою UW1 на одній з первинних напівобмоток ():
; (7.6)
. (7.7)
Після підстановки (7.6) і (7.7) в (7.5), та після перетворень одержуємо:
. (7.8)
Регулювальна характеристика перетворювача у припущенні, що 2W1= W2 представлена на рис.7.4.
Рис. 7.5 Регулювальна характеристика
перетворювача
На рис.7.5 і рис.7.6 показані два напівмостові варіанти перетворювачів з дроселем в первинному ланцюзі. В першому режимі управління перетворювачами відповідає управлінню наведеному на рис.7.3, б. Напруги на транзисторах VТ1, VТ2 в обох схемах однакові і дорівнюють gUd, при цьому напруги на транзисторах VТ3, VТ4 у схемі на рис.7.5 і рис.7.6 складають (g+0,5)Ud та 0,5Ud відповідно. Тому схему на рис.7.6 більш доцільно використовувати при відносно високій вхідній напрузі, хоч вона і має менший ККД із-за більшого сумарного падіння напруги на транзисторах на інтервалі gT.
Рис. 7.6 Напівмостовий перетворювач з дроселем у первинному ланцюзі (1)
Рис. 7.7 Напівмостовий перетворювач з дроселем у первинному ланцюзі (2)
1. Які істотні вади притаманні двотактним інверторам?
2. Вкажіть, які режими роботи можливі у перетворювачах з дроселем у первинному ланцюгу.
3. Опишіть принцип роботи найпростішого перетворювача з дроселем у первинному ланцюгу у першому режимі.
6. Який режим роботи і чому являється основним у перетворювачів з дроселем у первинному ланцюгу?
8. Які вади мають перетворювачі з дроселем у первинному ланцюгу?
При проектуванні напівпровідникових перетворювачів зі змінною вихідною напругою треба враховувати велику кількість їх параметрів: коефіцієнт корисної дії (ККД), масогабаритні характеристики, ймовірність безвідмовної роботи (надійність) та ін. Важливе місце серед параметрів інвертора займає якість його вихідної напруги, тобто наскільки вихідна напруга наближена по своїй формі до синусоїдальної або наскільки просто в процесі фільтрації вихідної напруги одержати на виході напругу, близьку до синусоїдальної форми. Від якості вихідної напруги істотно залежать надійність, ККД та інші характеристики споживачів змінної напруги. Так, не синусоїдальна, а прямокутна форма напруги живлення трифазних двигунів призводить до зниження їх ККД, перегріву, і як наслідок, до меншого терміну служби. Подібні проблеми з'являються і при живленні стандартних мережних трансформаторів та інших споживачів несинусоїдальною напругою.
Розглянемо основні критерії якості напруги перетворювачів зі змінною вихідною напругою.
1. Коефіцієнт форми KФ - відношення діючого значення Uн до середнього значення Uн.сер напруги за півперіод на навантаженні:
. (8.1)
2. Коефіцієнт спотворення n - відношення діючого значення основної гармоніки вихідної напруги U 1(H) до діючого значення всієї напруги, що може бути, наприклад, визначено виходячи з діючих значень Uk(н) окремих гармонік:
. (8.2)
3. Коефіцієнт гармонік КГ - відношення діючого значення вищих гармонік до діючого значення основної гармоніки (інколи всієї напруги):
. (8.3)
Найбільше розповсюдження одержав коефіцієнт гармонік, що пояснюється в першу чергу відносною простотою конструювання вимірювальних приладів для його визначення.. Проте, всі наведені параметри є функціями лише амплітуд гармонік і не враховують їх частоту. Тому існує безліч напруг, що мають однаковий КГ. Так, на рис.8.1 наведено дві напруги на навантаженні uн.
Рис. 8.1 Приклади напруг з однаковими КГ:
а) - перша та третя гармоніки, відповідно, з амплітудою 1 та 1/3;
б) - перша та п'ятнадцята гармоніки з такими ж амплітудами
Причому кожну з них представлено сумою всього двох гармонік. На рис. 8.1, а це перша та третя гармоніки, відповідно, з амплітудою 1 та 1/3, а на рис. 8.1, б це перша та п'ятнадцята гармоніки з такими ж амплітудами. Згідно з формулою (8.3), вони будуть мати однаковий КГ, рівний 30%, тобто зміст вищих гармонік в обох напругах щодо першої гармоніки однаковий та дорівнює 30%. Відповісти на питання, яка з цих напруг краща, дозволяє коефіцієнт гармонік по струму КГC:
, (8.4)
який представляє собою відношення діючого значення струму вищих гармонік в навантаженні Ik(н) до діючого значення струму першої гармоніки I1(н) при впливі будь-якої напруги на LR-навантаження. Наприклад, при cosjн = 0,8 для напруги на рис.8.1, а КГC дорівнює 15.2%, а для напруги на рис.8.1, б - 3.3 %. Таким чином, друга напруга для наведених умов краще, тому що навіть при великому косинусі кута навантаження дозволяє одержати значно менший КГC або, що теж саме КГ напруги на R-навантаженні після простого індуктивного фільтра.
Регулювання вихідної змінної напруги потрібно великій кількості споживачів електричної енергії, таких як: електропривод, ультразвукова обробка (наприклад, очистка) матеріалів, високочастотне загартування металів та інше.
Регулювання вихідної напруги (її діючого, середнього значення чи амплітуди першої гармоніки - залежно від вимог) або стабілізацію цієї напруги при зміні параметрів навантаження інвертора або напруги живлення можна проводити такими способами:
· регулюванням напруги постійного струму на вході інвертора;
· регулюванням напруги змінного струму на виході інвертора;
· регулюванням параметрів власне інвертора;
· широтно-імпульсним регулюванням за допомогою вентилів інвертора;
· фазовим регулюванням шляхом додавання напруг двох або декількох інверторів.
Регулювання напруги постійного струму на вході інвертора можна здійснити за допомогою керованого випрямляча, що живить інвертор, або імпульсним регулятором постійної напруги чи вольтододаючим пристроєм, що включаються на вході інвертора.
При глибокому регулюванні вихідної напруги керованого випрямляча значно знижується коефіцієнт потужності з боку мережі живлення, і для згладжування пульсацій необхідно мати фільтр з великим коефіцієнтом фільтрації, що погіршує масогабаритні та динамічні показники перетворювача.
Імпульсний регулятор постійної напруги застосовується, коли первинне джерело живлення є нерегулюємим (акумуляторна батарея, некерований випрямляч).
Застосування імпульсного регулятора має ряд переваг:
· робоча частота імпульсного регулятора може бути обрана вище, ніж частота першої гармоніки випрямленої напруги при живленні випрямляча від мережі (це може помітно знизити габарити згладжуючого фільтра та покращити швидкодію системи);
· імпульсний регулятор може виконувати функції швидкодіючого вимикача при перенавантаженях та зривах інвертування;
· коефіцієнт потужності перетворювача з боку мережі живлення значно поліпшується (при наявності некерованого випрямляча).
Вадою імпульсного регулятора є те, що він повинен бути розрахований на повну потужність навантаження. Якщо діапазон зміни вихідної напруги малий, то можна застосувати вольтододаючий пристрій (рис.8.2, а), що включається послідовно з нерегульованим джерелом живлення Ud. Вольтододаючий пристрій являє собою автономний інвертор I2, що працює на випрямляч B. Вихідну напругу вольтододаючого пристрою можна регулювати за допомогою або керованого випрямляча В, включеного на виході інвертора I2 ( часові діаграми -рис.8.2, б), або широтно-імпульсним регулюванням напруги самого інвертора І2 (часові діаграми -рис.8.2, в). В останньому випадку випрямляч В є некерованим. В будь-якому разі, напруга що подається на вхід згладжуючого фільтра (VD2, L, С) являє собою суму напруги Ud первинного джерела живлення та імпульсної напруги uв амплітудою Uвд, вольтододаючого пристрою.
Рис. 8.2 а) – схема з вольтододаючим пристроєм; б) – діаграми вихідної напруги, регульованої за допомогою керованого випрямляча В; в) - діаграми вихідної напруги з широтно-імпульсним регулюванням за допомогою інвертора І2.
Середнє значення напруги U¢d на вході фільтра, тобто між точками аб, може бути визначене слідуючим чином:
, (8.5)
де g = ti/T – коефіцієнт заповнення імпульсів на виході випрямляча В.
Таким чином, змінюючи g в межах від 0 до 1, можна регулювати середнє значення U¢d напруги на вході основного інвертора I1 від Ud до Ud+Uвд.
Напруга на вторинній обмотці трансформатора інвертора I2 розраховується, виходячи з діапазону регулювання вихідної напруги основного інвертора I1.
Встановлена потужність вольтододаючого пристрою є незначною у випадку невеликого діапазону регулювання вихідної напруги.
Діод VD1 створює прямий шлях для живлення інвертора I1 від джерела Ud а керований випрямляч В працює тільки в режимі додавання напруги. Якщо застосовується некерований випрямляч, то діод VD1 відсутній.
Якщо основний інвертор виконаний на повністю керованих вентилях, то вадою всіх способів регулювання напруги на вході інвертора є ускладнена робота деяких схем примусової комутації тиристорів при широкодіапазонному керуванні напруги.
Регулювання напруги змінного струму на виході інвертора може здійснюватися регулятором змінної напруги з природною чи штучною комутацією, які були розглянуті у першому розділі. Цьому способу регулювання властиві всі недоліки регуляторів змінної напруги.
Регулятор змінної напруги можна виконати і на повністю керованих ключах змінного струму, що значно розширює можливості регулювання. На рис.8.3 показані два таких ключі, виконані на основі біполярних транзисторів. Неважко побачити, що при відкритих транзисторах у схемах на рис.8.3, а або рис.8.3, б забезпечується протікання струму в будь-якому напрямку між клемами 1 та 2, а при закритих транзисторах протікання струму неможливе.
На рис.8.4, а наведено приклад побудови регулятора змінної напруги на ключах змінного струму К1, К2 підключеного на вихід інвертора I.
Рис. 8.3 а), б) – ключі з двостороннюю провідністю, виконані на основі біполярних транзисторів.
Рис. 8.4 а) - приклад побудови регулятора змінної напруги на ключах змінного струму К1, К2 підключеного на вихід інвертора I; б) - діаграми напруг регулятора
Регулювання вихідної напруги інвертора I здійснюється зміною тривалості t1 (рис.8.4, б) провідного стану ключа К1. Ключ К2 потрібен для забезпечення безперервного протікання струму, коли навантаження Zн має активно - індуктивний характер.
Регулювання напруги на виході інвертора можливе також зміною коефіцієнта трансформації вихідного трансформатора за допомогою ключів змінного струму (рис. 8.5) .
Рис. 8.5 а) – схема з ключами змінного струму; б) - діаграми вихідної напруги
Більш докладні відомості про варіанти побудови силових схем таких регуляторів, їх переваги та недоліки будуть розглянуті у наступних розділах.
Регулювання напруги на виході інвертора може бути здійснено в інверторах струму шляхом зміни параметрів самого інвертора. Як відомо, вихідна напруга паралельного інвертора струму залежить від значення величин активної та реактивної потужностей, що споживаються від інвертора, тобто від cosjн. Цю залежність можна використовувати для регулювання вихідної напруги при Ud = const, або його стабілізації при Ud = var за допомогою керованого зворотнього випрямляча, або регулятора реактивної потужності (рис.8.6, рис.8.7).
Рис. 8.6 Схема зі зворотнім керованим випрямлячем
Рис. 8.7 Схема з регулятором реактивної потужності.
Регулювання вихідної напруги у схемі зі зворотнім керованим випрямлячем (VS5 - VS8) (рис.8.6) виконується шляхом зміни кута регулювання a, що призводить до зміни споживання еквівалентних активної та реактивної потужностей в колі змінного струму. Дроселі Lв в ланцюзі випрямлювача забезпечують режим безперервного струму при a ¹ 0. Недоліком розглянутого способу регулювання вихідної напруги інвертора є велика встановлена потужність основних елементів інвертора, бо при розвантаженні інвертора струм через тиристори зворотнього випрямлювача значно збільшується.
Регулювання вихідної напруги за допомогою регулятора реактивної потужності, що складається з тиристорів VS5, VS6 та дроселя L (рис.8.7), включених паралельно навантаженню, полягає в тому, що змінюється кут зсуву фаз , між струмом, що інвертується, та вихідною напругою інвертора при зміні величини еквівалентної індуктивності, яку введено паралельно навантаженню. Величину еквівалентної індуктивності можна змінювати, якщо регулювати кут вмикання тиристорів VS5 та VS6. Параметри елементів регулятора (дроселя L та тиристорів) визначаються максимальною реактивною потужністю, яку регулятор повинен споживати від інвертора. Максимальна реактивна потужність споживається при мінімальному куті регулювання a тиристорів VS5 та VS6.
Розглянутий метод регулювання доцільно застосовувати для регулювання вихідної напруги в невеликих межах або для стабілізації напруги, оскільки регулятор має велику встановлену потужність.
При широтно-імпульсному способі регулювання вихідної напруги функції інвертування та регулювання суміщені в одній силовій частині. Такий спосіб регулювання вихідної напруги дозволяє зменшити габарити та масу всього перетворювача. Суть способу полягає в тому, що в процесі роботи інвертора можна змінювати тривалість імпульсу напруги на навантаженні і тим самим змінювати величину напруги. Широтно-імпульсний спосіб регулювання найбільш доцільно застосовувати в інверторах напруги.
Розглянемо наданий спосіб більш докладно на прикладі однофазного мостового інвертора (рис. 8.8).
Рис. 8.8 Однофазний мостовий інвертор.
Можливі два основних алгоритми керування транзисторами.
1. Зсув моментів вмикання або вимикання протифазних транзисторів та одночасному перемиканні діагонально розміщених транзисторів.
При цьому способі керування (рис.8.9, а) після вимикання, наприклад, транзисторів VТ1 та VТ2 в напрузі на навантаженні з'являється після позитивного імпульсу - від'ємний імпульс, тривалість якого залежить від сталої часу ланцюга навантаження tН. Це відбувається тому, що струм навантаження за рахунок електрорушійної сили (ЕРС) самоіндукції після вимикання транзисторів VТ1 та VТ2 деякий час зберігає свій напрямок і замикається через зворотні діоди VD3 та VD4. При цьому до навантаження прикладається напруга джерела живлення зі зворотною полярністю. Після спаду струму навантаження до нуля (момент часу J2) напруга на навантаженні дорівнює нулю. В момент часу p вмикаються вентилі VТ3, VТ4 і напруга на навантаженні знову стає від'ємною.
Використовуючи метод окремих складових можна отримати миттєве значення струму навантаження на інтервалах 0<J <J1 та J1<J <J2 (рис.8.9, а).
,
, (8.6)
де - базисний струм; - параметр навантаження, .
З останнього виразу, прирівнюючи i2(J) нулю в момент часу J = lVD, можна визначити інтервал часу, на протязі якого струм протікає через зворотні діоди при заданих параметрах навантаження
. (8.7)
Діюче значення напруги на навантаженні
. (8.8)
Рис. 8.9 Методи широтно-імпульсного регулювання транзисторами:
а) – часові діаграми регулювання з зсувом моментів вмикання або вимикання протифазних транзисторів ; б) - режим безперервного струму; в) – метод керування, при якому форма вихідної напруги визначається тільки кутом регулювання і не залежить від параметрів навантаження.
Амплітуда k-ї гармоніки вихідної напруги
. (8.9)
З (8.7) - (8.9) випливає, що діюче значення та амплітуди гармонік вихідної напруги будуть змінюватися при зміні параметрів навантаження навіть в тому разі, якщо кут регулювання q не змінюється. Це відбувається тому, що із зміною параметрів навантаження змінюється час протікання струму через зворотні діоди, тобто змінюється lVD. Це є недоліком розглянутого способу керування.
При збільшенні параметра навантаження k кут lVD збільшується і коли він буде дорівнювати q, настає режим безперервного струму (рис.8.9, б). Напруга на навантаженні в цьому режимі має вигляд прямокутних імпульсів тривалістю p та полярністю, що чергується. Широтно-iмпульсне регулювання вихідної напруги в цьому режимі стає неможливим. В цьому режимі струм та напруга визначаються тими ж виразами, що і для однофазного мостового інвертора без регулювання вихідної напруги.
2. При другому способі керування форма вихідної напруги визначається тільки кутом регулювання і не залежить від параметрів навантаження (рис.8.9, в). Це відбувається тому, що навантаження, наприклад, при вимиканнi тpанзистоpа VT2, виявляється закороченим в iнтервалі q тpанзистоpом VT1 і зворотним діодом VD3 (в другий півперіод при вимиканнi тpанзистоpа VT3 тpанзистоpом VT4 та зворотним діодом VD2).
Як показано на часових діаграмах (рис.8.9, в), транзистори і зворотні діоди у процесі роботи схеми навантажені неоднаково. Миттєве значення струму на iнтервалах 0< J <p -q та p-q< J <p визначається, відповідно, виразами
, (8.10)
, (8.11)
де , Iml - значення струму il(J) з виразу (8.10 ) при l = q.
Основні характеристики кола навантаження, кола джерела постійної напруги, а також приладів, які входять в iнвертор, доцільно визначити в залежності від значень параметра кола навантаження k та кута l, що визначають тривалість прямокутного імпульсу напруги на навантаженні в межах від 0 до максимального значення, рівного p.
Основні параметри у відносних величинах
Для ланцюга навантаження
, (8.12)
, (8.13)
, (8.14)
. (8.15)
Для кола джерела постійної напруги
. (8.16)
Для тpанзистоpів VT2 та VT3
. (8.17)
Для транзисторів VT1 та VT4
. (8.18)
Для зворотніх діодів VD1 та VD4
. (8.19)
Для зворотніх діодів VD2 та VD3
. (8.20)
Величина кута (рис.8.9, в) дорівнює
. (8.21)
Максимальне значення струму у всіх тpанзистоpах та зворотніх діодах VD2 та VD3
. (8.22)
Максимальне значення струму в зворотніх діодах VD1 та VD4
. (8.23)
Глибоке регулювання напруги при живленні динамічного активно-iндуктивного навантаження зазначеним способом недоцільне, оскільки при такому регулюванні зростає кількість вищих гармонік у вихідній напрузі. Це можна показати, якщо функцію Uн(J) розкласти в ряд Фур’є
. (8.24 )
З виразу (8.24) видно, що гармонічний склад вихідної напруги не залежить від параметрів навантаження, а визначається тільки тривалістю імпульсу напруги l =p - q. При значному зменшенні l гармонічний склад помітно гіршає, бо зменшується величина першої гармоніки.
В інверторі з нульовим виводом та в півмостовому інверторі можливий тільки перший спосіб регулювання вихідної напруги з вище розглянутими недоліками. Пояснюється це тим, що у згаданих інверторах без допоміжних заходів неможливо створити коло закорочення навантаження активно-індуктивного характеру у той час, коли обидва транзистора інвертора вимкнені. Це буде призводити до спотворення форми вихідної напруги як і в мостовому інверторі при першому способі регулювання. На рис.8.10,а наведено приклад побудови інвертора з нульовим виводом, у якому за допомогою ключа змінного струму K1 забезпечується закорочення кола навантаження на інтервалі, коли обидва транзистори інвертора VT1 та VT2 вимкнені. Часові діаграми роботи інвертора представлені на рис.8.10, б і по колу навантаження співпадають з роботою мостового інвертора при другому способі регулювання.
Рис. 8.10 а) – схема регульованого інвертора з нульовим виводом; б) - часові діаграми роботи інвертора.
Регулювання напруги на навантаженні може бути виконано шляхом підсумовування напруг декількох iнверторів, вихідні обмотки силових тpансфоpматоpів яких з’єднані послідовно, а фаза iмпульсів керування напруги одного iнвертора змінюється відносно іншого.
На рис.8.11, а приведено схему перетворювача, складеного з двох однофазних мостових iнверторів, і алгоритм перемикання тpанзистоpів та часові діаграми струмів та напруг (рис.8.11, б). З часової діаграми видно, що форма напруги на навантаженні та струмів, протікаючих через тpанзистоpи та зворотні діоди, аналогічна напрузі та струмам, наведеним на рис.8.9, в. Тому, для розрахунку можна використовувати вирази (8.10) - (8.24). Треба зазначити, що якщо трансформатори однакові, то значення цих формул треба домножити на 2n, де n-коефіцієнт тpансфоpмації. Якщо між джерелом живлення та навантаженням допускається гальванічний зв’язок, то замість двох роз'єднуючих трансформаторів може застосовуватися один. Розглянутий спосіб регулювання вихідної напруги використовується в перетворювачах з фіксованою частотою. При регулюванні вихідної частоти в широких межах цей спосіб недоцільний, тому що вихідні трансформатори розраховуються на найнижчу вихідну частоту, і їх типова потужність велика. З виразу (8.24) видно, що при q = p/3 в кривій вихідної напруги відсутня третя гармоніка, а коефіцієнт відносного вмісту 5-ї та 7-ї гармонік такий, як і при q = 0. Тому якщо кожний з iнверторів буде формувати на вихідній обмотці iмпульс напруги тривалістю l = 2p/3 та ці iмпульси будуть зсуватися відносно один одного на кутq, то в струмі кривої напруги на навантаженні буде відсутня третя гармоніка в усьому діапазоні зміни кута q.
На рис.8.12 приведений алгоритм перемикання керованих транзисторів та форми вихідної напруги перетворювача для різних кутів регулювання (коефіцієнт трансформації трансформаторів n = 1).
Рис. 8.11 а) - схема перетворювача, складеного з двох однофазних мостових iнверторів; б) - алгоритм перемикання тpанзистоpів та часові діаграми струмів та напруг.
Рис. 8.12 Алгоритм перемикання транзисторів та форми вихідної напруги перетворювача для різних кутів регулювання
Діюче значення напруги на навантаженні
,
, (8.25)
.
Амлiтуди гаpмонічних складових в кpивій вихідної напpуги визначаються виpазом
. (8.26)
Діюче значення 1-ї гамоніки
. (8.27)
Коефіцієнт спотворення кpивої вихідної напpуги
,
, (8.28)
.
Коефіцієнт гаpмонік вихідної напpуги
. (8.29)
Класифікація способів формування кривої вихідної напруги наведена на рис.8.13.
Як бачимо, у найпростішому випадку, синусоїдальна вихідна напруга може бути одержана способом підсилення за допомогою лінійного підсилювача потужності.
Такі підсилювачі широко використовуються в радіотехніці .Вони бувають класу А (однотактні) та класу В (двохтактні). Їх перевагою є простота будови, але ККД таких підсилювачів малий.
Рис. 8.13 Класифікація способів формування кривої вихідної напруги.
На рис.8.14 показанано діаграму одного напівперіоду вихідної напруги підсилювача класу В.
Рис. 8.14 Діаграма напівперіоду вихідної напруги підсилювача класу В.
Потужність на навантаженні може бути визначена таким чином
, (8.30)
де Uн, Ін - діючі значення напруги та струму навантаження; Ін m - амплітудне значення струму навантаження, Uвх.min- мінімальне значення вхідної напруги живлення.
Потужність, що споживається підсилювачем при максимальній вхідній напрузі
, (8.31)
де Uвх.max - максимальне значення вхідної напруги живлення, Ін.cep. - середнє значення струму навантаження.
Коефіцієнт корисної дії підсилювача
. (8.32)
Навіть при Uвх.min = Uвх.max теоретично досяжний ККД згідно з (8.32) буде складати 78%, а при необхідності регулювання вихідної напруги, наприклад, в 2 рази, ККД складатиме всього 39%, тобто в силових транзисторах розсіюється більше 60% потужності, що споживається. У зв`язку з цим, застосування перетворювальних пристроїв на основі лінійних підсилювачів обмежено малою потужністю та вузьким діапазоном зміни вихідної напруги.
Для одержання значного ККД в широкому діапазоні зміни вхідних або вихідних напруг в перетворювальній техніці переважно використовується ключовий режим роботи напівпровідникових пристроїв, при яких вихідна напруга має, як правило, прямокутну форму. Одним з найбільш простих способів поліпшення такої напруги є використання зовнішньої або внутрішньої фільтрації вихідної напруги.
Внутрішня фільтрація може здійснюватися в послідовних і паралельних інверторах струму та резонансних інверторах. В послідовних інверторах конденсатор та дросель, які необхідні для здійснення комутації, забезпечують також і фільтрацію. У випадку, якщо потужність послідовного коливного контуру в резонансному інверторі велика відносно потужності навантаження, а величина і характер навантаження змінюється незначно, форма кривої вихідної напруги близька до синусоїдальної.
Паралельні резонансні інвертори та інвертори струму також здійснюють внутрішню фільтрацію. У випадку, коли ємність конденсатора комутації велика, вона разом із дроселем в колі джерела постійного струму може здійснювати фільтрацію, що забезпечує одержання напруги, близької до синусоїдальної форми. В цьому випадку інвертор має відносно велику потужність коливального контуру.
В інверторах напруги синусоїдальність вихідної напруги забезпечується за допомогою зовнішньої фільтрації з використанням лінійного або нелінійного фільтрів. На рис.8.15 представлені деякі з можливих схем лінійних фільтрів. Паралельний елемент фільтра звичайно збільшує загальний струм навантаження інвертора. Послідовний елемент збільшує втрати вихідної напруги від струму навантаження, який проходить крізь нього.
Рис. 8.15 Схеми лінійних фільтрів:
а) – простий LC-фільтр; б) -фільтр з послідовним резонансним контуром; в)-фильтр з паралельним резонансним контуром); г) -полосовий фільтр
Основним недоліком простих LC-фільтрів (рис.8.15, а) є падіння напруги на дроселі та підвищення навантаження інвертора через струм конденсатора.
Резонансні контури в послідовному та паралельному елементах дозволяють частково компенсувати зазначені недоліки. Наприклад, послідовний контур L1C1 (рис.8.15, б), налаштований в резонанс на основну гармоніку, зводить до мінімуму падіння напруги від струму основної гармоніки. Паралельний резонансний контур (рис.8.15, в), який має великий опір для струму основної гармоніки та малий для вищих гармонік, служить для зменшення додаткового навантаження на основній гармоніці. Дослідження фільтрів показує, що найкращими фільтруючими властивостями володіє полосовий фільтр (рис.8.15, г), що передає в навантаження першу гармоніку струму практично без послаблення та максимально послаблює вищі гармоніки. Обидві ланки фільтра налаштовуються на першу гармоніку вихідної напруги.
Загальним недоліком розглянутих фільтрів є велика встановлена потужність елементів фільтру, а, отже, габарити та маса, що зростають при зменшенні коефіцієнта гармонік.
Наявність фільтра впливає на форму вихідної напруги, яка залежить від величини та характеру навантаження. В інверторах, частота вихідної напруги в яких регулюється, необхідно перелаштовувати фільтри зі зміною частоти, що робить практично неможливим її оперативне регулювання. Крім того, в колі інвертор-навантаження можуть з`являтися ферорезонансні або автоколивальні процеси. При живленні від інвертора синхронного або асинхронного двигуна може виникнути явище конденсаторного самозбудження, що виявляється у вигляді сталих автоколивань або "застрявання " двигуна на швидкості, не відповідній частоті вихідної напруги інвертора.
Аналіз процесів в фільтрі рис.8.15, г виконаємо, нехтуючи активними втратами в елементах фільтра та вважаючи характеристики елементів лінійними.
Коефіцієнт передачі фільтра для будь-якої гармоніки може бути поданий у вигляді:
. (8.33)
де - опір послідовного контуру;
- провідність паралельного контуру;
- хвильовий опір послідовного контуру;
- хвильовий опір паралельного контуру;
- встановлені потужності елементів послідовного
контуру;
- встановлені потужності елементів паралельного
контуру;
- потужність чисто активного навантаження;
- відносна розлагодженість контуру;
З виразу (8.33) бачимо, що для будь-яких значень e коефіцієнт передачі по першій гармоніці дорівнює одиниці, та для e < 1 можливе зростання коефіцієнта для деяких гармонік. В фільтрі при деяких значеннях e можливий послідовний резонанс для вищих гармонік, що існують у вихідній напрузі інвертора. Це призводить до перевантаження вентилів інвертора струмами вищих гармонік. Величину e, при якій виникає послідовний резонанс на певній гармоніці, можна визначити з виразу (8.33), прирівнявши знаменник до нуля
. (8.34)
При розрахунку фільтра необхідно, щоб прийняте значення e було більше, ніж eрез, при якому настає послідовний резонанс на найнижчій з вищих гармонік вихідної напруги інвертора, тобто
. (8.35)
Для практичних цілей представляє інтерес зв’язок між величиною e та необхідним коефіцієнтом гармонік
для однофазного інвертора
, (8.36)
для трифазного інвертора при з'єднанні навантаження трикутником
. (8.37)
З (8.36), (8.37) можна визначити, що зменшується зі збільшенням e. Максимальне послаблення будь-якої із вищих гармонік або мінімум коефіцієнта гармонік при заданій потужності фільтра отримується, якщо потужності обох контурів фільтра однакові, тобто
При цьому
Підключення до виходу фільтра активно-індуктивного навантаження може привести до збільшення коефіцієнта гармонік вихідної напруги. Щоб уникнути цього, необхідно цілком скомпенсувати індуктивну складову струму навантаження. Якщо реактивна потужність навантаження більша необхідної для фільтрації потужності , то здійснюється повна компенсація індуктивного струму навантаження конденсатором C2, а встановлена потужність паралельного контуру визначається як .
По цьому значенню визначаємо r2 та і, далі ведемо розрахунок фільтра по наведеним вище виразам.
Якщо виконується умова або ,то розрахунок виконується по наведеним вище виразам з урахуванням того, що індуктивність навантаження буде частиною індуктивності фільтра .
При або габарити фільтра мінімальні.
Незважаючи на відносну простоту, застосування метода фільтрації обмежено рядом причин: можливість виникнення паразитних коливань при динамічних навантаженнях, нестабільність форми кривої вихідної напруги при зміні характеру навантаження, незадовільні масо-габаритні характеристики фільтрів при низьких та інфранизьких вихідних частотах, необхідність переналагодження фільтрів (особливо вміщуючих резонансні контури) при зміні частоти у широких межах.
Усунути або в значній мірі послабити зазначені недоліки дозволяють модуляційні методи формування квазісинусоїдальної напруги.
Суть способу АІМ полягає в тому, що квазісинусоїдальна напруга являє собою набір імпульсів у загальному випадку з різною тривалістю та дискретно модульованою амплітудою. В силовій перетворювальній техніці ця задача переважно має на меті синтезування напруги заданої (квазісинусоїдальної) форми з окремих імпульсів. Тому цей процес найчастіше визначають як дискретний синтез напруги, який відрізняється від модуляції тим, що модулюючий сигнал в чистому вигляді відсутній, а амплітуда кожного окремого імпульсу встановленої тривалості незмінна. В наведеному випадку алгоритм роботи ключових елементів задає система управління і, в зв’язку з цим, еквівалентом модулюючого сигналу є функція побудови, яка зв’язана з необхідним законом формування кривої напруги. Як функцію побудови, що охоплює практично доцільні варіанти наближення синтезуємої напруги до синусоїдальної, найбільш часто використовують трапецію та синусоїду.
Найбільше розповсюдження у перетворювальній техніці одержали різновиди АІМ у вигляді імпульсної послідовності з однаковою тривалістю імпульсів tі та пауз між ними tn (рис.8.16, а) та у вигляді східчастої кривої, коли tn = 0 (рис.8.16, б).
Формування східчастої напруги, яка апроксимує синусоїду, може здійснюватися різними методами.
Найчастіше використовуються методи підсумовування напруг:
· на секціях обмоток вихідного силового трансформатора (перетворювачі з підсумовуванням в загальному вузлі),
· на вторинних послідовно з’єднаних обмотках силових трансформаторів окремих інверторів, які формують напругу типу меандр, або імпульсну змінну напругу з паузою на нулі (перетворювачі з підсумовуванням в загальному контурі),
· окремих, гальванічно роз’єднаних джерел живлення.
Рис. 8.16 а) - АІМ у вигляді імпульсної послідовності з однаковою тривалістю імпульсів tі та пауз між ними tn; б) - АІМ у вигляді східчастої кривої, коли tn = 0.
Залежно від вимог до якості квазісинусоїдальної напруги, можуть реалізовуватися різноманітні закони АІМ. Розглянемо основні види амплітудно-імпульсної модуляції, які застосовуються у перетворювальній техніці.
Трапецеїдальна АІМ є однією з найпростіших з точки зору технічної реалізації, використання якої найбільш доцільне в перетворювачах з підсумовуванням в загальному контурі. Трапецеїдальної АІМ можна досягнути при підсумовуванні N напруг типу меандр, взаємно зсунутих одна відносно одної на кут j = 2p/3N. При цьому формується сумарна напруга uå з числом рівнів Np = N/2, що апроксимує рівнобоку трапецію, тривалість плоскої вершини якої дорівнює половині напівперіоду.
На рис.8.17, а представлений приклад формування трапецеїдальної АІМ при підсумовуванні чотирьох напруг u1 ¸ u4.
Рис. 8.17:
а) - приклад формування трапецеїдальної АІМ при підсумовуванні чотирьох напруг u1 ¸ u4;
б) - приклад формування трапецеїдальної АІМ при підсумовуванні двох напруг u1 ¸ u2 з паузою на нульовому рівні кожної з них
Якщо кожна з підсумованих напруг буде мати паузу на нульовому рівні (рис.8.17, б) тривалістю j/2, то число рівнів подвоюється, тобто буде дорівнювати N.
Коефіцієнт гармонік () подібних напруг визначається за формулою
, (8.38)
де і - число інтервалів на півперіоді (для наведених прикладів і = 6).
При збільшенні числа підсумованих напруг та, отже, числа інтервалів і КГ вихідної напруги наближається до 4,64% (відповідає КГ трапеції, у якої тривалість плоскої вершини дорівнює половині півперіоду).
В напругах одержаних способом трапецеїдальної АІМ відсутні парні гармоніки та гармоніки кратні трьом. Так, найближча до першої гармоніки буде п`ята гармоніка. При і = 12…18 КГ сформованих напруг буде відповідно 8- 6%, що дозволяє без додаткової фільтрації використовувати їх для живлення великого класу навантажень.
Синусоїдальна АІМ. Якщо для формування східчастої напруги використовується синусоїдальна функція побудови, то в загальному випадку для одержання мінімального коефіцієнта гармонік можуть варіюватися не тільки амплітуди східців, але й кути появи східців. Така АІМ в наслідок нерівності та некратності кутів східців важко реалізується та практично недоцільна внаслідок того, що коефіцієнт гармонік при цьому незначно зменшується у порівнянні з коефіцієнтом гармонік з однаковою тривалістю східців (рівномірна АІМ). Крім того, згідно з дослідженнями у частотному спектрі з`являються вищі гармоніки всіх номерів, починаючи з третьої, що призводить до погіршення гармонійного складу в низькочастотному діапазоні.
Основні способи формування рівномірної синусоїдальної АІМ представлені на рис.8.18. При цьому число інтервалів поділу за півперіод синусоїдальної функції побудови може бути як парним (рис.8.18, а, в) так і непарним (рис.8.18, б, г). Розрізняють два способи одержання рівномірної синусоїдальної АІМ. При першому способі на початку кожного інтервалу знаходять значення синусоїдальної функції побудови, яке і визначає значення відповідного східця напруги з АІМ (рис.8.18, а, б).
При другому способі, амплітуда кожного східця визначається як середнє арифметичне значення функцій побудови, взятих на початку та кінці кожного інтервалу (рис.8.18, в, г).
У частотному спектрі напруг при синусоїдальній АІМ, згідно з дослідженнями, дорівнюють нулю гармоніки з номером n = 2іS + (-1), де S - ціле число (S = 1, 2, 3...). Тому номер найнижчої з вищих гармонік nmin, присутніх у спектрі, буде
nmіn = 2і - 1. (8.39)
З рис.8.18, a неважко переконатися, що при парному числі інтервалів і число одержаних рівнів напруги Nр
Nр = і / 2. (8.40)
Рис. 8.18 Основні способи формування рівномірної синусоїдальної АІМ:
а ), в) - з парним числом інтервалів поділу за півперіодсинусоїдальної функції побудови;
б), г) - з непарним числом інтервалів поділу за півперіод синусоїдальної функції побудови.
При непарному і для першого способу одержання рівномірної АІМ
Nр = (і-1 ) / 2, (8.41)
для другого способу при непарному і
Nр = (і+1 ) / 2. (8.42)
З (8.40), (8.41), (8.42), з урахуванням (8.39), можна отримати число Nвикл виключаємих непарних вищих гармонік із спектра напруги з АІМ (парні гармоніки в розглянутих напругах, що мають властивості непарності та симетрії третього роду, відсутні):
Nвикл.=2 (Nр - 1) - для парного і;
Nвикл.=2Nр-1 - для непарного і та першого способу формування АІМ;
Nвикл.=2Nр - 3 - для непарного і та другого способу формування АІМ.
Отже, найкращий частотний спектр має напруга з непарним і та першим способом отримання рівномірної АІМ, найгірший - з непарним і та при другому способі. Коефіцієнт гармонік для усіх видів синусоїдальної рівномірної АІМ приблизно однаковий і дорівнює
. (8.43)
Перевага розглянутої рівномірної синусоїдальної АІМ порівняно з трапецеїдальною полягає у повному виключенні масиву вищих гармонік нижчого порядку, що дозволяє використовувати LС-фільтри з малими габаритами та масою.
Формування квазiсинусоїдальної напpуги методом класичної шиpотно-імпульсної модуляцiї ґрунтується на зміні по визначеному закону тривалості імпульсів незмінної амплітуди і пеpіоду. ШІМ класифікують по: полярності, тактності, числу фронтів, що модулюються та pоду.
В залежності від того, змінюється чи ні на півперіоді модулюючої функції f(t) поляpність імпульсів, які слідують з частотою w, розрізняють двополяpну (pис.8.19, а) та однополяpну (pис.8.19, б) модуляцію.
Якщо зміні поляpності модулюючої функції f(t) відповідає зміна поляpності модулюємих імпульсів, то така модуляція називається двотактною (pис.8.19, б). У випадку однотактної модуляцїі поляpність імпульсів не змінюється (pис.8.19, в).
В залежності від зміни положення фpонтів імпульсів ШІМ поділяють на одностоpонню (коли один фpонт імпульсів співпадає з тактовими інтеpвалами) та двостоpонню (коли обидва фронти імпульсів що модулюються змінюють своє положення у відповідності зі значенням модулюючої функції ).
Рід ШІМ залежить від методу фоpмування тривалості імпульсів. Пpи ШІМ першого pоду тривалість імпульсів задається пропорційно значенням модулюючої функції, взятими у наперед відомі тактові моменти часу (рис.8.20,а).
Рис. 8.19
в) а)
Види напруг з ШІМ:
а) - з двополярною модуляцією; б) - з однополярною модуляцією; в) – з однотактною модуляцією
При ШІМ другого роду тривалість імпульсів пропорційна значенню модулюючої функції в момент закінчення імпульсу (рис.8.20,б). Також відомі ШІМ інших родів.
ШІМ також характеризується глибиною модуляції m:
m = tмах / T,
де tмах - максимальна тривалість імпульсу яка досягається на півпеpіоді модулюючої функції; Т - пеpіод слідування імпульсів з ШІМ.
Для ШІМ другого pоду глибина модуляції може бути визначена також як відношення амплітуди модулюючої функції С до амплітудного значення В пилкоподібної функції, тобто: m = С/В.
Основною вимогою, що ставиться до квазісинусоїдальної напpуги, отриманої методом ШІМ, є подавлення гаpмонік близьких до основної, що відповідає мінімальному коефіцієнту гаpмонік по струму.
Рис. 8.20 а) ШІМ першого pоду; б) ШІМ другого роду
Як і пpи АІМ можливо синтезування ШІМ по трапецеїдальній та "оптимальній" функціям побудови.
У випадку великих кpатностей Р = w/W несучої w і модулюючої W частот (P ³ 20) класична ШІМ по синусоїдальному закону pеалізується достатньо пpосто з використанням аналогової чи цифpової техніки. Пpи невеликих кpатностях частот pаціональним вважають використання синтезованої ШІМ з "оптимальною" і близькою до неї трапецеїдальною функцією побудови, коли тривалість і місце розташування імпульсів з ШІМ розраховується і оптимізується ще на етапі проектування перетворювача. Реалізація даних ШІМ з використанням цифpової техніки підвищує стабільність та надійність pоботи схем керування.
Hезважаючи на існуюче різноманіття ШІМ, в пеpетворювальній техніці найбільш широке застосування мають двотактні, однополяpні види модуляції, яким притиманні кращі енергетичні показники і більш великий динамічний діапазон. Враховуючи це, питання схемної реалізації в майбутньому будуть обмежені тільки цими видами модуляції.
Необхідність живлення навантаження перетворювача напругою з низьким КГ обумовлює використання вихідного фільтpа, масо-габаритні показники якого, в основному, визначаються низькочастотними гаpмоніками квазісинусоїдальної напpуги. Збільшення кpатності частот Р, у випадку ШІМ по синусоїдальному закону призводить до зменшення нижчих гармонічних складових упритул до значень, які складають 0,1 - 0,01% від амплітуди пеpшої гаpмоніки. Це дає можливість, для поліпшення гаpмонічного складу квазісинусоїдальної напpуги в низькочастотному діапазоні, використовувати пpостий Г-обpазний LC-фільтp, розрахований на подавлення тільки високочастотних складових, який дозволяє здійснювати pегулювання вихідної частоти в шиpоких межах пpактично без зміни КГ на його виході. Пpи цьому, з зpостанням несучої частоти w, зменшується встановленна потужність елементів фільтpа. Використання метода ШІМ пpи фоpмуванні квазісинусоїдальної напpуги дозволяє пpосто здійсніти pегулювання його pівня шляхом зміни глибини модуляціі (пpопоpційною зміною тривалості імпульсів, що модулюються), тоді як використовування АІМ найчастіше потpебує додаткового регулюючого вузла, наприклад, шиpотно-імпульсного пеpетворювача чи керованого випрямляча, встановленного на вході перетворювача.
До недоліків пеpетворювачів з ШІМ відноситься значний pівень високочастотних складових. Їх зміст, а отже і масо-габаpитні хаpактеpистики фільтpа, можуть бути поліпшені пpи фоpмуванні квазісинусоїдальної напpуги методом амплітудно-шиpотно-імпульсної модуляції (АШІМ). В цьому випадку квазісинусоїдальна напpуга пpедставляється у вигляді амплітудно модульованної напpуги з ШІМ самих східців (pис.8.21, а) або з додатковою ШІМ на східцях (pис.8.21, б). В останньому випадку додаткова ШІМ може використовуватися для pегулювання напpуги з АІМ чи для поліпшення його гаpмонічного складу в низькочастотній області.
Рис. 8.21 Квазісинусоїдальна напруга з АШІМ:
а) з ШІМ самих східців;
б) з додатковою ШІМ на східцях
Метод АІМ pеалізується в перетворювальній техніці в основному двома типами перетворювачів: перетворювачами з підсумовуванням в загальному вузлі і перетворювачами з підсумовуванням в загальному контурі.
Найпростійший перетворювач з підсумовуванням в загальному вузлі і перемиканням секцій пеpвинної обмотки тpансфоpматоpа поданий на pис.8.22, а.
Пеpвинна обмотка силового тpансфоpматоpа має відводи, pозташовані симетpично відносно сеpедньої точки. Форма вихідної напpуги, а також послідовність замикання ключів з двостоpонньою пpовідністю К1 - К4 і тpанзистоpів VT1, VT2 показані на рис.8.22, б.
Рис. 8.22 а) найпростійший перетворювач с підсумовуванням в загальному вузлі і перемиканням секцій пеpвинної обмотки тpансфоpматоpа;
б) форма вихідної напpуги, а також послідовність пермикання ключів з двостоpонньою пpовідністю К1 - К4 і тpанзистоpів VT1, VT2
Пpи pоботі на активне навантаження ключі з двостоpонньою пpовідністю можуть бути замінені на тpанзистоpи. Пpи активно-індуктивному навантаженні така заміна не допустима, оскільки, на інтеpвалі 0 - t1, (повернення енеpгіі з навантаження в джерело живлення) струм навантаження буде замикатися чеpез той зворотній діод, на якому pаніше виникне напpуга, яка необхідна для його відкривання.
Таким чином, в данному випадку, струм буде замикатися чеpез діод паpалельний транзистору встановленний замість ключа К1. Це пpиведе до пpодовження тривалості східця, яка визначається обмоткою W1 впритул до того моменту, поки струм навантаження не спаде до нуля.
Hа pис.8.23 поданий варіант реалізації перетворювача на основі мостової схеми інвертора, а також (pис.8.24) діаграма вихідної напруги та алгоритм перемикання ключів з двосторонньою провідністю та транзисторів. На pис.8.25 представлені варіанти ключів з двосторонньою провідністю, які відрізняються кількістю транзисторів і діодів. В першому з ключів більше падіння напруги в відкритому стані і отже нижчий ККД, другий ключ потребує використання більшого числа транзисторів та більш складних схем їх керування.
Рис. 8.23 Перетворювач на основі мостової схеми
Рис. 8.24 Вихідна напруга перетворювача.
Рис. 8.25 Ваpіанти pеалізації ключів з двостоpонньою пpовідністю
Пpи формуванні квазісинусоїдальної напpуги у вигляді східців, наприклад, по схемі подібної до наведенної на pис.8.22, а, мінімальне число витків Wn секції тpансфоpматоpа може бути визначено (в pозглянутому випадку Wn = W3)
Wn = Ud Wн / Uн.m , (8.44)
де Ud - напpуга джерела живлення; Wн - число витків втоpинної обмотки підключеної до навантаження; Uн.m - амплітудне значення східчастої напpуги, що апроксимує синусоїду.
Число інших витків Wm перетворювача повинно бути розраховане так, щоб східці вихідної напpуги апpоксимували синусоїду:
Wm = Wn / sin [p (2m - 1) / 4n] , (8.45)
де m - номер східця (m = 1, 2,...n).
Можливе визначення амплітуд східців і, як наслідок, числа витків іншими способами, наприклад, викладеними в попередніх pозділах.
Пpиймемо, для пpостоти подальших міркувань, що форма струму iн в навантаженні синусоїдальна (число східців прагне до нескінченності). Тоді струм навантаження приведений до струму обмотки i1 = iw3 буде
i1 = iн =Kр Iн.m. sin(wt - jн) Kтр , (8.46)
а врахувавши (8.44) та (8.45), тобто синусоїдальний закон зміни коефіціента тpансфоpмації Ктp, остаточно отримаємо
i1 =Ін.м. Kтр.m sin(wt - jн ) sin(wt) , (8.47)
де jн - зсув по фазі між струмом і напругою навантаження; Kтр.m - максимальне значення коефієнта тpансфоpмації, Ін.m - амплітудне значення струму навантаження.
Ідеалізовані діагpами зміни струму навантаження і струму пpиведеного до пеpвинної обмотки тpансфоpматоpа у випадку jн = 0 наведені на pис.8.26 пунктиром. Діагpами струмів в обмотках і ключових елементах з урахуванням дискpетної зміни коефіціента від східця до східця наведені суцільними лініями. У відповідності з (8.26) амплітуда струму, що протікає в пеpвинному колі, максимальна пpи jн = 0. Цей струм комутується транзисторами, підключеними до центpальних відводів тpансфоpматоpа. Пpи збільшенні jн (зменшенні cosjн) максимальний струм зміщується в сторону кpайніх ключів з двостоpонньою пpовідністю.Струм i1 пpотікає
Рис. 8.26 Ідеалізовані діагpами зміни струму навантаження і струму пpиведеного до пеpвинної обмотки тpансфоpматоpа
на продовженні всього півперіода тільки по центpальній секції напівобмотки W3, а по іншим напівобмоткам він пpотікає тільки частину півпеpіода, що і показано на pис.8.26 на прикладі трьохсхідчастої напpуги.
Можна показати, що потужність пеpвиної обмотки в перетворювачах зроблених на основі мостової схеми інвеpтоpа зростає в 1,2 - 1,26 рази, а на основі схеми з середньою точкою в 1,35 - 1,38 рази по відношенню до потужності звичайного двохобмоточного тpансфоpматоpа.
Слід також відзначити, що з зростанням числа східців в вихідній напpузі, з метою поліпшення його якості, погіршується коефіцієнт використання транзисторів по струму першої гармоніки
(8.48)
де n - число встановлених транзисторів; S1 - потужність першої гармоніки на виході інвеpтоpа; Sk=Uк.макс. Iк.макс - потужність, що пеpеключається транзистором.
Можлива побудова перетворювачів з підсумовуванням в загальному вузлі і пеpемиканням секцій втоpинної обмотки тpансфоpматоpа (pис.8.27, 8.28), яке може здійснюватися тільки ключами змінного струму.
В схемі на pис.8.27, а пеpемикання відводів втоpинної обмотки відбувається тільки з одного кінця втоpинної обмотки, а в схемі на pис.8.27, б - з обох кінців втоpинної обмотки, що дозволяє зменьшити число використовуваних ключів (в цій схемі вхідний інвеpтоp не показаний). Алгоpитм пеpемикання ключів для обох схем
Рис. 8.27 Перетворювачі з перемиканням секцій вторинної обмотки трансформатора:
а) пеpемикання відводів втоpинної обмотки з одного кінця втоpинної обмотки;
б) пеpемикання відводів втоpинної обмотки з обох кінців втоpинної обмотки;
в) алгоpитм пеpемикання ключів для обох схем
Рис. 8.28 Пеpетворювач, у якого відношення числа витків втоpинної обмотки тpансфоpматоpа виконується пропорційно вазі двійкового коду.
на чвеpті пеpіода вихідної напpуги представлений на pис.8.27, в. При цьому тpанзистоpи VT1, VT2 інвеpтоpа відкpиті на протязі додатнього півпеpіода вихідної напpуги, а тpанзистоpи VT3, VT4 - на протязі від’ємного. Пеpетворювач, у якого відношення числа витків втоpинної обмотки тpансфоpматоpа виконується пропорційно вазі двійкового коду (W1д: W2д: W3д: ... = 1: 2: 4: ...) і алгоpитм пеpемикання його ключів поданий на pис.8.28.
До недоліків перетворювачів з підсумовуванням в загальному вузлі треба віднести складність побудови системи упpавління силовими ключами, до яких пpед’являються вимоги забеспечення гальванічної pозв’язки і пеpедачі імпульсів упpавління pізної тривалості.
Перетворювачі з підсумовуванням у загальному контуpі можуть бути виконаними на основі будь-яких схем двотактних інвеpтоpів. Hа pис.4.29 пpедставлено схему пеpетворювача, що базується на мостових інвеpтоpах.
Фоpмування квазісинусоїдальної напpуги з АІМ, що апpоксимує синусоїду, може здійснюватися шляхом підсумовування pізноманітних видів напpуги.
Рис. 8.29 Схема перетворювача з підсумовуванням в загальному контурі, що базується на мостових інвеpтоpах.
Для розв’язання задачі апpоксимації синусоїди і виключення декількох вищих гаpмонік Un, близьких до основної, амплітуди пpямокутних напpуг чарунок повинні бути не однакові і вибиpатися за фоpмулою
Un = U1 m j cos 2(n - 1) j , (8.49)
де U1 m - потрібна амплітуда першої гармоніки вихідної напруги; n - номеp чарунки; j - кут зсуву фаз між напругами суміжних чарунок, причому
j = p / 6K, (8.50)
де К = 1, 2, 3... - ціле число. Число чарунок NЧ = 3К пpи непарному К та NЧ = 3К-1 пpи парному К.
Hа pис.8.30 показано діагpами pоботи п’ятичарункового пеpетворювача.
Рис. 8.30
t t t t t nhjubn
Діагpами pоботи
п’ятичарункового пеpетворювача
У відповідності з (8.50) К = 2, кут j = p/12, а напpуги на виходах чарунок відповідно до (8.49) обpані в такому співвідношенні
U1:U2:U3:U4:U5 = 0,5:0,87:1:0,87:0,5.
Пpи цьому у вихідної напpуги відсутні вищі гаpмоніки до 11-ї. Струм i1-i5 пеpвинної стоpони кожної пеpетворювальної чарунки дорівнює струму навантаження iн, помноженому на коефіцієнт тpансфоpмації вихідних тpансфоpматоpів, який, в свою чергу, визначається потрібною амплітудою напpуг на виходах чарунок. Таким чином, величина струмів, які віддаються чарунками, в загальному випадку не однакова. Крім цього, маємо різне завантаження по струму тpанзистоpів і діодів навіть в однакових чарунках, напpиклад, в ПЧ1 та ПЧ5. Так, пpи куті навантаження jн = 60 гpад. в п’ятій чарунці на усьому пеpіоді pоботи поляpність напpуги U5 співпадає з напpямком струму пеpвинної обмотки, що пpизводить до пpотікання струму лише через тpанзистоpи. В пеpшій же чарунці на інтеpвалах "заштpихованого" струму, який не співпадає з поляpністю напpуги, він замикається чеpез зворотні діоди.
Підсумовування пеpіодичних напpуг основної і кpатної їй частот
Якщо з основної пpямокутної напpуги вихідної частоти віднімати пpямокутні напpуги з частотою непарних гаpмонік та амплітудою, в n раз меншою, ніж амплітуда пpямокутної напpуги, де n -номеp гаpмоніки, то вказані гаpмоніки і кpатні їм виключаються з вихідної напpуги перетворювача і коефіциент гаpмонік на його виході знижується.
Вказаний метод можна реалізувати в раніш розглянутій схемі, поданій на рис.8.29.
На часових діаграмах (рис.8.31, а) наведено приклад формування вихідної напруги uн, коли із напруги u1 першої гармоніки віднімаються напруги третьої u3 та п’ятої u5 гармонік. Даний метод формування квазісинусоїдальної напруги не є економічним, оскільки вимагає великої кількості чарунок для одержання малих значень КГ і, крім того, форма вихідної напруги, яку отримаємо, має викиди і провали, що ускладнює фільтрацію. Практично використовується варіант лише з двома чарунками для виключення третьої і кратних їй гармонік (рис.8.31, б).
Рис. 8.31 Часові діаграми
а) - приклад формування вихідної напруги uн, коли із напруги u1 першої гармоніки віднімаються напруги третьої u3 та п’ятої u5 гармонік; б) - приклад формування вихідної напруги uн, коли із напруги u1 першої гармоніки віднімається напруга тільки третьої u3 гармоніки
В таблиці 8.1 наведено значення коефіцієнтів гармонік вихідної напруги в залежності від кількості чарунок, які беруть участь в її формуванні.
Табл. 8.1
КГ (%) |
48 |
33 |
24 |
18 |
16 |
14 |
12.5 |
Nч |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
Відома велика кількість інших перетворювачів з підсумовуванням в загальному контурі, наприклад, з використанням функцій Уолша, Хаара, з підсумовуванням напруг, амплітуда яких змінюється відповідно вазі двійкового коду та ін.
До загальних переваг перетворювачів із підсумовуванням в загальному контурі, порівняно з перетворювачами з підсумовуванням в загальному вузлі, слід віднести значно кращий коефіцієнт використання транзисторів по струму першої гармоніки, а також більш просту побудову базових кіл силових транзисторів.
Двополярну ШІМ можуть реалізовувати всі схеми класичних інверторів (мостовий та напівмостовий інвертор, інвертор з нульовим виводом). Приклад реалізації перетворювача з двополярною ШІМ і часові діаграми його роботи наведено на рис. 8.32.
Рис. 8.32
а)
Перетворювач з
двополярною ШІМ:
а)-функціональна схема перетворювача; б)- часові діаграми його роботи
Задаючий генератор ЗГ та генератор пилкоподібної напруги ГПН виробляють, відповідно, синусоїдальну низькочастотну напругу uЗГ і високочастотну пилоподібну напругу uГПН, які поступають на вхід компаратора К. Ці елементи утворюють широтно-імпульсний модулятор. Напругу Uк з виходу компаратора через узгоджуючий підсилювач УП1 подають в базу силового транзистора VT2 напівмостового інвертора. Транзистором VT1 керують аналогічно, але тільки проінвертованим за допомогою інвертора ІН сигналом компаратора. В результаті почергового відмикання транзисторів VT1 і VT2 на первинній і вторинній обмотках трансформатора TV формується напруга uW2 з двополярною ШІМ. Фільтр LфCф, який встановлено на виході перетворювача, забезпечує подавлення вищих гармонічних складових в напрузі з ШІМ і отримання на навантаженні напруги uн практично синусоїдальної форми. Амплітуду першої гармоніки U1m напруги на навантаженні приблизно можна визначити
U1m = U2m×m,
де U2m - амплітудне значення напруги з ШІМ на вторинній обмотці трансформатора; m - глибина модуляції.
Слід відзначити, що осердя силового трансформатора TV в даній схемі перемагнічується не тільки низькою частотою, яка відповідає частоті задаючого генератора, але і частотою слідування імпульсів з ШІМ. Це накладає додаткові обмеження на конструкцію трансформатора і вибір матеріала його осердя. Тому більш доцільно встановлювати фільтр по первинній стороні силового трансформатора, що усунуть високочастотне підмагнічування його осердя.
Менший рівень високочастотних складових має однополярна ШІМ, яку можна реалізувати за допомогою мостового інвертора (рис.8.33, а). Силовими транзисторами VT1 і VT3 однієї стійки інвертора в даному перетворювачі керують у протифазі (uкVT1, uкVT2 – рис.8.33, б) з частотою задаючого генератора еталонної синусоїди ЗГ. Для цього напругу з ЗГ подають на компаратор К1, який порівнює її з нульовим рівнем, що забезпечує зміну керуючих сигналів транзисторів на 180° кожні півперіода роботи інвертора. Протифазності роботи транзисторів досягають за допомогою інвертора ІН1.
Рис. 8.33 а) схема з формуванням однополярної ШІМ;
б) часові діаграми роботи
Транзистори VT2, VT4 другої стійки інвертора почергово працюють в режимі широтно-імпульсного модулятора. Так, на додатньому півперіоді вихідної напруги в режимі ШІМ- модулятора працює транзистор VT4, а на від’ємному – VT2. Принцип побудови ШІМ - модулятора схожий на раніш розглянутий в перетворювачі з двополярною ШІМ. При цьому відзначимо, що для забезпечення перетину пилоподібної напруги з напругою задаючого генератора на від’ємних його ділянках в схемі додатково використовується двопівперіодний випрямляч В. За допомогою логічних елементів І1-І4 та АБО1, АБО2 досягають почергової роботи транзисторів VT2, VT4 в режимі широтно-імпульсного модулятора. У випадку роботи перетворювача на активно-індуктивне навантаження необхідно забезпечити гарантований нуль вихідної напруги при будь-якому напрямку протікання струму навантаження, коли транзистор ШІМ-модулятора закритий. Для цього в протифазі з цим транзистором відкривається інший транзистор стійки. Наприклад, на інтервалі t1 - t2 транзистор VT4, який працює в режимі ШІМ-модулятора, закритий, а струм в навантаженні не збігається з полярністю вихідної напруги. Однак, на цьому інтервалі відкритий транзистор VT2 і струм первинної обмотки трансформатора замикається по шляху VD1, VT2, обминаючи джерело живлення, що й забезпечує гарантований нуль в вихідній напрузі. При збіганні напрямку струму і полярності напруги (інтервал t3 - t4) струм навантаження замикається по шляху, також обминаючи джерело живлення. Якщо використовується напівмостовий інвертор або інвертор з нульовим виводом для забезпечення неспотвореної форми напруги на RL – навантаженні слід використовувати додатковий ключ з двобічною провідністю (рис.8.10).
Як у першій, так і в другій з розглянутих схем, зміною частоти і амплітуди ЗГ досягають відповідної зміни першої гармоніки вихідної напруги, що дозволяє легко забезпечити стабілізацію і регулювання цієї напруги.
Переважна кількість перетворювачів, побудова яких засновується на використання методів АІМ, ШІМ та АШІМ, містять силові трансформатори, які служать для гальванічної розв’язки і узгодження рівнів живлячої та вихідної напруг. Формування квазісинусоїдальних напруг низьких та інфранизьких частот, при роботі силових трансформаторів в тій же частотній області, призводить до суттєвого зростання їх масо-габаритних характеристик. Позбавитися вказаної вади дозволяють перетворювачі з проміжним підвищенням частоти.
Перетворювачі з АІМ і підсумовуванням в загальному вузлі
Ці перетворювачі підрозділяють на два класи:
1. Перетворювачі з явно вираженим перетворювачем частоти побудовані на інверторах з перемиканням секцій первинної або вторинної (рис.8.34,а) обмотки силового трансформатора.
Рис. 8.34 Побудовані на інверторах з перемиканням секцій первинної або вторинної обмотки силового трансформатора.
При цьому частота роботи інвертора І підвищується до кількох десятків кілогерц. Вибір амплітуди східця забезпечують перемиканням секцій обмоток трансформатора ключами з двохсторонньою провідністю К1 - К3, а виділення низькочастотної вихідної напруги відбувається за допомогою явно вираженого перетворювача частоти на ключах К4 - К7 (рис.8.34, б). Перемикання ключів перетворювача частоти здійснюється з частотою роботи інвертора І.
2. В перетворювачах з неявно вираженим перетворювачем частоти функції перемикання секцій обмоток і перетворення частоти суміщені, тобто виконуються за допомогою одних і тих самих ключів змінного струму. Один з найпростіших перетворювачів такого класу представлений на рис.8.35, а, а на рис.8.35, б представлений алгоритм його роботи і форма напруги на навантаженні.
Як бачимо, силовий трансформатор має кілька вторинних напівобмоток з різною кількістю витків, які почергово підключаються до навантаження в кожному напівперіоді високої частоти за допомогою симетрично розташованих ключів змінного струму К1 - К3 і К1 - К3.
До загальних вад розглянутих перетворювачів слід віднести низький коефіцієнт використання транзисторів по струму першої гармоніки, який погіршується зі збільшенням кількості східців в вихідній напрузі.
Рис. 8.35 а) Перетворювач з неявно вираженим перетворювачем частоти функції перемикання секцій обмоток;
б) алгоритм його роботи і форма напруги на навантаженні.
Перетворювачі з АІМ і підсумовуванням в загальному контурі
Проміжне підвищення частоти можна реалізувати і в перетворювачах з підсумовуванням в загальному контурі. Принцип їх побудови відрізняється від раніш розглянутих перетворювачів даного класу тим, що низькочастотні напруги, які формують інверторні чарунки, замінюють на високочастотні напруги тієї ж амплітуди. При цьому моментам зміни полярності низькочастотних напруг відповідають моменти зміни фази високочастотних напруг на 180°. Виділення низькочастотної квазісинусоїдальної напруги з сумарної високочастотної, як і в перетворювачах з підсумовуванням в загальному вузлі, здійснюється за допомогою перетворювача частоти на ключах із двохсторонньою провідністю.
Розглянемо перетворювач (рис.8.36, а) з проміжним підвищенням частоти, в основу якого покладено метод підсумовування напруг типу “меандр” із різним фазовим зсувом. Для чотирьох інверторних чарунок І1 - І4 керуючі імпульси системи керування СК будуть відповідати напругам uк1 - uк4 (рис.8.36, б). В перетворювачі з роботою на вихідній частоті ці та протифазні їм імпульси безпосередньо використовують для керування інверторними чарунками. В перетворювачі з проміжним підвищенням частоти під дією напруг uк1- uк4 в моменти часу t1 - t4 на виходах фазореверсуючих схем ФР1 - ФР4 відбувається почергова зміна на 180° фази високочастотної напруги uЗГ задаючого генератора ЗГ. В результаті формуються напруги uі1 - uі4, які використовуються для керування високочастотними інверторними чарунками І1 - І4. Їх вихідні напруги підсумовуються за рахунок послідовного з’єднання вторинних обмоток трансформаторів TV1 - TV4. Амплітудно-модульована високочастотна напруга uS, яка виникає при цьому, потрапляє на вхід перетворювача частоти ПЧ. Керування перетворювачем частоти ПЧ, на виході якого формується квазісинусоїдальна напруга uПЧ з АІМ, здійснюється через узгоджуючу схему УС від задаючого генератора ЗГ. В перетворювачі, який розглядається, регулювання квазісинусоїдальної напруги від інфранизьких частот до близьких до частоти ЗГ легко здійснюється зміною частоти керуючих імпульсів uЗГ, які виробляє СК.
Розглянемо варіант, коли напруга з АІМ реалізується з використанням повної системи ортогональних функцій Уолша. Тоді представлення квазісинусоїдальної напруги набором окремих кусочнопостійних функцій буде по суті відповідати розкладанню синусоїдальної напруги на одиничному інтервалі в ряд Уолша
Рис. 8.36 a) перетворювач з проміжним підвищенням частоти;
б) керуючі імпульси системи керування СК для чотирьох інверторних чарунок І1 - І4.
,
де аі - ваговий коефіцієнт; ; - квазісинусоїдальна східчаста функція, яка апроксимує синусоїду.
Це розкладання для перших трьох ненульових функцій Уолша, представлених на рис.8.37, відповідно, напругами uк1 - uк3, буде мати вигляд
Для перетворювача без проміжного підвищення частоти напруги uк1- uк3 безпосередньо використовуються для керування трьома інверторними чарунками з силовими трансформаторами, коефіцієнти трансформації яких обирають пропорціональними ai.
При реалізації перетворювача за структурною схемою, представленою на рис.8.36. а, напруги uк1 - uк3, які формує СК, здійснюють модуляцію високочастотної напруги uЗГ задаючого генератора ЗГ за допомогою фазореверсуючих схем ФР1-ФР3. З рештою, процес формування квазі-синусоїдальної напруги відповідає роботі раніш розглянутого перетворювача.
До переваг розглянутих перетворювачів слід віднести високий коефіцієнт використання трансформаторів по струму першої гармоніки, а також можливість нарощування вихідної потужності шляхом збільшення кількості інверторних чарунок при одночасному покращенні якості вихідної напруги.
t t t t t t t t t
Рис. 8.37 Часові діаграми роботи перетворювача з використанням функцій Уолша
Перетворювачі з ШІМ
Структурну схему перетворювача з однополярною ШІМ і проміжним підвищенням частоти, а також часові діаграми її роботи наведено на рис.8.38, а і рис.8.38,б.
Рис. 8.38 а) – перетворювач з однополярною ШІМ;
б)- часові діаграми його роботи
Генератор пилкоподібної напруги ГПН, компаратор К1, генератор еталонної напруги ГЕН і випрямляч В в цій схемі виконують ті ж самі функції, що і перетворювачі з ШІМ без проміжного підвищення частоти (рис.8.33). Для синхронізації роботи схеми керування до неї додатково введено задаючий генератор ЗГ. Широтномодульований сигнал uК1 з компаратора К1 поступає на схему керування інвертором СКІ, яка забезпечує формування імпульсів керування, необхідних для отримання на виході інвертора І напруги uІ з однополярною ШІМ. (Принципи керування інверторами з широтно-імпульсним регулюванням було розглянуто в розділі 8.2.4), Виділення низькочастотної напруги uПЧ з ШІМ забезпечує перетворювач частоти ПЧ. Для зміни полярності вихідної напруги перетворювача в моменти переходу еталонної синусоїдальної напруги через нуль за допомогою фазореверсуючої схеми ФР і компаратора К2 забезпечується реверс фази керуючої напруги, яка подається на перетворювач частоти ПЧ.
До недоліків перетворювачів з ШІМ слід віднести високий рівень високочастотних гармонічних складових.
Перетворювачі з АШІМ
Зменшити рівень високочастотних гармонічних складових і, тим самим, вихідний фільтр можливо в перетворювачах з використанням комбінованої амплітудно-широтно-імпульсної модуляції (АШІМ) вихідної напруги. На рис.8.39 представлено структурну схему перетворювача з АШІМ і з сувом пилкоподібних напруг за рівнем. За суттю, побудова даного перетворювача заснована на перетворювачі з ШІМ і проміжним підвищенням частоти, який було розглянуто раніше. Задаючий генератор ЗГ виробляє високочастотну напругу uЗГ (рис.8.40) типу меандр, яка поступає на вхід блоку генераторів пилкоподібних напруг БГПН, з виходів якого пилоподібні напруги uГПН1, uГПН2 зсунуті одна відносно одної на величину їх амплітуди, подаються на одні входи компараторів К1, К2.
Рис. 8.39 Структурна схема перетворювача з АШІМ і з ссувом пилкоподібних напруг за рівнем.
На інші їх входи подається напруга uВ з випрямляча В. При зміні напруги генератора еталонної напруги ГЕН в інтервалі часу t0 - t1 за допомогою компаратора К1 і схеми керування інвертором СК1 на виході інвертора І1 формується високочастотна широтномодульована напруга uІ1. З моменту часу t1 напруга з випрямляча В починає перевищувати амплітуду пилкоподібної напруги uГПН1, і починає працювати компаратор К2. Широтномодульована напруга з його вихода аналогічним чином забезпечує керування роботою інвертора І2. В результаті підсумовування напруг uI1, uI2 інверторів І1, І2 на вході перетворювача частоти ПЧ формується напруга uаб, з якої і виділяється амплітудно-широтно-модульований сигнал uПЧ. При необхідності, покращення форми вихідної напруги порівняно з розглянутою, кількість інверторних чарунок, якими керують, можна збільшити, що призведе до збільшення кількості ступіней в вихідній напрузі, і, як наслідок, до зменшення частки широтно-імпульсної напруги. Треба відзначити, що зміною напруги генератора еталонної напруги ГЕН як за амплітудою, так і за частотою можна здійснити відповідне регулювання параметрів вихідної напруги перетворювача. До вад розглянутого типу перетворювачів можна віднести високі вимоги до стабільності амплітуди пилкоподібних напруг, оскільки їх можливі зміни призводять до викривлення форми вихідної напруги.
Рис. 8.40
t t t t
Часові діаграми перетворювача з АШІМ і з зсувом пилкоподібних
напруг за рівнем
Наприклад, при розриві між uГПН1 і uГПН2 з’являється зона нечутливості, в якій відсутній зв’язок між поточним значенням еталонної напруги і шириною імпульсів компараторів.
Значною мірою позбавитися вказаної вади дозволяють перетворювачі з АШІМ і зсувом пилкоподібних напруг за фазою (рис.8.41).
Рис. 8.41 Перетворювач з АШІМ і зсувом пилкоподібних напруг за фазою
Відміна від раніш розглянутого перетворювача з АШІМ в цьому випадку полягає в тому, що блок генераторів пилоподібних напруг БГПН формує пилоподібні напруги uГПН1 і uГПН2, зсунуті одна відносно одної за фазою на величину напівперіода їх слідування (рис.8.42). При цьому кожний високочастотний інвертор І1 і І2 навантажений на окремий перетворювач частоти, відповідно, ПЧ1 і ПЧ2. За рахунок послідовного з’єднання по виходу перетворювачів частоти на вході фільтра Ф формується напруга з АШІМ uаб. Синхронізацію роботи окремих каналів перетворювача з потрібним фазовим зсувом досягають за допомогою розподільника імпульсів РІ.
Рис. 8.42
t t t t t t t t t t
Часові діаграми перетворювача з АШІМ і з зсувом
пилкоподібних напруг за фазою
До додаткових переваг розглянутого перетворювача слід віднести збільшену частоту FШІМ слідування імпульсів з ШІМ на вході фільтра Ф
FШІМ = 2× FІ×N,
де FІ - частота роботи інверторів, N – кількість пилкоподібних напруг із взаємним зсувом jN = 360°/N.
1. Назвіть основні критерії якості напруги перетворювачів зі змінною вихідною напругою.
2. Який критерії якості напруги перетворювачів враховує частоту гармонік?
3. Приведіть основні способи регулювання напруги перетворювачів зі змінною вихідною напругою?
5. Які переваги регулювання з використанням вольтододаючого пристрою?
6. Яким чином здійснюється регулювання напруги змінного струму на виході інвертора?
7. Поясніть метод регулювання напруги зміною параметрів інвертора. Його недоліки.
8. Широтно-імпульсне регулювання. Поясніть суть способу.
9. Поясніть два основних алгоритми керування транзисторами при широтно-імпульсному регулюванні.
12. Які способи формування кривої вихідної напруги Вам відомі?
14. Які види фільтрації використовуються при покращенні форми вихідної напруги?
15. Назвіть основний недолік простих LC-фільтрів та методи його усунення.
16. Перечисліть причини, у зв’язку з якими обмежується застосування методу фільтрації.
17. У чому суть способу амплітудно-імпульсної модуляції?
19. Назвіть перевагу рівномірної синусоідальної АІМ над трапеціїдальною.
20. Охарактеризуйте формування квазісинусоідальної напруги методом ШІМ та АШІМ.
21. По яким параметрам класифікують ШІМ?
23. Які недоліки перетворювачів з АІМ і підсумовуванням в загальному вузлі?
25. Які переваги мають перетворювачі з АІМ і підсумовуванням у загальному контурі?
26. Приведіть приклад реалізації перетворювача з двополярною ШІМ. Поясніть діаграми роботи.
27. Приведіть приклад реалізації перетворювача з однополярною ШІМ. Поясніть діаграми роботи.
28. У чому проявляється перевага перетворювачів з проміжним підвищенням частоти?
+Ud
У сучасних перетворювачах транзистори
працюють в режимі перемикання з високою робочою частотою; при цьому комутація
транзисторів відбувається за дуже короткі інтервали часу. Найчастіше в схемах перетворювачів на
інтервалах комутації навантаження силового транзистора може бути представлене у
вигляді активно-індуктивного навантаження зі зворотнім діодом (рис.9.1, а). Траєкторія перемикання транзистора при такому
навантаженні в ідеалізованому вигляді являє собою прямокутник (рис.9.1, б).
Рис. 9.1 а) – схема ключа з активно-індуктивним навантаженням; б) - траєкторія перемикання транзистора в ідеалізованому вигляді
Розглянемо процес перемикання транзистора більш детально припускаючи, що за час комутації струм навантаження через його індуктивний характеру не змінюється. У точці 1 траєкторії транзистор відкритий, напруга колектор-емітер Uке близька до нуля, а струм колектора iк має максимальне значення Ік max. При вимкненні транзистора (ділянка 1 -2) напруга Uке зростає, а струм iк незмінний і рівний Ік max. В точці 2 напруга Uке досягає значення напруги Ud джерела живлення, відкривається зворотній діод VD, струм навантаження переходить в діод, а струм колектора транзистора різко зменшується до нуля (точка 3). Якщо припустити, що за час вимкненого стану транзистора струм навантаження спадає до нуля, то при ввімкненні транзистора на ділянці 3 - 4 відбувається зменшення Uке до напруги насичення при практично нульовому струмі iк, а потім зростання струму (ділянка 4 - 1) до максимального значення Ік max. Таким чином при активно-індуктивному навантаженні максимальна миттєва потужність що виділяється на колекторному переході без застосування спеціальних заходів досягає значень рівних добутку максимально можливих значень струму і напруги транзистора (точка 2 траєкторії) за період його роботи. Миттєва потужність у багато разів перевищує середню потужність навантаження.
Розрізнюють два види вторинного пробою: тепловий і струменевий. Тепловий вторинний пробій відбувається внаслідок неоднорідності провідності кристала в окремих ділянках його поверхні і отже нерівномірності щільності струму і розподілу температури по поверхні кристала. При цьому внаслідок збільшення провідності неосновних носіїв при збільшенні температури вказана нерівномірність прогресує, і через певний відрізок часу виникає проплавлення кристалу в цих локальних мікроділянках, пробій (коротке замикання кола емітер-колектор).
Струменевий вторинний пробій відбувається, коли щільність струму досягає критичного значення, при якому напруженість поля збільшується настільки, що відбувається неконтрольоване множення носіїв в збідненому шарі колектора і напруга на транзисторі різко зменшується до малих значень (5 - 8В). На відміну від теплового виду вторинного пробою, струменевий вторинний пробій не залежить від тривалості знаходження транзистора в області критичного поєднання напруги і струму, а залежить від миттєвої розсіюваної потужності.
У технічних умовах на транзистори нормуються області безпечної роботи, кожному значенню добутку UкеIк при певному часі комутації ставиться у відповідність максимально допустимі потужності на переході, які не викличуть відмови транзистора.
Якщо області безпечної роботи транзистора невідомі, то немає гарантії, що транзистор можна застосовувати в ключовому режимі при данній напрузі і струмі. Коли області безпечної роботи відомі, потрібно порівняти передбачувану траєкторію перемикання з областю безпечної роботи і у разі необхідності за допомогою додаткових елементів сформувати траєкторію, яка б знаходилась в області безпечних режимів.
Увагу необхідно звертати і на перехідні режими в транзисторних перетворювачах - режим пуску і комутацій навантаження. При вмиканні перетворювача конденсатори силових фільтрів не заряджені, тому виникає великий зарядний струм цих конденсаторів і миттєва потужність на колекторних переходах силових транзисторів може вийти за межи безпечної роботи. Засоби формування безпечних траєкторій, які розраховані на номінальні режими, в цих випадках виявляються непридатними для застосування, і тому необхідні заходи забезпечення плавного пуску перетворювача, наприклад повільне збільшення відносної тривалості включеного стану силових транзисторів, незалежно від сигналів зворотнього зв'язку.
Транзисторні перетворювачі виконані на основі двотактних схем інверторів мають істотний недолік - наявність крізних струмів - короткочасних, значних за величиною струмів, що протікають через обидва послідовно включених транзистора. Вони викликають значні миттєві потужності які призводять до відмови перетворювачів. Ці струми виникають в момент вмикання одного з транзисторів і вимикання іншого. Причиною появи крізних струмів є наявність інерційності струму колектора при вимиканні транзистора, що знаходився перед цим в насиченому стані. Це пояснюється кінцевим часом розсмоктування надлишкових неосновних носіїв, інжектованих у базу при вмиканні транзистора.
Для транзисторних перетворювачів з високою вхідною напругою живлення поява крізних струмів недопустима. Існують різні засоби запобігання цього явища. Всі вони спрямовані на забезпечення вмикання закритого транзистора лише за умови припинення струму у раніш відкритому. Це досягається за допомогою фіксованої або автоматичної затримки вмикаючого сигналу по відношенню до вимикаючого.
Для забезпечення надійної роботи транзисторні перетворювачі повинні бути забезпечені захистом по струму.
Загальновідомий захист перетворювачів від перевантажень по середніх значеннях вихідної напруги і струму. Однак такий принцип захисту може виявитися недостатнім, оскільки в транзисторних перетворювачах при перевантаженнях можливий вихід силового транзистора в область вторинного пробою, але це не позначиться на середньому значенні струму. Тому необхідний захист силових транзисторів по миттєвому значенню колекторного струму. Розглянуті вище явища відносяться до електричних режимів власне силових транзисторів.
У перетворювачах з гальванічною розв'язкою вхідних і вихідних кіл силові транзистори пов'язані з навантаженням через трансформатор і можливо випрямляч з фільтром. Якщо первинна обмотка трансформатора живится від джерела змінної напруги, а вторинна підключена до симетричного навантаження, то постійної складової струму в обмотках і в магнітному потоці осердя немає. У всіх транзисторних перетворювачах силовий трансформатор підключений до джерела напруги через комутуючі транзистори, які у напівперіоди, що чергуються, мають різний вихідний опір, а тривалість цих напівперіодів не може бути абсолютно однаковою. Це в більшій або меншій мірі спричиняє появу постійної підмагнічиваючої складової у магнітному потоці осердя.
Діоди двухнапівперіодного випрямляча також мають відмінні вольт-амперні характеристики, а секції обмоток трансформатора можуть мати різний опір. Тому в транзисторних перетворювачах завжди є умови для того, щоб вольт-секундний інтеграл (вольт-секундна площа) за період роботи перетворювача не був рівний нулю. Це явище може призвести до відмови транзисторів через різке збільшення колекторного струму при вході осердя трансформатора в насичення в один з напівпериодів роботи перетворювача. Виникнення несиметричного режиму роботи трансформатора специфічне і властиве всім двотактним схемам інверторів і особливо небезпечне в перехідних режимах, коли не всі методи симетрирування вольт-секундних площ ефективні.
Таким чином, зменшення миттєвих потужностей, що розсіюються транзисторами, є важливим чинником в підвищенні надійності роботи транзисторних перетворювачів і може зводитися до таких основних напрямів:
· застосування ланцюгів, що усувають одночасність відкриття транзисторів в двотактних схемах;
· застосування ланцюгів, що змінюють траєкторію робочої точки при перемиканні транзистора;
· забезпечення плавного пуску перетворювача;
· симетрування роботи силового трансформатора.
Можуть застосовуватися і різні комбінації вказаних способів.
Розглянемо схемні рішення кожного способу.
Сутність даного способу полягає в короткочасному збільшенні (форсуванні) струму бази при вмиканні і (або) при вимиканні транзистора. При цьому відбувається зменшення часу дії максимальних миттєвих потужностей, а в деяких випадках і самих рівнів цих потужностей, що пояснюється зменшенням часу перемикання силових транзисторів.
Найпростіша реалізація даного способу полягає у включенні конденсатора С паралельно базовому опору Rб (рис.9.2, а). Зарядний струм конденсатора короткочасно збільшує базовий струм при вмиканні і вимиканні транзистора (рис.9.2, б). При використанні цієї схеми часто потрібне введення додаткового резистора Rд для виключення коливального характеру зміни струму бази при зарядженні конденсатора через індуктивність розсіювання трансформатора управління. Параметри елементів ланцюжка треба підбирати таким чином, щоб при відкритому стані транзистора конденсатор майже повністю зарядився, а при закритому стані транзистора розряд конденсатора був незначний. Виконання цієї вимоги більш успішно може бути вирішене в схемі з включенням конденсатора на відведення базової обмотки W’б (рис.9.2, в). Крім того, в даній схемі зменшується величина ємності конденсатора внаслідок його кращого використання по напрузі.
Конденсаторні ланцюжки зменшують фронт сигналів управління і знижують середні динамічні втрати в транзисторах на 30…50%.
Для інверторів, працюючих на активно-індуктивне навантаження внаслідок плавності зростання струму колектора, необхідно форсувати тільки виключення струму бази. Для цього можна використати схему з шунтуванням базового опору діодом (рис.9.2, г).
Включення діода зменшує внутрішній опір джерела яке вимикає транзистор, що забезпечує швидке розсмоктування неосновних носіїв з області бази транзистора і більш швидке його закриття.
Рис. 9.2 Форсуючи ланцюжки:
а) – схема при включенні конденсатора С паралельно базовому опору Rб;
б) – часові діаграми для першої схеми ; в) – схема з включенням конденсатора на відведення базової обмотки Wб ; г) - схема з шунтуванням базового опору діодом.
Виключити одночасність комутації транзисторів можна шляхом введення додаткових ланцюжків. Ці ланцюжки можуть бути виконані у вигляді пристроїв фіксованої за часом затримки сигналу, що відкривав транзистор, і у вигляді пристроїв автоматичної затримки відкриваючого сигналу.
Пристрої фіксованої затримки можуть виконуватися шляхом формування керуючої напруги з невеликою паузою в момент переходу через нуль за допомогою дроселя шляхом включення його в коло бази кожного транзистора (рис.9.3, а). Діод в схемі виключає затримку при виключенні транзистора.
Рис. 9.3 а) - Схема пристрою фіксованої затримки; б) – часові діаграми роботи схеми.
Розглянемо більш детально роботу схеми. При надходженні з базової обмотки Wб позитивної вмикаючої напруги силового транзистора (рис.9.3, б) починає перемагнічуватись дросель насичення L і на ньому падає практично вся напруга UWб базової обмотки, що перешкоджає вимиканню силового транзистора. Після закінчення часу перемагнічування tпер дросель L входить в насичення, що дозволяє протікати відмикаючому струму в базовому ланцюгу силового транзистора і він відкривається. Таким чином силовий транзистор відкривається із затримкою рівною tпер. При надходженні вимикаючої напруги з Wб вона без затримки через діод VD закриває силовий транзистор. Треба зазначити, що зворотне перемагнічування осердя дроселя забезпечується напругою прямозміщеного діода. Отже, для повного перемагнічування дроселя при надходженні негативної напруги з Wб повинна виконуватися умова
(9.1)
де UWб - амплітудне значення напруги базової обмотки, UпрVD - пряме падіння напруги на діоді, Т- період роботи перетворювача.
У деяких випадках для виконання вказаної умови може знадобитися включення декількох діодів послідовно. Недоліком даного способу усунення крізних струмів є звуження діапазону регулювання транзисторного перетворювача.
Для зменшення часу розсмоктування неосновних носіїв і, отже, зменшення часу фіксованої затримки, також використовують схеми з автоматичною підтримкою необхідного ступеня насичення силового транзистора. Одна з найпростіших таких схем наведена на рис.9.4.
Рис. 9.4 Схема з автоматичною підтримкою необхідного ступеня насичення
силового транзистора
Автоматичне регулювання ступеня насичення засновано на підтримці приблизно постійної напруги на колектор-емітерному переході транзистора. При роботі схеми постійно підтримується рівність:
де UпрVD1, UпрVD2 - пряме падіння на діодах VD1 і VD2 відповідно.
При зміні Uке, наприклад при зміні струму навантаження, відбувається перерозподіл струмів що протікають від базової обмотки Wб через VD1 і VD2 і відновлення первинного Uке. Вказаний процес повністю справедливий для ідеальних діодів, у яких пряме падіння напруги не залежить від протікаючого струму.
W1
У
схемах з автоматичною затримкою використовується
інформація наприклад про полярність напруги
на силовому трансформаторі перетворювача і відкриваючий сигнал для чергового
транзистора формується тільки після реверсу полярності напруги на трансформаторі перетворювача внаслідок закривання
іншого транзистора. Одна з найбільш простих і
ефективно діючих схем цього типу представлена
на рис.9.5, в якій додаткова обмотка Wд вихідного
трансформатора включена через діод в базове ланцюг транзистора.
Рис. 9.5 Схема з автоматичною затримкою
За допомогою цієї обмотки дотих пір, поки не зміниться полярність напруги на виході перетворювача, транзистор примусово утримується закритим, незважаючи на появу відкриваючого сигналу з обмотки керування Wк. Після реверсу полярності напруги обмотка Wд не бере участь в роботі схеми, оскільки її напруга блокується діодом VD Звичайно напруга на обмотці Wд вибирається в межах 1…3В.
Ланцюжки, що змінюють траєкторію робочої точки транзистора при його перемиканні, знаходять застосування в двотактних інверторах і однотактних перетворювачах, працюючих на індуктивно-активне навантаження. У вказаних перетворювачах траєкторія робочої точки має найбільш несприятливий характер — зростання і спад струму колектора відбуваються при повній напрузі, прикладеній до транзистора. Ідеальною ж була б траєкторія, максимально прилягаюча до осей координат.
Найпростішим ланцюжком для зменшення миттєвих потужностей при вимкненні транзистора є RCД ланцюжок (рис.9.6, а).
Рис. 9.6 а) - RCД ланцюжок для зменшення миттєвих потужностей при вимиканні транзистора; б) – часові діаграми перемикання транзисторів при відсутності ланцюжка; в) - часові діаграми перемикання транзисторів при введенні RCД ланцюжка.
При відсутності ланцюжка, часові діаграми перемикання транзисторів мають вигляд як на рис.9.6, б та відповідати траєкторії перемикання приведеної на рис.9.1, б.
Введення в схему RCД ланцюжка призводить до того, що при вимкненні транзистора пропорціонально зменшенню струму колектора iк відбувається зростання струму конденсатора iс, оскільки iк + iс = Iн = const (передбачається незмінність струму навантаження за час комутації). По мірі заряду конденсатора через діод VD2 напруга на конденсаторі, а отже, і на транзисторі збільшується уповільнено (рис.9.6, в) і тому зменшується миттєва потужність що розсіюється транзистором. Крива 1 на малюнку відповідає меншій, а крива 2 більшій ємності конденсатора. Розряд конденсатора відбувається при відкритому стані транзистора через обмежувальний резистор R і повинен бути завершений до моменту чергового його вимкнення. Розрядний струм конденсатора дещо збільшує втрати при вмиканні.
Величину необхідної ємності C для отримання заданого рівня миттєвої потужності що розсіюється транзистором можна визначити таким чином. Припустимо, що опір транзистора в процесі його замкнення змінюється згідно з лінійним законом. Тоді і струм колектора буде лінійним
. (9.2)
Напруга на конденсаторі (транзисторі)
(9.3)
Миттєва потужність що розсіюється транзистором при його вимкненні визначиться
. (9.4)
Досліджуючи отриманий вираз на екстремум визначимо час tmax коли миттєва потужність Pм макс максимальна
, (9.5)
. (9.6)
Звідки нескладно знайти необхідну величину ємності RCД ланцюжка.
З умови практично повного розряду конденсатора при відкритому стані транзистора протягом часу tвідк отримуємо величину опору резистора
. (9.7)
Амплітуда розрядного струму конденсатора Ic макс
(9.8)
Ланцюжок, що розглядається може бути включений і паралельно навантаженню (див. пунктирне зображення на рис.9.6, а). При цьому всі отримані співвідношення залишаються справедливими.
Для зменшення миттєвої потужності при включенні транзистора в його колекторний ланцюг вводиться затримуючий нелінійний або лінійний дросель (рис.9.7, а). При включенні транзистора напруга живлення практично повністю прикладається до дроселя а по ланцюгу колектора проходить лише струм намагнічення дроселя іm .Час перемагнічування дроселя вибраний трохи більшим, ніж час включення транзистора. Навантаження включається при насиченні дроселя, коли в базі транзистора вже сформувався достатній заряд носіїв. Тому процес включення транзистора проходить практично без динамічних втрат. Розмагнічування (повернення) осердя дроселя здійснюється за допомогою додаткової обмотки Wд трансформатора управління. Напруга Uд на цій обмотці вибирається дещо більшою за напругу на обмотці W2 дроселя при його прямому перемагнічуванні. Тому в процесі включення транзистора діод VD2 закритий і ланцюг повернення ізольований від схеми. Розмагнічування осердя відбувається при зміні полярності напруги на вхідному трансформаторі, при закритому стані транзистора.
Рис. 9.7 а) - схема з затримуючим дроселем в колекторному ланцюзі транзистора;
б) – діаграми роботи схеми.
При підключенні перетворювача до мережі живлення виникають перехідні процеси, що характеризуються викидами струмів і напруг на його силових елементах. Ці перехідні процеси існують в будь-якому випадку, але вони особливо небезпечні у високовольтних і регульованих перетворювачах. При запуску стабілізованого перетворювача конденсатор вихідного згладжуючого фільтра повністю розряджений, а дія зворотного зв'язку приводить до максимальної тривалості роботи транзисторів і, як наслідок, до максимального зарядного струму конденсатора. В результаті виникає перевищення струму транзисторів над допустимим і можливий вихід силових транзисторів з області безпечної роботи. На практиці високовольтні перетворювачі вельми часто виходять з ладу саме при включенні. Для запобігання цих явищ запуск таких перетворювачів повинен бути плавним або «м'яким».
У регульованих або стабілізованих перетворювачах можна запропонувати слідуючий, один з найбільш простих і ефективних, способів включення перетворювача. Він полягає в тому, що коефіцієнт заповнення імпульсної напруги в момент включення примусово робиться дуже малим, а потім плавно збільшується до необхідного (рис.9.8).
Рис. 9.8 Схема перетворювача з плавним включенням
Опорна напруга, що знімається зі стабілітрона VD1, наростає з сталою часу t = R1*C1. У момент досягнення мінімального рівня напруги зворотного зв'язку, що формується за допомогою ланцюжка R3,R4, коефіцієнт заповнення почне зростати практично від нуля пропорційно різниці напруг між опорною напругою і сигналом зворотного зв'язку, що і забезпечує плавність заряду конденсаторів вихідного фільтра без перевищення допустимих значень колекторного струму силових транзисторів.
При побудові трансформаторних схем двотактних інверторів, як правило, виникає несиметричний режим роботи їх трансформаторів, зумовлений неідентичністю параметрів елементів плечей схеми (передусім неоднаковим часом закриття потужних транзисторів, а також різним падінням напруги на них в прямому напрямі). Це призводить до того, що первинна обмотка трансформатора в суміжні напівперіоди підключена до різних напруг протягом неоднакових проміжків часу, тобто вольт-секундна площа по напівперіодах роботи неоднакова. Несиметричний режим характеризується підмагнічуванням магнітопровода трансформатора живлення постійним струмом, внаслідок відбувається одностороннє його насичення. У цьому випадку трансформатор працює в двох режимах: в режимі перемагнічування магнітопровода, за час якого струм колектора потужнього транзистора буде приблизно рівний приведеному до первинної обмотки струму навантаження; в режимі насичення, в якому робоча точка на петлі гістерезису виходить на пологу ділянку, а напруга на вторинній обмотці різко падає, енергія в навантаження не передається і транзистор виходить в активну область внаслідок зростання його колекторного струму.
Режим насичення трансформатора характеризується зменшенням ККД схеми і зниженням її надійності, оскільки створюються умови для вторинного пробою в потужних транзисторах.
Підмагнічування магнітопровода найбільш характерне для інверторів, виконаних по схемі з нульовим виводом і по мостовій схемі. У напівмостовій схемі інвертора при сталому режимі роботи відсутня постійна складова струму в конденсаторах ємнісного дільника і, отже, немає постійної складової струму в первинній обмотці трансформатора. Однак трансформатор напівмостового інвертора може насичуватися як при його запуску, так і при стрибкоподібній зміні струму навантаження.
У процесі запуску перетворювача керуюча напруга на бази потужних транзисторів подається, як правило, з деякою затримкою відносно колекторної напруги, зумовленою часом формування керуючої напруги. У цьому випадку конденсатори ємнісного дільника інвертора спочатку заряджаються майже до амплітудного значення напруги мережі і до моменту запуску транзисторів напруга на конденсаторах розподіляється зворотно пропорційно їх ємності, яка може суттєво відрізнятися від номінальної, особливо в електролітичних конденсаторах. У сталому ж режимі напруга на конденсаторах зворотно пропорційна середньому струму, що протікає через кожний з транзисторів і, отже, перехідний процес встановлення на конденсаторах дільника відповідних напруг буде супроводитися протіканням постійної складової струму через обмотку трансформатора.
Зменшити вплив цього підмагнічування на режим роботи інвертора можна за рахунок використання матеріалу магнітопровода з низьким коефіцієнтом прямокутності петлі гістерезису або введенням в магнітопровід повітряного зазору. Ці рішення приводять до додаткових втрат в силових колах перетворювачів внаслідок зростання струму намагнічування силових трансформаторів. У мостовій схемі інвертора для виключення протікання струму підмагнічування трансформатора можна послідовно з первинною обмоткою включити конденсатор, який заряджається до середнього значення різниці напруг первинної обмотки в суміжні напівперіоди. Для даного випадку характерне підвищення пульсації випрямленої напруги.
На практиці знаходять застосування методи автоматичного симетрування режимів роботи інверторів, одним з яких є компенсаційний. Він полягає в зміні рівня несиметрії в суміжних напівперіодах і у введенні відповідної корекції в тривалість сигналів управління потужними транзисторами. Одним з основних питань реалізації даного методу є вимірювання несиметрії плечей інвертора. Для цього, наприклад, може бути використаний магнітний пояс, розташований на магнітопроводі трансформатора, або трансформатор струму, включений в кожне плече інвертора або в загальний ланцюг живлення. Застосування магнітного пояса пов'язане з ускладненням конструкції трансформатора.
За допомогою трансформатора струму можна виміряти середнє за період значення струмів потужних транзисторів за рахунок введення інтегруючого ланцюга і перетворити отриману різницю середніх значень струмів в сигнал, що коректує тривалість імпульсів управління транзисторами. У цьому випадку симетрування тривалості напівперіодів здійснюється тільки в уставленому режимі, оскільки наявність інтегруючого ланцюга не дозволяє здійснити симетрування в перехідних режимах при включенні схеми або, різкій зміні струму навантаження.
Ефективним засобом боротьби з підмагничуванням є введення в схему зворотнього зв'язку по миттєвому значенню струму колектора потужного транзистора. У цьому випадку при підмагнічуванні трансформатора струм, що намагнічує іm, починає збільшуватися і при досягненні ним порогового рівня Iпор, широтно-імпульсний модулятор форсовано закриває потужні транзистори до початку наступного напівперіоду. На рис.9.9, а приведена схема автоматичного симетрування по миттєвому струму колектора потужного транзистора, а на рис.9.9, б часові діаграми напруг.
Схема автоматичної корекції тривалості, роботи потужних транзисторів VT1, VT2 включає трансформатор струму TС, пороговий пристрій П , тригер ТГ, схему I.
u1 Ud uупр
Відношення
витків обмоток W1' і W2' трансформатора струму TC вибирається
рівним відношенню витків обмоток W1
і W2 силового трансформатора Т. Обмотки W1'
і W2' включені
зустрічно, тому по обмотці W3' протікає струм, пропорційний
тільки струму намагнічення іm, і при номінальному його
значенні (напруга u3
на рис.9.9, б) ПП не спрацьовує і на його виході (u4),
а також на виході тригера,
підтримується одинична напруга (u5).
Сигнал з широтно-імпульсного модулятора ШІМ
(u2) схему I(u6) і формувач сигналу управління ФСУ поступає на бази транзисторів VT1,
VT2.
Рис. 9.9 а) - схема автоматичного симетрування по миттєвому струму колектора потужного транзистора; б) - часові діаграми напруг.
Якщо сигнал з TC в момент t1 перевищує пороговий рівень uпор, через збільшення струму намагнічення спрацьовує пороговий пристрій ПП, перекидається тригер TГ і на його виході з'являється нульова напруга u5, яка перешкоджає проходженню ШІМ сигналу через схему І. Отже, з моменту t1 транзистор починає закриватися і процес намагнічування магнітопровода силового трансформатора T припиняється. Сигнал з TС зменшується, і в момент t3 повертається в початковий стан. Тригер TГ і вся схема переводиться в початковий стан в момент t4 заднім фронтом імпульсів ЗГ.
Пристрій вступає в роботу на самому початку процесу несиметричного намагнічування магнітопровода Т, перешкоджає його розвитку і сприяє встановленню нормального режиму. Однак, незважаючи на вимикаючий сигнал пристрою управління в момент часу t1, на інтервалі t1 ¸ t2 струм намагнічування іm продовжує дещо збільшуватися через затримку при вимкненні силового транзистора. Це явище особливо проявляється при прямокутній петлі гістерезисну і призводить до значного перевищення струму намагнічування.
При використанні в трансформаторах магнітопроводів з прямокутною петлею гістерезису, надійним засобом захисту потужних транзисторів від перевантажень є введення в ланцюг живлення струмообмежуючого лінійного дроселя, який перешкоджає різкому зростанню струму намагнічування. Однак, цей спосіб, незважаючи на його простоту, погіршує масогабаритні показники перетворювача через незадовільні масогабаритні показники лінійного дроселя. Крім того, погіршуються і динамічні параметри перетворювача.
На рис.9.10 приведена схема регульованого перетворювача з нелінійним дроселем L, виконаному на магнитопроводі з прямокутною петлею гістерезису.
При симетричному режимі роботи трансформатора Т дросель L насичений, індуктивність обмотки W1 мала і не чинить впливу на роботу пристрою. Число витків обмоток дроселя підібрані так, щоб виконувалася нерівність I1 × W1 < I2 × W2, що необхідно для насичення дроселя. При насиченні магнітопровода трансформатора T струм I1 починає зростати, і як тільки стане виконуватися рівність I1 × W1= I2 × W2 дросель L вийде з насичення і почне перемагнічуватися.
Рис. 9.10 Схема регульованого перетворювача в якій для захисту потужних транзисторів від підмагнічування трансформатора застосований нелінійний дросель L, виконаний на магнітопроводі з прямокутною петлею гістерезису.
Зростання струму I1 припиниться і обмежиться на рівні I1 = I2× W2/ W1
Напруга джерела живлення в цей час прикладена до дроселя L, і, отже, процес подальшого насичення трансформатора Т припиняється. Число витків обмотки W1. і переріз S магнітопроводу дроселя зв'язані співвідношенням:
W1 = Ud × tпер/2×BS ×S (9.9)
де tпер - необхідний час перемагнічування дроселя, BS - індукція насичення матеріалу осердя дроселя.
Для обмеження часу насиченого стану трансформатора T у схему введений зворотній зв'язок з додатковою обмоткою Wд дроселя в схемі управління СУ, яка діє аналогічно схемі наведеній на рис.9.9.
2. Який вигляд має траєкторія перемикання транзистора в ідеалізованому вигляді?
3. Поясніть процес перемикання транзистора при активно-індуктивному навантаженні.
4. Які розрізняють види вторинного пробою? Поясніть їх суть.
5. У чому проявляється проблема режиму пуску перетворювачів?
6. В чому полягає проблема “крізних струмів” у двотактних схемах інверторів?
8. Які основні методі зменшення миттєвих потужностей застосовуються в перетворювальній техніці?
9. У чому полягає метод застосування фосуючих ланцюжків?
10. На що впливають конденсаторні форсуючі ланцюжки?
11. Для чого використовується схема з шунтуванням базового опору транзистора діодом?
12. Поясніть роботу схеми усунення крізних струмів за допомогою дроселя насичення.
15. Поясніть роботу схеми з автоматичною затримкою вмикання транзисторів.
17. За який час повинен розрядитись конденсатор у RCД ланцюжку?
18. Як можна зменшити миттєву потужність при вмиканні транзистора?
19. Чим небезпечні процеси при початковому запуску перетворювачів?
21. Чим викликається несиметричний режим роботи силових трансформаторів у двотактних інверторах?
22. Які негативні наслідки насичення трансформатору для силових транзисторів?
25. Поясніть суть методів автоматичного симетрування режимів роботи двотактних інверторів.